Решение № 139056909, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2951/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справи до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Харківський національний університет внутрішніх справи (далі - позивач, ХНУВС) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якій просить:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням, в сумі 168214,01 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що на підставі наказу ХНУВС від 27.07.2016 № 196 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та зараховано курсантом ХНУВС з 15.08.2016. 01.11.2017 на виконання наказу МВС від 01.03.2017 № 173 «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між відповідачем, ХНУВС та ГУНП в Харківській області укладено контракт № 891 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - контракт). Наказом ХНУВС від 04.07.2020 № 191 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 05.07.2020. Наказом ХНУВС від 15.09.2020 № 287 о/с ОСОБА_1 зараховано слухачем магістратури ХНУВС з 15.09.2020. 15.09.2020 між відповідачем, ХНУВС та ГУ НП в Харківській області укладено контракт № 722м для здобуття ступеня вищої освіти магістр за спеціальністю «право». Наказом ХНУВС від 29.12.2021 № 575 о/с відповідача відрахували зі складу слухачів магістратури ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 31.12.2021. Наказом ГУ НП в Харківській області від 09.03.2022 № 137 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Листом ГУ НП в Харківській області від 07.08.2024 № 4726вс/119/02/12-2024 повідомлено університет про звільнення відповідача. Згідно Порядку №261 було складено довідки від 26.09.2024 № 24/691 про фактичні витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 на посаді курсанта, за період з 15.08.2016 по 04.07.2020 загальна сума витрат за утримання курсанта складає 59515,72 грн. та від 10.09.2024 № 4/680 про фактичні витрати, пов`язані з утриманням останньої слухачем магістратури, за період з 15.09.2020 по 30.12.2021 загальна сума витрат за утримання слухача магістратури складає 108698,29 грн. Отже, довідки про фактичні витрати були складені за період фактичного перебування ОСОБА_1 в університеті на посаді курсанта та слухача магістратури, що в загальному складає 168214,01 грн. Відтак, за умовами контракту відповідач зобов`язаний відшкодувати усі витрати, пов`язані із його утриманням у військовому навчальному закладі в загальному розмірі 168214,01 грн.

Ухвалою від 23.02.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

16.03.2026 від відповідача за вх. №21242 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги заперечує. Пояснивши, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог покликається на повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, яке було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № R068036570931 та вручено ОСОБА_1 під підпис 19.12.2025, що підтверджується рекомендованим листом. Строк для добровільного відшкодування витрат сплинув 19.01.2026. До вказаного строку відповідач добровільно не відшкодувала кошти, витрачені на його утримання у ХНУВС. Проте, позивач не зазначив, що відповідачем надано відповідь на повідомлення № 4/161 від 13.01.2026, тобто у межах строку, наданого для відшкодування витрат, що зумовлено добросовісним і відповідальним ставленням відповідача до своїх обов`язків, повагою до контрактних відносин зі стягувачем і повагою до закону. Позивач не тільки замовчує про відповідь на претензію, а і вчиняє суперечливу поведінку, що не відповідає принципам добросовісності і поваги до права на досудове врегулювання спору. Так у позовній заяві не зазначено, що відповідь позивача від 13.01.2026 р. була проігнорована. У відповіді відповідач просила надати додаткові документи, що не були додані до повідомлення № 4/161 та надати час для ознайомлення і вирішення питання щодо стягнення витрат, а саме: "1. Надати у найкоротший можливий строк скан-копії документів, що є підставою для направлення повідомлення від 15.12.2025 № 4/161, а саме: скан-копію контракту про здобуття освіти; 4/5 скан-копію контракту про проходження служби в поліції (за наявності); скан копію довідки-розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі вищої освіти. Надати відповідачу розумний строк для ознайомлення з вищезазначеними документами після їх отримання. Задля дослідження отриманих документів і підготовки відповіді просила: вважати питання, порушене у повідомленні від 15.12.2025 № 4/161, таким, що перебуває на стадії з`ясування обставин, та утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на примусове стягнення коштів" (резолютивна частина). Також просила "надати у відповідь на її лист скан-копію довідки із розрахунком всіх витрат, які стосуються утримання у закладі вищої освіти, для перевірки відомостей, зазначених у повідомленні від 15.12.2025 № 4/161, перевірки наявності чи відсутності її ознайомлення і підпису на цьому документі, а отже - перевірки факту складення довідки-розрахунку з урахуванням вимог чинного законодавства". Тож відповідач звертає увагу суду на пасивну і недобросовісну поведінку позивача та на зловживання правом на звернення до суду, подаючи завідомо безпідставний позов. Як було зазначено у відповіді на повідомлення № 4/161 рекомендований лист отримав батько відповідача, який тимчасово знаходився у Львові на момент надходження листа від позивача. Це підтверджується підписом батька, ОСОБА_2 , на бланку Укрпошти. У відповіді від 13.01.2026 відповідач зазначала, що знаходиться за кордоном, тому просила вести зі листування виключно електронною поштою і використовувати підписані КЕП електронні копії (скан копії) документів, які стосуються піднятого питання у повідомленні". Проте, для позивача за прямого прохання відповідача економія ресурсів на пересилання документів в місто, де відповідач не знаходиться, виявилась нераціональною, а сама відповідь, очевидно, - не вартою розгляду і витрат часу на доведення змістовної частини (обґрунтування витрат довідкою) та формальної частини (доведення ділової переписки до логічного завершення), а також на надання позовної заяви та додатків на електронну адресу, яка, знаходиться в особовій справі та про яку було повідомлено позивача. Відповідач вважає, що простого ознайомлення з повідомленням та розрахунком недостатньо, оскільки має бути документально підтверджений факт надання часу для оплати, що не було дотримано позивачем. На думку відповідача, це грубе процесуальне порушення, яке тягне за собою правові наслідки у вигляді визнання судом безпідставності позову і відмови в його задоволенні. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

19.03.2026 від відповідача за вх. №22464 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача пояснив, що доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та не спростовують її обов`язку відшкодувати витрати, понесені державою на її утримання під час навчання, у повному обсязі. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

23.03.2026 від відповідача за вх. №23534 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначила, що позивач ні у позовній заяві, ні в відповіді на відзив не навів релевантних та обґрунтованих заперечень проти аргументів, які були зазначені в відзиві на позовну заяву. Позовні вимоги є безпідставними та ґрунтуються на спотворенні фактів, замовчуванні власних помилок і неправильному тлумаченні норм права. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці з 06.07.2026 по 10.08.2026 та тимчасовою непрацездатністю судді з 11.08.2026 по 14.08.2026, спір вирішується у перший робочий день після повернення судді до виконання службових обов`язків - 17.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Наказом ХНУВС від 27.07.2016 № 196 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та зараховано курсантом ХНУВС з 15.08.2016.

01.11.2017 на виконання наказу МВС від 01.03.2017 № 173 «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУНП в Харківській області укладено контракт № 891 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Наказом ХНУВС від 04.07.2020 № 191 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 05.07.2020.

Згідно наказу ХНУВС від 15.09.2020 № 287 о/с ОСОБА_1 зараховано слухачем магістратури ХНУВС з 15.09.2020.

15.09.2020 між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУ НП в Харківській області укладено контракт № 722м для здобуття ступеня вищої освіти магістр за спеціальністю «право».

Відповідно до наказу ХНУВС від 29.12.2021 № 575 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу слухачів магістратури ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 31.12.2021.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 09.03.2022 № 137 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Листом ГУ НП в Харківській області від 07.08.2024 повідомлено університет про звільнення відповідача.

Позивачем було складено довідки від 26.09.2024 № 24/691 про фактичні витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 на посаді курсанта, за період з 15.08.2016 по 04.07.2020 загальна сума витрат за утримання курсанта складає 59515,72грн. та від 10.09.2024 № 4/680 про фактичні витрати, пов`язані з утриманням останньої слухачем магістратури, за період з 15.09.2020 по 30.12.2021 загальна сума витрат за утримання слухача магістратури складає 108698,29 грн.

Згідно довідок про фактичні витрати були складені за період фактичного перебування ОСОБА_1 в університеті на посаді курсанта та слухача магістратури, що в загальному складає 168214,01 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатила суму коштів, пов`язану з її утриманням у вищому навчальному закладі, тому позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад`юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 72 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі по тексту - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з п. 2 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

Таку типову форму затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2017 № 173, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.03.2017 за №321/30189.

Судом встановлено, що наказом ХНУВС від 27.07.2016 № 196 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та зараховано курсантом ХНУВС з 15.08.2016.

01.11.2017 на виконання наказу МВС від 01.03.2017 № 173 «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУНП в Харківській області укладено контракт № 891 про здобуття освіти у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Наказом ХНУВС від 04.07.2020 № 191 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 05.07.2020.

Наказом ХНУВС від 15.09.2020 № 287 о/с ОСОБА_1 зараховано слухачем магістратури ХНУВС з 15.09.2020.

15.09.2020 між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУ НП в Харківській області укладено контракт № 722м для здобуття ступеня вищої освіти магістр за спеціальністю «право».

Суд зазначає, що зміст укладеного з відповідачем контракту відповідає умовам вказаної типової форми та передбачає обов`язок відповідача відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, абз. 5 п. 3 розділу 2 Контракту передбачено, що особа зобов`язується у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію".

Вказаний контракт був підписаний особисто відповідачем.

Таким чином, підписуючи вказаний Контракт, відповідач, ознайомлюючись з його змістом, усвідомлював, що в разі дострокового закінчення навчання, він буде зобов`язаний відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов`язані з його утриманням та свідомо погодився на виконання таких умов.

Відповідно до п. 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно Порядку №261 було складено довідки від 26.09.2024 № 24/691 про фактичні витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 на посаді курсанта, за період з 15.08.2016 по 04.07.2020 загальна сума витрат за утримання курсанта складає 59515,72 грн. та від 10.09.2024 № 4/680 про фактичні витрати, пов`язані з утриманням останньої слухачем магістратури, за період з 15.09.2020 по 30.12.2021, загальна сума витрат за утримання слухача магістратури складає 108698,29 грн.

Зміст довідки про фактичні витрати, пов`язані з утриманням останньої на посаді курсанта, за період з 15.08.2016 по 04.07.2020, підтверджує, що вказані витрати складаються з: грошового забезпечення - 11823,76 грн., продовольчого забезпечення - 14028,43 грн., медичного забезпечення - 821,1 грн., речового забезпечення 11961,1 грн., вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 20881,33 грн., що разом складає 59515,72 грн.

Зазначена сума була вказана в наказі ХНУВС від 04.07.2020 № 191 о/с, яким ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів.

Відтак, зміст довідки про фактичні витрати, пов`язані з утриманням останньої слухачем магістратури, за період з 15.09.2020 по 30.12.2021, підтверджує, що вказані витрати складаються з: грошового забезпечення - 101604,53 грн., продовольчого забезпечення - 0,00 грн., медичного забезпечення - 0,00 грн., речового забезпечення- 2412,44 грн., вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 4681,32 грн., що разом складає 108698,29 грн.

Зазначена сума була вказана в наказі ХНУВС від 29.12.2021 № 575 о/с про відрахування ОСОБА_1 зі складу слухачів магістратури.

Суд зазначає, що відповідачем у справі не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначений розрахунок ним оскаржувався протягом навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ або після відрахування з числа курсантів.

Як встановлено судом, наказом ХНУВС від 29.12.2021 № 575 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу слухачів магістратури ХНУВС у зв`язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 31.12.2021.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 09.03.2022 № 137 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Листом ГУ НП в Харківській області від 07.08.2024 повідомлено університет про звільнення відповідача.

Відповідно п. 5 Порядку 261 університетом було направлено повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі рекомендованим листом засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № R067041308840 вказавши номер телефона отримувача (НОМЕР_2) на адресу, яка була власноруч зазначена ОСОБА_1 в контракті від 01.11.2017 № 891 та від 15.09.2020 № 722м, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно офіційного веб сайту Харківської обласної військової адміністрації село Революційне перейменовано на село Бугаївка. Тому повідомлення від 19.11.2025 № 4/131 про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти було направлене на адресу: АДРЕСА_1.

На офіційну електронну адресу ХНУВС (khnuvs@univd.edu.ua ) надійшов лист від 26.11.2025 з електронної адреси ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому остання прохала направити лист (повідомлення) на адресу АДРЕСА_2.

Задля надання можливості добровільного відшкодування витрат, університетом було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором № R068036570931 повідомлення від 15.12.2025 № 4/161 про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі та вручено ОСОБА_1 під підпис 19.12.2025.

Відповідно до п. 8 Порядку 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Строк для добровільного відшкодування витрат сплинув 19.01.2026.

До вказаного строку відповідач добровільно не відшкодувала кошти, витрачені на його утримання у ХНУВС.

Доказів добровільного відшкодування відповідачем ХНУВС витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у сумі 168214,01 грн. відповідачем до суду не надано та під час з`ясування всіх обставин справи судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.

При цьому, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 у справі №821/381/17 та від 22.08.2018 у справі №820/1878/16.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що ж стосується тверджень відповідача про пропущення позивачем строку на звернення до суду, суд звертає увагу на наступне.

Як вже було вказано вище, строк для добровільного відшкодування витрат сплинув 19.01.2026.

До вказаного строку відповідач добровільно не відшкодувала кошти, витрачені на його утримання у ХНУВС.

Відповідно до п. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тому строк для подачі адміністративного позову спливає 19.02.2026.

Відповідачем було подано позов до Львівського окружного адміністративного суду щодо стягнення з ОСОБА_1 витрати за утримання 19.02.2026, а отже з додержанням місячного строку.

Відповідно до контракту від 01.11.2017 № 891 та від 15.09.2020 № 722м останній було відомо, що у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі п.п. п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі п.п. п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, а також примітка в контракті «З умовами договору згоден», що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки такий позивачем не пропущено.

Що ж стосується питання про зупинення провадження у справи до набрання законної сили рішенням у справі, яка розглядається Конституційним Судом України у порядку конституційного судочинства за конституційним поданням Верховного суду № 4/ 256 (24) від 15.07.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до інформації з офіційного вебсайту Конституційного Суду України ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження за конституційним поданням Верховного Суду (основна реєстраційна інформація 4/256(24) 15.07.2024) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (в частині, якою передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим забезпеченням).

Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Висновки щодо застосування вищезгаданої норми процесуального права неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16.10.2019 у справі № 800/330/17, відповідно до яких, з огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Отже, у заяві про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 640/11054/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

Водночас, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції і практика Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») є джерелами права для судів України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду і ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

Крім того, у силу ч. ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З наведеного висновується, що встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

Суд наголошує, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі №200/5458/20-а, від 19.07.2022 у справі №200/7172/20-а, від 09.02.2023 у справі №600/724/20-а.

Суд наголошує, що у разі прийняття Конституційним Судом України рішення, щодо неконституційності наведеного вище положення за наслідками розгляду конституційного подання, на що посилається заявник, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає об`єктивної неможливості подальшого розгляду цієї справи, підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відтак, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення на даний час зазначену вище суму коштів не відшкодував, доказів на спростування зазначеного не надано, тому суд доходить висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.

Згідно ч. ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тому, розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA898201720313251005201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов`язані з утриманням, в сумі 168214 (сто шістдесят вісім тисяч двісті чотирнадцять) гривень 01 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.