Постановление суда № 139059202, 18.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6655/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2008, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки та 19 календарних днів щорічної відпустки за 2016 рік;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 20152020 роки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 503 календарні доби невикористаних щорічних основних та додаткових відпусток у розмірі 233 797 грн 03 коп;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо непроведення повного розрахунку з позивачем у день звільнення 24.12.2020 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 25.12.2020 по 18.01.2023 у розмірі 383 441 грн 85 коп.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, подано заяву про усунення недоліків та про поновлення строку звернення до суду. Враховуючи викладені у заяві обставини, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 клопотання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про поновлення строку подання суду відзиву на позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Поновлено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів та долучити їх до справи № 620/6655/26.

Від представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшла заява про залишення без розгляду позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Представником позивача подано до суду заперечення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 4 статті 122 КАС України).

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.

Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 сформулював такий правовий висновок: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)».

У постанові від 11 липня 2024 року № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду з-поміж іншого, указала, що вважає, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів статті 233 КЗпП України під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі (пункт 56).

У цій же справі Велика Палата Верховного Суду презюмувала, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права. (див. висновки ВП ВС, наведені у пунктах 101-104 постанови від 27 червня 2024 року у справі № 990/305/23) (пункт 63 постанови).

Отже ключовим питанням є визначення предмету спору та дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 400/4829/24.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 09.06.2026, втім звільнився зі служби в поліції 24.12.2020 та просить здійснити донарахування компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 2000 року по 2016 рік та невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 20152020 роки.

Разом з тим, ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки ухвалою суду від 06.07.2026 судом вирішено питання щодо строків звернення та поновлено позивачу строк звернення до суду з підстав викладених відповідачем у клопотанні.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА