Решение № 139060221, 10.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1496/25

Провадження по справі № 2/354/183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Остап`юк М.В.

при секретарі Купчак І.Р.

з участю сторін:

представника позивача: адвоката Романишина Д.М.

представика органу опіки та піклування: Білецької Г.Р.

малолітньої дитини: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 14 листопада 2017 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 . За час шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було розірвано. Рішення набрало законної сили 20 серпня 2024 року. Під час розгляду зазначеної справи суд не вирішував питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків. При цьому спору відносно місця проживання ніколи не було, оскільки динина частково проживала з батьком та з матір`ю. Дочка ОСОБА_4 зареєстрована за адресою місця проживання батька, позивача у справі за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, після розірвання шлюбу дівчинка фактично проживала разом із матір?ю, колишньою дружиною позивача, оскільки сам Позивач з 2017 року проходить військову службу. На час його відпустки - дочка проживала з ним. Позивач завжди підтримував хороші стосунки з колишньою дружиною та піклувався про дочку, матеріально її забезпечував. 23 липня 2025 року Відповідачка була госпіталізована до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, де їй діагностовано: мозковий інсульт у басейні лівої СМА у формі плегії правої руки, глибокого парезу правої ноги, правобічної гемігіпестезії, з помірним зниженням когнітивних функцій, вестибулопатичним, гіпертензивно-цефалгічним та астено-невротичним синдромами. Згідно з висновком № 48/2 від 27 серпня 2025 року, виданим КП «Надвірнянський НЦПМД» Надвірнянської міської ради, Відповідачка має порушення функцій організму, у зв?язку з якими не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. На сьогодні відповідачка ОСОБА_3 внаслідок захворювання сама потребує стороннього догляду і, у зв`язку з цим не виконує батьківських (материнських) обов?язків щодо їхньої спільної дочки ОСОБА_1 . З часу захворювання Відповідачка не має власного заробітку, не працює. Їхня спільна дитина ОСОБА_3 утримується одним позивачем. Позивач не подавав позову про стягнення аліментів з відповідачки на утримання їхньої спільної дитини, оскільки матеріально спроможний самостійно забезпечувати всім необхідним дочку, а також розуміє, що внаслідок стану здоров`я Відповідачка не може працювати, так як сама потребує стороннього догляду, і такий догляд за нею частково здійснюють його батьки та її мати. З часу захворювання Відповідачки і по даний час їхня спільна дочка проживає з його батьками. Дитина навчається у другому класі Надвірнянського ліцею № 2 Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області та, враховуючи малолітній вік, потребує постійного супроводу дорослого до навчального закладу, на заняття з іноземних мов та до медичних установ для проведення профілактичних оглядів і щеплень. Про те його батьки є пенсіонерами, особами похилого віку. Крім того, мати має онкологічне захворювання, і ввесь тягар з виховання дитини несе батько позивача ОСОБА_5 - дідусь дівчинки. Враховуючи те, що позивач є батьком дівчинки, який може здійснювати виховання та утримання дитини, та внаслідок захворювання колишньої дружини, залишився одним із батьків, хто може виконувати батьківські обов`язки відносно малолітньої дитини, останній просить визначити місце проживання його дочки ОСОБА_1 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 своєї дочки - ОСОБА_1 . Також зазначив, що заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно утримує та виховує дитину, і можливістю у зв`язку з цим звільнитися з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки у зв`язку із хворобою дружини, його присутність із дитиною є необхідною, адже вихованням останньої на сьогодні займаються тільки бабуся і дідусь. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито провадження у справі і призначено її до підготовчого засідання.

30.12.2025 на адресу суд надійшов відзив на позовну заяву від третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого Військова частина просить у задоволенні позову відмовити.

09.02.2026 від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року закрито підготовче повадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року визнано явку представника третьої особи Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області обов`язковою.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року витребувано докази у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася. 09.02.2026 від Відповідачки надійшла до суду заява про визнання позову. У заяві остання зазначає, що з 14 листопада 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі народилася донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка зазначає, що 23.07.2025 року була госпіталізована до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з діагнозом «мозковий інсульт». У зв?язку із захворюванням тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні. Внаслідок перенесеного захворювання має стійкі порушення функцій організму, через які не може самостійно пересуватися та здійснювати самообслуговування, у зв?язку з чим потребує постійного стороннього догляду. 27 листопада 2025 року їй встановлено першу «Б» групу інвалідності, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 242/253267/В від 04.12.2025 (номер рішення: 242/25/3267/P). У рекомендаціях, що є складовою індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу: 242/25/3267/1), зазначено про виражений ступінь обмеження здатності до пересування, самообслуговування, здобуття освіти та трудової діяльності. У зв?язку зі станом здоров?я, вона тривалий час фактично не виконує своїх батьківських обов?язків. Донька ОСОБА_1 з липня 2025 року постійно проживає з батьками колишнього чоловіка - позивача у справі, а в період його відпустки - з ним. Вона фізично не може здійснювати належний догляд за дитиною, супроводжувати її до навчального закладу та гуртків, а також повноцінно забезпечувати її матеріально, оскільки сама потребує стороннього догляду. З урахуванням викладеного вважає, що визначення місця проживання дитини з батьком відповідає її найкращим інтересам. Просила розгляд справи проводи без її участі.

Представник третьої особи Військової частини НОМЕР_2 у судове засідання не з`явився. 30.12.2025 на адресу суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Військова частина просить у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачка не позбавлена батьківських прав, не визнана безвісно відсутньою або померлою, тобто її права не припинені і не обмежені ані в силу закону, ані за рішенням суду, а факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов?язків з виховання дитини. Вважають, що позов разом із доданими у справі доказами є не достатньо обґрунтованим, оскільки в ньому лише підтверджується факт проживання дитини у позивача де створені належні умови для її проживання. У матеріалах справи відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про виключні обставини, що мати утриманням, доглядом та вихованням дитини не займається. А тому відсутні підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні представник третьої особи служби у справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області Білецька Г.Р. позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що у вересні 2025 року до них надійшла заява від ОСОБА_2 , у якій він просив визначити місце проживання малолітньої доньки разом із ним. Заява була мотивована тим, що його колишня дружина ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, підтримує контакти із особами, які ведуть аморальний спосіб життя та мають негативний вплив на дитину, двічі проходила лікування у КНП «Прикарпатський обласний клінічний цетр психічного здоров`я», не має власного заробітку та утримується за його кошти, а її спосіб життя призвів до захворювання на інсульт. На підставі заяви ОСОБА_2 . Комісією з питань захисту прав дитини неодноразово здійснювалося обстеження умов проживання дитини та було встановлено, що донька сторін ОСОБА_1 проживає з липня 2025 року з бабусею та дідусем, які є батьками позивача. Мати дівчинки відповідачка ОСОБА_3 перенесла інсульт, внаслідок чого у неї не працює половина тіла. Остання потребує сама догляду, і не в змозі виховувати доньку. Зазначила, що за результатами неодноразових комісійних перевірок умов проживання матері та батька дівчинки було встановлено, що саме у батька створені кращі умови для дитини, про що зазначається у Актах. Разом з тим, в ході спілкування з матір`ю дитини було з`ясовано, що у неї є двоє дітей, син від першого шлюбу, та донька від другого шлюбу - спільна дитина Сторін. Догляд за Відповідачкою здійснює її мати, яка періодично приїжджає із-за кордону та неповнолітній син від першого шлюбу, який є підліткового віку. Хлопчик ходить до магазину, купляє іжу, допомагає Відповідачці одягатися та робить інші дрібні побутові справи. Однак, це завеликий тягар на дитину. Спільна донька сторін, яка є малолітньою, потребує також догляду: її треба купати, одягати, зачісувати волосся, займатися уроками. У зв`язку з хворобою матері та відсутністю батька, який проходить військову служба, дитину тимчасового забрали до себе батьки відповідача. Проте бабуся і дідусь не можуть це робити постійно, адже у дитини є батько, на якого покладено обов`язок не тільки матеріально утримувати дитину, а й займатися вихованням дитини, бути поруч.

Зазначила, що Комісія з питань захисту прав дитини, заслухавши батька дитини, дівчинку, обстеживши умови проживання батьків дитини, та зваживши на обставини цієї ситуації прийшла до висновку про доцільність визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2 . Просила позов задовольнити, оскільки це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Судом встановлено, що сторони впродовж 2017-2024 років перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15 березня 2018 року.

У ході судового розгляду з`ясовано, що сторони розірвали шлюб 10 червня 2024 року.

Спільна дитина Сторін від народження до розірвання шлюбу проживала з батьками у житлі, яке є у власності батька, за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою зареєстроване її місце проживання.

Після розірвання шлюбу Сторони почали проживати окремо: Позивач у власному житлі за вказаною вище адресою: АДРЕСА_1 , а Відповідачка в орендованих квартирах.

Оскільки Позивач є військовослужбовцем, то дитина Сторін, за їхньою спільною згодою, як встановлено у ході судового розгляду, проживала з матір`ю, а на період відпустки батька, - з батьком.

23.07.2025 року Відповідачку було госпіталізовано до КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Фраківської обласної ради".

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №30492/2025 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» у ОСОБА_3 діагностовано «Інфаркт мозку, викликаний неуточненою закупоркою або стенозом мозкових артерій в басейні лівоі СМА з правобічною геміплегією. Гіпертензивна [гіпертонічна] хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності ПІІ ст, ст.3, ризик 3 (а.с.20-22).

Як вбачається з Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4592 за період з 05.08.2025 - 13.08.2025 ОСОБА_3 перебуває у стані після перенесеного ГМІ (23.07.2025) в басейні лівої СМА у формі плегії правої руки, глибокого парезу правої ноги, правобічної гемігіпестезії, з помірним зниженням когнітивних вестибулопатичним, функцій (MMSE 24 балів, МоСА 20 балів), гіпертензивно-цефалгічним, астено-невротичним синдромами. Рекомендовано курс стаціонарної реабілітації (а.с.23).

27.08.2025 року Лікарською комісією (ЛКК) КП «Надвірнянський НЦПМД» НМР складено Висновок №48/2 про наявність у ОСОБА_3 порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуг з догляду на непрофесійній основі» (а.с.24).

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 242/25/3267/В від 04.12.2025 (номер рішення 242/25/3267/Р) ОСОБА_3 встановлено першу (І) групу інвалідності, підгрупи Б, основний діагноз: 169.3 - наслідки інфаркту мозку. Встановлено також 12 супутніх діагнозів (67-70).

Як вбачається з Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу: 242/25/3267/1) у ОСОБА_3 виражений ступінь обмеження у здатності до самообслуговування, у здатності до пересування та у здатності до здобуття освіти. Встановлено також серйозний/значний ступінь обмеження - у здатності до трудової діяльності (71-74).

Відповідно до листа КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради від 26.06.2026 №471 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у підпорядкованому закладі охорони здоров?я:

- з 05.08.2025 по 13.08.2025 у неврологічному відділенні. Переведена до KHII «Надвірнянська ЦРЛ» з КНП «ОКЛ ІФОР». Діагноз: Стан після перенесеного гострого мозкового інсульту (23.07.2025) в басейні лівої середньої мозкової артерії у формі плегії правої руки, глибокого парезу правої ноги, правобічної гемігіпестезії, з помірним зниженням когнітивних функцій (MMSE 24 балів, МоСА 20 балів), вестибулопатичним, гіпертензивно-цефалгічним, астено-невротичним синдромами. NIHSS - 9 балів, Ренкіна 3 бали, Бартела 35 балів.Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 3, ризик 3. Пієлонефрит. Гепатоз;

- з 13.08.2025 по 26.09.2025 продовжувала стаціонарне лікування відділенні реабілітації та відновлювальної медицини. Діагноз: Наслідок перенесеного ГМІ (23.07.2025) в басейні лівої СМА у вигляді плегії правої руки, глибокого парезу правої ноги, правобічної гемігіпестезії, з помірним зниженням когнітивних функцій;

- з 01.05.2026 по 08.05.2026 у неврологічному відділенні. Діагноз: Наслідки перенесеного ГМІ (23.07.2025) в басейні лівої СМА у вигляді плегії правої руки, глибокого парезу правої ноги, правобічної гемігіпестезії, з помірним зниженням когнітивних функцій, вестибулопатичним, гіпертензивно-цефалгічним, астено- невротичним синдромами;

- з 15.06.2026 по 19.06.2026. 15.06.2026 була доставлена бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги. Під час транспортування в автомобілі екстреної (швидкої) медичної допомоги втратила свідомість, виник судомний напад, повторні судоми також спостерігалися у відділенні невідкладної (екстреної) медичної допомоги та реєстрації хворих, у зв?язку з чим пацієнтку було госпіталізовано до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. 17.06.2026 переведена до неврологічного відділення, де перебувала на стаціонарному лікуванні до 19.06.2026 включно. Діагноз: Стан після серійного судомного нападу (15.06.2026). Судомний синдром. Наслідки перенесеного ГМІ (23.07.2025) в басейні лівої СМА у вигляді плегії правої руки, глибокого парезу правої ноги, правобічної гемігіпестезії, з помірним зниженням когнітивних функцій (а.с.155).

Згідно з листом КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 23.06.2026 №7927 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ПОКЦІЗ ІФ ОР» з 18.06.2025р. по 19.06.2025р. з діагнозом: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю,синдром відміни, судоми в анамнезі (а.с.159).

Як вбачається з відповідей КНП «Надвірнянський центр первинної медичної допомоги» Надвірнянської міської ради від 17.06.2026 та від 29.06.2026 ОСОБА_3 укладено декларацію з лікарем-терапевтом їхнього центру. Відповідно до записів в електронній системі охорони здоров?я станом на 29.06.2026 року, ОСОБА_3 визнана особою з інвалідністю першої (I) групи, підгрупи Б, встановлено виражений ступінь обмеження щодо здатності до самообслуговування, виражений ступінь обмеження щодо пересування та потребує стороннього догляду. Здійснювати догляд за неповнолітньою дитиною іншими членами родини не може (а.с.152).

У відзиві на позов Відповідачка також повідомляє суд про те, що має стійкі порушення функцій організму внаслідок перенесеного мозкового інсульту, через які не може самостійно пересуватися та здійснювати самообслуговування, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду та не може здійснювати належний догляд за дитиною.

Допитанй у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є батьком позивача, суду показав, що його син - позивач у справі, з 2017 року і по даний час перебуває у ЗСУ, є учасником бойових дій. У листопаді 2017 року одружився з відповідачкою, однак, життя не склалося. У 2024 році вони розлучилися. Від шлюбу є дівчинка. Оскільки між сином та невісткою не було спорів відносно проживання дитини, то після розлучення дитина проживала з матір`ю, а на час відпустки сина - з батьком. Вкінці липня 2025 року невістка перенесла інсульт. Через хворобу, у Відповідачки перестала працювати права рука і права нога. Остання не може готувати, прибирати, потребує догляду за собою. Періодично відповідачці допомагає її рідна мати ОСОБА_6 , про те, остання працює за кордоном, а також її неповнолітній син від першого шлюбу. Оскільки дівчинку не було кому доглядати та відводити до школи, адже син проходить військову службу, то вони з дружиною її забрали до себе. Від початку захворювання невістки, тобто з 23.07.2025 року і по даний час онука проживає з ними. Саме вони як бабуся і дідусь доглядають за дитиною, відводять до шкоди, на додаткові заняття, гуртки, займаються вихованням дитини. Дівчинці вісім років, навчається у другому класі, займається англійською мовою, математикою. На час відпустки сина - дитина проживає з ним. Свідок зазначає, що йому 62 роки, дружині - 61 рік. Крім того, остання хворіє на онкологію та також потребує постійного догляду. А тому, фізично, вони не в силі ввесь час займатися вихованням дитини, оскільки вже не молоді. При цьому, у дитини є рідний батько, який зобов`язаний це робити та бути разом з нею. Останній постійно надає кошти на утримання дитини, так як мати дівчини не може працювати.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що є сусідкою батька відповідача ОСОБА_5 . Їй відомо, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу та розлучений. Його доньку з літа минулого року виховують його батьки, оскільки колишня дружина перенесла інсульт, внаслідок чого тіло частково паралізовано. Дівчинка проживає з бабусею та дідусем. Кожного дня вона бачить, як дідусь ОСОБА_5 відводить її до школи та забирає зі шкоди. Дитина завжди у супроводі бабусі чи дідуся, які є батьками відповідача.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що проживає в одному будинку із батьками відповідача ОСОБА_2 . Відповідача знає з дитинства, наразі він проходить військову службу, час від часу приїжджає. З початку навчального 2025 року з батьками відповідача проживає його донька. Вихованням дитини на даний час займаються дідусь та бабуся, оскільки відповідач мобілізований. Їй відомо, що невістка хвора, а тому дитина проживає з батьками відповідача.

Актом обстеження умов проживання малітньої дитини ОСОБА_1 від 01.06.2026 року, складеного за участі завідувача сектора служби Г. Білецької та головного спеціаліста Н. Дутчак за адресою АДРЕСА_2 , де зареєстровані та проживають батьки віповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , встановлено, що малолітня ОСОБА_1 проживає з бабусею та дідусем за вказаною адресою без реєстрації місця проживання. Дівчинка проживає в окремій кімнаті, облаштованій всім необхідним, є окреме спальне місце, місце для занять, та забезпечена одягом і взуттям по сезону. Дідусь і бабуся піклуються про дівчинку, забезпечують її, дбають про неї на час відсутності батька, який на даний час служить у лавах ЗСУ (а.с.135).

Згідно з Актами обстеження умов проживання відповідачки ОСОБА_3 від 02.02.2026 року та від 22 червня 2026, складених завідувачем сектору служби Г. Білецької та головним спеціалістом Н. Дутчак за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 постійно проживає з малолітнім сином ОСОБА_11 , який допомагає матері у побуті та з мамою ОСОБА_6 , яка періодично приїжджає, оскільки більшість часу проводить на роботі за кордоном, та допомагає з прибиранням та приготуванням їжі. ОСОБА_3 важко даються повсякденні роботи, такі як одягання, застеляння ліжка, миття посуду, прибирання, прання, через перенесену хворобу. Хлопчик у всьому допомагає матері. ОСОБА_3 самій не вдається без сторонньої допомоги. Вона не може виконувати свої батьківські обов`язки. Самостійно виховувати малолітню дитину, не може доглядати за волоссям дівчинки, відвідувати позашкільні заняття. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: дівчинка до мами приходить в гості на вихідні, решта часу проживає у бабусі та дідуся, мати повідомила, що їй важко доглядати за дитиною, зачісувати її, готувати їжу та допомагати з уроками. ОСОБА_3 не заперечує щодо проживання дочки з батьком та його родиною (а.с.133, 157).

Комісією з питань захисту прав дитини проведено також обстеження житлових умов проживання позивача ОСОБА_2 .

Згідно Акту обстеження умов проживання позивача ОСОБА_2 від 01 червня 2026, складеного завідувачем сектору служби ОСОБА_12 та головним спеціалістом Н. Дутчак за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання відповідають загально прийнятим нормам. Зареєстроване місце проживання дівчинки за цією адресою. У квартирі чисто, прибрано, всі речі знаходяться на своїх місцях. Кімнати облаштовані необхідною технікою та меблями, опалення індивідуальне. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови. У дівчинки є окрема кімната, належним чином облаштована для проживання, відпочинку та навчання, однак на період відсутності батька, вона тимчасово проживає з бабусею та дідусем. Батько виявляє бажання виховувати дочку, однак не має такої можливості у зв`язку із проходженням військової служби (а.с. 134).

Згідно з Висновком Комісії з питань захисту прав дитини про визначення місця проживання дитини, затвердженого Рішення виконавчого комітету Надвірнянської міськї ради Івано-Франківської від 09 жовтня 2025 року № 168, Комісія прийшла до висновку вважати за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-27).

У судовому засіданні 01.07.2026 року в присутності представника органу опіки та піклування, допитана малолітня ОСОБА_1 , яка суду розповіла, що навчається у другому класі. Проживає з бабусею та дідусем з минулого літа. Це пов`язано з тим, що захворіла її мама, яку звати ОСОБА_3 . Мама не може зачісувати її волосся, вбирати її. У мами не працюють руки. Тому, вона проживає з дідусем та бабусею, а до мами приходить в гості, час від часу відвідує її. Коли приїжджає батько, то вона живе з ним. Ввесь час спілкується з батьком по телефону. Його любить та скучила за ним. Хоче проживати з батьком. Але на даний час він на роботі, батька поряд не має, тому живе з дідусем та бабусею.

Отже, Судом встановлено, що дитина ОСОБА_1 проживає з кінця липня 2025 року (майже рік) разом з бабусею та дідусем: ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , оскільки мати хвора, а батько проходить військову службу.

З матір`ю, відповідачкою у справі, дівчинка не проживає з липня 2025 року, у зв`язку із перенесенням останньою інсульту, що призвело до обмеження здатності до самообслуговування та пересування. Відповідачка визнана особою з інвалідністю першої групи та потребує стороннього догляду. Здійснювати догляд за дитиною, та займатися вихованням дитини через хворобу - не може.

Позивач ОСОБА_2 є військовослужбовцем. У зв`язку з проходженням військової служби, не може бути на даний час поряд із дитиною.

Шлюб між сторонами розірвано у 2024 році. Спору відносно місця проживання дитини не було. Дівчинка проживала з мамою, а на час відпустки батька - з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса є зареєстрованим місцем проживання дитини.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 01 червня 2026, умови проживання Відповідача відповідають загально прийнятим нормам, кімнати облаштовані необхідною технікою та меблями, опалення індивідуальне, для виховання та розвитку дитини створені належні умови.

За показами у судовому засіданні свідків, дитина ОСОБА_1 дійсно з кінця літа 2025 року проживає з бабусею та дідусем по татовій лінії, оскільки мати хворіє через перенесений інсульт, а батько проходить військову службу.

Сама малолітня дитина ОСОБА_1 у судовому засіданні розповіла, що у мами не працюють руки, у зв`язку з чим вона не може її зачісувати, одягати. Виявила бажання проживати з батьком.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 р. у справі № 361/6226/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають спільну дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач ОСОБА_2 є військовослужбовцем. Встановлено, що після розірвання шлюбу у 2024 року, спору між сторонами відносно місця проживання дитини не було. За їхньою домоленістю, дитина ОСОБА_1 проживала з матір`ю, а на час відпустки батька - з батьком. Наприкінці липня 2025 року мати дитини ОСОБА_3 перенесла інсульт, що призвело до обмеження, зокрема, у здатності до самообслуговування, потребі у сторонньому догляді та неможливості самостійно займатися вихованням дитини, що підтверджено медичною документацією. З пояснень самої малолітньої дитини ОСОБА_1 , у мами не працюють руки, і вона не може її зачісувати та одягати. Встановлено, що у зв`язку із хворобою матері та відсутністю батька, який проходить військову службу, дитина з кінця липня 2025 року по даний час проживає з бабусею та дідусем по лінії батька, що підтверджено показами свідків, актами обстеження житлово-побутових умов та поясненнями дівчинки.

Таким чином, Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 в силу об`єктивних обставин, а саме через стан здоров`я (перенесений інсульт), який виключає можливість без сторонньої допомоги рухатися, - не може самостійно займатися вихованням дитини та доглядом за нею.

Судом також враховано, що дитина ОСОБА_1 майже рік проживає без батьків, з дідусем та бабусею.

У судовому засіданні висловила бажання проживати з батьком та підтвердила люблячі стосунки з ним.

Також в ході судового розгляду встановлено, що позивач - батько дитини має бажання самостійно виховувати дитину, однак, через проходження військової служби не може у повній мірі цього робити.

Судом також враховано і зміст висновку Комісії з питань захисту прав дитини про визначення місця проживання дитини, затвердженого Рішення виконавчого комітету Надвірнянської міськї ради Івано-Франківської від 09 жовтня 2025 року № 168, згідно з яким Комісія, за результатами вивчення обставин життя та умов проживання батьків дитини, прийшла до висновку про доцільність визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2 , позивачем у справі.

Враховуючи все викладене вище, Суд приходить до висновку про наявність у цій ситуації виняткових обставин для розлучення дитини з матір`ю, та зважаючи на бажання та можливості у позивача забезпечити умови життя, необхідні для розвитку малолітньої дочки, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини з ним, оскільки на даний час проживання дитини з батьком ОСОБА_2 відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем своєї малолітньої дочки.

Судом встановлено, що мати дитини ОСОБА_3 у зв`язку з перенесеним 23.07.2025 року інсультом, не може займатися з липня 2025 року самостійно вихованням дитини.

Згідно медичною документацією, ретельно проаналізованою у цій справі, відповідачка ОСОБА_3 визнана особою з інвалідністю першої (I) групи, підгрупи Б. У неї встановлено виражений ступінь обмеження щодо здатності до самообслуговування, виражений ступінь обмеження щодо пересування. Вона сама потребує стороннього догляду.

Здійснювати догляд за неповнолітньою дитиною чи іншими членами родини не може (а.с.152).

Відповідачка ОСОБА_3 не працює, власного заробітку не має.

Відповідно до Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу: 242/25/3267/1) у ОСОБА_3 встановлено серйозний/значний ступінь обмеження у здатності до трудової діяльності (71-74).

Таким чином, встановлено, що мати дівчинки через стан здоров`я не може з кінця липня 2025 року і по даний час займатися самостійно вихованням дитини, а також працювати для матеріального утримання дитини.

Відповідач є діючим військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 27.01.2017 року. Будь-яка інформація про обмеження його працездатності відсутня.

Як військовослужбовець отримує регулярний дохід. І оскільки мати дитини майже рік не може працювати, то Суд приходить до висновку про встановлення факту утримання дитини одним батьком - позивачем у справі.

Представник позивача стверджує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини є важливим для його довірителя, оскільки від цього залежить виникнення та/або зміна ряду його особистих та майнових прав, а також впливатиме на права та інтереси дитини та інших членів сім`ї.

Так, встановлення цього факту, крім іншого, впливає на можливі гарантії, передбачені Сімейним кодексом України, можливість отримання соціальних та інших пільг, виплат, допомоги, які передбачені податковим законодавством, тощо.

Також факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини необхідно встановити з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Інші способи встановлення вказаного даного факту діючим законодавством України не передбачено.

Позивач перебуває на військовому обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Таким чином, законодавець визначив в п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», гарантований захист дитини до 18 років, які утримуються військовозобов`язаними жінками та чоловіками.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2-3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 дійшла висновку, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні.

Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

На підставі вищенаведеного суд уважає, що встановлення факту утримання самостійно позивачем своєї дитини впливає на можливість здійснення ним права на захист прав та інтересів дитини, в тому числі, шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі матері дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені виняткові обставини цієї справи, суд уважає доцільним задовольнити позов та встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , своєї малолітньої доньки, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 з кінця липня 2025 року і по даний час.

Відповідно до статті 265 СК України баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

У цій справі дитина має рідного батька, який її утримує, та не ухиляється від цього обов`язку, а тому відсутні підстави покладення обов`язку утримувати дитину сторін та займатися її вихованням на бабусю і дідуся, які є людьми літнього віку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-5, 12-13, 200, 206, 263-265, ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,- задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування та реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, зареєстроване місцезнаходження: 78405, м. Надвірна, вул. Шевченка, 33, ЄДРПОУ 44177912;

Військова частина НОМЕР_1 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 18.08.2026.

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК