Решение № 139060219, 17.08.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/499/26

Провадження № 2/353/521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н. І.,

з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23.10.2025-100000440 від 24.10.2025 року в розмірі 28678,00 грн., яка складається з: 10800,00 грн. тіла кредиту; 10318,00 грн. процентів; 2160,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 5400,00 грн. відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК Украни. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим допустила виникнення заборгованості по кредитному договору в сумі 28678,00 грн., яку просило стягнути на користь позивача. Також просило стягнути з відповідача понесені судові витрати та справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 09 год. 00 хв. 14.07.2026 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2724104 від 12.05.2026 року дані щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знайдено (а.с. 38).

Відповідно до адресної довідки виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 712 від 13.05.2026 року (а.с. 40), наданої на запит суду, відповідно до відомостей Реєстру терторіальної громади Тлумацької міської ради місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне уточнити анкетні дані відповідача по даній цивільній справі, змінивши прізвище відповідача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 )».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 61, 62, 67) відповідач ОСОБА_1 отримала вищевказану ухвалу суду 28.05.2026 року, а повідомлення про розгляд справи 28.07.2026 року.

25.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подада додаткові пояснення по справі (а.с. 45), в яких вказала, що у матеріалах справи містяться різні та взаємно не узгоджені дані щодо розміру заборгованості, а саме: загальна сума заборгованості у позовній заяві становить 28678 грн.; у доданому розрахунку відображається сума 31464,18 грн.; розмір неустойки у різних документах відрізняється, зокрема 8186,18 грн. та 5400,00 грн. Таким чином, позивачем подано суперечливі розрахунки, які не узгоджуються між собою, що унеможливлює визначення фактичного та єдиного розміру заявленої заборгованості. Звернула увагу, що заявлена заборгованість складається переважно з відсотків, комісій та неустойки, які є непропорційними відносно основної суми кредиту (тіла кредиту), що становить 10300,00 грн.

25.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подада відзив на позовну заяву (а.с. 47), в якому вказала, що частково не погоджується із заявленими позовними вимогами щодо розміру заборгованості. Не заперечує факт кредитних зобов`язань, однак вважає, що нараховані проценти та комісії є надмірними та неспівмирними із сумою фактично отриманого кредиту. Вказала, що її матеріальне становище є складним, вона перебуває на обліку по вагітності, що потребує додаткових витрат та впливає на можливість одноразового погашення заборгованості. Просила зменшити розмір нарахованих процентів, відмовити у стягненні комісії або зменшити її розмір як надмірний. У разі задоволенн позову надати можливість виконання рішення частинами.

28.05.2026 року представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. через систему «Електронний суд» подада відповідь на відзив (а.с. 49-52), разом із підтвердженям про направлення його копії відповідачу (а.с. 58), в якому просила позовні вимоги задовольнити. Вказала, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Комісія пов`язана із наданням послуги на перерахування кредитодавцем коштів на рахунок позичальника здійснюється з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, що тягне відповідні витрати. Відповідач з витратами по комісії була ознайомлена та погодилася з ними. Крім того, відповідач не була позбавлена права отримати кредит у віддленні ТОВ «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат.

29.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подада додаткові пояснення по справі (а.с. 59), в яких вказала, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є незрозумілим та викликає сумніви щодо правильності нарахування процентів і комісії. Інформація щодо суми заборгованості, яка відображається у мобільному додатку/особистому кабінеті, відрізняється від суми заявленої позивачем у позові. Вважає, що позивачем не надано належного та детального обґрунтування заявленої до стягнення суми.

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (а.с. 20-23) кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» запропонував позичальнику ОСОБА_1 надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а саме у Заявці (а.с. 23-24), яка є невід`ємною частиною оферти, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію.

24.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.10.2025-100000440 (кредитної лінії), шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 23-24). Вищевказану заявку ОСОБА_1 підписала за допомогою накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е582. Відповідно до умов даного кредитного договору кредит надається на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 24.05.2025 року; сума кредиту: 7000,00 грн.; строк, на який надається кредит 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 29.01.2026 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту 1400 грн. 00 коп..

Позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в ч.ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором «Е582» (код з смс-повідомлення) (а.с. 25 зворот).

Також сторонами було погоджено паспорт споживчого кредиту (а.с. 27-28).

Відповідно до заявки кредитного договору № 23.10.2025-100000440 (кредитної лінії) реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11ХХ-ХХХХ-1865.

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 1-2804 від 28.04.2026 року (а.с. 19), на підставі договору з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року (а.с. 14-18) було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 24.10.2025 року на суму 7000,00 грн. номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 900582339, призначення платежу: видача за договором кредиту № 23.10.2025-100000440.

31.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений додатковий договір (оферта) до кредитного договору № 23.10.2025-100000440 (кредитної лінії) від 24.10.2026 року (а.с. 29-31), відповідно до п. 1 якого сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у в`язку з чим венести наступні зміни до договору:

Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 10800,00 грн., яка складається з усіх траншів (частин Суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші) (п. 1.1. додаткового договору).

Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 3800,00 грн.; дата надання/видачі кредиту (2-го Траншу) 31.10.2025 року. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-1865. Строк, на який надається кредит ( а саме 2-й Транш) 91 днів з дати його надання (п. 1.2. додаткового договору).

Комісія пов`язана з наданням 2-го Таншу 20% від суми 2-го Таншу, що дорівнює 760,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу на розмір комісії у відсотковому значенні (п. 1.3. додаткового договору).

Вищевказаний додатковий договір ОСОБА_1 підписала за допомогою накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору К13.

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 1-2804 від 28.04.2026 року (а.с. 19 зворот), на підставі договору з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року (а.с. 14-18) було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 31.10.2025 року на суму 3800,00 грн. номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 906647907, призначення платежу: видача за договором кредиту № 23.10.2025-100000440.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Оскільки у наявному в матеріалах справи копії кредитного договору № 23.10.2025-100000440 від 24.10.2025 року та копії додаткового договору до нього визначені всі істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, комісія, графік платежів, а вказані документи підписані електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписувала вказані договори та не була проінформовано про всі істотні умови кредитного договору.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

Нормами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконала своїх договірних зобов`язань за Кредитним договором № 23.10.2025-100000440 від 24.10.2025 року, додатковим договором до нього, та допустила перед позивачем заборгованість, яка становить 28678,00 грн., яка складається з: 10800,00 грн. тіла кредиту; 10318,00 грн. процентів; 2160,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 5400,00 грн. відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК Украни (а.с. 32-33).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині стягнення з неї заборгованості по процентах та комісії як надмірних та неспівмірних із сумою фактично отриманого кредиту, оскільки нарахування процентів та комісії у вказаних розмірах у розрахунку заборгованості проведено відповідно до умов Кредитного договору № 23.10.2025-100000440 від 24.10.2025 року та додатковому договору до нього.

Щодо нарахованої позивачем заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 5400,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до розрахунку позивача нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України розраховано за період з 07.11.2025 року по 15.12.2025 року (а.с. 32-33).

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є безпідставними, а тому в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 5400,00 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 16 ЦК України однією з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 23.10.2025-100000440 від 24.10.2025 року, додатковим договором до нього в розмірі 23278,00 грн. та складається з: 10800,00 грн. заборгованості по тілу кредиту; 10318,00 грн. заборгованості по процентах; 2160,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту). В решті вимог позову слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення сплати заборгованості за кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: (1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; (2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; (3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

З огляду на положення ч. 1 ст. 267 ЦПК України, враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження її майнового стану, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог в сумі 2161,07 грн. (платіжна інструкція № СЦ00102819 від 06.05.2026 року, а.с. 34).

Крім того, позивач ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 123,78 грн. (а.с. 12 зворот-13).

Вказані витрати пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133, ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 549, 610-612, 626, 629, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмежено відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ), заборгованість за кредитним договором № 23.10.2025-100000440 від 24.10.2025 року, яка становить 23278 (Двадцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп. та складається з: 10800 (Десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту; 10318 (Десять тисяч триставісімнадцять) грн. 00 коп. заборгованості по процентах; 2160 (Дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп. комісії (пов`язаної з наданням кредиту).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ), - 2161 (Дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 07 коп. понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 123 (Сто двадцять три) грн. 78 коп. витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК