Решение № 139089479, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/14089/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСБУДКОМ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, відділення Фонду) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСБУДКОМ» (далі - відповідач, ТОВ «ПРОГРЕСБУДКОМ»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 125734,28 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII для роботодавців, які використовують найману працю, установлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Стверджує, що з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності в автоматизованому режимі сформовано та підписано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, який надіслано відповідачу. За цим розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становила 38 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, - 1 особа, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 особи. Наголошує, що норматив робочих місць протягом 2024 року відповідачем не виконано на 1 особу, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 120666,56 грн, а через несплату їх у встановлений строк - пеню на підставі ч.2 ст.20 цього Закону в сумі 5067,72 грн. З огляду на несплату відповідачем нарахованих сум у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 15.07.2025 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що наведена в розрахунку інформація не відповідає дійсності, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2024 рік становить 32 особи, що, за його твердженням, підтверджується розрахунком середньооблікової чисельності штатних працівників, штатним розписом за кожен місяць 2024 року, наказами про прийняття на роботу та припинення трудового договору за 2024 рік, а також об`єднаними податковими звітами за чотири квартали 2024 року. Вказує, що з урахуванням чисельності 32 особи норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у нього становить 1 особу, а не 2, і оскільки протягом 2024 року у відповідача була працевлаштована одна особа з інвалідністю, що підтверджує сам позивач, підстав для накладення адміністративно-господарських санкцій немає. Стверджує, що за відсутності порушення строків сплати санкцій нарахування пені також є безпідставним. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСБУДКОМ» (ЄДРПОУ 40097645) зареєстроване як юридична особа, використовує найману працю та є роботодавцем, на якого поширюються вимоги ст.19 Закону №875-XII щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

За змістом цього розрахунку середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становила 38 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, - 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 особи; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, - 1; фонд оплати праці штатних працівників - 4585329,43 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 120666,56 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу - 120666,56 грн. Розрахунок розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025, що підтверджується квитанцією.

Оскільки відповідач у строк до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач нарахував пеню за період з 16.04.2025 по 08.07.2025 (84 дні), виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України 15,5%, що діяла на момент розрахунку, у розмірі 5067,72 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення 125734,28 грн, з яких 120666,56 грн адміністративно-господарських санкцій та 5067,72 грн пені.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку зі стягненням адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання відповідачем у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Частиною 3 ст.18 Закону №875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1 ст.19 Закону №875-XII, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.13 ст.19 Закону №875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч.1 цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст.20 цього Закону.

У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі формує та надсилає уточнений розрахунок таких санкцій. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Частиною 2 ст.20 Закону №875-XII унормовано, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70. Порядок нарахування пені та її сплати затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233.

Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17. Відповідно до пунктів 3-5 цього Порядку розрахунок автоматизовано передається Пенсійному фонду України, який надсилає його через електронний кабінет роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, а інформація про дату і час надсилання розрахунку надається у формі квитанції.

З аналізу наведених норм слідує, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 №2682-IX визначення роботодавців, які не виконали норматив, та розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Такий розрахунок ґрунтується на даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, що подається роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у справі №819/537/16, виконанням нормативу робочих місць у розумінні ст.19 Закону №875-XII вважається саме працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію осіб з інвалідністю на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 сформулював висновки, за якими відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст.20 Закону №875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності. Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних відповідних реєстрів.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що з набранням 06.11.2022 чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці. За таких змін у правовому регулюванні правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, не є релевантною для спірних правовідносин.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд керується таким.

Ключовим для вирішення спору є встановлення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік, оскільки від цього показника залежить розмір нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та висновок про його виконання чи невиконання.

Позивач визначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік у кількості 38 осіб. Відповідач заперечує цей показник та стверджує, що така чисельність становить 32 особи, унаслідок чого норматив дорівнює 1 особі і є виконаним працевлаштуванням однієї особи з інвалідністю.

Суд встановив, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій сформовано на підставі даних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, поданих самим відповідачем до контролюючого органу за 2024 рік.

З наявних у справі об`єднаних податкових звітів відповідача за чотири квартали 2024 року вбачається, що у рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» відповідач самостійно задекларував такі помісячні показники: за І квартал (січень, лютий, березень) - 45, 40, 40; за ІІ квартал (квітень, травень, червень) - 45, 48, 23; за ІІІ квартал (липень, серпень, вересень) - 29, 26, 23; за IV квартал (жовтень, листопад, грудень) - 41, 48, 49. Сума помісячних показників за дванадцять місяців 2024 року становить 457, а середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік (457/12) дорівнює 38 особам. У рядку 102 цих звітів відповідач задекларував наявність одного працівника, якому встановлено інвалідність, у кожному місяці 2024 року.

Отже, показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2024 рік у кількості 38 осіб, який покладено позивачем в основу розрахунку, підтверджується даними податкової звітності, поданої до контролюючого органу самим відповідачем. Твердження відповідача про чисельність 32 особи не узгоджується з його власними об`єднаними податковими звітами за 2024 рік і не підтверджене належними та достатніми доказами.

За правилами ч.2 ст.19 Закону №875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначається у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік з округленням до цілого значення. Із середньооблікової чисельності 38 осіб норматив становить 2 особи (38 х 4% = 1,52, що округлюється до 2). Оскільки протягом 2024 року у відповідача була працевлаштована одна особа з інвалідністю, норматив робочих місць не виконано на 1 особу.

Суд відхиляє доводи відповідача про виконання ним нормативу з огляду на працевлаштування однієї особи з інвалідністю, оскільки такі доводи ґрунтуються на заниженому показнику середньооблікової чисельності штатних працівників, який спростовується поданою відповідачем податковою звітністю. За визначеної на підставі цієї звітності чисельності 38 осіб норматив становить 2 особи, а тому працевлаштування однієї особи з інвалідністю не свідчить про його виконання.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач до контрольної дати - 31.03.2025 - подав уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України, якою було б змінено показник середньооблікової чисельності штатних працівників за 2024 рік. Відповідно до ч.13 ст.19 Закону №875-XII зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, відповідальність за повноту та достовірність поданої звітності покладається на відповідача, а несвоєчасне виправлення помилок у ній до настання контрольної дати не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що відповідач не виконав у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на 1 особу, а тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875-XII.

Розмір адміністративно-господарських санкцій за одне незайняте робоче місце визначено, виходячи із середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача, обчисленої як відношення фонду оплати праці штатних працівників (4585329,43 грн) до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (38 осіб), що становить 120666,56 грн. Розрахунок відповідає вимогам ч.1 ст.20 Закону №875-XII, є арифметично правильним і відповідачем по суті не спростований.

Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач у строк до 15.04.2025 самостійно не сплатив, позивач на підставі ч.2 ст.20 Закону №875-XII та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233, нарахував пеню за період з 16.04.2025 по 08.07.2025 (84 дні), виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України 15,5% у сумі 5067,72 грн. Наведений розрахунок пені суд визнає обґрунтованим та арифметично правильним.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 120666,56 грн та пені у сумі 5067,72 грн, а загалом 125734,28 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу приписів ч.2 ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСБУДКОМ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСБУДКОМ» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 125734 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 28 копійок адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: пл. Маланюка, буд.6, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 13817458).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСБУДКОМ» (місцезнаходження: вул. Навроцького, буд.33, м. Львів, Львівська обл., 79034; ЄДРПОУ 40097645).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна