Решение № 139065756, 30.07.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1584/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Хоменко Оксана Володимирівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту неприйняття спадщини -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовною заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити факт непроживання ОСОБА_2 , 1973 року народження із бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та неприйняття нею спадщини, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача у письмовій заяві просила справу слухати без їх участі, позовну заяву підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Заяв і клопотань від відповідача до суду не надходило, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у письмовій заяві просив справу слухати без їх участі і прийнятті рішення покладався на розсуд суду.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, у письмовій заяві просила справу слухати без її участі у прийнятті рішення покладалась на розсуд суду.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 бабуся ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті за №00055231907 від 09 грудня 2025 року, актовий запис №36. (а.с.12)

Згідно Довідки Юнаківською сільською радою Сумського району Сумської області №904 від 24 грудня 2025 року та №905 від 14 грудня 2025 року до смерті та на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею за вказаною адресою були зареєстровані її онук ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 . (а.с.16,17)

Згідно відповіді Сумської районної державної нотаріальної контори №6/01-16 від 16 січня 2026 року встановлено, що згідно алфавітних книг після померлої спадкодавиці спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі житловий будинок загальною площею 46,2кв.м, житловою площею 34,4 кв.м. з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 01 березня 1989 року, виданого Кияницькою сільською радою на підставі рішення Сумської районної ради від 24 листопада 1988 року, реєстровий №248, що підтверджується довідкою виданою комунальним підприємством «Ініціатива» Миколаївської сільської ради від 03 березня 2026 року за №270-1-03/25. (а.с.18,19)

Спадкоємцями за законом за правом представлення, є її онук, ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 , так як їх батько, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №02.

Згідно довідки Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області від 24 грудня 2025 року №902 та №903, батько позивача ОСОБА_4 до смерті та на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані його мати ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 1987 року не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області №398 від 16 квітня 2026 року (а.с.28). Протягом цього часу контакт з позивачем не підтримує, не виявляла інтересу до житлового будинку і не брала участі в його утриманні. Весь тягар утримання ніс виключно позивач.

Зокрема, матеріали справи містять технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який 03 вересня 2024 року виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , що також підтверджує користування, володіння та розпорядження вказаним спадковим майном позивачем. (а.с.21)

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пленуму Верховного Суду України в п. 3, 23 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Державна реєстрація у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за адресою реєстрації.

Частина третя статті 1268 ЦК України передбачає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Положеннями ч. ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

20 лютого 2026 року була заведена спадкова справа №68/2026 після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою позивача про відкриття спадщини за законом.

20 лютого 2026 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Хоменко О.В. була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане Кияницькою сільською радою Сумського району Сумської області після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тоді як ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у паспорті позивача прізвище зазначено як ОСОБА_5 , а згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті за №00055231907 від 09 грудня 2025 року прізвище його померлої бабусі зазначено як ОСОБА_6 , що є наслідком неправильного перекладу з російської на українську мову.

На підтвердження факту родинних відносин, зокрема того, що ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_3 позивачем долучено архівний витяг із акта про народження ОСОБА_4 (батька позивача) №28 від 15 квітня 1932 року та свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_1 . (а.с.26,27)

На даний час позивач позбавлений можливості у позасудовому порядку встановити факт родинних відносин з бабусею, а також у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, а тому звернувся до суду із відповідною заявою.

Згідно Інструкція «Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні» N 22/5 від 29.12.84 - при реєстрації актів громадянського стану пред`являються документи, які підтверджують факти, що підлягають реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану, а також документи, які посвідчують особу заявника: паспорт, посвідчення особи або військова книжка військовослужбовця. Реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.( п.4, 42).

Відповідно до виписки з погосподарської книги, виданою Юнаківською сільською радою Сумського району Сумської області житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 .

У довідці Юнаківської сільської ради Сумського району №904 від 24 грудня 2025 року та №905 від 14 грудня 2025 року, довідці КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради від 03 березня 2026 року за №270-1-03/25 зазначено ОСОБА_3 .

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд при розгляді справи про встановлення відповідно до п.1.ст.273(п.1.ч.1.ст.315 ЦПК України в редакції від 28.11.2017 р.) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №638/18089/17 від 16.06.2021 року, доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану.

З огляду на викладене вище судом встановлено, що у володінні позивача є особисті документи бабусі ОСОБА_3 , які вказують на родинні відносини між сторонами, а розбіжності у написанні імені спадкодавця є наслідком помилкового перекладу прізвища з російської мови на українську, що в подальшому спричинило неправильне зазначення прізвища померлої спадкодавиці в інших особистих документах. Дані помилки перешкоджають заявнику реалізувати свої законні права власників нерухомого майна та спадкоємців, оскільки їх неможливо виправити в позасудовому порядку.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулюється Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що набрав чинності з 27.01.2005.

Оскільки житловий будинок, що є предметом даного позову, був збудований у 1980році, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок реєстрації зазначеного житлового будинку повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IVречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на отримане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Питання набуття та реєстрації права власності у 1967 - 1991 роках регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 (далі Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1 (п. 7 Інструкції). Інструкція не передбачала обов`язкової реєстрації будинків у сільських населених пунктах.

За змістом вищезазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, за приписами п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 5ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Отже, суд дійшов висновку, що слід встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також встановити факт непроживання ОСОБА_2 , 1973 року народження із бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та встановлення факту неприйняття ОСОБА_2 спадщини після бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт непроживання ОСОБА_2 , 1973 року народження із бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та встановити факт неприйняття ОСОБА_2 спадщини після бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.08.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко