Постановление суда № 139076749, 14.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15842/26

Провадження № 1-кс/344/5990/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140150000743 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 426-1 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_6 за погодженням з прокурором ОСОБА_7 звернувся з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, визначивши розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що 13.08.2026 о 16:00 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України», затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

13.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «старший лейтенант», повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянина України ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, ОСОБА_4 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №185 від 04.07.2026 призначено на посаду старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Окрім цього, встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №213 від 04.07.2026 солдат ОСОБА_8 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді водія ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Разом з тим, старший лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_7 , являючись начальником відносно солдата ОСОБА_8 за військовим званням, достовірно знаючи вищевказані статутні вимоги, які регламентують взаємовідносини між військовослужбовцями, маючи на меті застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, вирішив умисно застосувати насильство щодо підлеглого військовослужбовця за наступних обставин.

Так, старший лейтенант ОСОБА_4 , 13.08.2026 близько 01 год 25 хв, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в приміщенні взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 , що розташоване на території громадського футбольного стадіону «Колос» Калуського району Івано-Франківської області, яке використовується військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 для проживання та несення служби, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у словесний конфлікт з своїм підлеглим солдатом ОСОБА_8 .

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та фізичного насильства.

Надалі, того ж дня, близько 01 год 30 хв., ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи в приміщенні взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 , що розташоване на території громадського футбольного стадіону «Колос» Калуського району Івано-Франківської області, під час з`ясування з ОСОБА_8 раптово виниклих неприязних відносин, маючи на меті спричинити останньому тілесні ушкодження та фізичного насильства, будучи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50,130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовою службовою особою, являючись за військовим званням начальником для солдата ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, застосував насильство щодо свого підлеглого солдата ОСОБА_8 , а саме: наніс йому удар рукою в обличчя, удар рукою та поштовх в ділянку лівої ключиці, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритого розриву лівого акроміально-ключичного а також фізичні та моральні страждання з`єднання а також фізичні та моральні страждання.

Таким чином, 13.08.2026 близько 01 год 30 хв, старший лейтенант ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи в приміщенні взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 , що розташоване на території громадського футбольного стадіону «Колос» Калуського району Івано-Франківської області, під час з`ясування з ОСОБА_8 раптово виниклих неприязних відносин, маючи на меті спричинити останньому тілесні ушкодження та фізичного насильства, будучи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50,130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовою службовою особою, являючись за військовим званням начальником для солдата ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, застосував насильство щодо свого підлеглого солдата ОСОБА_8 , а саме: наніс йому удар рукою в обличчя, удар рукою та поштовх в ділянку лівої ключиці, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритого розриву лівого акроміально-ключичного а також фізичні та моральні страждання з`єднання а також фізичні та моральні страждання, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 426-1 КК України - застосування військовою службовою особою насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами допиту свідків; протоколом допиту потерпілого; протоколом слідчого експерименту із свідком; відомостями та матеріалами Єдиного обліку із Другого відділення Калуського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, матеріалами щодо освідування ОСОБА_4 на стан сп`яніння та іншими в сукупності матеріалами кримінального провадження.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується,тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може вступити в злочинну змову із іншими учасниками кримінального провадження, в тому числі із невстановленими на даний час свідками, з метою схиляння їх до зміни дачі показів чи надання завідомо неправдивих показів;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а саме, враховуючи те, що в основу підозри стали покази свідків військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_7 , які є також підлеглими за званням та посадами ОСОБА_4 , останній може незаконно впливати на свідків, в тому числі погрожуючи погіршити стан несення служби чи інші заходи;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив фізичне насильство, може повторно вчиняти даного роду злочину на інших військовослужбовців РТЦК та СП, в тому числі як і зазначалось впливати на своїх підлеглих з метою зміни показів.

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 426-1 КК України, що підтверджується вказаними доказами.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, тобто є умисним особливо тяжким злочином.

На переконання сторони обвинувачення, враховуючи неможливість застосувати щодо ОСОБА_4 інший запобіжний захід, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , а саме позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, а також те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється, є доцільність у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.

Захисник у судовому засіданні вказав, що заперечує щодо задоволення клопотання. Зазначив, що підозра не обгрунтована, не правильна правова кваліфікація вчиненого. Ризики наведені у клопотанні не доведені, нічим не обгрунтовані, підозрюваний сприяє досудовому розслідуванню, надає пояснення. Просив зменшити розмір застави, так як вказаний у клопотанні розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного та його близьких родичів.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026140150000743 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 426-1 КК України.

13.08.2026 ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

13.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, а саме про те, що він підозрюється у застосуванні військовою службовою особою насильства щодо підлеглого, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання враховуються також вагомість наявних доказів, які містяться в матеріалах клопотання: протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 13.08.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 13.08.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 13.08.2026, протокол проведення слідчого експерименту від 13.08.2026, результат тестування на алкоголь ОСОБА_4 за допомогою приладу Drager від 13.08.2026, тест №49 з результатом 0,69 проміле.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується,тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а саме, враховуючи те, що в основу підозри стали покази свідків військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_7 , які є також підлеглими за званням та посадами ОСОБА_4 , останній може незаконно впливати на свідків, в тому числі погрожуючи погіршити стан несення служби чи інші заходи.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, те, що має вищу освіту, розлучений, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий. Також підозрюваний є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.01.2024, дохід ОСОБА_4 за 2004 рік становить - 300 грн., за 2005 рік - 3883,50 грн., за 2006 рік - 1780,77 грн., за 2007 рік - 1659,79 грн., 2022 рік 526829,27 грн., за 2023 рік - 682537,59 грн., за 2024 рік - 53168,87 грн., за 2025 рік - 410883,38 грн., за 2026 рік 192 205,55 грн.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, тобто є умисним особливо тяжким злочином.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 як військовослужбовець, що зумовлений обставинами воєнного часу, вчиняючи особливо тяжке кримінальне правопорушення в умовах особливого періоду воєнного стану, зумовлює наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, є військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним.

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вже, зазначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.

Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 жовтня 2026 року включно, з урахуванням строку досудового розслідування, з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 грн., з врахуванням даних про особи підозрюваного. Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду.

Строк дії ухвали до 10 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 ( двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 10 жовтня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- не відлучатись із населеного пункту, де проживає чи проходить службу без дозволу уповноваженої особи;

- утриматись від спілкування із потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.

Повний текст ухвали - 17 серпня 2026 року.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1