Постановление суда № 139072337, 18.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6088/26

Провадження № 2-а/643/96/26

УХВАЛА

18.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

представника позивача: Лучко Д.В.,

представника відповідача: Голінки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Державної аудиторської служби України

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 31/09/2026/пн від 06.03.2026,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває справа № 643/6088/26 за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної аудиторської служби України (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 31/09/2026/пн від 06.03.2026.

Під час розгляду справи представником позивача адвокатом Лучко Д.В. подано до суду клопотання про застосування заходів процесуального примусу.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник позивача посилається на те, що заступник голови Державної аудиторської служби України Шкуропат О.Г. пред`явив постанову № 31/09/2026/пн від 06.03.2026 до примусового виконання до органів державної виконавчої служби достеменно знаючи про те, що ця постанова була оскаржена позивачем у судовому порядку і розгляд справи не завершений. При цьому, державною виконавчою службою постанова виконана та з позивача вже стягнуто накладений на нього оскаржуваною постановою штраф. На думку представника позивача, вказані дії заступника голови Державної аудиторської служби України Шкуропата О.Г. мають ознаки зловживання процесуальними правами, спрямовані на перешкоджання здійсненню судочинства, свідчать про очевидну неповагу до суду та порушують засади верховенства права.

У зв`язку з цим представник позивача просить суд застосувати до заступника голови Державної аудиторської служби України Шкуропата О.Г. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Лучко Д.В. підтримав вищевказане клопотання та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання представника позивача заперечив у зв`язку з його безпідставністю.

Заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи та розглянувши подане представником позивача клопотання про застосування заходів процесуального примусу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Пунктом 5 частини першої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що одним з видів заходів процесуального примусу є штраф.

Положеннями частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень;

4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Відповідно до частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків;

2) неодноразового зловживання процесуальними правами;

3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника (частина третя статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2026 року, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом, заступник голови Державної аудиторської служби України Шкуропат О.Г. підписав заяву про примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення № 31/09/2026/пн від 06.03.2026.

Відповідно до інформації про виконавче провадження № 81206554, постанова про накладення адміністративного стягнення № 31/09/2026/пн від 06.03.2026 була фактично виконана, у зв`язку з чим 16.06.2026 головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник О.Ю. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до примусового виконання під час її судового оскарження є зловживанням процесуальними правами або створенням перешкод для здійснення судочинства у контексті застосування положень статей 145, 149 Кодексу адміністративного судочинства України.

Насамперед суд виходить із того, що поняття «зловживання процесуальними правами» має самостійний процесуально-правовий зміст і не може тлумачитися розширено. Зловживання процесуальними правами полягає у використанні учасником справи наданих йому саме процесуальним законом прав всупереч їх призначенню, тобто не для реалізації права на судовий захист чи належного здійснення процесуальних повноважень, а з метою перешкодити розгляду справи, затягнути процес, унеможливити виконання процесуальних дій або іншим чином негативно вплинути на здійснення правосуддя.

Отже, необхідною ознакою зловживання процесуальними правами є використання особою саме процесуального інструментарію, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України. Лише ті дії, які вчиняються особою як учасником судового процесу в межах реалізації процесуальних прав чи виконання процесуальних обов`язків, можуть бути предметом оцінки суду на предмет їх добросовісності відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання не є реалізацією процесуального права відповідача як учасника справи. Такі дії вчиняються поза межами судового процесу, на виконання покладених на відповідача законом функцій щодо реалізації прийнятого ним індивідуального акта.

Фактично у даному випадку заступник голови Державної аудиторської служби України не скористався жодним процесуальним правом, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України. Він не подавав процесуальних документів, спрямованих на затягування розгляду справи, не заявляв безпідставних клопотань, не перешкоджав дослідженню доказів, не ухилявся від виконання процесуальних обов`язків, не порушував порядок судового засідання та не вчиняв інших дій, які могли б бути кваліфіковані як недобросовісне здійснення процесуальних прав, спрямованих на перешкоджання судочинству.

Сам по собі той факт, що дії суб`єкта владних повноважень були вчинені під час перебування спору на розгляді суду, не трансформує такі дії у процесуальні. Визначальним є не момент їх вчинення, а їх юридична природа. Якщо певні дії випливають із владних повноважень суб`єкта та здійснюються ним поза межами реалізації процесуальних прав, вони не можуть кваліфікуватися як зловживання процесуальними правами лише з огляду на існування судового спору між сторонами.

Крім того, зловживання процесуальними правами передбачає використання процесуальних можливостей усупереч завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість звернення оскаржуваної постанови до виконання жодним чином не вплинуло на можливість суду здійснювати правосуддя у цій справі. Суд не був позбавлений можливості розглянути позов по суті, дослідити всі докази, встановити обставини справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Так само позивач не був позбавлений права підтримувати позовні вимоги, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися іншими процесуальними правами або отримати ефективний судовий захист.

Суд також враховує, що процесуальний штраф, передбачений статтею 149 Кодексу адміністративного судочинства України, має спеціальне функціональне призначення та застосовується виключно як засіб забезпечення належного перебігу судового процесу. Його застосування не може підміняти собою судовий контроль за законністю владних рішень чи дій суб`єктів владних повноважень.

Якщо позивач вважає, що пред`явлення постанови до виконання суперечило вимогам законодавства або відбулося за відсутності передбачених законом підстав, такі обставини можуть бути предметом правової оцінки суду при вирішенні спору по суті у межах окремого способу судового захисту, визначеного законом. Натомість самі по собі вони не свідчать про недобросовісне здійснення відповідачем процесуальних прав.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 145, 149, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача адвоката Лучко Д.В. про застосування заходів процесуального примусу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.08.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко