Постановление суда № 139089687, 19.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 серпня 2026 р. № 400/10178/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ-Н", вул. Панаса Мирного, 11, оф.2/10,м. Київ,01011,

до відповідачаГоловне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2026 року № 986,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ-Н" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування

18 серпня 2026 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.07.2026 № 986 про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, яким припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 14290318202501485 та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 14290320202501059 (місце провадження діяльності: Миколаївська область, м. Миколаїв, Інгульський район, вул. Будівельників, буд. 12-А), до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 14 січня 2025 року у справі № 580/9027/24, від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24, від 21 травня 2025 року у справі № 160/12100/24, від 09 жовтня 2025 року у справі № 440/6267/25).

Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.

Позивач обгрунтовує заяву тим, що Оскаржуване рішення позбавляє позивача права на провадження роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, які становлять основну товарну групу торговельного об`єкта позивача та основне джерело його доходу.

Таким чином, до набрання законної сили рішенням суду позивач позбавлений можливості здійснювати діяльність за основним видом діяльності 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Зупинення діяльності торговельного об`єкта унеможливлює виконання позивачем зобов`язань перед орендодавцем, постачальниками та найманими працівниками, ставить під загрозу збереження робочих місць і сплату податків до бюджету.

На підтвердження своїх вимог до заяви про забезпечення позову Товариство долучило: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача; витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами № 14290318202501485 від 22.12.2025р; витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 14290320202501059 від 22.12.2025 р.; копію рішення ГУДПС у Миколаївській області від 14.07.2026 № 986; копію акта від 26.06.2026 № 5571/Ж6/26-15-09-01/44519051; копію адвокатського запиту від 20.07.2026 з доказами направлення; копію відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 24.07.2026 № 68586/6/26-15-09-01-05 з додатками (наказ від 22.06.2026 № 4084-п з додатком 12, доповідна записка від 22.06.2026 № 2971/26-15-09-01-07, направлення на перевірку від 25.06.2026 № 14507/26-15-09-01 та № 14508/26-15-09-01, фототаблиця, протоколи перевірки КЕП, квитанція про доставку); копію договору оренди нежитлового приміщення від 13.10.2025 року, акта приймання-передачі, платіжні інструкції; копії документів на підтвердження отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження позивача; копії штатного розпису, форми 1-ДФ, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2026 року з додатками та квитанцією, форма 20- ОПП з квитанцією; копії документів на підтвердження провадження діяльності за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, буд. 12-А (договір оренди нежитлового приміщення, (магазин), фіскальні звітні чеки (Z-звiти).

Зміст вказаних доказів свідчить про те, що вони долучені з метою підтвердження доводів заяви про очевидну протиправність рішення. Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про дійсний вплив означеного рішення на здійснення Товариством господарської діяльності, до заяви про забезпечення позову долучено не було.

Варто підкреслити й те, що припинення дії ліцензії стосовно одного виду діяльності суб`єкта господарювання (в тому числі й основного) за наявності інших відкритих КВЕД відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не може слугувати єдиним та безперечним доказом на користь висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Доводячи обставини впливу рішення контролюючого органу на господарські відносини суб`єкта господарювання з третіми особами, недостатнім є надання суду лише договорів із контрагентами. За наявності у відповідного підприємства інших господарських одиниць, які мають не припинені ліцензії на право здійснення певного виду діяльності, відсутні підстави стверджувати про об`єктивну неможливість виконання таким суб`єктом господарювання взятих на себе господарських зобов`язань перед третіми особами. З цих же підстав не можуть бути визнані обґрунтованими доводи заявника про вивільнення працівників, неможливість сплачувати податки і збори.

Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Позивач не довів суду, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас слід звернути увагу, що позивач на момент подання заяви про забезпечення позову не надав жодного належного та допустимого доказу того, що торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами на час звернення до суду та на момент вчинення відповідачем дій щодо припинення дії ліцензії була основним видом його господарської діяльності або становила ключове джерело отримання доходу.

Позивач не довів існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність у відповідних правовідносинах.

При цьому суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити позивача від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.

Проте варто врахувати, що такі обставини в будь - якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі № 140/10417/25.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, та заява позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 150, 152, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко