Решение № 139054591, 13.04.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2026Справа № 910/2076/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 1 706 085, 71 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Варжель О.М. (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Гриценко Б.М. (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів у розмірі 1 178 083,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/2076/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2025.

07.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

18.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від задоволено заяву 21.03.2025 представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача 24.03.2025 у підготовчому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача 24.03.2025 у підготовчому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" про зупинення провадження у справі № 910/2076/25 задоволено, зупинено провадження у справі № 910/2076/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

07.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/2076/25, в якому останній повідомив, що згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення, Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 у справі № 920/19/24 без змін.

07.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/2076/25, розгляд справи призначено на 26.01.2026.

21.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог та зазначив, що позивач не довів належними доказами, що оспорювані додаткові угоди укладені поза межами умов пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону та умов Договору (коливання ціни, документальне підтвердження, не збільшення суми).

Відповідач зазначив, що Договір містить погоджений порядок документального підтвердження коливання ціни, проте, позивач не надав належних і допустимих доказів того, що документи, якими обґрунтовувалися зміни ціни, не відповідають вимогам Договору або не підтверджують коливання ринкової ціни у відповідні періоди.

Відповідач посилався на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 сформулювала висновок про те, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на недоведеність розрахунку переплати у розмірі 1 178 083, 84 грн, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

22.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 задоволено заяву позивача

про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

26.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 5 від 30.09.2022, № 6 від 31.10.2022 та № 8 від 24.01.2023 та стягнути надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 1 706 085, 71 грн.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 26.01.2026 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 26.01.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 16.02.2026.

Судом у підготовчому засіданні 26.01.2026 відкладено розгляд заяви представника позивача про зміну предмету позову до встановлення фактичних обставин справи.

04.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

10.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що додаткові угоди: № 5 від 30.09.2022 та № 6 від 31.10.2022 укладені з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Також, у відповіді на відзив позивач стверджує, що зазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву твердження про те, що позивач обрав "неправильний спосіб перерахунку", є необґрунтованим, оскільки переплата виникла не через особливості формули, а виключно внаслідок незаконного підвищення ціни понад 10%, саме ця різниця становить надмірно сплачені кошти, які підлягають поверненню на підставі ст. 216 ЦК України (наслідки недійсності правочину) та ст. 1212 ЦК України (безпідставне набуття майна), у зв`язку з чим просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

10.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача у підготовчому засіданні 16.02.2026 підтримав заяву про зміну предмету позову.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 16.02.2026 не заперечував проти задоволення заяви представника позивача про зміну предмету позову.

Судом у підготовчому засіданні 16.02.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про зміну предмету позову, спір вирішується з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/2076/25 по суті на 16.03.2026.

16.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Судом у судовому засіданні 16.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 30.03.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 30.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 13.04.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.04.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 13.04.2026.

У судовому засіданні 13.04.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивачем проведено публічну закупівлю електричної енергії (UA-2021-10-28-011015-a).

За результатами відкритих торгів, 24.01.2022 між Комунальним підприємством «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» (далі - Постачальник) укладено Договір №16 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Найменування предмету закупівлі: Електрична енергія (код згідно ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія).

Згідно з п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору.

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.п. 3.2, 3.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем.

Постачальник зобов`язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються Споживачу за цим Договором, що передбачає вчасне та повне інформування Споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз`яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини Сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із Споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.

Споживач має право на отримання компенсації за недотримання показників комерційної якості надання послуг Постачальником. Постачальник зобов`язується надавати компенсацію Споживачу за недотримання показників комерційної якості надання послуг Постачальником у порядку, затвердженому Регулятором, опублікувати на своєму офіційному веб-сайті порядок надання компенсацій та їх розміри (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

Як встановлено п. 5.1 Договору ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії 5.1. Загальна сума договору становить 34 972 686,00 грн (тридцять чотири мільйони дев`ятсот сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 00 копійок) з ПДВ, в т.ч.: ПДВ 5 828 781,00 грн (п`ять мільйонів вісімсот двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок). Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2 Договору).

Сторони у п.п. 13.8 та 13.8.2. Договору погодили, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені офіційному вебсайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».

У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Аналізів роботи ринку "добу наперед" та внутрішньодобового ринку, за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/web/772 або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Цей Договір укладається на строк до 31.12.2022 року, та набирає чинності з дати підписання Договору та всіх додатків до нього, але в будь якому випадку Договір діє до повного виконання зобов`язань Сторонами. Початок постачання за даним договором 01.01.2022 р (п. 13.1 Договору).

Так, відповідно до п. 1 Додатку №2 до Договору, Ціна на електричну енергію: 1 кВт - 4,452 з урахуванням ПДВ.

Відповідно до Додатку №3 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2022 р.» кількість електричної енергії на 2022 рік згідно Договору становить 7 855 500 кВт*год.

Додатковою угодою № 4 від 08.08.2022 року сторони внесли зміни до Договору, згідно з якими Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,60902 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2022 року.

За цією додатковою угодою ціну було збільшено на 3,53% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.

Додатковою угодою № 5 від 30.09.2022 року сторони внесли зміни до Договору, згідно з якими Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,02842 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2022 року.

За цією додатковою угодою ціну було збільшено на 12, 95% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.

В подальшому, було укладено додаткову угоду № 6 від 31.10.2022 року в якій визначено, що ціна за Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,32548 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 листопада 2022 року. (збільшено ціну на 19.62% від ціни визначеної в Договорі).

24.01.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 8, відповідно до якої: - змінено ціну електричної енергії та встановлено її у розмірі 5,367 грн за 1 кВт/год з ПДВ, підставою для зміни ціни зазначено зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" відповідно до Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 р. № 1788, пункт 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункт 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022 р.

Отже, як зазначає позивач, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 19,62% від ціни визначеної сторонами при укладенні Договору.

Згідно з актами прийому - передачі електричної енергії, ТОВ «Енерджі 365» на виконання даного Договору поставлено 6 728 859, 00 кВт*год електричної енергії на загальну суму 32 006 205,05 грн., а саме:

- згідно акту №667 від 10 березня 2022 року - 638 468 кВт*год на суму 2 842 459,54 грн.;

- згідно акту №1064 від 08 квітня 2022 року - 600 184 кВт*год на суму 2 672 019,17 грн.;

- згідно акту №1439 від 09 травня 2022 року - 564 8766 кВт*год на суму 2 514 827,95 грн.;

- згідно акту №1716 від 31 травня 2022 року - 470 456 кВт*год на суму 2 094 470,11 грн.;

- згідно акту №1974 від 30 червня 2022 року - 464 456 кВт*год на суму 1 964 370,20 грн.;

- згідно акту №2565 від 31 липня 2022 року - 474 023 кВт*год на суму 2 004 832,87 грн.;

- згідно акту №2945 від 31 серпня 2022 року - 487 775 кВт*год на суму 2 248 164,73 грн.;

- згідно акту №3117 від 30 вересня 2022 року - 504 793 кВт*год на суму 2 326 601,03.

Звертаючись із позовом про визнання додаткових угод № 5, 6, 8 до Договору №16 про постачання електричної енергії споживачу недійсними позивач стверджує про порушення під час укладання спірних правочинів, норм чинного законодавства України, зокрема, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яке полягає у відсутності законної підстави - обґрунтованого коливання ціни електричної енергії на ринку у 2022, 2023 роках для збільшення ціни договору.

Відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон). Метою запроваджених Законом процедур є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У розумінні Закону публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Принципами, на яких базується здійснення публічних закупівель (ст. 5 Закону), є добросовісна конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону), максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону).

Однією із обставин, яка забезпечує реалізацію цих принципів, є неможливість зміни істотних умов договору про закупівлю, що знайшло своє законодавче втілення у ч. 4 ст. 41 Закону. Ця норма передбачає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону.

Оскільки ціна є істотною умовою договору про закупівлю, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Таку ж позицію викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Крім того, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом від № 2022/07/21/22 від 21.07.2022, що містив пропозицію зміни ціни електроенергії за Договором пропорційно коливанню ціни на ринку, але не більше ніж на 10% з 21.07.2022, необхідність збільшення ціни на електричну енергію ТОВ "Енерджі 365" обґрунтовує на підставі того, що

ДП «Оператор ринку» оприлюднив інформацію на своєму офіційному сайті https://www.oree.com.ua, щодо аналітичних даних роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за липень 2022 р. порівняно з червнем 2022 р. Відповідно до зазначеної інформації, Середньозважена ціна РДН (за 1 декаду липня 2022 р. порівняно з 1 декадою червня 2022 року збільшилась на +11,81% і тенденція зростання продовжується.

До вказаного листа відповідач долучив роздруківку ДП «Оператор ринку» «Порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за 1 декаду липня 2022 р порівняно з 1 декадою червня 2022 року та Консультативно - аналітичну довідку № 999/08.0-7.3 від 01.08.2022 Торгово - промислової палати України, з якої вбачається, що зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) станом на 1 декаду липня 2022 р у порівняні з 1 декадою червня 2022 у відсотковому вираженні становила: середньозважена ціна на РДН (ОЕС) 1 декада червня 2022 р (01.06.2022- 10.06.2022) - 2 255, 72 грн/МВТ.год; середньозважена ціна на РДН (ОЕС) 1 декада липня 2022 р (01.07.2022- 10.07.2022) - 2 522, 11 грн/МВТ.год, зміна +11,81%, джерело (http://www.oree.com.ua/index.php/web/10425.

Додатковою угодою № 5 від 30.09.2022 року сторони внесли зміни до Договору, згідно з якими Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,02842 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2022 року.

За цією додатковою угодою ціну було збільшено на 12.95% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.

В подальшому, було укладено додаткову угоду № 6 від 31.10.2022 року в якій визначено, що ціна за Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,32548 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 листопада 2022 року. (збільшено ціну на 19.62% від ціни визначеної в Договорі).

24.01.2023 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 8, відповідно до якої: - змінено ціну електричної енергії та встановлено її у розмірі 5,367 грн за 1 кВт/год з ПДВ; Підставою для зміни ціни зазначено зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" відповідно до Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 р. № 1788, пункт 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункт 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022 р.

Отже, як зазначає позивач, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 19,62% від ціни визначеної сторонами при укладенні Договору.

Пунктом 6 Додаткових угод № 5 та 6 визначено, що Додаткові угоди набирають чинності згідно із ст. 631 ЦК України з 01.10.2022 та з 01.11.2022 відповідно і діють протягом строку дії Договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як вбачається із судової практики, зміна ціни на товар на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення свідчить про коливання ціни товару на ринку. Дана позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року по справі № 924/1240/18, від 12 вересня 2019 року по справі № 915/1868/18.

Відповідно до пункту 110 постанови Верховного Суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов, зокрема: підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 15.06.2022 у справі №924/674/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22.

Верховним Судом у справі № 915/346/18 (постанова від 16.04.2019) висловлено позицію щодо періоду підтвердження коливання. Так, позиція суду свідчить, що коливання ціни товару на ринку має бути обґрунтовано та документально підтверджено безпосередньо в проміжок часу між датою укладання договору (попередньої додаткової угоди) та датою укладання додаткової угоди № 1 (наступної додаткової угоди). "При цьому, як встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять і відповідачами не надано доказів того, що саме 19.01.2018 з 9.00 години до 10.00 години (проміжок часу між укладенням додаткової угоди №1 та №2) відбулось коливання ціни на природний газ, яке підтверджує збільшення ціни договору на 900 грн. за тис. куб. м. з 9 050 грн. до 9 950 грн., тобто на 9,9%, а також відсутні документальні обґрунтування коливання ціни на газ 19.01.2018 з 10.00 до 15.00 (проміжок часу між укладенням додаткової угоди №2 та №3), яке підтверджує збільшення ціни договору на 940 грн. з 9 950 грн. до 10 890 грн. на 9,4 %".

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у справі № 907/788/18 "При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення Договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни за тиждень (з 26.09.2018 - дата укладення Договору до 01.10.2018 - дата набрання чинності спірними додатковими 12 угодами до Договору)".

Тобто, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення змін. Викладена позиція Верховного Суду у постанові від 15 червня 2022 року по справі № 924/674/21 говорить про наявність підстав для визнання недійсною додаткову угоду у разі, коли на момент укладення додаткової угоди не було документально підтверджено коливання ціни на товар, що зумовило б необхідність та правомірність укладення додаткової угоди до основного договору.

Визначена ціна Додатковою угодою № 5 від 30.09.2022 збільшилась на 9, 9 % по відношенню до ціни, визначеної умовами Договору № 16.

Додатковою угодою № 6 від 31.10.2022 року ціна збільшилась на 19.62% від ціни визначеної в Договорі.

Таким чином, причиною внесення змін до умов Договору шляхом укладання Додаткових угод № 5 та № 6 стала зміна ціни на ринку електричної енергії в сторону збільшення.

Підставою для укладення даної додаткової угоди має бути підтвердження факту коливання ціни на ринку електричної енергії у період з дати укладання договору, 24.01.2022 року, до дати внесення змін до договору стосовно зміни ціни за одиницю товару, тобто дати укладання Додаткових угод № 5, 6 -30.09.2022, 31.10.2022 та 24.01.2023.

В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку у період з 30.09.2022 та з 31.10.2022.

Довідка від 01.08.2022 № 999/08.0-7.3 містить інформацію щодо коливання ціни електричної енергії за 1 декаду червня та 1 декаду липня 2022 року, що не підтверджує факт коливання ціни електричної енергії в бік її збільшення на ринку України в жоден вищезазначений період.

Отже, Додаткові угоди № 5 від 30.09.2022 та № 6 від 31.10.2022 укладені з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 13.8.2 Договору в частині не підтвердження коливання ціни товару на ринку у період між датою укладення договору та датою внесення змін до договору, а також перевищення максимально допустимого ліміту збільшення ціни за одиницю товару.

Ціна, визначена Додатковою угодою № 5, збільшилась на + 12, 95 % по відношенню до ціни, визначеної в Договорі.

Ціна, визначена Додатковою угодою № 6, збільшилась на + 19, 62 % по відношенню до ціни, визначеної в Договорі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, не будь-яка довідка про ціни може бути підставою для зміни істотних умов договору закупівлі, а лише така, що містить чітке співставлення ринкових цін на відповідні дати з належними поясненнями і підтвердженням непередбачуваності такого коливання.

При цьому, як підтверджено в судовій практиці (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №916/1491/17), якщо закон дозволяє зміну ціни не більше ніж на 10%, то перевищення цього ліміту, навіть за взаємної згоди сторін, свідчить про порушення імперативної норми закону, що є підставою для визнання змін недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №920/19/24 від 21.11.2025 зазначала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Втім їх слід досліджувати у порядку статті 86 ГПК України та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Відповідно до приписів частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Виходячи зі змісту вказаної статті, необхідною умовою її застосування є наявність неврегульованих договором відносин між сторонами, які мали місце до укладання договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, а тому вказані приписи не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі до пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані договірні відносини.

Разом з тим, застосування нових цін до правовідносин, які виникли до моменту укладення додаткової угоди суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, зокрема:

- відповідно до пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови;

- згідно з пунктом 11 частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропосгачальником у визначеному договором порядку;

- пунком 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір".

Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у пункті 13.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу, який є додатком № 5 до ПРРЕБІ.

Щодо позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди № 8 до Договору , суд зазначає наступне.

24.01.2023 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 8, відповідно до якої: - змінено ціну електричної енергії та встановлено її у розмірі 5,367 грн за 1 кВт/год з ПДВ, підставою для зміни ціни зазначено зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" відповідно до Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 р. № 1788, пункт 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункт 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022.

За доводами суду, оскільки при збільшенні ціни по Додатковій угоді № 8 від 24.01.2023 р. бралась до уваги ціна електричної енергії, визначена в додатковій угоді №6 від 31.10.2022 р., яка є оспорюваним правочином у даній справі, тобто така додаткова угода, укладена після та на її основі, підлягає також визнанню недійсною на підставі ч.1 ст.216 та ч.1 ст.236 ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 5 від 30.09.2022, № 6 від 31.10.2022, № 8 від 24.01.2023, оскільки дані угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Приписами частини першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частина 1 цієї норми містить вимогу до змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про недійсність спірної додаткової угоди є обґрунтованими.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом першим частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

Позивачем на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів на виконання умов Договору та спірних угод до нього до позову були долучені платіжні доручення.

За договором № 16 від 24 січня 2022 року відповідачем до 01.10.2022 року, тобто, до початку дії додаткової угоди №5 від 30.09.2022 року, що оспорюється, було поставлено: 4 205 031 кВт/год електричної енергії, на суму 18 667 745,60 грн., та в подальшому ще 2 523 828 кВт/год. електричної енергії за цінами відповідно до укладених додаткових угод.

З 01.10.2022 року по з 01.01.2023 року Постачальником було поставлено 1 378 438,00 кВт/год., для цієї кількості товару повинна бути застосована ціна 4,60902 грн. кВт/год з ПДВ. 1 378 438,00 * 4,60902 = 6 353 248,31 грн.

Оскільки додаткові угоди №5 та №6 позивач просить визнати недійсними, тобто, підвищення ціни на товар повинно бути застосовано до ціни, яка зазначена в додатковій угоді №4 від 08.08.2022 року.

За розрахунками позивача, загальна сума надмірно сплачених коштів за спірними додатковими угодами до Договору складає 1 706 085, 71 грн за період з 01.10.2022 по 28.02.2023.

Відповідачем власного контррозрахунку до відзиву не було подано.

Станом на день ухвалення рішення матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем заявленої до стягнення суми коштів.

Враховуючи вищезазначене та, з огляду на наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод №№ 5, 6 та 8 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16 від 24.01.2022, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 706 085, 71 грн. надмірно сплачених коштів.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів у розмірі 1 706 085, 71 грн задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 30.09.2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16 від 24.01.2022 року, укладеного між Комунальним підприємством "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 31.10.2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16 від 24.01.2022 року, укладеного між Комунальним підприємством "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 24.01.2023 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16 від 24.01.2022 року, укладеного між Комунальним підприємством "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (адреса: 01135, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 5-а, кімната 509; код ЄДРПОУ 41447959) на користь Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради (адреса: 33019, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 23; код ЄДРПОУ 03362844) надмірно сплачені кошти у розмірі 1 706 085 (один мільйон сімсот шість тисяч вісімдесят п`ять) грн 71 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 740 (двадцять сім тисяч сімсот сорок) грн 23 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова