Решение № 139075685, 18.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2846/26

РІШЕННЯ

іменем України

"18" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

у червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами в загальному розмірі 66349,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №102708751. Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн зі строком користування протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути його в повному обсязі до 14 вересня 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2662,94 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 22,50 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

24 лютого 2026 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №24022026, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 102708751 від 19 вересня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 46407,24 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10542,24 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 9990,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 3375,00 грн, штрафи в розмірі 7500,00 грн.

Також 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з відповідачкою договір про споживчий кредит №1698573. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 6000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів (що складається з узгоджених в окремому графіку окремих періодів), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 11 жовтня 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1770,51 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 13,50 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

26 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №26022026, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1698573 від 16 жовтня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19942,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 6000,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 6132,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 810,00 грн, штрафи в розмірі 7000,00 грн.

30 червня 2026 року від представниці відповідачки Кравець І.Г. надійшов відзив на позов, в якому остання позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом, однак заперечувала проти стягнення заборгованості за процентами,з огляду на положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (відповідачка проходить військову службу). Крім цього представниця відповідачки вказувала на те, що умови кредитних договорів щодо нарахування комісій за надання кредиту, обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, оскільки в першому випадку комісія не може бути розрахована окремо, оскільки підлягає врахуванню при визначенні денної процентної ставки по кредиту, в другому випадку - фактично є платежем за дії кредитодавця, які він вчиняє у власних інтересах, що заборонено законом. Також вимога позивача про стягнення нарахованих штрафів за порушення умов кредитного договору є безпідставною у зв`язку з введенням в Україні заборони на нарахування та стягнення неустойки за порушення позичальником кредитних зобов`язань протягом строку дії на території України воєнного стану.

03 липня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій вона не погодилася з доводами відзиву, вказуючи на те, що матеріали справи містять усі необхідні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема надання відповідачці кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, відповідачка зі свого боку не спростувала вказаних обставин, не надала відповідних розрахунків, а також належних доказів на підтвердження факту проходження нею військової служби за час нарахування процентів. Також звертала увагу на те, що кредитні договори були укладені між сторонами в електронній формі, позичальниця ознайомилася з його умовами та підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В судове засідання представниця позивача Шкуренко І.В. не з`явилася, проте в матеріалах справи (відповіді на відзив) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представниця відповідачки Кравець І.Г. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» визнала частково з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 19 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №102708751. Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн зі строком користування протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути його в повному обсязі до 14 вересня 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2662,94 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 22,50 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

24 лютого 2026 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №24022026, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 102708751 від 19 вересня 2025 року.

Також 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з відповідачкою договір про споживчий кредит №1698573. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 6000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів (що складається з узгоджених в окремому графіку окремих періодів), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 11 жовтня 2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1770,51 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного розрахункового періоду (крім останнього), а також сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 13,50 % від суми кредиту.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання зобов`язалася сплачувати штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення.

26 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №26022026, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 1698573 від 16 жовтня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, згідно ч. 1ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані кредитні договори були вчинені в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорах усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала правочини за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, на підставі вказаних договорів у відповідачки виникли відповідні права та обов`язки позичальниці.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договорів факторингу до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов`язки первісних кредиторів за договорами.

Наявними в матеріалах справи доказами (а.с.19, 48) підтверджується факт виконання ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», ТОВ «Мілоан» умов кредитних договорів шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальниці.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісних кредиторів або їх правонаступника.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість відповідачки становить:

- за договором про споживчий кредит №102708751 від 19 вересня 2025 року - 46407,24 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10542,24 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 9990,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 3375,00 грн, штрафи в розмірі 7500,00 грн;

- за договором про споживчий кредит №1698573 від 16 жовтня 2025 року 19942,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 6000,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 6132,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 810,00 грн, штрафи в розмірі 7000,00 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаними розрахунками, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, особи, визначені п.15 ст.14 вищевказаного Закону, які мають кредитні зобов`язання, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

- звільнення від сплати процентів за користування кредитом;

- звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка з 26 березня 2024 року перебуває на військовій службі за контрактом, брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Херсонській та Донецькій областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

З огляду на викладене, відповідачка звільнена від сплати процентів за користування кредитами, штрафів за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як плати за обслуговування кредитної заборгованості. Тобто кредитори фактично встановили сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальницею. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальниці, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договорів, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальниці.

Водночас, будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить.

Правомірність нарахування комісії за надання кредиту (на відміну від комісій за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості) узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її.

За таких обставин, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачкою комісії за надання кредиту є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

З огляду на викладене, заборгованість відповідачки становить:

- за договором про споживчий кредит №102708751 від 19 вересня 2025 року 18375,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 3375,00 грн;

- за договором про споживчий кредит №1698573 від 16 жовтня 2025 року 6810,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 6000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 810,00 грн.

Встановлена судом заборгованість на підставі ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (38%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1012,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код 35625014, заборгованість:

- за договором про споживчий кредит №102708751 від 19 вересня 2025 року в розмірі 18375,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 3375,00 грн,

- за договором про споживчий кредит №1698573 від 16 жовтня 2025 року в розмірі 6810,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 6000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 810,00 грн, а всього в загальному розмірі 25185,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код 35625014, судовий збір у розмірі 1012,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан