Решение № 139060467, 18.08.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 643/11397/26

Провадження № 2/615/731/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 643/11397/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

01 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до Салтівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 536959-КС-003 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року у розмірі 94 750,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено договір № 536959-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

03 листопада 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої розмір кредиту збільшено на 10 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір отриманого відповідачем кредиту становив 30 000,00 грн.

У порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 94 750,00 грн, з яких: 30 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 46 200,00 грн заборгованість за процентами; 3 550,00 грн заборгованість за комісією; 15 000,00 грн проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою її зареєстрованого місця проживання, а також за адресою фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 04 червня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області.

29 червня 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір № 536959-КС-003 про надання кредиту (надалі кредитний договір), який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0169 (а.с. 56-74).

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з пунктом 2.3 кредитного договору кредит надано строком на 24 тижні.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено стандартну процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % на день, яка є фіксованою та незмінною протягом усього строку кредитування.

Відповідно до пункту 2.5 кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 4 000,00 грн та нараховується одноразово в день видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору комісія за видачу кредиту це грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю як одну з двох складових плати за надання та користування кредитом. Така комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі, якщо її сплата передбачена умовами договору.

Згідно з пунктами 2.8, 2.13 та 2.14 кредитного договору строк дії договору встановлено до 11 квітня 2026 року включно, датою видачі кредиту визначено 25 жовтня 2025 року, датою його повернення 11 квітня 2026 року.

03 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, підписану відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6237 (а.с. 39-47).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 станом на 03 листопада 2025 року сума неповернутого відповідачем кредиту становила 20 000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом 2 000,00 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії 4 000,00 грн.

Пунктами 2.1 та 2.2 додаткової угоди № 1 передбачено збільшення суми кредиту на 10 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір отриманого та неповернутого відповідачем кредиту становив 30 000,00 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 встановлено комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1 додаткової угоди № 1 сторонами погоджено новий графік платежів, останній платіж за яким мав бути здійснений 11 квітня 2026 року.

Згідно з листом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» від 14 липня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 200-203).

З наданої банком виписки за рахунком відповідача вбачається, що 25 жовтня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн, а 03 листопада 2025 року зарахування грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку кредитування позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом за встановленою договором ставкою 1 % на день (а.с. 24-26).

Всього за період кредитування позивачем нараховано 49 800,00 грн процентів за користування кредитом та 6 000,00 грн комісії, з яких 4 000,00 грн комісія за видачу первісної суми кредиту та 2 000,00 грн комісія за надання додаткової суми кредиту.

08 листопада 2025 року відповідач здійснила платіж у розмірі 6 050,00 грн, із яких позивачем 3 600,00 грн зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом, а 2 450,00 грн у рахунок сплати комісії. В рахунок погашення основної суми кредиту кошти не зараховувались.

Ураховуючи сплату відповідачем 3 600,00 грн процентів, непогашена заборгованість за процентами за користування кредитом відповідно до розрахунку позивача становить 46 200,00 грн.

Із загальної суми нарахованої комісії у розмірі 6 000,00 грн відповідачем сплачено 2 450,00 грн, у зв`язку з чим позивачем визначено залишок заборгованості за комісією у розмірі 3 550,00 грн.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 23 листопада 2025 року по 17 грудня 2025 року включно відповідачу нараховано проценти відповідно до статті 625 ЦК України у загальному розмірі 15 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями частин 1, 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 536959-КС-003 від 25 жовтня 2025 року, а також додаткова угода № 1 від 03 листопада 2025 року до нього містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зокрема визначено розмір кредиту, дату його видачі, строк кредитування та дату повернення кредиту, розмір процентної ставки, комісії, порядок та умови виконання зобов`язань за договором.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0169, а додаткова угода № 1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6237.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 кредитного договору № 536959-КС-003 від 25 жовтня 2025 року, а також додаткової угоди № 1 від 03 листопада 2025 року до нього.

Судовим розглядом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на виконання умов кредитного договору № 536959-КС-003 від 25 жовтня 2025 року та додаткової угоди № 1 від 03 листопада 2025 року здійснено перерахування кредитних коштів на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача на загальну суму 30 000,00 грн, а саме: 25 жовтня 2025 року 20 000,00 грн та 03 листопада 2025 року 10 000,00 грн. Факт належності відповідної платіжної картки ОСОБА_3 підтверджується наданою банком інформацією.

Отже, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 30 000,00 грн.

Разом із тим ОСОБА_4 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконувала.

Відповідно до умов кредитного договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % на день. Первісно відповідачу 25 жовтня 2025 року надано кредит у розмірі 20 000,00 грн, а 03 листопада 2025 року на підставі додаткової угоди № 1 суму кредиту збільшено на 10 000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту становив 30 000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися за погодженою сторонами ставкою 1 % на день протягом строку кредитування до 11 квітня 2026 року. За користування первісно наданими 20 000,00 грн за період з 25 жовтня 2025 року по 11 квітня 2026 року нараховано 33 800,00 грн процентів, а за користування додатково наданими 10 000,00 грн за період з 03 листопада 2025 року по 11 квітня 2026 року 16 000,00 грн процентів, тобто загалом 49 800,00 грн. Такий розрахунок відповідає передбаченій кредитним договором процентній ставці та фактичним сумам кредитних коштів, якими користувалась відповідач.

08 листопада 2025 року відповідач здійснила платіж у розмірі 6 050,00 грн, з якого позивачем 3 600,00 грн зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів за користування кредитом, а 2 450,00 грн у рахунок погашення комісії. Кошти в рахунок погашення основної суми кредиту відповідачем не сплачувалися.

Таким чином, з нарахованих за весь строк кредитування 49 800,00 грн процентів відповідачем сплачено 3 600,00 грн, у зв`язку із чим визначена позивачем непогашена заборгованість за процентами становить 46 200,00 грн (49 800,00 грн 3 600,00 грн).

Щодо стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, проценти на підставі ст. 625 ЦК України нараховувались за період з 23 листопада 2025 року по 17 грудня 2025 року включно та загалом нараховані у розмірі 15 000,00 грн. При цьому з наданого позивачем розрахунку вбачається, що платежі відповідача в рахунок погашення процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, не зараховувались, у зв`язку із чим їх залишок, заявлений до стягнення, становить 15 000,00 грн.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 15 000,00 грн, задоволенню не підлягають, оскільки позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем.

Щодо стягнення заборгованості по комісії.

Згідно з умовами кредитного договору № 536959-КС-003 від 25 жовтня 2025 року відповідачу при видачі первісної суми кредиту у розмірі 20 000,00 грн нарахована комісія за видачу кредиту у розмірі 4 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 03 листопада 2025 року передбачено комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі 2 000,00 грн при збільшенні суми кредиту на 10 000,00 грн.

Отже, загальна сума нарахованої відповідачу комісії становила 6 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості залишок заборгованості за комісією становить 3 550,00 грн. Таким чином, із загальної суми нарахованої комісії у розмірі 6 000,00 грн відповідачем фактично сплачено 2 450,00 грн.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору комісія за видачу кредиту це грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю як одну з двох складових плати за надання та користування кредитом. Така комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі, якщо її сплата передбачена умовами договору.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Більш того, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є обов`язком банку або іншої фінансової установи як кредитодавця, а не окремою супровідною послугою, замовленою позичальником.

З матеріалів даної справи слідує, що в даному випадку відсутня необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.

Ураховуючи, що надання позичальнику кредитних коштів відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, а також те, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання відповідачу будь-яких інших послуг, пов`язаних з отриманням кредиту, за які встановлена комісія, і погодження таких послуг зі споживачем при укладенні договору, суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, вимоги про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту у розмірі 3 550,00 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, як встановлено судом, із загальної суми нарахованої комісії у розмірі 6 000,00 грн відповідачем було сплачено 2 450,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення такої комісії, зазначені кошти підлягають врахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 536959-КС-003 від 25 жовтня 2025 року у розмірі 73 750,00 грн, з яких: 30 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 750,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

При цьому розмір заборгованості за процентами визначено з урахуванням сплачених відповідачем 2 450,00 грн, які позивачем були зараховані в рахунок погашення комісії та які, з огляду на висновок суду про відсутність підстав для стягнення такої комісії, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією від 22 травня 2026 року (а.с. 170).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 072,32 грн (73 750,00 / 94 750,00 ? 2 662,40 = 2 072,32).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 536959-КС-003 від 25 жовтня 2025 року у розмірі 73 750 (сімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп, з яких: 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп тіло кредиту; 43 750 (сорок три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 072 (дві тисячі сімдесят дві) грн 32 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»; код ЄДРПОУ: 41084239; м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411.

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов