Решение № 139084646, 01.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/10625/25

провадження № 2/753/5541/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ;

представник відповідача не з`явився;

представник третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства науки та освіти України, про встановлення факту звільнення, зобов`язання зробити запис в трудовій книжці про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва (далі по тексту - ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства науки та освіти України, в якому просив:

встановити факт звільнення ОСОБА_1 з ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва» з 30 листопада 2014 року;

зобов`язати ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва» зробити запис про звільнення з 30 листопада 2014 року в трудовій книжці ОСОБА_1 ;

стягнути з ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 01 липня 2012 року - по 30 листопада 2014 року в розмірі 202 336,81 грн;

стягнути з ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, а саме з 01 грудня 2014 року по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 16 листопада 2010 був зарахований до НВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» на посаду в.о. доцента кафедри економіки підприємства та маркетингу. 22 червня 2011 року НВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» була реорганізована в ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва». З 16 вересня 2014 року розпочалася ліквідаційна процедура ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва», статутна діяльність університету фактично припинилась, але юридичного факту звільнення позивача із займаної посади не відбулося, наказ ліквідаційної комісії про звільнення позивача не був оголошений, в трудову книжку запис про звільнення не внесений. Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за період з 01 січня 2011 по 30 листопада 2014 року. Загальна сума заборгованості по заробітній платі, яку позивач просив стягнути з відповідача становить 202 336,81 грн. Також позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки невиплаченої заробітної плати по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статті 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 05 серпня 2011 року № 937 «Про утворення державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 697 «Деякі питання організації вищих навчальних закладів ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва» утворено шляхом реорганізації (злиття) Української академії бізнесу та підприємництва та Державної академії житлово-комунального господарства.

Відповідно до копії трудової книжки, з 16 листопада 2010 року ОСОБА_1 був зарахований на посаду в.о. доцента кафедри економіки підприємства та маркетингу до Української академії бізнесу та підприємства.

ОСОБА_1 працює у ДВНЗ «Київський Університет Управління та Підприємництва» з 06 червня 2012 року.

Згідно з даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ДВНЗ «Київський Університет Управління та Підприємництва» знаходиться в стані припинення.

Доказів звільнення ОСОБА_1 з роботи матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що сам факт того, що підприємство перебуває в стані припинення (ліквідації), це не є автоматичною підставою для припинення трудового договору. Якщо наказу про звільнення нема, робота фактично виконується і сторони не вимагають розриву договору, трудові відносини юридично тривають. До видачі наказу та проведення повного розрахунку працівник залишається в трудових відносинах.

Виходячи з наведеного та встановлених обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині позовних вимог про встановлення факту звільнення та зробити запис в трудовій книжці про звільнення, оскільки сама подія звільнення ще не відбулася і розпорядчий документ відсутній.

Водночас, згідно зі статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором (або нормативним актом роботодавця, погодженим з профспілкою), не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по виплаті заробітної плати 2012 рік - 25 444,20 грн, 2013 рік - 62 643,25 грн, 2014 рік - 50 135,55 грн, що підтверджується копією виписки форми ОК-5 Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що відповідач порушив трудові права позивача, а саме право на своєчасне одержання винагороди за працю, передбачене чинним трудовим законодавством України, позов є частково обґрунтованим в цій частині, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 138 223,00 грн невиплаченої заробітної плати за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2014 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, за період з 01 грудня 2014 року по день фактичного розрахунку.

Відсутність наказу про звільнення означає, що юридично трудові відносини тривають, тому виплата за статтею 117 КЗпП України не нараховується як за затримку розрахунку при звільненні, проте за фактичну роботу на підприємстві має виплачуватися звичайна заробітна плата.

При цьому, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Пунктами 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).

Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Наведемо розрахунок суми компенсації у вигляді формули: Ск = (Д н/в х Приріст Іі): 100 , де: Ск - сума компенсації; Д н/в - дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов`язкових платежів; Приріст Іі - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд здійснивши розрахунок компенсаційних виплат позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та стягненню з відповідача на користь позивача компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 442 742,09 грн.

Враховуючи, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за частини шостої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 5 89,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтею 115 КЗпП України, статтями 1-13, 76-83, 141, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства науки та освіти України, про встановлення факту звільнення, зобов`язання зробити запис в трудовій книжці про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глазунова, 2/4; ЄДРПОУ 37956909) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01 липня 2012 по 30 листопада 2014 у розмірі 138 223 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 442 742,09 грн.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глазунова, 2/4; ЄДРПОУ 37956909) на користь держави судовий збір у сумі 5 809,65 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення 18.08.2026.