Решение № 139065882, 17.08.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/385/26

Провадження №2/603/300/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Омельяненко Р.Р., який діє на підставі довіреності в порядку передоручення, яка сформована в системі «Електронний суд» від 15 травня 2026 року, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № 11.10.2025-100002295 від 11.10.2025 у розмірі 11420 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог наведених у позовній заяві та з урахуванням додаткових пояснень у справі представник зазначив про те, що 11.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) за № 11.10.2025-100002295, за результатами пройденої ідентифікації шляхом використання системи BankID Національного банку. Згідно умов договору позичальнику наданий кредит в розмірі 500,00 грн, сума якого збільшена на підставі додаткових договорів укладених: 12.10.2025 на підставі якого сума кредиту збільшена до 1 500,00 грн; 31.10.2025 до 2 500,00 грн та 01.11.2025 до 3 500,00 грн. Кредит наданий строком на 154 дні, за процентними ставками «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», а також «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»), які не можуть бути збільшені в односторонньому порядку. Окрім того, договором з урахування додаткових угод передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту 7 % від суми кредиту та комісія за обслуговування заборгованості. Також договором з урахування додаткових угод визначена неустойка, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 11 420,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 500,00 грн, процентів у розмірі 3 790,00 грн, комісії (пов`язаної з надання кредиту) у сумі 140,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 490,00 грн, а також відсотків, які нараховані по ст. 625 ЦК України у сумі 3 500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». З підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №11.10.2025-100002295 від 11 жовтня 2025 року в розмірі 11 420,00 грн та судові витрати.

У поданому 14 липня 2026 року відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив про те, що він не заперечує факту укладення кредитного договору в електронній формі та отримання кредитних коштів на загальну суму 3500,00 грн, а також того, що між ним та позивачем виникли цивільно-правові відносини щодо повернення кредиту . Однак зазначив про те, що він не погоджується із заявленою до стягнення сумою заборгованості у розмірі 11 420,00 грн, яка більш ніж утричі перевищує фактично отримані ним кошти. Вважає, що позивач повинен довести, що всі нараховані проценти, комісії та інші платежі були здійснені відповідно до умов кредитного договору, додаткових угод та вимог чинного законодавства України.

15 липня 2026 року представник позивача на адресу суду через «Електронний суд» подала відповідь на відзив у якому зазначила про те, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивач не здійснював. Щодо законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору зазначила про те, що враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є законною, а відповідач в свою чергу не надав жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Вважає, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Зазначила про те, що договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Вважає, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні зазначеного платежу з відповідача. З підтсав наведеног просить позов задовольнити повністю.

У поданому запереченні ОСОБА_1 зазначив про те, що він вважає, що наведені у ньому доводи не спростовують його заперечень та не є достатніми для безумовного задоволення позову. Також вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства саме сторона, яка звернулася до суду, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відсутність альтернативного розрахунку не може означати автоматичне визнання правильності розрахунку позивача. Позивач посилається на законодавство та практику Верховного Суду, однак наведення норм права саме по собі не підтверджує правильність конкретних нарахувань у моїй справі, а тому просить перевірити: порядок нарахування процентів; період їх нарахування; правильність математичного розрахунку; законність та обґрунтованість комісії.

ТОВ «Споживчий центр» не забезпечило явку представника в судове засідання, у поданій відповіді на відзив представник позивача просила розгляд справи проводити без її участі, інші зави чи клопотання до початку судового засідання не надходили.

Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки, до початку розгляду справи жодних клопотань не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі обставини.

11 жовтня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) №11.10.2025-100002295 (далі - Договір), в підтвердження укладення якого сторона позивача надала: пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку кредитного договору №11.10.2025-100002295 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 11.10.2025-100002295 (кредитної лінії), інформаційне повідомлення позичальника, які відповідач підписав одноразовим ідентифікатором Е477.

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 11.10.2025, відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) ТОВ «Споживчий центр» підтвердило укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 11.10.2025-100002295. Зазначене підтвердження є невід`ємною частиною договору. За умовами договору ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 500,00 грн, період користування кредитом 154 днів, дата повернення кредиту 13.03.2026, процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Денна процентна ставка 0,8 %. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 7 % від суми кредиту та дорівнює 35,00 грн. Окрім того, передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 35 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 1 118,43 грн, з них 618,43 грн загальні витрати за споживчим кредитом.

Відповідно до заявки від 11.10.2025, така є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальниця ознайомилась 11.10.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/informaciya-o-kompanii, згідно ст. 11 ЗУ «Електронну комерцію», реквізитами належного позичальнику платіжного засобу для перерахування коштів за даним та наступними договорами: 4323-35XX-XXXX-1920.

Пунктом 19 визначений спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Контактний номер телефону, який вказаний у договорі та його додатках, та використовувався позичальницею для підписання та його укладення зазначений 0684066129.

Згідно з п. 6.6.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови.

ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 500,00 грн та перерахувавши кошти в безготівковій формі через платіжну систему «iPay.ua», що підтверджується інформацією, яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі також ТОВ «УПР») за № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, відповідно до якої, товариство повідомило про те, що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, про що внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України №3 від 11.11.2023. На підставі укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 успішно перераховані кошти на платіжну карту клієнта, а саме 11.10.2025 о 21:10:26 на суму 500,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 889171958, призначення платежу видача за договором кредиту № 11.10.2025-100002295.

Також, 12 жовтня 2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» уклали додатковий договір (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) № 11.10.2025-100002295, в підтвердження укладення якого сторона позивача надала: примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), а також примірну відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору №11.10.2025-100002295 (кредитної лінії), які відповідач підписав одноразовим ідентифікатором К976.

Відповідно до відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору №11.10.2025-100002295 (кредитної лінії) ТОВ «Споживчий центр» підтвердило укладення з ОСОБА_1 додаткового договору (оферту) до кредитного договору № 11.10.2025-100002295. Зазначене підтвердження є невід`ємною частиною договору. За умовами договору ОСОБА_1 збільшений кредит, сума якого становить 1 500,00 грн, період користування кредитом 153 днів у зв`язку із збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового договору становлять 0,8 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту 3 345,30 грн, з них 1 845,30 грн загальні витрати за споживчим кредитом. За даним Додатковим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 2-й транш у розмірі 1 000,00 грн. Окрім того, сторони домовились про те, що позичальник відповідно до даного Додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу (частини суми кредиту) (надалі «комісія за надання», «комісія»; економічна сутність плата за надання кредиту) 7% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 70 грн. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового договору встановлюється у розмірі 105 грн, грошова сума у розмірі різниці між комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді №2), у якому надається транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового договору, становить 70 грн. Інші умови договору, не змінені даним додатковим договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше.

ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 1 000,00 грн та перерахувавши кошти в безготівковій формі через платіжну систему «iPay.ua», що підтверджується інформацією, яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі також ТОВ «УПР») за № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, відповідно до якої, товариство повідомило про те, що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, про що внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України №3 від 11.11.2023. На підставі укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» договору на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 успішно перераховані кошти на платіжну карту клієнта, а саме 12.10.2025 о 10:07:10 на суму 1 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 889354247, призначення платежу видача за договором кредиту № 11.10.2025-100002295 .

В подальшому, 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» уклали додатковий договір (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) №11.10.2025-100002295, в підтвердження укладення якого сторона позивача надала: примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), а також примірну відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору № 11.10.2025-100002295 (кредитної лінії), які відповідач підписав одноразовим ідентифікатором К494.

Відповідно до відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору № 11.10.2025-100002295 (кредитної лінії) ТОВ «Споживчий центр» підтвердило укладення з ОСОБА_1 додаткового договору (оферту) до кредитного договору № 11.10.2025-100002295. Зазначене підтвердження є невід`ємною частиною договору. За умовами договору ОСОБА_1 збільшений кредит, сума якого становить 2 500,00 грн, період користування кредитом 134 днів у зв`язку із збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового договору становлять 0,76 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5 036,10 грн, з них 2 536,10 грн загальні витрати за споживчим кредитом. За даним Додатковим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 3-й транш у розмірі 1 000,00 грн. Окрім того, сторони домовились про те, що позичальник відповідно до даного Додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 3-го траншу (частини суми кредиту) (надалі «комісія за надання», «комісія»; економічна сутність плата за надання кредиту) 7% від суми 3-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 70 грн. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового договору встановлюється у розмірі 175 грн, грошова сума у розмірі різниці між комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді №2), у якому надається транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового договору, становить 70 грн. Інші умови договору, не змінені даним додатковим договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше.

ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі 1 000,00 грн та перерахувавши кошти в безготівковій формі через платіжну систему «iPay.ua», що підтверджується інформацією, яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі також ТОВ «УПР») за № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, відповідно до якої, товариство повідомило про те, що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, про що внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України №3 від 11.11.2023. На підставі укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» договору на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 успішно перераховані кошти на платіжну карту клієнта, а саме 31.10.2025 о 15:31:32 на суму 1 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 907007602, призначення платежу видача за договором кредиту № 11.10.2025-100002295.

Окрім того, 01 листопада 2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» уклали додатковий договір (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) № 11.10.2025-10000229, в підтвердження укладення якого сторона позивача надала: примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), а також примірну відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору № 11.10.2025-100002295 (кредитної лінії), які відповідач підписав одноразовим ідентифікатором К887.

Відповідно до відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору № 11.10.2025-100002295 (кредитної лінії) ТОВ «Споживчий центр» підтвердило укладення з ОСОБА_1 додаткового договору (оферту) до кредитного договору № 11.10.2025-100002295. Зазначене підтвердження є невід`ємною частиною договору. За умовами договору ОСОБА_1 збільшений кредит, сума якого становить 3 500,00 грн, період користування кредитом 133 днів у зв`язку із збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового договору становлять 0,77 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту 7 062,96 грн, з них 3 562,96 грн загальні витрати за споживчим кредитом. За даним Додатковим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 4-й транш у розмірі 1 000,00 грн. Окрім того, сторони домовились про те, що позичальник відповідно до даного Додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 4-го траншу (частини суми кредиту) (надалі «комісія за надання», «комісія»; економічна сутність плата за надання кредиту) 7% від суми 4-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 70 грн. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового договору встановлюється у розмірі 245 грн, грошова сума у розмірі різниці між комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді №2), у якому надається транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового договору, становить 70 грн. Інші умови договору, не змінені даним додатковим договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше.

ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 329001-1701895894-20042026 від 20 квітня 2026 року у відповідності до даних якого товариство повідомляє про успішність операції, яка здійснена на підставі договору укладеного з ТОВ «Споживчий центр» № 050225/А1-6833 від 05.02.2025, а саме операції за номером транзакції 1701895894 01.11.2025 о 19 год 02 хв на суму 1000,00 грн на номер картки НОМЕР_2 , з призначенням платежу «видача кредитних коштів».

Згідно даних розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) по кредитному договору № 11.10.2025-100002295 від 11 жовтня 2025 року станом на 29 червня 2026 року складає 11 420,00 грн з них: 3 500,00 грн основний борг, 3 790,00 грн залишок відсотків, 3 500,00 грн залишок відсотків за ст. 625 ЦК України та 360,00 грн залишок заборгованості комісії. Проценти по кредиту нараховані за період з 11.10.2025 по 13.03.2025.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із такого.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У силу ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом .

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 11 жовтня 2025 року між сторонами укладений кредитний договір (оферти), за умовами якого відповідачу наданий кредит в сумі 500,00 грн, сума якого збільшувалась на підставі укладених додаткових договорів, а саме: 12.10.2025 сума кредиту збільшена до 1 500,00 грн, відповідачу наданий 2-й транш на суму 1 000,00 грн; 31.10.2025 до 2 500,00 грн, відповідачу наданий 3-й транш на суму 1 000,00 грн та 01.11.2025 до 3 500,00 грн, відповідачу наданий 4-й транш на суму 1 000,00 грн, строком на 154 днів, відлік якого починається з моменту надання першого траншу, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Свої зобов`язання за договором позивач виконав, що підтверджується матеріалами справами. Зазначені обставини відповідач визнав.

Станом на дату звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач не виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати боргу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 11 420,00 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву, а також у письмових поясненнях ОСОБА_1 не погодився із заявленою сумою боргу у розмірі 11 420,00 грн та просив перевірити порядок та період нарахування процентів; правильність математичного розрахунку, а також законність та обґрунтованість комісії. Водночас жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача не навів.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас суд зауважує про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити щодо порядку застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (далі - Закон № 3498-IX).

Відповідно до положень ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX, денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t x 100 %, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Отже, відповідно до положень Закону №3498-IX до 22 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 2,5 %, а до 20 серпня 2024 року включно - не повинен перевищувати 1,5 %.

Так, за умови застосування передбаченими умовами Договору процентної ставки «Стандарт» 1 % у день та процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5 % у день протягом строку кредитування денна процентна ставка становить 0,8 %, виходячи з такого розрахунку: (618,43 грн (загальні витрати за споживчим кредитом)/500 грн (загальний розмір кредиту)/154 днів строку кредитування х 100 % = 0,8 %. З урахуванням укладених додаткових угод 12.10.2025, 31.10.2025 та 01.11.2025 сума кредитування була збільшена до 3 500,00 грн, відповідно розмір денної процентної ставки змінювався та станом на дату укладення останньої додаткової угоди, а саме 01.11.2025 становила 0,77 %.

Суд зауважує, що наведені у наданому позивачем розрахунку заборгованості дані щодо порядку нарахування відсотків за користування кредитом узгоджується з умовами укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору. Також зазначені дані свідчать про відповідність застосування процентної ставки за користування кредитом вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, аналізуючи матеріали справи суд частково не погоджується із нарахованим позивачем розміром заборгованості за користування кредитом, виходячи з такого.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 відсотків в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 3 500,00 грн, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням ним своїх зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 630 грн суд зазначає таке.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 630 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 630 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права у зазначених правовідносинах, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором № 11.10.2025-100002295 від 11 жовтня 2025 року у розмірі 7 290,00 грн, з яких 3 500,00 грн основний борг (тіло кредиту), 3 790,00 грн проценти, а позовні вимоги в частині стягнення відсотків, які нараховані у порядку ст. 625 ЦК України у сумі 3 500,00 грн та комісії у розмірі 630,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, позивач долучив до матеріалів справи копію квитанції № 2137914 від 30 червня 2026 року поштової служби «Е-Пост» на суму 170,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню 1 699,55 грн (7 290,00 грн * 2662,40 грн / 11 420,00 грн) сплаченого судового збору, а також 108,89 грн (7 290,00 грн * 170,58 грн / 11 420,00 грн) понесених витрат у зв`язку з відправленням копії позовної заяви з додатками відповідачу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.10.2025-100002295 від 11 жовтня 2025 року у розмірі 7 290 (сім тисяч двісті дев`яносто) грн 00 коп., з яких 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту та 3 790 (три тисячі сімсот дев`яносто) грн 00 коп. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по справі в розмірі 1 699 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять) грн 55 коп. судового збору, а також 108 (сто вісім) грн 89 коп. понесених витрат пов`язаних із вчиненням процесульних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя А.З Пасічник