Решение № 139089775, 17.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8494/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 24.09.2025 р. № 3554-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що вони звернулися до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, однак відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до положень Земельного кодексу Української РСР рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 06.09.1957 №618 ОСОБА_3 під індивідуальне житлове будівництво на праві безстрокового користування виділено земельну ділянку площею 577 кв.м. Натомість, позивачами самовільно збільшено площу займаної земельної ділянки шляхом добудови господарських будівель (споруд) та на сьогодні вживаються дії з метою їх узаконення. Таким чином, оскаржуване рішення Одеської міської ради від 24.09.2025 №3554-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» є законним та обґрунтованим, а отже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 420/8494/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року задоволено клопотання Одеської міської ради про зупинення провадження у справі №420/8494/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Зупинено провадження у справі №420/8494/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №523/4312/26 за позовом Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеського ліцею №7 Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, шляхом припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно та знесення за власний рахунок об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року про зупинення провадження у справі № 420/8494/26, - задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року про зупинення провадження у справі № 420/8494/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23 липня 2026 року справа №420/8494/26 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Згідно з рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 06.09.1957 р. № 618 про відведення земельної ділянки ОСОБА_3 було надано право безстрокового користування земельною ділянкою у селищі Котовського 21-ша Лінія, ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 577 кв.м.

29.06.1964 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) було укладено договір купівлі-продажу цілого недобудованого будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Даний будинок належав ОСОБА_3 на підставі договору про надання йому у безстрокове користування земельної дільниці для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, складеного між ним та Житловокомунальним відділом Виконавчого комітету Ленінського району м. Одеси, посвідченого в Четвертій Одеській Держконторі від 11.12.1957 року за № 14142 другий примірник прикладався до договору купівлі-продажу з тим, що всі права та обов`язки які виникають з зазначеного договору про надання земельної дільниці для будівництва житлового будинку переходять до ОСОБА_4 .

Згідно реєстраційного посвідчення від 25.04.1989 р. № 5999 Одеського міжміського бюро технічної інвентаризації, вбачається: «… що житловий дім, розташований у АДРЕСА_3 (одинадцяти двадцятих) частках, зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві особистої власності, на підставі договору купівлі-продажу засвідченою Четвертою Одеською нотаріальною конторою № 29.06.1964 р. № 6272, та записану в реєстраційну книгу № 121 під реєстраційним номером № 13012. Окрім того, зазначено, що згідно рішення Народного суду Суворовського району м. Одеси від 01.11.1988 р. ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить 9/20 (дев`ять двадцять) частки дому».

Даний об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 67,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 306, виданого 18.02.2016 р. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 821, виданого 16.06.2022 р., виданого Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О. та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1252, виданого 18.05.2016 р., виданого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., що підтверджується інформаційною довідкою від 18.09.2024 р. № 395495312 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

30.04.2024 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулисьдо Одеської міської ради із клопотанням в якому останні просили Одеську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 924 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що передана у безстрокове користування для будівництва житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.1964 р., на якій розташовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 855674051101).

Одеська міська рада, у встановлений законом строк клопотання не розглянула, що стало підставою для звернення позивачів до суду.

15.04.2025 р. П`ятим апеляційним адміністративним судом було ухвалено постанову по справі № 420/29742/24, якою визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо не розгляду по суті клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.04.2024 р. та зобов`язано Одеську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.04.2024 р.

На виконання судового рішення по справі № 420/29742/24, Одеська міська рада розглянула клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.04.2024 р.

24.09.2025 р. Одеська міська рада ухвалила рішення № 3554-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями п."а"-"в" ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України, згідно з абз.1 ч.1, ч.2 якої встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч.ч. 6-7, 9-11 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

За приписами п.6 ч.3 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.186 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.

При цьому, з аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Згідно з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI, Планом зонування території (зонінгом) м.Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, зазначена у клопотанні земельна ділянка знаходиться на території багатоквартирної житлової забудови, зоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-4.

Відповідно до пояснювальної записки до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, зона змішаної житлової забудови та громадської забудови Ж-4 призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 9-ти до 16-ти поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення.

Переважні види використання: 1) багатоквартирні від 9-ти до 16-ти поверхів житлові будинки.

Супутні види використання: 1) вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки; 2) відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку відповідно ДБН 360-92**; 3) адміністративні споруди, офіси; 4) комунальні підприємства по обслуговуванню та експлуатації житлового фонду; 5) 1-4 поверхові індивідуальні житлові будинки, що існували на території зони на момент розроблення Зонінгу; 6) гуртожитки; 7) бібліотеки; 8) виставкові зали, музеї; 9) клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення; 10) приміщення для занять спортом; 11) дитячі дошкільні установи; 12) навчально-виховні комплекси; 13) загальноосвітні школи; 14) поліклініки, центри народної медицини, кабінети лікарів, що займаються практикою, аптеки; 15) парки, сквери, бульвари; 16) підприємства громадського харчування; 17) об`єкти соціально побутового обслуговування; 18) відділення банків; 19) юридичні контори; 20) відділення зв`язку, поштові відділення; 21) магазини торговою площею до 200,0 кв.м; 22) малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення; 23) майданчики у внутрішньодворових просторах дитячі, відпочинку, спортивні, господарські.

Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): 1) спортивні зали; 2) культові споруди; 3) готелі; 4) багатоповерхові гаражі; 5) пожежні депо; 6) об`єкти автомобільного сервісу, станції технічного обслуговування та заміни мастила, автомийки, окремо розташовані автозаправні станції та автозаправні комплекси з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв.

Суд наголошує, що земельна ділянка знаходиться у зоні змішаної житлової забудови та громадської забудови Ж-4, яка призначена, у тому числі, для розміщення закладів освіти.

При цьому, з матеріалів справи, вбачається, що Одеський ліцей №7 Одеської міської ради вживає заходів з метою відведення собі земельної ділянки у постійне користування.

Так, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 04.09.1986 №414 вирішено дозволити Управлінню капітального будівництва Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів проєктування загальноосвітньої середньої школи в мікрорайоні Ш-2-10а житлового масиву імені Котовського на земельній ділянці площею 3 га зі знесенням житлових будівель по вул. Ростовська №115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, по вул. 10-а лінія №2, 4, 6, 8, 10, 12, по вул. 11-а лінія № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, по вул. 12-а лінія №2, 5, 6, 8, 10, 12 по вул. 14-а лінія №1, 3, 5, 7, 9, по вул. Керченська №114, 116, 118, 120, 124 (а, б), 126, 128, а також садового будинку №7 по вул. 12-а лінія.

Рішенням Одеської міської ради народних депутатів від 01.09.1988 №399 відведено Управлінню капітального будівництва Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів у тимчасове користування земельну ділянку площею 2,84 га для будівництва загальноосвітньої школи в мікрорайоні Ш-2-10а за рахунок земельних ділянок, зайнятих малоцінними будинками, які належать громадянам за вищезазначеними адресами.

Рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 №4230-VI надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування Одеській гімназії №7 з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради земельної ділянки з адресою: м. Одеса, вул. Ростовська (Маріупольська), 4-а.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п. ґ) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, на які претендують позивачі, були попередньо відведені для будівництва школи, з перспективою розселення існуючої садибної забудови.

При цьому, Одеською міською радою надано дозвіл Одеській гімназії №7 з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки.

Відповідно до пп. 1 п. а) ч. 2 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження у сфері управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Згідно із п. 1.4 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 №976-VIII (далі Положення №976), Департамент освіти та науки Одеської міської ради є уповноваженим органом щодо управління закладами освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до пп. 2.1.3, п. 2.1.6 п. 2.1 Положення №976 основними завданнями Департаменту освіти та науки Одеської міської ради є здійснення координації діяльності закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси, забезпечення утримання та розвитку матеріально-технічної бази закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, організація їхнього фінансового та кадрового забезпечення.

Пунктом 2.2 Положення №976 передбачено, що відповідно до покладених завдань Департамент освіти та науки Одеської міської ради:

- закріплює за закладами дошкільної та загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси територію обслуговування відповідно до чинного законодавства України (пп. 2.2.5);

- у межах своїх повноважень здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси (пп. 2.2.22);

- здійснює контроль за ефективністю та цільовим використанням майна установ та закладів освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси та виконує інші функції у сфері освіти відповідно до чинного законодавства України (пп. 2.2.28);

- відповідно до чинного законодавства України є головним розпорядником коштів, передбачених у бюджеті Одеської міської територіальної громади на утримання закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси (пп. 2.2.29).

Як встановлено з матеріалів справи, Департамент освіти та науки Одеської міської ради листом від 01.10.2024 №01-13- 4/4558/4900 повідомив, що 04.03.2020 між Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Пересипського району м. Одеси», Одеським навчально-виховним комплексом «Гімназія №7 спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради Одеської області та ТОВ «Південний інститут ґрунтів та ґрунтоведення» укладено договір на виконання проєктно-вишукувальних робіт з виконання кадастрової зйомки та виконання топографо-геодезичних робіт з коректури геопідоснови М1:500 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 4-а.

Під час проведення топографо-геодезичних робіт було встановлено, що на території Одеського навчально-виховного комплексу «Гімназія №7 спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради Одеської області вже сформована земельна ділянка загальною площею 0,1896 га з кадастровим номером 5110137600:17:028:0001 з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Отже, на території школи було сформовано та зареєстровано іншу земельну ділянку за третьою особою.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 у справі №523/2809/18 за позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в особі Одеської міської ради Одеського навчально-виховного комплексу «Гімназія №7 Спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради до ОСОБА_7 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, вирішено дану земельну ділянку витребувати у комунальну власність територіальної громади м. Одеси.

Рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 №997-VIІI найменування Одеського навчально-виховного комплексу «Гімназія №7 спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради Одеської області змінено на Одеський ліцей №7 Одеської міської ради.

Водночас, для відведення зазначеної земельної ділянки у постійне користування Одеському ліцею №7 Одеської міської ради необхідно змінити її цільове призначення на 03.02 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

19.06.2024 Одеський ліцей №7 Одеської міської ради звернувся до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 0,1896 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 125, 127, із кадастровим номером 5110137600:17:028:0001 зі зміною цільового призначення земельної ділянки на «03.02 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти».

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 03.07.2024 №01-18/1045 повідомив, що за результатами розгляду клопотання Одеського ліцею №7 Одеської міської ради направлено запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо відповідності місця розташування вказаної земельної ділянки Генеральному плану м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси.

Тобто, як зауважив відповідач, необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки на території навчального закладу ускладнює роботу над розробкою проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Одеського ліцею №7 Одеської міської ради. Разом з цим, уповноваженими виконавчими органами Одеської міської ради здійснюється робота щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 5110137600:17:028:0001 задля подальшого відведення земельної ділянки у постійне користування Одеському ліцею №7 Одеської міської ради.

При цьому, листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 25.06.2024 №01-26/310 позивачів повідомлено про те, що земельні ділянки садибної забудови в межах вулиць: 10-а Суворовська, Керченська, 14-а Суворовська, Ростовська, були надані під будівництво школи з подальшим розселенням садибної забудови. Також зазначено, що розгляд питання щодо відведення позивачам земельної ділянки можливий тільки після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Одеського ліцею №7 Одеської міської ради за адресою: АДРЕСА_5 , з урахуванням нормативної площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування даного закладу освіти.

Так, відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 30.05.2025 №01-26/310-38інф, враховуючи постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №420/29742/24 та надані документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою минулих років, право власності на будинок, можливий розгляд питання щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки з урахуванням коригування меж та площі земельної ділянки згідно документів минулих років (первинного відведення), отримання погодження меж земельної ділянки з Одеською гімназією №7 Одеської міської ради.

Так, першочергово для будівництва та обслуговування житлового будинку, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відводилася на праві безстрокового користування земельна ділянка площею 577 кв.м, що в подальшому була розширена за рахунок самочинного будівництва господарських будівель (споруд).

Судом встановлено, що 06.09.1957 рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих №618 ОСОБА_3 на праві безстрокового користування виділено земельну ділянку, площею 577 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , під індивідуальне житлове будівництво.

11.12.1957 між Житлово-комунальним відділом Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва одноповерхового житлового будинку площею 29,5 кв.м з кухнею та верандою.

29.06.1964 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу будинок належить ОСОБА_3 на підставі договору про надання йому у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, складеного ним та ЖКО Ленінського району м. Одеси, посвідченого в 4-ій Одеській державній нотаріальній конторі 11.12.1957, за реєстровим №14192, другий примірник якого прикладається до цього договору купівлі-продажу з тим, що всі права та обов`язки, які виникають з договору про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку переходять до покупця ОСОБА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Ленінського районного ради депутатів трудящих від 03.03.1967 №164 затверджено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, який складається з трьохкімнатної квартири площею 59,2 кв.м, з надвірними прибудовами сарай 4х3, вбиральня 1,2х1,2 кв.м.

Згідно із схематичним планом садибну дільницю АДРЕСА_1 , від 20.04.1983 об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку А, літньої кухні Б, вбиральні В, душу Г, сараю

ОСОБА_8 план містить примітку, що літня кухня під літ. Б самочинно збільшена в розмірах, самочинно збудовані сарай під літ. Д, душова під літ. Г.

Рішенням Суворовського районного народного суду міста Одеси від 01.11.1983 у справі №2-1787 розділено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділення: - ОСОБА_5 9/20 частин будинку, які складаються з приміщення площею 18,8 кв.м, кухні 11,1 кв.м та вбиральні під літ. В; - ОСОБА_4 11/20 частин будинку, які складаються з кухонь площею 11,3 кв.м, 8,1 кв.м, жилих приміщень 9,4 кв.м, 9,0 кв.м. - ОСОБА_5 виділено в користування земельну ділянку площею 265 кв.м., ОСОБА_4 324 кв.м.

Відповідно до схематичного плану садибної дільниці, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , від 13.01.2005, об`єкт нерухомого майна складається з жилового будинку А, літньої кухні Б, вбиральні В, душу Г, сараю Д.

Технічний паспорт містить примітку, що літня кухня під літ. Б самочинно збільшена в розмірах на 6,9 кв.м, самочинно збудованими є сарай під літ. Д, душова під літ. Г.

Самочинно захоплено земельну ділянку площею 347 кв.м, а загальна площа земельної ділянки збільшилася до 924 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.05.2016 №1252, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., ОСОБА_9 та ОСОБА_1 отримали у спадщину по 1/2 спадкового майна ОСОБА_5 , яке складається з 9/20 часток житлового будинку під літ. А, надвірних господарських будівель і споруд: вбиральні під літ. В, душової під літ. Г, №1-5 огорожі, І мостіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, самочинно збудовані сараї під літ. Б, Д до цього свідоцтва не входять.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.06.2022 №821 ОСОБА_9 отримала у спадщину від ОСОБА_4 11/20 часток житлового будинку, що складається з житлового будинку під літ. А, вбиральні під літ. В, душової під літ. Г, №1-5 огорожі, І мостіння.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.06.2022 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 67,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку під літ. А, вбиральні під літ. В, душової під літ. Г, огорожі №1-5, мостіння І.

Згідно з технічним паспортом від 04.01.2022, виготовленим ПП «Проект» вищенаведений об`єкт нерухомого майна складається з: -житлового будинку під літ. А, загальною площею 67,6 кв.м.; -сараю під літ. Б 6,1х3,1 м.; -вбиральні під літ. В 1,8х1,22м.; -душової під літ. Г 1,9х1,7м.; -сараю під літ. Д 1,3х1,8м.

Вказані будинок та господарські будівлі (споруди) розташовані за земельній ділянці 924 кв.м.

З наведеного вбачається, що позивачами дійсно було збільшено розмір займаної земельної ділянки на 347 кв.м шляхом самочинного будівництва господарських будівель (споруд) на земельній ділянці комунальної власності, яка відводилася Одеському ліцею №7 Одеської міської ради для розміщення закладів освіти.

Як було зазначено відповідачем, на засіданні постійної комісії Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних правовідносин (далі Постійна комісія), яке відбулося 11.09.2025, вирішувалося питання щодо винесення на пленарне засідання Одеської міської ради проєкту рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Під час засідання членами Постійної комісії висловлювалася пропозиція стосовно підготовки проєкту рішення з надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 577 кв.м згідно з первісними документами. Проте, позивачі не погодилися з пропозицією членів Постійної комісії, обґрунтовуючи це нормами Земельного кодексу України, які встановлюють розмір земельної ділянки, яка може бути приватизована - 0,1 га.

Більш того, позивачами зазначено про самочинно збудовані об`єкти на території земельної ділянки, у зв`язку з чим, площа забудови, а відповідно і розмір запитуваної земельної ділянки, збільшилися.

Суд наголошує, що у таких надважливих сферах, як збереження державного суверенітету, територіальної цілісності держави, вирішення глобальних екологічних проблем, благоустрій населених пунктів, надрокористування, захист довкілля, безпека громадян, доступ до публічної інформації та ін., обов`язковим є врахування суб`єктами владних повноважень під час прийняття публічно-управлінських рішень суспільного (публічного) інтересу, якому, у випадку прямої конкуренції, за загальним правилом, має поступатися приватний інтерес (право власності, право на зайняття підприємницькою діяльністю та ін.) та забезпечення необхідного балансу між суспільним (публічним) та приватним інтересами.

Така позиція, зокрема, ґрунтується на конституційних положеннях, а саме: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу (частина перша статті 13); власність зобов`язує (частина третя статті 13), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14), забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (стаття 16); захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17). Зазначена позиція також пов`язана з принципом необхідності поєднання інтересів власників та інших осіб, що мають гарантоване право використовувати власність та інші майнові та немайнові активи у своїх інтересах, з безумовною необхідністю поважати інтереси всього суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №280/988/19, від 05.03.2025 у справі №120/13166/21-а.

Тобто, що превалювання публічного інтересу над приватним це правовий принцип, за яким інтереси суспільства, держави чи територіальної громади (безпека, екологія, інфраструктура) мають пріоритет над особистими інтересами окремих осіб, якщо це обґрунтовано законом і несе значну суспільну значущість.

Суд наголошує, що політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважна місце займає загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав (див., mutatis mutandis, ухвалу Європейського Суду у справі «Горраіс Лісаррага і інші заявники проти Іспанії »[Gorraiz Lizarraga et autres c. Espagne] (скарга № 62543/00), Збірник постанов і рішень Європейського Суду з прав людини [CEDH] 2004 III, § 70, постанова Європейського Суду від 28 липня 2005 у справі« Алатулккіла і інші заявники проти Фінляндії »[Alatulkkila et autres c. Finlande] (скарга № 33538/96), § 67; рішення Європейського Суду щодо прийнятності для розгляду по суті скарги № 70074/01, поданої компанією« Валіко С.Р .л. »[Valico Srl] проти Італії, Збірник постанов і рішень Європейського Суду з прав людини [CEDH] 2006 III, рішення Європейського Суду від 26 лютого 2008 р питання про прийнятності для розгляду по суті скарги № 37664/04, поданої Ларсом і Астрід Фагешкьyoльд [Lars et Astrid Fдgerskiцld] проти Швеції (додатково див. п.84 рішення ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (CASE OF DEPALLE v. FRANCE) від 29.03.2010 року заява № 34044/02).

Тобто, на переконання суду, у даному випадку суспільний інтерес стосовно відведення у постійне користування Одеському ліцею №7 Одеської міської ради земельної ділянки для розміщення навчального закладу та забезпечення нормального навчального процесу 1700 учнів має більш вагоме значення, ніж приватний інтерес двох осіб стосовно відведення земельної ділянки для розміщення господарських будівель (споруд).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення стала невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме те, що площа земельної ділянки, яка надавалася для будівництва житлового будинку за вищенаведеною адресою, значно менша за площу земельної ділянки, вказану заявниками у своїй заяві. Документи, що обґрунтовують збільшення площі зазначеної земельної ділянки, заявниками не надано.

Проте, у доводах позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, оскільки земельна ділянка відповідає вимогам містобудівної документації.

Так, зі змісту рішення Одеської міської ради вбачається, що підставою для відмови стало не невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме: Генеральному плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI, Плану зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, а невідповідність вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Тобто, позивачі бажають отримати відвести земельну ділянку комунальної власності для обслуговування об`єктів самочинного будівництва, а саме господарських будівель (споруд), що суперечить вимогам ст. ст. 118, 134, 212 Земельного кодексу України, ст. 376 ЦК України.

Разом з тим, з даних ЄДРСР вбачається, що у провадженні Пересипського районного суду міста Одеси перебуває справа №523/4312/26 за позовною заявою Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеського ліцею №7 Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно та знесення за власний рахунок об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом розгляду у справі №523/4312/26 є правомірність проведення державної реєстрації права спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна та вставлення факту самочинного будівництва господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

В межах справи №523/4312/26 прокурор звернувся з позовом, в якому просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виключивши відомості на об`єкт нерухомого майна, а саме: вбиральню під літ. В, душ під літ. Г за адресою: АДРЕСА_1 , з розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 855674051101.

Також, у вказані справі, прокурор просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знести об`єкти самочинного будівництва, а саме: літню кухню (літ. Б), вбиральню (літ. В), душову (літ. Г), сарай (літ. Д), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути Одеській міській раді земельну ділянку під зазначеними об`єктами нерухомого майна загальною площею 347 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:17:028:0001 з приведенням її у придатний для використання стан. усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знести об`єкти самочинного будівництва, а саме: літню кухню (літ. Б), вбиральню (літ. В), душову (літ. Г), сарай (літ. Д), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути Одеській міській раді земельну ділянку під зазначеними об`єктами нерухомого майна загальною площею 347 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:17:028:0001 з приведенням її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Одеською міською радою не приймалось рішення щодо надання у власність/користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі не мали законного права проводити будівельні роботи - самочинно будувати об`єкти нерухомого майна без відповідних дозвільних документів, тому самочинне будівництво слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки Одеського ліцею №7 Одеської міської ради, а саме, неможливості належним чином оформити земельну ділянку під будівлями та спорудами навчального закладу на праві постійного користування, чим порушуються інтереси територіальної громади та право дітей на безпечне освітнє середовище, унеможливлює належне фінансування робіт з благоустрою території за кошти місцевого бюджету.

З даного приводу, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.05.2019 у справі №826/765/17, у якій зазначено:

«Пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Фактичне користування земельними ділянками третіми особами є правомірним, оскільки на цих ділянках знаходяться належні їм на праві власності будинки та господарські споруди. При цьому та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку. З цих підстав, Суд дійшов висновку, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною».

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.11.2024 у справі №440/1572/22, від 20.02.2024 у справі №826/842/17, від 06.12.2023 у справі №826/5735/16, від 16.08.2023 у справі №826/844/17.

Як встановлено судом та вже зазначалось вище, позивачами збільшено площу зайнятої земельної ділянки з 577 кв.м до 924 кв.м за рахунок земельної ділянки, що відводилася для будівництва Одеського ліцею №7 Одеської міської ради шляхом самочинного будівництва господарських будівель (споруд), а саме: вбиральні під літ. В, душової під літ. Г, сараїв під літ. Б, Д.

Таким чином, частина земельної ділянки, яку бажають отримати у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не є вільною, оскільки вона відводилася у користування Одеському ліцею №7 Одеської міської ради і наразі останнім вживаються дії з метою оформлення речових прав на спірну земельну ділянку.

Відповідно до п. 3 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» Земельний кодекс Української РСР (в редакції від 18.12.1990) застосовується до правовідносин, що виникнуть після введення Кодексу в дію, тобто з 15.03.1991 року, крім правовідносин, передбачених главою 5 Кодексу, до яких ця глава застосовується з 01.01.1992 року.

До земельних правовідносин, що виникнуть до 15.03.1991 року (а до правовідносин щодо земельного податку і орендної плати - до 01.01.1992 року), Земельний кодекс Української РСР застосовується до тих прав і обов`язків, які виникнуть після введення Кодексу в дію.

Постановою Верховної ради Української РСР від 27.03.1991 «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок», затверджено форми державних актів: - на право довічного успадковуваного володіння землею; - на право постійного володіння землею; - на право постійного користування землею.

Тобто, Земельний кодекс Української РСР (в редакції від 18.12.1990, в подальшому Земельний кодекс України) передбачав право довічного успадковуваного володіння землею виключно для громадян, які отримали державний акт, виданий міською радою народних депутатів у період з 15.03.1991 по 13.03.1992, який позивачами не надано.

Проте, на переконання суду, позивачі помилково зазначають, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2019 у справі №368/54/17, Верховного Суду, викладених у постанові від 24.05.2024 у справі №380/16218/22, вони володіють вказаною земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння, оскільки вказані правові позиції не є релевантними до спірних правовідносин.

Суд також наголошує, що саме положеннями ст. 67 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 18.12.1990, в подальшому Земельний кодекс України), який вступив у силу 15.03.1991, було передбачено, що розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель у містах - повинен бути не більше 0,1 гектара.

Проте, попередніми редакціями Земельного кодексу Української РСР закріплено менші розміри земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

Так, відповідно до ст. 87 Земельного кодексу Української РСР землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста.

Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу Української РСР розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва визначаються виконавчими комітетами міських Рад депутатів трудящих у відповідності з будівельними нормами і правилами.

В містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад депутатів трудящих можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім`ї.

Розміри земельних ділянок для будівництва жилих будинків житлово-будівельних колективів і спарених будинків громадян встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

Пунктом 28 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1958 №514, передбачено, що робітники і службовці тих підприємств і організацій, яким земельні масиви під індивідуальне будівництво не виділені, та інші громадяни можуть одержати земельні ділянки через виконкоми міських (районних) Рад депутатів трудящих в індивідуальному порядку.

Відповідно до п. 30 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1958 №514, між забудовником, якому виділяється земельна ділянка для житлового будівництва, та виконкомом міської (районної) Ради депутатів трудящих укладається договір про надання земельної ділянки в безстрокове користування і будівництво жилого будинку. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню. Будівництво жилого будинку може бути розпочате лише після належного оформлення договору.

Тобто, відповідно до положень Земельного кодексу Української РСР рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 06.09.1957 №618 ОСОБА_3 під індивідуальне житлове будівництво на праві безстрокового користування виділено земельну ділянку площею 577 кв.м.

Натомість, як було встановлено судом, позивачами самовільно збільшено площу займаної земельної ділянки шляхом добудови господарських будівель (споруд) та фактично вживаються дії з метою їх узаконення.

Резюмуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення Одеської міської ради від 24.09.2025 №3554-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», є цілком правомірним, обґрунтованим, та прийнятим з урахуванням положень чинного законодавства.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 24.09.2025 №3554-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 24.09.2025 №3554-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», відмовити

17.08.2026.