Решение № 139079976, 11.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16678/24

Провадження № 2/369/2028/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Крикуні І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 381/16678/24 за позовом ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивує тим, що розпорядженням сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області від 05 червня 2023 року № 144-К з 05 червня 2023 року з ним укладено контракт найму терміном на 1 рік, тобто до 04 червня 2024 року та призначено на посаду керівника Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області. 17 червня 2024 року розпорядженням № 117-К продовжено дію контракту з ОСОБА_1 до 05 червня 2025 року. На підставі зазначеного розпорядження укладено додаткову угоду № 2 до контракту від 05 червня 2023 року про продовження терміну дії контракту. 03 вересня 2024 року т. в. о. сільського голови О. Гладуш підписав розпорядження № 92-К про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку з невиконанням ним посадових обов`язків. ОСОБА_1 , з цим розпорядженням не погоджується. Зазначає, що у розпорядженні відсутні формулювання допущених ним порушень. Наполягає на тому, що з його боку були відсутні порушення норм трудового законодавства та контракту. Заначений факт підтверджує також зверненням трудового колективу до т. в. о. сільського голови ОСОБА_2 про безпідставність розпорядження № 92-К про звільнення ОСОБА_1 з посади.

З метою поновлення свого порушеного права ОСОБА_1 просить суд:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження № 92-К про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з невиконанням ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, статутом та колективним договором підприємства від 03 вересня 2024 року;

-поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

-стягнути з Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2024 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою від 06 грудня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 13 березня 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області замінив у справі відповідача Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області на виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.

Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористалися

Ухвалою від 27 травня 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за N 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Судом встановлено, що розпорядженням сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області від 05 червня 2023 року № 144-К призначено ОСОБА_1 на посаду керівника КП «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області. Встановлено оклад згідно з контрактом. Прийнято укласти з ОСОБА_1 контракт з 05 червня 2023 року до 04 червня 2024 року. Зобов`язано керівника відділу управління персоналом підготувати контракт найму.

05 червня 2023 року виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області уклав з ОСОБА_1 контракт, згідно з умовами якого ОСОБА_1 зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління КП «Хотів» строком до 05 червня 2024 року.

Наказом від 05 червня 2023 року № 33 ОСОБА_1 приступив до керівництва КП «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області з 05 червня 2023 року.

12 березня 2024 року т.в.о. сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_3 уклав з керівником КП «Хотів» ОСОБА_1 додаткову угоду до контракту від 05 червня 2023 року, відповідно до змісту якої внесено зміни до пункту 3.2.1 Контракту від 05 червня 2023 року, а саме встановлено посадовий оклад у розмірі 30 280 грн.

Розпорядженням сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 квітня 2024 року подовжено дію контракту з ОСОБА_1 на посаді керівника КП «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області до 05 червня 2025 року.

17 квітня 2024 року т.в.о. сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_3 уклав з керівником КП «Хотів» ОСОБА_1 додаткову угоду № 2 до контракту від 05 червня 2023 року, відповідно до змісту якої внесено зміни до пункту 6.1 Контракту від 05 червня 2023 року, а саме продовжено дію контракту до 05 червня 2025 року.

Розпорядженням сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області від 03 вересня 2024 року № 92-К звільнено з 03 вересня 2024 року з посади керівника КП «Хотів» ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом загальних зборів трудового колективу КП «Хотів» від 10 вересня 2024 року № 14 присутні на зборах 23 працівники колективу від загальної кількості 34 працівників, при цьому 3 працівники були відсутні з поважних причин, проголосували за те, що звільнення керівника ОСОБА_1 є безпідставним та вчиненим з порушенням чинного законодавства. Також працівники одноголосно підтримали ініціативу зі складання колективного звернення та направлення до компетентних установ для вирішення по суті.

10 вересня 2024 року трудовий колектив КП «Хотів» направив т.в.о. сільського голови Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області звернення № 204, згідно з яким вимагав т.в.о. сільського голови скасувати розпорядження від 03 вересня 2024 року № 92-К про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника КП «Хотів».

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 4 Конвенції МОП про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).

Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

За частиною третьою статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

За своїм змістом наказ про звільнення повинен містити вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23, від 05 липня 2024 року в справі № 643/19858/21, від 02 лютого 2023 року в справі № 505/1452/19, від 17 липня 2019 року в справі № 461/4863/16-ц та інших.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен враховувати характер проступку, обставини, за якими його вчинено, та істотність наслідків порушення трудових обов`язків. Суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який належить до його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризується характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23, від 13 грудня 2023 року в справі № 296/4222/21, від 02 лютого2023 року в справі № 505/1452/19, від 22 серпня 2019 року в справі № 309/3460/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 666/557/16-ц та ін.

Обов`язковою умовою визнання діянь працівника як порушення трудових обов`язків є протиправність цих діянь, наявність вини, незалежно від її форми та причинного зв`язку між порушенням і його наслідку. Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнаним таким, що підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків. Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2023 року в справі № 326/789/21).

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують прийняти рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа (постанови Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23, від 17 листопада 2023 року в справі № 326/789/21, від 26 квітня 2023 року в справі № 174/171/21).

Верховний Суд у своїх постановах від 25 червня 2024 року в справі № 500/4416/19, від 08 травня 2024 року в справі № 401/1203/22, від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц неодноразово зазначав, що з урахуванням вимог трудового законодавства в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалу про відкриття провадження у справі Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області отримала засобами поштового зв`язку 04 березня 2025 року. При цьому електронний примірник позовної заяви направлявся до електронного кабінету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується квитанцією № 1805659. Однак, правом на подання відзиву та доказів на спростування позовних вимог роботодавцем до суду не надано. Оспорюване розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника містить узагальнене посилання на підставу звільнення невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, статутом, колективним договором підприємства, тобто на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. При цьому, доказів на підтвердження зазначеної підстави до суду не надано, відповідач, на якого покладається обов`язок з доведення законності підстави звільнення працівника, не скористався своїм процесуальним правом.

За таких обставин суд, враховуючи принцип змагальності цивільного судочинства та особливості трудових правовідносин, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про незаконність звільнення позивача.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин за умови доведення незаконності звільнення, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі та на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Відповідно до пункту 5 розділу IV постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обчисленню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до Порядку № 100.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, що відповідає змісту частини другої статті 235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Згідно зі штатним розписом КП «Хотів» посадовий оклад керівника підприємства визначений у розмірі 26 840 грн, в подальшому на підставі додаткової угоди від 12 березня 2024 року посадовий оклад підвищений до 30 280 грн.

Відповідно до Додатку 7 до Колективного договору керівник підприємства працював протягом сорока годин на тиждень, вихідними днями визначено суботу та неділю. Суд надає оцінку також визначеним колективним договором та додатками до нього додатковим доплатам до окладу. Оскільки позивач не надав доказів розміру отриманого ним доходу за два місяці, які передували місяцю, у якому його було звільнено, натомість у позові посилався лише на розмір окладу, то саме такий дохід суд бере до уваги в контексті принципу диспозитивності цивільного судочинства для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З посади позивача звільнено 03 вересня 2024 року. Посадовий оклад визначено у розмірі 30 280 грн у березні 2024 року. У липні 2024 року було 23 робочі дні, у серпні 22 робочі дні. З огляду на зазначене, середньоденний заробіток з врахуванням заявленого позивачем доходу становить 1 345,78 грн.

Період вимушеного прогулу слід обчислювати з 03 вересня 2024 року. За таких обставин на час ухвалення судом рішення по суті спору середній заробіток становить 623 096,14 грн за 463 дні вимушеного прогулу, який слід стягнути з органу місцевого самоврядування як власника підприємства, керівником якого був позивач.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також про поновлення на роботі незаконного звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Враховуючи задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наявні підстави для допущення негайного виконання вказаного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження № 92-К про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з невиконанням ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, статутом та колективним договором підприємства від 03 вересня 2024 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області з 03 вересня 2024 року.

Стягнути з Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 623 096 (шістсот двадцять три тисячі дев`яносто шість) грн. 14 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 стягнення середнього заробітку, але не більше ніж за один місяць

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач Виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, ЄДРПОУ 43997288, Київська обл., Обухівський район, с. Ходосівка, вул. П. Мирного, 2.

Відповідач: Комунальне підприємство «Хотів» Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, ЄДРПОУ 25297366, Київська обл., Обухівський район, с. Ходосівка, пл. Паширова, 1.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА