№ 139068322, 17.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2577/26

3/154/963/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Вінцюк Ю.Б., розглянувши в м. Володимирі матеріали, що надійшли з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, працюючого директором елеватора Іваничі, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2026, о 23 год. 39 хв., по вул. Князя Василька в м. Володимир, Володимирського району, Волинської області ОСОБА_1 керував електросамокатом Ninebot, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестера Драгер 6820. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів огляду, результати якого становить 0,56 проміле.

Своїми діями, які виразилися у керуванні транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Правопорушник в судовому засіданні факт керування електросамокатом у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці не заперечив, проте пояснив суду, що він вважає, що електросамокат не являється транспортним засобом, на який поширюється заборона щодо керування ним у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, адвокатом ОСОБА_1 Вінцюк Ю.Б., документи про підтвердження повноважень якої містяться в матеріалах справи, через канцелярію суду подано письмове клопотання про закриття провадження у справі, у якому сторона захисту посилається на незаконність зупинки транспортного засобу, яким у зазначений час та дату керував ОСОБА_1 . Також вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КупАп, оскільки працівниками поліції в протоколі про адмінправопорушення не зазначено характеристик електросамоката, що має значення для належної кваліфікації дій особи. Вказує, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , виходячи з визначень та вимог ПДР України та ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» не керував механічним транспортним засобом, на нього не поширюються обов`язки водія, передбачені розділом 2 ПДР України, а відтак він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки, дії працівників поліції, починаючи із безпідставної зупинки електросамоката, яким керував ОСОБА_1 суперечать вимогам ЗУ «Про дорожній рух» та ПДР України, та враховуючи вищевикладене, просила провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення та доводи ОСОБА_1 , його захисника адвоката Вінцюк Ю.Б., які клопотання про закриття провадження у справі підтримали у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, подані письмові клопотання та додані до них матеріали, оцінивши їх в сукупності, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.9 а ПДР України передбачено, що водію заборонено керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного або іншого оп`яніння або перебувати під дією лікарських препаратів, які знижують увагу і швидкість реакції.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкціїєю про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року (Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота;порушення координації рухів;порушення мови;виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.п. 6, 7 розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря -фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Оскільки поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, було останньому запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння становить 0,56 проміле. Згідно зазначеного акту, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Із відеозапису із реєстратора та камери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 керував електросамокатом. Працівник поліції, виявивши у ОСОБА_1 запах алкоголю з порожнини рота та порушення у нього мови запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, результати його проведення не оскаржував, в медичний заклад для повторного огляду на стан сп`яніння їхати відмовився.

Крім цього суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696755 від 19.06.2026 зазначено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки, тест 1191, за результатами якого встановлено показник 0,56 проміле, з результатом згідний, від керування транспортним засобом відсторонений.

Зазначені відомості узгоджуються з окремо оформленим актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою результату тестування технічного засобу.

З роздруківки Drager Alcotest 6820 вбачається, що тестування проведено 18.06.2026 о 23 год. 48 хв., тест № 1191, із результатом 0,56 %.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише запис у протоколі про результат огляду, а й існування первинного технічного результату вимірювання, сформованого безпосередньо приладом.

При цьому час проведення тестування 23 год. 48 хв. передує часу складання протоколу 00 год. 05 хв. 19.06.2026, що відповідає звичайній послідовності процесуальних дій: спочатку проведення огляду та фіксація його результату, після чого оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд також звертає увагу, що результат огляду 0,56 проміле підтверджується кількома взаємопов`язаними джерелами доказової інформації: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду та роздруківкою технічного засобу.

Роздруківка містить ідентифікаційні дані технічного засобу Drager Alcotest 6820, номер приладу ARPK-0016, номер тесту 1191, дату та час проведення тесту, а також отриманий результат.

Тобто результат огляду не є виключно записом працівника поліції в протоколі, а має самостійне технічне підтвердження.

На роздруківці також зазначено дату останнього калібрування 14.04.2026, тоді як тестування проведено 18.06.2026.

На підставі вищенаведених доказів в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 18 червня 2026, о 23 год. 39 хв., по вул. Князя Василька в м. Володимир, Володимирського району, Волинської області керував електросамокатом Ninebot, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням п. 2.9. а ПДР України.

Що стосується доводів сторони захисту про невірну ідентифікацію працівниками поліції електросамоката як транспортного засобу, суд зазначає таке.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст.ст. 8, 9 цього Кодексу).

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пунктом 2.9 а ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено, що відповідальності за вказаною нормою підлягає особа, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В аспекті диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП визначенню підлягає поняття «транспортний засіб», при цьому не має значення чи він механічний, електричний, приводиться в рух мускульною силою людини, тощо.

Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п.1.10 ПДР, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Беззаперечно, що самокат та/або велосипед є пристроями, призначеними для перевезення людей.

Згідно п.2.13 ПДР до категорії А1 транспортних засобів належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. (решта категорії транспортних засобів є більш складнішими, потужнішими, важчими і більшими у розмірах механізмами).

Отже, двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт, також є транспортними засобами в розумінні ПДР.

Пунктом 1.10 ПДР також визначено, що велосипедом є транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

Згідно УКТЗЕД, затвердженого Законом України «Про митний тариф України» розрізняються поняття:

-велосипед (група товару 8712 00) - двоколісні та інші велосипеди (включаючи велосипеди триколісні для перевезення вантажів), без двигуна;

-моторолер (група товару 8711 20 10 00), який може бути з поршневим двигуном внутрішнього згоряння або з електричним двигуном для пересування двох-, трьох- та чотирьохколісні велосипеди з допоміжними педалями, з допоміжним електродвигуном;

-мопед, як підгрупа (8714 10 00) мотоциклів.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що велосипед не може бути обладнаним двигуном (внутрішього згоряння або електричним), а приводиться в рух мускульною силою людини. Відсутність двигуна є основною ознакою, яка відрізняє велосипед від інших транспортних засобів, зокрема електросамоката.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електромопеди, електровелосипеди, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електромопеда, електровелосипеда, електросамоката, тощо, можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електросамоката в рух мускульною силою водія не позбавляє його електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі за основним призначенням із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

За таких, обставин внаслідок внесення змін в законодавство та прийняття Закону №2956-IX- електричні колісні транспортні засоби прирівняні до транспортних засобів, про що прямо вказано у Законі №2956-IX, не підпадають під жодну іншу категорію учасників дорожнього руху, що визначені у ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а тому особи, що керують такими транспортними засобами є водіями і зобов`язані дотримуватися правил дорожнього руху та ЗУ «Про дорожній рух».

Як вбачається з матеріалів справи електросамокат, яким здійснював керування ОСОБА_1 18.06.2026 обладнаний електродвигуном, отже беззаперечно він не є велосипедом, тому доводи захисника про невірну кваліфікацію працівниками поліції дій ОСОБА_1 є безпідставними.

В той же час суд категоричний у висновку, що електросамокат, яким ОСОБА_1 здійснював керування 18.06.2026 є транспортним засобом, а особа, яка ними керувала є водієм у розумінні ст. 130 КУпАП.

Отже доводи сторони захисника про невірну ідентифікацію поліцейськими транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 18.06.2026 о 23 год. 39 хв. є хибними.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки конкретного порушення Правил дорожнього руху, яке стало підставою для зупинки не було названо, а з відеозапису не вбачається ознак такого порушення.

Суд вважає цей довід необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб у визначених цією статтею випадках.

При цьому суд звертає увагу, що з матеріалів справи не встановлено обставин, які б давали підстави для безумовного висновку про те, що зупинка транспортного засобу була здійснена працівниками поліції за відсутності будь-якої передбаченої законом підстави.

Висновок захисту про те, що на відео, яке міститься в матеріалах справи не зафіксовано вчинення ОСОБА_1 будь-якого порушення ПДР України, що слугувало би належною підставою для зупинки, сам по собі не свідчить про незаконність зупинки та ґрунтується виключно на припущенні.

Суд також враховує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд встановлює саме обставини, що входять до предмета доказування за цим правопорушенням, а не вирішує питання про відповідальність водія за те порушення Правил дорожнього руху, яке могло передувати зупинці.

Разом з тим навіть встановлення певних недоліків у формулюванні працівником поліції причини зупинки саме по собі не доводить відсутності події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стороною захисту не наведено та судом не встановлено, що саме внаслідок незаконної зупинки було отримано результат огляду на стан алкогольного сп`яніння або що проведення огляду стало наслідком такого порушення.

Отже, сам по собі довід про незаконність зупинки, який не підтверджений належними доказами та не пов`язаний безпосередньо з достовірністю результату огляду, не є підставою для закриття провадження.

Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приймаючи до уваги все вищезазначене, належних, допустимих та достатніх доказів, котрі б спростували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ні порушником, ні його представником суду не надано.

За таких обставин, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв`язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу правопорушника, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, являється учасником бойових дій, одружений та являється батьком трьох дітей, працює, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи, приймаючи до уваги особу ОСОБА_1 , наявність обставин, що пом`якшують його відповідальність, чітко сформований спосіб його протиправної поведінки та нехтування встановленим правопорядком, що значно посилює його суспільну небезпеку, враховуючи всі обставини справи, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та позбавити його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.130,283, 284 КУпАП,ст.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір», суддя-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника, адвоката Вінцюк Юлії Борисівни про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відмовити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави 665,60 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду .

Суддя: Олександр МУШКЕТ