Решение № 139081069, 19.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1435/26

2/703/1483/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Левчук О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2

до

ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №1800164 від 29.08.2024 року у розмірі 25949 грн. 90 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в сумі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 29 серпня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1800164 про надання споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 5000 грн. Згідно із п. 1.4. договору строк кредиту 359 днів: з 29.08.2024 року по 24.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

13 серпня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу №13082025-1 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1800164 від 29.08.2024 року, загальна сума заборгованості склала 25399 грн. 90 коп., з якої заборгованість з тіла кредиту 4999 грн. 96 коп., заборгованості за процентами 10399 грн. 94 коп., штрафні санкції 10000 грн.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору №1800164 строк кредиту 359 днів: з 29.08.2024 року по 24.08.2025 року.

Станом на дату укладання договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року, строк дії договору №1800164 від 29 серпня 2024 року не закінчився.

Тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 14.08.2025 року по 24.08.2025 року (11 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 550 грн.

Позивач зауважив, що донараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1800164 від 29 серпня 2024 року у розмірі 25949 грн. 90 коп., з якої заборгованість з тіла кредиту 4999 грн. 96 коп., заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором 10399 грн. 94 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 11 календарних днів - 550 грн. 00 коп., штрафні санкції 10000 грн., а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 13.03.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та інформацію на підтвердження факту зарахування коштів 29.08.2024 року на дану платіжну картку у сумі 5000 грн., через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до суду не подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого глави 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Так, 29 серпня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1800164 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р051» (а.с.47-50).

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 5000,00 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів) , що є додатком № 1 до цього договору (п. 1.4 договору).

Згідно п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Загальні витрати на дату укладення договору складають: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 18000 грн. 00 коп (п. 1.8 договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних (п. 1.9 договору).

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 500,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 100,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п. 9.8. договору підписуючи цей договір, споживач, зокрема, підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2, 4, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів або банківських металів у кредит, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (за текстом Договору Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з п. 9.11. договору всі додатки до цього договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору.

Зокрема, відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №1800164 від 29 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .

Також відповідачем відписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту до договору, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Слон Кредит» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 .

Зі змісту кредитного договору від 29 серпня 2024 року вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса. Вказаний кредитний договір підписано 29 серпня 2024 року позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «Р051».

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Слон Кредит» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» № 20250820-1125 від 20.08.2025, вбачається, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Слон Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» на суму 5000.00 грн., код авторизації 381033, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку № НОМЕР_2 (а.с.45).

Окрім того, згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260506/109270-БТ від 13.05.2026 року направленого до суду на виконання ухвали суду від 06.04.2026 року про витребування доказів, АТ «Ощадбанк» підтвердив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 на яку 29 серпня 2024 року було здійснено переказ коштів на суму 5000 грн (а.с.83-85).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Слон кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на платіжну картку, яка зазначена відповідачем у зазначеному договорі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

13 серпня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» (клієнт), укладено договір факторингу №13082025-1 (із додатками), відповідно до якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 35-36).

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників від 13 серпня 2025 року за договором факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року, укладеного між фактором ТОВ «Фінтраст капітал» та клієнтом ТОВ «Слон кредит», клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників. Після виконання фактором вимог п.1.2. договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.39).

Згідно з повідомленням про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №1800164 від 29 серпня 2024 року, ТОВ «Слон кредит» повідомило ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги його заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Із витягу з Реєстру боржників від 13 серпня 2025 року до Договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року суд встановив, що ТОВ «Фінтраст капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1800164 від 29 серпня 2024 року у загальній сумі 25399 грн. 90 коп., з якої заборгованість з тіла кредиту 4999 грн. 96 коп., заборгованості за процентами 10399 грн. 94 коп., штрафні санкції 10000 грн (а.с.45-зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1800164 від 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за указаним кредитним договором на загальну суму 7070 грн. 03 коп. Вказана обставина стороною відповідача не заперечувалась.

Таким чином, суд констатує, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) а саме: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору строк на який надається кредит становить 360 днів, з 29.08.2024 року по 24.08.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року, строк дії договору №1800164 від 29 серпня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 14.08.2025 року по 24.08.2025 року, а саме за 11 календарних днів, здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,0 % у сумі 550,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 4999,96 грн х 1,0% = 49,9 грн. х 11 календарних днів = 550,00 грн.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідач не оспорював укладення чи не укладення кредитного договору та відповідно отримання кредитних коштів і користування ними.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за кредитом в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором за тілом кредиту в розмірі 4999 грн. 96 коп., заборгованості за процентами, що нараховані первісним кредитором 10399 грн. 94 коп. та нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 11 календарних днів - 550 грн. 00 коп., а всього - 15949 грн. 90 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути із відповідача, зокрема і штрафні санкції в розмірі 10000 грн. 00 коп.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №1800164 був укладений 29 серпня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка (пеня) в розмірі 10000 грн. 00 коп. не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 1653 від 09.03.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1636 грн. 42 коп.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

Суд зазначає, що в матеріали справи надано підтверджуючі документи на здійснення витрат на правничу допомогу.

10 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (клієнт) та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір №10/12-2024 про надання правової допомоги.

09 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. складено Заявку №16073 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Відповідно до п.5 зазначеної Заявки, порядок та розмір оплати за надані адвокатом послуги професійної правничої допомоги за цією заявкою: п.5.1 отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, відповідно до п.4.1 договору; п.5.2 загальна сума гонорару за надання правової допомоги згідно цієї заявки складає 10000 гривень 00 копійок, зазначена сума підлягає оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду першої інстанції у справі законної сили.

10 березня 2026 року адвокатом Столітнім М.М. виписано ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» рахунок на оплату №16073-10/03-2026, за яким ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має сплатити адвокату 10000 гривень 00 копійок за надані вищевказані послуги.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд враховує, що справа не становить значної складності, об`єм наданої правничої допомоги не є значним, вимоги задоволенні частково, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,12,13,76-82,89,95,141,258,259,263-265,268,272-273, 352,354,355 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2), заборгованість за кредитним договором №1800164 від 29 серпня 2024 року у загальній сумі 20586,32 гривень, з яких: 4999,96 гривень заборгованість за основним боргом; 10949,94 гривень заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, витрати по сплаті судового збору у сумі 1636,42 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.О.Левчук