Решение № 139086083, 19.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 серпня 2026 р. Справа № 120/521/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.09.2025 №024950012310 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу починаючи з 16.07.2025, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності з 22.07.1983 по 12.01.2000 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , дата заповнення 22.07.1983.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 10.09.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідач. Так, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 18.09.2025 прийнято рішення №024950012310 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.01.2026 за вх.№4419/26 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.01.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.02.2026 за вх.№9465/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 8111/25/2292/Р від 28.08.2025 позивачу з 16.07.2025 встановлено інвалідність ІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням.

10.09.2025 що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та його заяву за принципом екстериторіальності було передано до відповідача. На момент звернення із заявою вік позивача становив 59 років 10 місяців 24 дні.

Рішенням відповідача №024950012310 від 18.09.2025 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 32 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (14 років).

Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.07.1983 по 12.01.2000 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки не надано довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, а також відсутній запис про зміну назви господарства.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що страховий стаж позивача складає 08 років 10 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 18.09.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Як передбачено ст. 32 Закону № 1058-ІV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності необхідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за призначенням пенсії для осіб з інвалідністю II та III групи: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Отже, передумовою призначення пенсії по інвалідності - є встановлення особі інвалідності, а також підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період його трудової діяльності з 22.07.1983 по 12.01.2000 роки відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки не надано довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, а також відсутній запис про зміну назви господарства.

В контексті наведеного, суд зауважує, що порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Положення №310).

Відповідно до п. 1, 2 Положень №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Положень №310).

Згідно з п. 6 Положень №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

За змістом п. 8, 13 Положень №310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Отже, виходячи з наведеного слід дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Згідно із записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , позивач 22.07.1983 прийнятий у члени колгоспу ім. Шевченка с. Вінницькі Хутори та 12.01.2000 вибув з членів КСП ім. Шевченка с. Вінницькій Хутори.

На сторінках 18-19 зазначеної трудової книжки містяться відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві, які свідчать про фактичне виконання ним робіт, а саме:

- у 1983 році: при встановленому річному мінімумі 8 вихододнів, фактично виконано 8 вихододнів (01.08.1983 направлений на навчання в Вінницький філіал сільськогосподарської академії за рахунок колгоспу);

- у 1989 році: фактично виконано 138 вихододнів;

- у 1990 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів фактично виконано 278 вихододнів;

- у 1991 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 291 вихододень;

- у 1992 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 290 вихододнів;

- у 1993 році: за наявності запису про встановлений мінімум у 260 вихододнів, фактично виконано 308 вихододнів;

- у 1994 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 278 вихододнів;

- у 1995 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 278 вихододні;

- у 1996 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 266 вихододнів;

- у 1997 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 218 вихододнів;

- у 1998 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 92 вихододня;

- у 1999 році: при встановленому річному мінімумі 260 вихододнів, фактично виконано 266 вихододнів;

Всі наведені вище записи за вказаний період засвідчені відповідними печатками підприємства та підписами уповноважених осіб колгоспу.

Крім того, у трудовій книжці містяться записи про зарахування позивача студентом до навчального закладу з 01.09.1983, про його відрахування з числа студенів з 24.10.1987, про роботу в колгоспі каменярем 2 розряду з 01.11.1987 по 01.09.1988, про поновлення в числі студентів навчального закладу з 01.09.1988, про відрахування з навчального закладу у зв`язку із закінченням навчання з 26.06.1989, прийняття на роботу в колгосп ім. Шевченка с. Вінницькі Хутори з 01.08.1989.

Згідно з розрахунку страхового стажу до страхового стажу позивача зараховано: періоди навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, з 01.09.1983 по 24.10.1987, з 01.09.1988 по 22.06.1989, періоди роботи з 02.11.1987 по 31.08.1988, з 01.06.1998 по 14.06.1998, з 01.07.1998 по 14.07.1998, з 01.08.1998 по 14.08.1998, з 01.09.1998 по 12.09.1998, з 01.10.1998 по 14.10.1998, з 01.11.1998 по 12.11.1998, з 01.12.1998 по 12.12.1998, з 01.01.199 по 17.01.1999, з 14.02.1999 по 14.02.1999, з 01.03.1999 по 15.03.1999, з 01.05.1999 по 17.05.1999, з 01.06.1999 по 30.07.1999, з 01.08.1999 по 25.08.1999, з 01.09.1999 по 25.09.1999, з 01.10.1999 по 24.10.1999, з 01.11.1999 по 26.11.1999, з 01.12.1999 по 28.12.1999, з 01.10.2002 по 30.11.2003 та з 01.01.2008 по 08.02.2008 (що в підсумку становить 08 років 10 місяців 28 днів).

Оцінюючи доводи відповідача щодо неможливості зарахування періоду роботи в колгоспі за трудової книжкою НОМЕР_1 до страхового стажу позивача, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на таке.

Твердження відповідача про відсутність інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі та його виконання повністю спростовуються змістом трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 . Як встановлено судом, у розділі «Відомості про трудову участь» чітко зазначено як встановлений річний мінімум, так і кількість фактично відпрацьованих вихододнів за кожен рік у період з 1983, 1989 по 2000 роки.

Відтак трудова книжка позивача містить усі необхідні ідентифікуючі ознаки (дати, назву господарства, підписи, печатки), які дозволяють однозначно встановити період його роботи та ступінь трудової участі.

Крім того, як свідчить розрахунок страхового стажу, відповідач частково зараховував окремі дні та місяці роботи позивача у колгоспі за 1998 та 1999 роки (зокрема періодами по декілька днів у місяці). Така позиція суб`єкта владних повноважень є непослідовною та суперечливою, оскільки, з одного боку, відповідач ставить під сумнів чинність та достовірність усієї трудової книжки колгоспника, а з іншого - вибірково зараховує окремі періоди роботи з цього ж документа без належного правового обґрунтування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 підтверджено спірні періоди роботи. При цьому, наявність інших довідок на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Відсутність даних про зміну назви господарства, що вносяться до такої трудової книжки , не є достатньою юридичною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення відповідача від 18.09.2025 №024950012310 про відмову у призначенні позивачеві пенсії по інвалідності є протиправним, оскільки прийняте без повного та об`єктивного з`ясування обставин, а тому позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, у зв`язку з тим, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 18.09.2025 №024950012310, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 22.07.1983 по 12.01.2000 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Внаслідок зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в колгоспі з 22.07.1983 по 12.01.2000 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 , його загальний страховий стаж становить понад 19 років.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що інвалідність позивачеві встановлена з 16.07.2025 безстроково; із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 10.09.2025.

Враховуючи наведене, відповідач слід зобов`язати призначити позивачеві пенсію по інвалідності з 16.07.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №024950012310 від 18.09.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 16.07.2025 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши при цьому до його страхового стажу період роботи з 22.07.1983 по 12.01.2000 згідно із записами в трудовій книжці трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.07.1983.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управлння Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.08.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна