Постановление суда № 139086743, 18.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6583/25

1-кп/405/331/25

УХВАЛА

18 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький у кримінальному провадженні № 12025121010001929 у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 125 КК України,

клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою,

встановив:

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання останньому запобіжного заходу. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на наявність ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду з метою ухилитися від кримінальної відповідальності з огляду тяжкість можливого покарання; незаконного впливу на потерпілих, з якими обвинувачений безпосередньо знайомий, та свідків з метою зміни ними раніше наданих показань; вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_6 раніше вчиняв злочини, передбачені ст. 187 КК України за що відбував покарання у виді позбавлення волі та схильний до агресії і вчинення насильства, що підтверджується обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та об`єктивно не зможе запобігти наведеним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора з посиланням на недоведеність перелічених прокурором ризиків. Вказав на тривале тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою. Акцентував, що ОСОБА_6 має стійке бажання проходити військову службу та в нього відсутні будь-які наміри впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Вважає, що є підстави для застосування до ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням його під вартою, з метою надання йому можливості реалізувати своє прагнення бути призваним до Збройних Сил України.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Вказав, що він ніколи не впливав і не має наміру впливати на свідків та потерпілих. Повідомив, що має бажання виконувати військовий обов`язок, долучившись до Збройних Сил України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.

Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) та до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч. 4 ст. 187 КК України), за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26.07.2025 у відношенні ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.09.2025, строк дії якого в подальшому ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 19.09.2025 було продовжено до 25.10.2025.

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11.09.2025 у відношенні ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.09.2025, строк дії якого в подальшому ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 24.09.2025 було продовжено до 25.10.2025.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.07.2026 стосовно ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 22.08.2026 включно.

Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 05.08.2026 у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовлено.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При цьому, судове провадження триває, наступне судове засідання призначено на 04 вересня 2026 року, а достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший, не пов`язаний з триманням ОСОБА_6 під вартою через наявність у останнього бажання долучитися до Збройних Сил України, суд зазначає, що таке бажання обвинуваченого та наявність згоди командира військової частини на проходження ОСОБА_6 військової служби у відповідній військовій частині не спростовують наявності тих ризиків, які були встановлені під час обрання та в подальшому продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Окремо суд зазначає, що порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу визначений положеннями ст. 616 КПК України, які з урахуванням рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України від 15.07.2026 у справі № 3-125/2025(244/25), продовжують свою дію до 15.01.2027.

Отже, за наявності визначених ст. 616 КПК України підстав обвинувачений має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед судом питання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вказане свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, стадію судового провадження (дослідження письмових доказів), суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 , якому інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину проти власності, поєднаного із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, та беручи до уваги те, що останній офіційно не працевлаштований, тобто офіційного та постійного джерела доходу не має, не має сталих соціальних зв`язків, особисто знайомий з потерпілими по справі, а отже може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані судом. Враховуючи наявність у ОСОБА_6 непогашених та не знятих у встановленому законом порядку судимостей, в тому числі за розбійний напад, що вказує на його схильність до вчинення злочинів, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення (ризик вчинення іншого кримінального правопорушення).

При цьому, зазначена обставина (тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинувачених винуватими у інкримінованому злочині) сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного (обвинуваченого) переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001, в якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, 352, 353 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих і свідків та дослідження їх судом.

Тобто, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні із свідками та потерпілими по справі, обвинувачений може здійснити вплив на них, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

Відсутність у обвинуваченого постійного законного джерела доходу та наявність непогашених і не знятих у встановленому законом порядку судимостей, в тому числі за розбійний напад, може спонукати останнього до вчинення інших кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

При цьому, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає не можливим визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 197, 331, 369 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою задовольнити.

Дію запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 18 серпня 2026 року по 16 жовтня 2026 року включно.

Строк дії ухвали визначити по 16 жовтня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_9