Решение № 139068985, 17.08.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 285/2560/26

РІШЕННЯ

іменем України

"17" серпня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, представника позивача не з`явився, відповідача не з`явився, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №491014823 від 19.11.2019 в розмірі 73228 грн 58 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Коллект Центр» зазначив наступне.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19 листопада 2019 року між AT « АЛЬФА-БАНК» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 491014823, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 28697,81 грн., строком до 20.11.2024, на споживчі потреби з відсотковою ставкою 32 % річних.

АТ «АЛЬФА-БАНК» виконало умови договору та надало відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, в свою чергу відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС».

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

В подальшому 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491014823 від 19.11.2019, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.

АТ «АЛЬФА-БАНК» належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить в сумі 73228,58 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що відповідач не заперечує проти того, що між нею та АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір № 491014823 від 19.11.2019 року. на суму 28294,97 грн. Проте стверджує, що вона сплатила по цьому договору 12.02.2020 р. 2000 грн., відповідно до квитанції № 794604 від 12.02.2020.

Відповідач вказує, що договір про відступлення права вимоги № 2, договір факторингу № 18-05/21, договір факторингу № 10/01/2023 не містять будь-яких даних щодо неї.

Договір про відступлення прав вимоги № 2 що начебто укладений 17.05.2021 між АТ «Альфа банк» та ТОВ ФК «Сіті Флексіс» за своєю правовою природою є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу чи договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки за спірним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату

Відповідач не був повідомлений про укладання договорів факторингу. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦКУ).

Щодо штрафних санкцій в розмірі 1136,96 грн, то відповідач вказує, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18. Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)

За статтею 258 ЦКУ строк позовної давності для стягнення штрафів та пені становить лише 1 рік. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем пропущено термін звернення до суду, так як остання сплата відбулась ще 12.02.2022.

З наведеного розрахунку пені та процентів в позовній заяві не зрозуміло, за який період розраховані проценти та пеня, яка ставка використана.

На думку відповідача, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу 25000 грн. не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості

Тому, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити ТОВ «Коллект центр» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №№ 491014823 від 19.11.2019 року.

Позивач подав до суду пояснення, де зазначив, що відповідач підписавши договір та отримавши кошти погодилася на умови кредитування.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань, відсутності подальшого погашення, утворилася заборгованість, яка станом на дату відступлення права вимоги - 18.05.2021 складала у загальній сумі 41 426,59 грн., з них: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 11994,66 грн. заборгованість за відсотками; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу.

ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування, погодженого сторонами до 20.11.2024 у період з 18.05.2021 (дата відступлення права вимоги) - 09.01.2023 у сумі 14 933,54 грн. Таким чином, утворилася заборгованість у сумі 56 360,13грн., з них: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 26 928,2 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу. У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» права вимоги за Угодою на загальну суму 56 360,13грн., з них: 28 294,97 грн. заборгованість з основної суми (тіло кредита); 26 928,2 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу. В свою чергу, ТОВ «Коллект центр» як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування, погодженого сторонами до 20.11.2024, у період з 10.01.2023 (дата відступлення) - 19.11.2024 у сумі 16 868,45 грн.

Таким чином, утворилася заборгованість у сумі 73 228,58 грн., з них: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 43 796,55 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу.

Щодо нарахування штрафу, то позивач зазначає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки штраф нарахований виключно первісним кредитором у період з 19.11.2019 по 17.11.2021 (дата відступлення). На момент нарахування відповідних сум воєнного стану ще не було запроваджено.

Факт відступлення прав вимоги від АТ «Альфа Банк», ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс», ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» підтверджено належними та достатніми доказами, наданими позивачем до позовної заяви.

Отже, з моменту відступлення на користь ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту №491014823 , позивач набув усі права згідно кредитного договору, що були у Первісного кредитора

Крім того, позивач вказує, що за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо застосування строків позовної давності, то позивач зазначає, що на умовах Угоди про надання кредиту № 491014823 від 19.11.2019, строк Кредиту становить 60 місяців, тобто до 20.11.2024 (п. 2. Угоди).

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину . Тобто, на дату закінчення строку кредитування за Угодою вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.

Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і розпочався з 04.05.2025.

Позивач вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою. Тому, позивач просить суд позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 №285/2560/26 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.08.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 13.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення і відклав ухвалення і оголошення судового рішення на 17.08.2026.

У судове засідання 17.08.2026 учасники справи не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.11.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання кредиту №491014823.

Умовами Угоди передбачено сума кредиту 28 697,81 грн. Строк Кредиту становить 60 місяців, тобто до 20.11.2024 (Дата повернення Кредиту) (п. 2. Угоди). Тип ставки - фіксована. Процентна ставка - 32,00 % річних.

З підписанням Паспорту споживчого кредиту, позичальник підтвердив ознайомлення з інформацією, викладеною у цьому Паспорті споживчого кредиту, а саме щодо типу кредиту, основних умов кредитування відповідно до типу кредиту, інформації щодо реальної річної процентної ставки, розміру штрафу: застосування банком штрафу за кожне прострочення, що триває від 1 до 4 днів -100 грн; за кожне прострочення, що триває 5 днів і більше -300 грн, важливі правові аспекти, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач підтвердив, що перед укладенням угоди він ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Відповідно до банківської виписки по рахунку відповідача, яка відображає рух коштів по рахунку Позичальника, вбачається, що відбулося перерахування Банком кредитних коштів на рахунок відповідача в повному обсязі визначеному на підставі Угоди, що свідчить про їх отримання і виконання банком свого зобов`язання.

Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 18.05.2021 складала у загальній сумі 41 426,59 грн., з них: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 11994,66 грн. заборгованість за відсотками; 1 136,96 грн заборгованість зі штрафу.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» укладено Договір факторингу №2, відповідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» набуло статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Угодою про надання кредиту № 491014823, що укладена між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Даний факт підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 17.05.2021 року до Договору факторингу №2 від 17.05.2021, Реєстром Боржників, що є Додатком 1 1 до Договору факторингу №2 від 17.05.2021 (під номером №2964 зазначено відповідача та Угода № 491014823).

Відповідно до Реєстру боржників, що є Додатком 1-1 до Договору факторингу №2 від 17.05.2021 до ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту № 491014823, в т.ч. на загальну суму заборгованості у розмірі 56 360,13грн., з них: 28 294,97 грн - заборгованість з основної суми (тіло кредита); 26 928,2 грн. заборгованість за відсотками; 1 136,96 грн заборгованість зі штрафу.

ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 року, в тому числі до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту № 491014823.

Факт набуття позивачем прав вимоги за договором факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капитал», підтверджений: Актом приймання передачі Реєстру боржників від 18.05.2021 року до Договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021, реєстром боржників, що є Додатком 1-1 до Договору факторингу № 18 05/21 від 18.05.2021 (під номером №2964 зазначено ОСОБА_2 та Договори, в т.ч. заборгованість за ними.

Відповідно до Реєстру боржників, що є Додатком 1-1 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту № 491014823, в т.ч. на загальну суму заборгованості у розмірі 56 360,13грн., з них: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 26 928,2 грн. заборгованість за відсотками; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вертикт Капитал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж), за умовою якого ТОВ «Коллект центр» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за Угодами (кредитними договорами), укладеними між АТ «Альфа Банк» і боржниками, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту № 491014823.

Факту набуття ТОВ «Коллект центр» перед ТОВ «Вертикт Капитал» прав вимоги за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) підтверджується: актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж), відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю 207 307; реєстром боржників до зазначеного договору, де під номером №17997 зазначено відповідача, Угоду про надання кредиту № 491014823, заборгованість на загальну суму заборгованості у розмірі 73 228,58 грн, з них: 28 294,97 грн - заборгованість з основної суми (тіло кредита); 43 796,55 грн заборгованість за відсотками; 1136,96 грн заборгованість зі штрафу.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491014823 від 19.11.2019, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.

На виконання договорів факторингу позивач надав платіжні доручення про оплату за договорами.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Коллект Центр» є інші види грошового посередництва, фінансовий лізинг, інші види кредитування тощо.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не повернув кредитні кошти у встановлений строк.

На даний час відповідач заборгованість за кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, однак всі інші істотні умови які є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, зазначено в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту - Кредитному договорі.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК), договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порушення умов договору має наслідком виникнення у позивача права вимагати повернення суми кредитних коштів, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Первісний кредитор та відповідач, з урахуванням обраних умов кредитування споживачем, домовились, що сума кредиту становить 28697,81 грн., строк кредиту 60 днів, процентна ставка фіксована 32 % річних.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачем на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

Щодо заборгованості по тілу кредиту та відсотках.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, утворилася заборгованість, яка станом на дату відступлення права вимоги - 18.05.2021 складала у загальній сумі 41 426,59 грн., з них: 28 294,97 грн - заборгованість з основної суми (тіло кредита); 11994,66 грн. заборгованість за відсотками; 1 136,96 грн заборгованість зі штрафу.

ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредування, погодженого сторонами до 20.11.2024 у період з 18.05.2021 (дата відступлення права вимоги) - 09.01.2023 у сумі 14 933,54 грн. Таким чином, утворилася заборгованість у сумі 56 360,13грн., з них: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 26 928,2 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу.

У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» права вимоги за Угодою на загальну суму 56 360,13грн., з них: 28 294,97 грн. заборгованість з основної суми (тіло кредита); 26 928,2 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн заборгованість зі штрафу. В свою чергу, ТОВ «Коллект центр» як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування, погодженого сторонами до 20.11.2024, у період з 10.01.2023 (дата відступлення) - 19.11.2024 у сумі 16 868,45 грн.

Таким чином, утворилася заборгованість у сумі 73 228,58 грн., з них: 28 294,97 грн - заборгованість з основної суми (тіло кредита); 43 796,55 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн заборгованість зі штрафу.

Матеріалами справи підтверджено, що відсотки нараховувалися виключно в межах строку кредитування погодженого сторонами п. 2 Угоди - до 20.11.2024.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 1136,96 грн.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався.

Позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 1136,96 грн в період з 19.11.2019 по 17.11.2021, тобто до введення воєнного стану, що не суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦПК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 у справі № 212/10834/21 зробив такий висновок: «з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року».

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який з - поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені ст.ст. 257-259 ЦК України.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450- IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Правовий режим воєнного стану, запроваджений з 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на теперішній час.

Виходячи з положень п. п. 12 та 19, оскільки карантин почався на території України з 12 березня 2020 року, а воєнний стан з 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав законної сили 04.09.2025 року, вирішено: пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключити.

На умовах Угоди про надання кредиту № 491014823 від 19.11.2019 (далі -Угода), Строк Кредиту становить 60 місяців, тобто до 20.11.2024 (Дата повернення Кредиту) (п. 2. Угоди).

Таким чином, доводи відповідача, щодо пропуску позивачем строків позовної давності судом відхиляються.

За вказаних обставин, у суду немає законних підстав для застосовування строку позовної давності до заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач звернувся з вказаним позовом в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 491014823 від 19.11.2019 в сумі 73228,58 грн., з яких: 28 294,97 грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредита); 43 796,55 грн. заборгованість за відсотками ; 1 136,96 грн. заборгованість зі штрафу.

Щодо стягнення суми судового збору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У Цивільному процесуальному кодексі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, серед іншого, суд вирішує питання як розподілити судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах даної цивільної справи міститься договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг тощо.

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, проте суд вважає, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу правничої допомоги, витраченого часу та складності справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Сторони погодили вартість правничої допомоги, загальний розмір становить 25000 грн.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи вище наведене, характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснюється з порядку спрощеного позовного провадження, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково на суму 3000 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором №491014823 від 19.11.2019 в розмірі 73228 грн 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішеннязазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун