Решение № 139057112, 17.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №951110131472 від 20 січня 2026 року про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви №259 від 13.01.2026 року відповідно до Закону України Про державну службу з 13.01.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до мого стажу державної служби період роботи (служби) в органах державної податкової служби з 02.03.1992 року по 26.09.2013 року, перевести на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату 13.01.2026 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.01.2026 р. №14/15-32-10-02-12 10-02-12та 11/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), без обмеження максимального розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у переведені позивача на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що станом на день набрання чинності Закону №889 (01.05.2016) позивача не займав посаду державної служби та не має менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому відсутнє право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889. Крім того, вважає, що вимоги в частині зобов`язання перевести на інший вид пенсії та здійснити нарахування і виплату є втручанням в його дискреційні повноваження.

Судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням від 20.01.2026 року № 951110131472 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило в перерахунку пенсії позивача, оскільки станом на 01.05.2016 стаж на посадах державної служби становить 9 рік 11 місяці 23 дні.

Позивач вважаючи таке рішення проти парним звернувся до суду з цим позовом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII набув чинності 01.05.2016.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У даному випадку позивач з 02.03.1992 року по 26.09.2013 року працював в Державній податковій інспекції.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначав Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на час початку роботи позивача в податкових органах та до 19.11.2012).

Відповідно до частини п`ятої, сьомої, восьмої статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

На підставі частини шостої статті 15 цього Закону посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто ця норма встановлює умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які відповідають вимогам статті 12 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 (чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, період роботи позивача на посадах в органах Державної податкової служби України з 02.03.1992 року по 26.09.2013 року, що підтверджується трудовою книжкою.

Таким чином, станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII) позивач досяг віку, який дає право на одержання пенсії державного службовця, мала достатній страховий стаж та понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому за ним зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Що стосується посилання відповідача на те, що посади, які обіймав позивач, не належать до посад державної служби, оскільки його як посадовій особі контролюючих органів присвоювалися спеціальні звання, а не ранги державної служби, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1-343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначав Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. № 839 (чинний до 16.10.2020, далі Порядок № 839).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Кабінет Міністрів України постановою від 20 квітня 2016 р. № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затвердив Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-16.

Наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, зокрема, у спірних правовідносинах податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Крім того, щодо необхідності врахувати довідки, видані Головним управлінням ДПС в Одеській області, при нарахуванні та виплаті позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" суд зазначає таке.

Вимоги до форми довідок, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, були визначені в постанові правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 р. за № 180/30048.

Відповідно до пункту 1 цієї Постанови Кабінет Міністрів України постановив затвердити форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", а саме:

форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Керуючись указаною постановою, Головне управління ДПС в Одеській області видало, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.01.2026 р. №14/15-32-10-02-12 10-02-12 та 11/15-32-10-02-12.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовивши позивачу у переведенні його з пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", не дотримався його вимог та вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на державній службі період роботи в податкових органах з 02.03.1992 року по 26.09.2013 року та перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Тому суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу позивача державної служби період роботи (служби) в органах державної податкової служби з 02.03.1992 року по 26.09.2013 року, перевести на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату з 13.01.2026 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.01.2026 р. №14/15-32-10-02-12 10-02-12та 11/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас, позовні вимоги в частині виплати пенсії без обмеження максимального розміру, задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи у суду відсутні докази того, що відповідача після переведення позивача на інший вид пенсії, обмежень її максимальним розміром.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №951110131472 від 20 січня 2026 року про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви №259 від 13.01.2026 року відповідно до Закону України «Про державну службу» з 13.01.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи (служби) в органах державної податкової служби з 02.03.1992 року по 26.09.2013 року, перевести на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату 13.01.2026 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 06.01.2026 р. №14/15-32-10-02-12 10-02-12та 11/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), з урахуванням виплачених сум.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30- денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов