Решение № 139054682, 18.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 серпня 2026 р. Справа № 640/12674/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що земельна ділянка, за яку контролюючим органом нараховано земельний податок, використовуються для провадження господарської діяльності, а тому позивач як платник єдиного податку звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Ухвалою від 15.06.2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що надання в оренду нежитлового приміщення не означає, що автоматично разом з майном передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення до позовної заяви. Зазначає, що після подання даного позову ОСОБА_1 було отримано від Державної податкової служби України індивідуальну податкову консультацію від 12.08.2020 року №3328/ІПК/99-00-07-05-05-06, відповідно до якої позивач не є платником плати за землю під належними їй нежитловими приміщеннями (з №1 по №13 (групи приміщень №206а) загальною площею 82,70 кв. м. в буд. АДРЕСА_1 ) до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення до позовної заяви. Зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі №640/22178/20 підтверджено протиправність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень за 2016-2019 роки про нарахування позивачу податкових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб з тих самих підстав, з яких було прийнято оскаржуване ППР у даній справі.

Представник відповідача подав до суду клопотання про заміну відповідача у справі. Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (зі змінами) та у відповідності до ч.2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Державної податкової служби служби шляхом утворення відокремлених підрозділів Державної податкової служби, правонаступником сторони відповідача в даному провадженні є Головне управління ДПС у м. Києві, відокремлений підрозділ ДПС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва клопотання відповідача задоволено. Здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом направлено цю адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 дана справа передана на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Комару П.А.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення до позовної заяви. Зазначає, що станом на дату складання відповідачем оскаржуваного ППР право власності на земельну ділянку під нежитловим приміщенням, яке знаходиться у будинку №7/14 по вул. Академіка Богомольця у м. Києві у позивача не оформлено, а тому нарахування позивачу податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік є протиправним.

Позивачем подано до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача, в якій надано розрахунки понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі. Зазначає, що згідно норм чинного законодавства, умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності, а в матеріалах справи відсутні докази використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.07.2009 року позивачу на праві приватної власності належать нежилі приміщення з № 1 по №13 (групи приміщень №206а) загальною площею 82,70 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 037369, виданого 25.01.2012 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області, позивач є платником єдиного податку.

19.05.2020 року фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 отримано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №79132-3313-2615 від 07.04.2020 року про нарахування ГУ ДПС у м. Києві грошового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 23606, 11 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свої порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №79132-3313-2615 від 07.04.2020 року, яким Позивачу визначено податкові зобов`язання за платежем земельного податку з фізичних осіб у сумі 23606, 11 грн.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269. Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно зі ст. 270. Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом статей 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За змістом статті 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Тобто фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 07 липня 2015 року № 21-775а17.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, у розумінні зазначених норм обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-то набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності, а не приміщення, яке на такій ділянці знаходиться. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлена.

При цьому, як вбачається зі свідоцтва платника єдиного податку від 25.01.2012 серії 037369 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , одним з видів підприємницької діяльності позивача є здавання в оренду нерухомого майна.

За змістом вищевказаних норм ПК України обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Відповідно до п. 274.1. ст. 274. Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Позивачем Державній податковій службі України подано звернення для отримання індивідуальної податкової консультації стосовно сплати земельного податку у випадку, якщо платник податку є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлено.

Розглянувши звернення позивача від 25.06.2020 (вх. ДПС №26416/6 від 06.07.2020) Державною податковою службою України надано Індивідуальну податкову консультацію та повідомлено позивача, що відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями ст. 270 Податкового кодексу України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини) з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 Земельного кодексу України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 Земельного кодексу України). При, цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, позивач не є платником плати за землю до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку.

Також слід зазначити, що дана позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 №602 "Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю".

Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №810/2842/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити дії, відповідно до пунктів 53.1 та 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Отримання позивачем індивідуальної податкової консультації від 12.08.2020 №3328/ІПК/99-00-04-05-03-06 є юридичним фактом, наслідком якого є звільнення його від відповідальності, оскільки вона діяла відповідно до наданих такою консультацією роз`яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправними і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Ф» № 79132-3313-2615 від 07.04.2020 року про нарахування земельного податку за 2020 рік у сумі 23606, 11 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011)

Суддя Комар Павло Анатолійович