Решение № 139076281, 18.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4802/25

Провадження № 2/202/555/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

18 серпня 2026 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Розпорядження Верховного Суду від 14.03.2022 року за №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)» було змінено територіальну підсудність судових справ Краснолиманського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська (нині - Індустріальний районний суд міста Дніпра).

В 2025 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося з позовом, в якому зазначає, що 14 травня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2036404157, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 28,80 % за користування кредитом.

Загальний розмір кредиту 50 150 грн.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

У свою чергу, позичальник не виконує умови договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 88 857,13 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 45 821,21 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 31 003,83 грн.

21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» був укладений договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача.

За цих підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 857,13 грн та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі та 3028 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 9200 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 травня 2025 року у справі було відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представником позивача була надана заява про розгляд справи без його участі, в якій заявлені позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи, відзив на позов не надав, тому справу розглянуто в його відсутність на підставі наявних даних та доказів.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 14 травня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2036404157.

Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредит в сумі 50 000 грн на споживчі цілі, а також 150 грн - на сплату додаткових послуг банку, а саме «СМС+Довідка». Загальний розмір кредиту склав 50 150 грн.

Кредит надано на строк до 14 травня 2026 року.

Сторони передбачили умовами договору сплату комісії за управління кредитом щомісячно в розмірі 0,85% від суми кредиту.

Згідно з пунктом 1.2 Договору протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка в розмірі 28,80 % річних.

Кредитний договір підписаний власноручно ОСОБА_1 .

Надання кредиту підтверджується копією заяви на видачу готівки № 17948328 від 14.05.2021 з підписом отримувача.

Також судом установлено, що 21 червня 2024 року між АТ «ОТП БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 21/06/2024, відповідно до умов якого банк відступив ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 на суму 88 857,13 грн.

На підтвердження свого права вимоги до відповідача позивач надав копію договору факторингу, копію витягу з реєстру боржників, копію акта приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжні інструкції про перерахування коштів за договором факторингу.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідачем було сплачено в рахунок погашення кредиту 4 328,79 грн, в рахунок процентів за користування кредитом 10 532,69 грн, в рахунок комісії 3836,52 грн.

З лютого 2022 року відповідач не виконує умови договору.

Станом на 21.06.2024 року заборгованість за кредитним договором № 2036404157 від 14.05.2021 року становить 88 857,13 грн, з яких: 45 821,21 грн заборгованість за кредитом; 31 003,83 грн заборгованість за процентами; 12 032,09 грн заборгованість за комісією.

В своєму позові позивач як новий кредитор просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість.

При вирішенні спору між сторонами суд керується наступним:

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Наведені норми кореспондуються з положеннями статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

При цьому згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (частина 2 статті 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, щодо до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що надані позивачем докази доводять отримання позичальником кредиту, а також відступлення права вимоги первісним кредитом.

Суд звертає увагу, що відповідач тривалий час умови договору не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 88 857,13 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання та сплати кредиту та інших передбачених договором сум не надав, умови кредитного договору не оспорював.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2036404157 від 14.05.2021 в розмірі 88 857,13 грн, з яких: 45 821,21 грн заборгованість за кредитом; 31 003,83 грн заборгованість за процентами; 12 032,09 грн заборгованість за комісією.

При розподілі судових витрат суд керується положеннями статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.

Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).

При цьому суд звертає увагу, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своєму позові ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 9200 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року, укладеного між позивачем і адвокатом Литвиненко О.І., копію акта № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року, згідно з яким правнича допомога полягала у наданні позивачу первинної консультації (вартість 1000 грн), правовому аналізі наявних у замовника документів, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (вартість 4000 грн), підготовці та поданні позовної заяви (вартість 4200 грн), а загалом на суму 9200 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу дорогу також надано платіжну інструкцію про перерахування коштів у сумі 9200 грн.

При визначенні суми відшкодування цих витрат суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд звертає увагу, що адвокатом надаються позивачу правничі послуги не лише в цій справі, а й в інших аналогічних справах.

Суд знаходить, що об`єктивно необхідними для захисту порушених прав та інтересів позивача були витрати, пов`язані з ознайомленням із документами, підготовкою та поданням позовної заяви.

Отже, з урахуванням ціни позову, рівня складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає, що у зв`язку з задоволенням позову понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу частково в сумі 6000 грн.

На переконання суду, витрати в такому розмірі відповідають критеріям, визначеним статтею 137 ЦПК України, є розумними, співмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Оскільки позов задоволено, то вказані витрати також підлягають стягненню в відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2036404157 від 14.05.2021 в розмірі 88 857 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 13 коп., з яких: 45 821,21 грн заборгованість за кредитом; 31 003,83 грн заборгованість за процентами; 12 032,09 грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн та витрати по сплаті судового збору 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 18 серпня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко