Постановление суда № 139056739, 18.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

18 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4834/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №340/4834/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку та зобов`язати відповідача внести відповідні відомості до Реєстру.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.08.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій просить до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/4834/26 заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти щодо позивача дії, спрямовані на притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Заява обґрунтована тим, що до досягнення ним 40-річного віку він не отримав військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності, у зв`язку з чим відповідно до пункту 8 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на той час, підлягав виключенню з військового обліку. Водночас у Реєстрі позивач обліковується як військовозобов`язаний із військово-обліковою спеціальністю 999097А.

Вказує, що відповідач намагався вручити йому повістку №6080356. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову створює ризик його призову на військову службу під час мобілізації, внаслідок чого набуде статусу військовослужбовця, що може істотно ускладнити або унеможливити ефективне виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути її без повідомлення учасників справи.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а також враховуючи наведені заявником підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;

3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;

5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову наведений у частині першій статті 151 КАС України. Отже, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Поряд з цим, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.

Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Подібні висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

Згідно з витягом № 54710-21052024 від 21.05.2024 з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Гайворон).

Заявнику було оформлено повістку №6080356 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 22.12.2025 о 09 год. 00 хв. для уточнення даних.

З акта про результати здійснення оповіщення та вручення повісток військовозобов`язаним та резервістам вбачається, що під час оповіщення позивач від отримання повістки відмовився.

Листом від 04.06.2026 №1/1/1018 представнику позивача повідомлено про відмову ОСОБА_1 від отримання повістки №6080356 та зазначено, що датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, є 22.12.2025.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд також враховує положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Відповідно до пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

-оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

-прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

-проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

-перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

-документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

-відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Пунктом 81 Порядку №560 встановлено, що призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, резервістів та військовозобов`язаних здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов`язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).

Отже, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, виклик особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до військової служби, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Разом з тим, додані до заяви докази не містять відомостей про прийняття щодо позивача рішення про призов на військову службу під час мобілізації, оформлення його призову відповідним наказом, направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою безпосереднього призову, вручення повістки на відправлення або вчинення дій щодо фактичного відправлення до місця проходження військової служби.

Виклик для уточнення облікових даних, хоча й належить до заходів, які можуть передувати подальшим мобілізаційним процедурам, не є доказом прийняття рішення про призов позивача та не свідчить про неминучість його мобілізації до вирішення цієї справи.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі №340/5170/24 погодився з висновком судів попередніх інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову, врахувавши, зокрема, відсутність доказів того, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснює щодо позивача конкретні заходи, які свідчать про неминучість його мобілізації, та наголосив, що заходи забезпечення повинні бути пов`язані з предметом позову, адекватними і співмірними заявленим вимогам.

У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність бездіяльності відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку внести такі відомості. Натомість заявлений захід забезпечення у частині заборони призову спрямований на блокування можливих майбутніх дій у процедурі мобілізації, правомірність яких не є безпосереднім предметом заявленого позову.

Доводи заявника, що у разі мобілізації судовий розгляд втратить сенс, не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач також послався на очевидність протиправності дій відповідача щодо відображення у Реєстрі відомостей про нього як військовозобов`язаного із ВОС 999097А.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

У цьому випадку вирішення питання про наявність у позивача права на виключення з військового обліку потребує, зокрема, встановлення змісту та правових наслідків положень статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на відповідний момент, оцінки військово-облікових документів позивача, підстав відображення у Реєстрі військово-облікової спеціальності 999097А, а також з`ясування правового значення подальших змін законодавства. Такі обставини можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті на підставі повної та всебічної оцінки доказів.

Відтак на цій стадії судового розгляду відсутні підстави вважати, що ознаки протиправності оскаржуваної бездіяльності є очевидними поза обґрунтованим сумнівом. При цьому застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

Суд також зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Не вбачає суд підстав і для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Предмет цієї адміністративної справи не охоплює питання правомірності конкретного рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП. Наданий лист від 04.06.2026 містить лише позицію відповідача щодо дати можливого вчинення адміністративного правопорушення; доказів прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення матеріали заяви не містять.

За таких обставин встановлення загальної заборони відповідачу здійснювати передбачені законом повноваження у сфері адміністративної відповідальності означало б превентивне втручання суду у правовідносини, які не є предметом цього спору, та стосувалося б невизначеного кола можливих майбутніх процесуальних дій. У разі прийняття індивідуального рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності його правомірність може бути предметом самостійного судового контролю у встановленому законом порядку.

Отже, позивачем не доведено існування на даний час реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи наведене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову та задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №340/4834/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 18 серпня 2026 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК