Постановление суда № 139056136, 18.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

18 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6584/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в справі №260/6584/23 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02 лютого 2023 року №921060818253 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 02 грудня 2002 року по 31 грудня 2022 року в органах Пенсійного фонду України; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 31.01.2023 року пенсії державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII в розмірі 60% суми заробітної плати, з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.12.2022 року №0700-0801-8/50094, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з врахуванням виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 22 листопада 2023 року.

07 травня 2025 року видано виконавчий лист по справі.

11 серпня 2026 року позивачем подано до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду на підставі статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 року у справі № 260/6584/23 Головне управління ПФУ в Закарпатській області було зобов`язано зарахувати до стажу державної служби відповідний період роботи та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи з 31.01.2023 року у розмірі 60% від суми заробітної плати з урахуванням довідки від 29.12.2022 року №0700-0801-8/50094. На думку позивача, відповідач, повідомивши державного виконавця про повне виконання рішення, фактично визначив пенсію виходячи з іншої, заниженої бази. Зокрема, у довідці зазначено заробітну плату в сумі 79 859,94 грн., 60% якої становить 47 915,96 грн., тоді як фактично нарахований відповідачем розмір пенсії становить 33 259,26 грн., що відповідає застосуванню заробітної плати лише 55 432,10 грн.

Позивач наголошує, що зміст і розмір зазначеної довідки були відомі відповідачу ще під час розгляду справи, оскільки саме ГУ ПФУ в Закарпатській області її склало та видало. При цьому під час розгляду справи відповідач не заперечував щодо складових чи розміру заробітної плати, зазначених у довідці, а заперечував лише щодо наявності у позивача права на пенсію державного службовця. Відтак, на думку заявниці, після набрання рішенням законної сили відповідач не мав права самостійно змінювати визначену судом базу для обчислення пенсії та виключати окремі складові довідки. Такі дії позивач розцінює як неналежне виконання судового рішення та фактичну спробу переглянути його зміст поза межами встановлених законом процедур.

Крім того, позивач посилається на обов`язковість судового рішення та принципи правової визначеності й преюдиційності, зазначаючи, що відповідно до статей 14, 370, 383 КАС України та статті 129-1 Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а суб`єкт владних повноважень повинен виконати його саме у визначений судом спосіб. Заявниця також вказує на порушення її законних очікувань та права власності на належні їй пенсійні виплати у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, посилаючись на практику ЄСПЛ щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень. Окремо позивач обґрунтовує дотримання десятиденного строку звернення за статтею 383 КАС України тим, що про фактичний розмір пенсії, визначений відповідачем до застосування максимального обмеження, вона дізналася лише 10.08.2026 після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач не виконав рішення суду в повному обсязі, оскільки при перерахунку пенсії застосував не всю суму заробітної плати, зазначену в довідці №0700-0801-8/50094, а іншу, занижену базу. У зв`язку з цим заявниця просить суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо неналежного виконання рішення від 06.09.2023 року, зобов`язати відповідача здійснити повний перерахунок та виплату пенсії з 31.01.2023 року у розмірі 60% від 79 859,94 грн., а також постановити окрему ухвалу щодо виявлених порушень та зобов`язати відповідача повідомити суд про вжиті заходи.

Враховуючи положення ч.5 ст.383 КАС України, розгляд заяви здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку поданій позивачем заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В частині другій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

В даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами в порядку ст.383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом окремої ухвали з підстав неналежного виконання рішення суду.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ в Закарпатській області Гусєвом Олександром Олександровичем від 28.05.2026 року відкрито виконавче провадження ВП №81127539 з виконання виконавчого листа виданого Закарпатським окружним адміністративним судом.

Згідно відомостей наявних в матеріалах доданих до заяви позивачем та Автоматизованої системи виконавчого провадження за ВП №81127539 відсутня постанова виконавця щодо наслідків перевірки виконання боржником рішення суду, про закінчення виконавчого провадження за заявою боржника, чи інші дії вчинені державним виконавцем на забезпечення належного виконання боржником рішення суду.

В свою чергу позивач звернувся до суду з даною заявою у порядку ст.383 КАС України.

Положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У зв`язку із вказаним, суд наголошує, що позивачем не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача, у зв`язку із її передчасністю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі №260/6584/23 відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Я. М. Калинич