Решение № 139052893, 13.08.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2992/25

Провадження № 2/126/703/2026

"13" серпня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

секретар Кучанська В.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дячка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бершадської міської ради про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Бершадської міської ради про поновлення на роботі в якому просить: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 » на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради; стягнути з Бершадської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи стягнення з 01 грудня 2025 року; стягнути з Бершадської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) та понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19 лютого 2021 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження від 18.02.2021 року № 91-к, призначено на посаду головного спеціаліста відділу цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради, за результатами конкурсу, та присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записом в трудовій книжці Позивача НОМЕР_1 , заповненій 17.05.2021 року.

На підставі розпорядження секретаря Бершадської міської ради від 15 вересня 2022 року № 260-к, позивача було переведено з посади головного спеціаліста відділу цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради на посаду завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради з 16 вересня 2022 року.

Згідно з Положенням про сектор контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради, затвердженим Бершадським міським головою 01.09.2022 року та посадовою інструкцією завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради, затвердженою Бершадським міським головою 09.09.2022 року, завідувач сектору контролю:

1. Здійснює керівництво сектором, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці у секторі контролю;

2. Розподіляє посадові обов`язки між підпорядкованими працівниками, готує та подає на затвердження положення про сектор;

3. Планує роботу сектору, звітує про результати його роботи; вносить пропозиції щодо формування планів роботи міської ради, пропозиції щодо розгляду на засіданнях виконавчого комітету та пленарних засіданнях міської ради;

4. Здійснює контроль за дотриманням працівниками міської ради правил внутрішнього трудового розпорядку;

5. Бере участь у розробленні проєктів рішень міської ради, виконкому та розпоряджень міського голови; проєктів нормативно правових актів, головними розробниками яких є інші виконавчі органи;

6. Організовує розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій, контролює підготовку працівниками сектору відповідей та забезпечує взаємодію міської ради з правоохоронними органами;

7. Забезпечує виконання заходів, спрямованих на організацію належного стану взаємодії міської ради з правоохоронними органами;

8. Складає протоколи про адміністративні правопорушення в межах компетенції;

9. Надає консультативну допомогу фізичним та юридичним особам територіальної громади, посадовим особам місцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенції;

10. Здійснює інші функції, передбачені законодавством та завдання, визначені Положенням про сектор контролю та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради.

У вересні 2025 року відповідачем Бершадською міською радою VIII скликання ініційовано процес зміни штатної структури та 26.09.2025 року прийнято рішення 63 сесії Бершадської міської ради № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів», згідно з яким відповідач вирішив внести зміни до рішення 1 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 01.12.2020 № 7 «Про структуру та загальну чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів» (із змінами), а саме затвердити структуру та загальну чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів у кількості 167 штатних одиниць в новій редакції (рішення, а також структура та загальна чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів

(нова редакція, діє з 01.12.2025 року), отримані на сайті Бершадської міської ради, (посилання https://docs.google.com/document d/1jzECCxqRkVyN2LJsvWCzCebnznDp4Te/edit).

Ні з даним розпорядженням, ні із новим штатним розписом, а саме додатком, який затверджений зазначеним розпорядженням - «Структура та загальна чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів (нова редакція, діє з 01.12.2025 року), позивача не ознайомлювали, про його прийняття також не повідомляли.

29 вересня 2025 року в мобільному додатку Вайбер позивач отримав від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник Оксани Вікторівни, повідомлення з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 вересня 2025 року № 243-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення», а також додаток до вказаного розпорядження - список працівників Бершадської міської ради, які попереджені про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату, в якому були зазначені позивач та ОСОБА_4 - інспектор сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради.

Жодним іншим чином Позивача із вказаним розпорядженням особисто не

ознайомлювали.

28 листопада 2025 року в тому ж мобільному додатку Вайбер позивач отримав від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник Оксани Вікторівни повідомлення з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 », згідно з яким Позивача звільнено з посади завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради з 01 грудня 2025 року у зв`язку із скороченням штату, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю.

01 грудня 2025 року позивача викликали до відділу юридичної та кадрової роботи Бершадської міської ради для ознайомлення з вищевказаним розпорядженням про звільнення, та проставлення підпису в книзі реєстрації розпоряджень з особового складу (кадрових питань). Того ж дня, 01.12.2025 року позивачу вручили повідомлення про наступне вивільнення без дати та номера, згідно з яким йому повідомлено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю, у зв`язку із скороченням штату Бершадської міської ради та запропоновано зайняти одну із вакантних посад в апараті та виконавчих органах Бершадської міської ради.

Розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 » є незаконним та протиправним, оскільки про скорочення чисельності штату та вивільнення працівників позивач фактично дізнався з повідомлення в мобільному додатку Вайбер, особисто йому вказані документи ніхто не вручав та в установлений чинним законодавством строк з ними не ознайомлював. Так само й про своє звільнення позивач дізнався лише з повідомлення в мобільному додатку за два дні до звільнення, що не є належним способом вручення та ознайомлення. Крім того, повідомлення про наступне вивільнення позивачу надано та його поінформовано про вакантні посади в апарті та виконавчих органах Бершадської міської ради взагалі в день звільнення 01 грудня 2025 року.

Таким чином, незаконно звільнивши позивача із займаної посади, відповідач не лише порушив його право на працю, а й позбавив можливості скористатись правом на переведення на рівнозначну вакантну посаду чи шукати іншу роботу протягом двох місяців після прийняття розпорядження про скорочення його посади, оскільки позивач не був належним чином повідомлений як про скорочення, так і про своє звільнення. У зв`язку з чим, вищевказане розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на роботі та на його користь має бути стягнено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку жодної попередньої домовленості між позивачем та відповідачем щодо способу надсилання, передачі та ознайомлення з організаційно-розпорядчими та іншими документами відповідача не було. При цьому, ні з розпорядженням, яке стосувалося скорочення його посади, ні із новим штатним розписом позивача завчасно персонально не ознайомлювали. Так само завчасно персонально його під розпис не ознайомлювали ні з наказом про його наступне звільнення, ні з переліком вакантних посад в апараті та виконавчих органах відповідача.

Повідомлення в мобільному додатку Вайбер, які позивач отримав 29.09.2025 року від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник Оксани Вікторівни повідомлення з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 вересня 2025 року № 243-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення», з додатком - списком працівників Бершадської міської ради, які попереджені про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату та 28 листопада 2025 року від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради ОСОБА_5 з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 », стосовно звільнення із займаної посади з 01 грудня 2025 року у зв`язку із скороченням штату, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю, не є належним способом сповіщення про наступне вивільнення, оскільки, по-перше, зроблені вони не у визначений чинним законодавством строк, та без жодної узгодженої сторонами домовленості про спосіб оповіщення, відмінний від паперового, і по-друге, відповідач жодним чином не переконався, чи отримав позивач вказані повідомлення, та чи був обізнаний, чи ознайомився з їх змістом.

Також, при скороченні чисельності працівників або штату за ст. ст. 40, 49-2 КЗпП встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Однак, в даному випадку відповідач свій обов`язок щодо працевлаштування позивача, запропонувавши йому рівнозначну посаду, або посаду, що відповідає його професії, спеціальності тощо, також не виконав. Перелік наявних вакансій позивачу було надано лише 01 грудня 2025 року, тобто в день звільнення, чим грубо порушені його трудові права та вимоги ст. 49-2 КЗпП.

При цьому, посада, яку займав позивач до дня його незаконного звільнення - завідувач сектору, відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», має статус посадової особи, та згідно зі статтею 14 даного Закону відноситься до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Крім того, посада завідувача сектору зазначена у Додатку 50 до постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» серед переліку посад службовців апарату (секретаріату) органів місцевого самоврядування, органів прокуратури, судів та інших органів. Таким чином, на вказану посаду

поширюється дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Запропоновані 01.12.2025 року позивачу вакантні посади в апараті та виконавчих органах відповідача не є рівнозначними та не відповідають професії та спеціальності завідувача сектору відділу.

Враховуючи, що право на працю як фундаментальне право людини забезпечує існування, життєдіяльність особи завдяки тому, що людина своєю працею отримує ресурси, зокрема грошові кошти, на прожиття, держава гарантує, що працівник не може бути звільнений без дотримання відповідних гарантій.

Однією із гарантій при розірванні трудового договору за ініціативою роботодавця у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України) є вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України і передусім те, що про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією надання всіх вакантних на підприємстві посад. Отже, працівнику, посада якого скорочується внаслідок змін в організації виробництва і праці, повинні пропонуватися вакантні посади відповідно до вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на роботодавця протягом усього строку попередження про вивільнення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем грубим чином порушено вимоги ст. 49-2 КЗпПУ та процедуру звільнення позивача із займаної посади загалом, тому розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 » є незаконним та має бути скасовано з моменту його прийняття, а позивач має бути поновлений на роботі на попередньо займаній посаді та на його користь з відповідача має бути стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи стягнення з 01.12.2025 року та до дня поновлення на роботі.

Позивач був звільнений із займаної посади з 01 грудня 2025 року, тому останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є жовтень 2025 року та листопад 2025 року.

В результаті незаконного звільнення позивачу було завдано моральної шкоди. Позивач є єдиним працюючим членом сім`ї, на його утриманні перебувають дружина - ОСОБА_6 , яка не працевлаштована та не має власного доходу, та син-студент - ОСОБА_7 , який навчається у національному університеті «Львівська політехніка» на денній формі навчання, та також не має власного доходу. Заробітна плата позивача, яку він отримував під час проходження служби в органах місцевого самоврядування у відповідача була єдиним джерелом доходу його сім`ї.

Також 05 листопада 2025 року начальником відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Олексієм Десяком, головним спеціалістом відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник Оксаною Вікторівною, заступником міського голови з питань роботи виконавчих органів ради Олександром Нечитайло, за вказівкою міського голови Віталія Драгана, було здійснено прояви мобінгу (цькування) позивача а саме, на робочому місці перерахованою групою посадових осіб міської ради були вчинені тривалі та умисні дії роботодавця спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації через психологічний тиск, створення ворожої атмосфери, та в подальшому намагалися отримати в позивача пояснення по виконанню ним своїх службових повноважень.

Того ж дня, за вказівкою міського голови Віталія Драгана, вищеперераховані посадові особи міської ради, групою завітали до службового кабінету позивача в 16 годин 46 хвилин з листом, в якому йшлося про надання позивачем пояснення, терміном до 17 години 10 хвилин, щодо виконання ним службових повноважень відповідно до розпорядження № 220 від 20.08.2021 року по відпрацюванню ВІО РИНКУ.

В подальшому, 06 листопада 2025 року, прийшовши на роботу, позивач виявив, що з його робочого кабінету з невідомих йому причин зник службовий сейф, який за ним рахувався з 2021 року та в якому зберігались робочі та особисті документи позивача, його службове посвідчення та власні грошові кошти в сумі 20 тисяч грн., які відкладались на проведення оперативного втручання в Вінницькій лікарні (грижа стравоходу).

Того ж дня, позивачем подано на ім`я міського голови Віталія Драгана службову записку, з проханням повідомити про місце знаходження робочого сейфу, оскільки там зберігалися, в тому числі, його власні документи та особисті грошові кошти. Відповіді станом на 26.12.2025 року позивачем не отримано.

Також 06 листопада 2025 року позивачем було направлено заяву до ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про зникнення з кабінету позивача робочого сейфу. Відповіді про прийняте рішення станом на 26.12.2025 року також не отримано.

Після всіх вище перерахованих подій у позивача стався гіпертонічний криз і його було ушпиталено до Бершадської лікарні та призначено лікарем подальше лікуванням в стаціонарі де позивач провів вісім діб відповідно до протоколу лікування. Після чого було продовжено лікування в домашніх умовах відповідно до лікарняного та рекомендацій лікаря, яке продовжилось до 28.11.2025 року.

Після отримання на Вайбер повідомлень та вищевказаних подій позивач надмірно переживав, страждав та хвилювався про те, що він та його сім`я у разі звільнення залишаться без джерел існування, оскільки іншого доходу вони не мають. Крім того, достеменно позивач не знав, чи звільнять його чи ні, так як особисто йому про це ніхто не повідомляв та до його відома не доводив, а про саме звільнення він дізнався за два дні до фактичного звільнення його із займаної посади. В результаті чого був позбавлений реальної можливості підшукати собі іншу роботу. При цьому, він розумів, що вже досяг 60-річного віку, та іншу роботу йому знайти буде вкрай важко. Позивач також сильно хвилювався за те, яким чином він в подальшому утримуватиме сім`ю, допомагатиме сину-студенту. В результаті сильних душевних хвилювань та переживань, у позивача почалися проблеми зі здоров`ям, він перестав спокійно спати, втратив апетит, почував себе пригніченим, в результаті чого потрапив в лікарню та витратив чималу суму коштів на лікування.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 100000 грн. 00 коп. та саме таку суму просить суд стягнути з відповідача як компенсацію за свої моральні страждання.

Ухвалою Бершадського районного суду від 30.12.2025 року справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи провести відкрито в загальному позовному провадженні.

15.01.2026 року представником відповідача міським головою Бершадської міської ради Драганом В.Г. подано до суду відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позову. В обгрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає, що Розпорядженням Бершадського міського голови від 18 лютого 2021 року № 91-к, позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради. Розпорядженням секретаря Бершадської міської ради від 15 вересня 2022 року № 260-к, позивача було переведено з посади головного спеціаліста відділу цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради на посаду завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради з 16 вересня 2022 року. Рішенням 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів», внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату міської ради, зокрема, унесено зміни до рішення 1 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 01.12.2020 № 7 «Про структуру та загальну чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів» (із змінами), а саме затвердити структуру та загальну чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів у кількості 167 штатних одиниць в новій редакції (нова редакція діє з 01.12.2025). Рішення внесло зміни до структури та чисельності апарату ради, зокрема чисельності відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради, а саме: ліквідовується сектор контролю та взаємодії з правоохоронними органами. Скорочуються посади завідувач сектору (1 штатна одиниця) та інспектора (1 штатна одиниця сектору). Щодо рішення Бершадської міської ради від 26.09.2026 № 2115 позивачем зазначено наступне: «ні з даним розпорядженням, ні із новим штатним розписом, а саме додатком, який затверджений зазначеним розпорядженням - «Структура та загальна чисельність апарату Бершадської міської ради та ї виконавчих органів (нова редакція, діє з 01.12.2025 року), - позивача не ознайомлювали, про його прийняття також не повідомляли.» Не погоджуючись з такими твердженням міська рада зауважує, що Рішення 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради від 26.09.2025року № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів» оприлюднено відповідно та у спосіб визначений законодавством. Рішення перебуває оприлюднено 26.09.2025року та є загальнодоступним на офіційному сайті міської ради за посиланням :https://docs.google.com/document/d/1jzECCxqRkVyN2LJsvWCz-CebnznDp4Te/edit. Підміняючи поняття «рішення» на «розпорядження» позивач безпідставно стверджує, що Бершадська міська рада мала обов`язок повідомити його, про прийняте рішення № 2115, а також, персонально ознайомити його зі змістом прийнятого рішення та додатком до нього. Також, позивач повідомляє суд, що 29 вересня 2025 року в мобільному додатку Вайбер (Viber) отримав від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник Оксани Вікторівни, повідомлення з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 вересня 2025 року № 243-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення», а також додаток до вказаного розпорядження - список працівників Бершадської міської ради, які попереджені про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату. Воробець стверджує, що розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к є незаконним та протиправним, оскільки про скорочення чисельності штату та вивільнення працівників позивач фактично дізнався з повідомлення у «Вайбер», а особисто йому вказані документи ніхто не вручав та в установлений чинним законодавством строк з ними не ознайомлював. Не погоджуючись з такими твердженням Бершадська міська рада зазначає, що розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату передбачає дотримання певної процедури, так зокрема це стосується персонального попередження працівників, які підпадають під майбутнє звільнення. Хоча КЗпП України не визначено форми такого повідомлення загальноприйнятою є саме письмова його форма. Щодо строків, то про майбутнє звільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці до дати запланованого скорочення. Частина друга статті 7 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає, що період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Відповідно, розпоряджанням Бершадського міського голови, від 02.09.2024 року № 184-к «Про застосування альтернативних способів обміну кадровими документами» (зі змінами внесеними розпорядженням міського голови від 26 вересня 2025року № 244-к) відділу юридичної і кадрової роботи дозволено під час дії воєнного стану обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами, зокрема розпорядженнями міського голови з використанням узгоджених способів електронної комунікації. 29.10.2024 від завідувача сектору контролю відділу з питань оборонної роботи цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Воробця Е.С на ім`я Бершадського міського голови надійшла заява з проханням проводити обмін кадровими документами з питань трудових відносин на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 або месенджер Viber номер телефону НОМЕР_2 . Також, даною заявою заявник зобов`язався засвідчувати ознайомлення з кадровими документами на зазначені ним засоби зв`язку протягом однієї доби з моменту отримання. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 29 вересня 2025 року на робочому місці о 14.17 год. завідувачем сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради Оксаною Олійник, позивачу на месенджер Viber номер телефону НОМЕР_2 надіслані для ознайомлення розпорядження міського голови від 26.09.2025року № 243-к з додатком, повідомлення про наступне вивільнення з інформацією про наявні вакантні посади в апараті та виконавчих органах. Також, о 15.28 год. з офіційної електронної адреси Бершадської міської ради office@radabershad.gov.ua на вказану Едуардом Воробцем електронну пошту scontrol@radabershad.gov.ua скеровано розпорядження міського голови від 26.09.2025року №243-к з додатком, повідомлення про наступне вивільнення з інформацією про наявні вакантні посади в апараті та виконавчих органах. Обставини щодо отримання ОСОБА_2 на месенджер Viber номер телефону НОМЕР_2 зазначених документів фактично підтверджуються позивачем. Зважаючи, що 29.09.2025 року після отримання на месенджер розпорядження № 243-к з додатком та повідомленням про наступне вивільнення, ОСОБА_2 проігноровано прохання ОСОБА_8 та власне зобов`язання підтвердити дату ознайомлення з розпорядженням, працівниками сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради було складено акт про відмову від ознайомлення. 26 листопада 2025 року Бершадським міським головою видано розпорядження № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 ». У зв`язку з відсутністю 26 листопада 2025року ОСОБА_3 на робочому місці ознайомлення здійснено шляхом скерування даного розпорядження на месенджер Viber номер телефону НОМЕР_2 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 01.12.2025 року ОСОБА_9 отримав особисто копію розпорядження від 26 листопада 2025 року № 296-к, а також лист- повідомлення «Про подання декларації та інші обмеження визначені Законом України «Про запобігання корупції». Відтак, надані пояснення та долучені докази повністю спростовують твердження позивача про відсутність домовленості між ним і роботодавцем про обмін документами з трудових відносин, не ознайомленням його з розпорядженням від 26 вересня 2025 року № 243-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення» та не повідомлення його про наявні вакантні посади у строки встановлені трудовим законодавством. Щодо посилання позивача на судову практику Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 (адміністративне провадження № К/9901/922/17, К/9901/928/17) є абсолютно безпідставним, оскільки між справою № 816/1232/17 яка перебувала на розгляді Верховного суду і справою № 126/2992/25 яка розглядається Бершадським районним судом відсутні релевантні правовідносини. Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 (провадження № 61-1464св19) про застосування частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП в частині того, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, то Бершадська міська рада повністю виконала зазначені вимоги КЗпП довівши до відома позивача розпорядження міського голови від 26.09.2025року №243-к з додатком, повідомлення про наступне вивільнення з інформацією про наявні вакантні посади в апараті та виконавчих органах у відповідно КЗпП з урахуванням частини друга статті 7 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». При цьому, висновки позивача, що «ст. ст. 40, 49- 2 КЗпП встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника» є виключно його власними довільними трактуванням КЗпП та рішень Верховного суду. Дані твердження не підкріплені жодним належним доказом який би вказував на наявність у позивача більш високої кваліфікації як то освіта, досвід трудової діяльності, характер завдань які виконувалися позивачем у попередніх трудових відносинах, для того щоб провести кадрові перестановки, а тому, постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 не може враховуватися судом при ухвалені рішення. Щодо твердження позивача про погіршення стану здоров`я позивач звертає увагу суду на погіршення власного здоров`я, що на його думку перебуває у наслідковому зв`язку з рішенням 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів», розпорядження міського голови від 26.09.2025року №243-к, розпорядженням № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 », психологічним тиск з боку керівництва після чого у нього стався гіпертонічний криз та його було ушпиталено. Так, згідно долученого медичного висновку № 1111-КЗВ4-Е7А9-А8Н4 від 06.11.2025 позивача лікував лікар-пульмонолог. Вважаємо за необхідне зазначити, що пульмонолог - це лікар, який спеціалізується на діагностиці та лікуванні захворювань органів дихання, зокрема легень і дихальних шляхів. А позивач стверджує, що причиною госпіталізації був психологічний тиск з боку посадових осіб міської ради у результаті якого стався гіпертонічний криз, однак на такій хворобі як гіпертонічний криз спеціалізується зовсім інший лікар. Таким чином, твердження позивача про існування гіпертонічного кризу повністю спростовується наданим ним медичним висновком від 06.11.2025. Згодом, з 13.11.2025 р. по 21.11.2025 р. згідно медичного висновку № 1111-НЕ22-5Н7С-7654 позивач лікувався у Комунальному некомерційному підприємстві «Тростянецька лікарня», де в подальшому до 28.11.2025 продовжував своє лікування. Відповідно наданого позивачем протоколу ультразвукового дослідження серця зробленому в Комунальному некомерційному підприємстві «Тростянецька лікарня» в заключені вказано діагноз - ознаки аортосклерозу. Відповідно відомостей мережі Інтернет аортосклероз - це вікове хронічне захворювання, при якому стінки аорти (найбільшої артерії) ущільнюються та втрачають еластичність через відкладення холестеринових бляшок, що призводить до звуження просвіту судин і порушення кровопостачання органів, часто проявляється у літніх людей. Відтак, причини виникнення даної хвороби та встановлення відповідного діагнозу жодним чином не пов`язані із можливими діями міської ради. Також, позивач надає чеки з аптек про купівлю різних ліків, стверджуючи, що використовував їх для власного лікування. Звертаємо увагу суду, що лікуючим лікарем позивача Комунального некомерційного підприємства «Тростянецька лікарня» наданий електронний рецепт № 0000-3К90-ХАТР-45К8 в якому позивачеві призначено лікарський засіб - ламотриджин а також, в електронному рецепті № 0000-0Р7К-АМ3А-М1М8 призначено лікарський засіб - есциталопрам. Проте, із наданих позивачем чеків слідує, що він купував ліки не за рецептом, а на власний розсуд, а тому, надані чеки не можуть бути належним доказом у справі, оскільки без відповідного призначення лікаря не доводять наявність захворювання, а також не доводять необхідність їх використання ОСОБА_2 .. Також, згідно вищезазначених медичних висновків, позивач лікував лікар кардіолог ОСОБА_10 , однак з незрозумілих підстав рецепт призначав зовсім інший лікар - ОСОБА_11 .. Таким чином, надані медичні висновки, діагнози, рецепти, чеки про купівлю лікарських засобів жодним чином не доводять твердження позивача про виникнення у нього після 26.09.2025 року захворювань спричинених переживаннями у зв`язку зі звільненням з роботи, а вказують на наявність у останнього вікових хронічних захворювань та спробу їх лікування ОСОБА_2 .. Також в позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що є єдиним працюючим членом сім`ї, на його утриманні перебувають дружина, яка не працевлаштована та не має власного доходу, та син-студент, який навчається у національному університеті «Львівська політехніка» на денній формі навчання, зауважують, що дані твердження про наявність у непрацездатного ОСОБА_2 обов`язку по утриманою працездатної дружини та повнолітнього працездатного сина є безпідставними та не підтверджені належними доказами. Відповідно загальнодоступних відомостей, які знаходяться у відкритому доступі у мережі Інтернет - ОСОБА_6 є власницею Приватного підприємства "КІРІЯ", код ЄДРПОУ 36833941, яке було зареєстровано 28.01.2010 і здійснює діяльність за КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Окрім цього позивачем не надано жодного належного доказу, який би свідчив про те що ОСОБА_12 є непрацездатною та потребує утримання. Також, зауважують, що в статті 51 Конституції України закріплений обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відтак, саме на повнолітнього сина ОСОБА_7 законом покладено обов`язок по утриманню батьків, які потребують матеріальної допомоги та утримання, незалежно від того, чи є він студентом. Позивач повинен належним чином обґрунтувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. ОСОБА_2 до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої моральної шкоди. За таких обставин просять відмови у задоволені позову ОСОБА_2 до Бершадської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та понесених ним судових витрат у повному обсязі.

22.01.2026 року представником позивача адвокатом Свистун Л.В. подано до суду відповідь на відзив в якому вона заперечує проти відзиву та просить позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що: «Рішення 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради від 26.09.2025 року № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів» оприлюднено відповідно та у спосіб визначений законодавством. Рішення перебуває оприлюднено 26.09.2025 року та є загальнодоступним на офіційному сайті міської ради за посиланням :https://docs.google.com/document/d/1jzECCxqRkVyN2LJsvWCz-CebnznDp4Te/edit.». В даному випадку відповідач, ігноруючи встановлений законодавством обов`язок персонально попередити працівників про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці, вважає, що оприлюднення вищевказаного рішення на офіційному сайті міської ради є достатнім та належним способом повідомлення. При цьому, повноваження органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є відповідач, щодо прийняття обов`язкових до виконання на своїй території рішень, які підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону "Про місцеве самоврядування", не є тотожним до повноважень відповідача як роботодавця дотримуватися Кодексу законів про працю України, та положень інших нормативно-правових актів, які регулюють трудові відносини. З приводу тверджень відповідача про те, що між ним та позивачем була домовленість щодо обміну документами з трудових відносин, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042 затверджено «Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку». Порядок, зокрема, визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома працівника шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, зокрема, на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця. При цьому, згідно роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 16 березня 2022 року щодо можливості і правильності оформлення та надсилання кадрових документів (заяв про надання відпусток, переведення, звільнення тощо) в електронному вигляді або різними засобами телекомунікаційного зв`язку зазначено, що кадрові документи (зокрема, заяви про надання відпусток, звільнення тощо) можуть бути складені в будь-якій формі, проте мають містити чітке, однозначне і зрозуміле волевиявлення заявника. Письмові заяви також можуть подаватись в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів. У разі коли і електронні кваліфіковані підписи недоступні, такі заяви можуть бути надані в письмовій формі будь-якими засобами телекомунікаційного зв`язку (електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо) без накладання згаданих підписів. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважатиметься факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником, однак таке ознайомлення фіксується відповідним протоколом. Таким чином, діюче станом на час спірних правовідносин законодавство не забороняло роботодавцю та працівнику поряд з традиційним поштовим зв`язком використовувати для персонального повідомлення засоби електронної комунікації. Проте, процедура обміну документами має бути чітко врегульована відповідними актами підприємства, установи, організації. Відповідачем до відзиву долучено заяву позивача від 29.10.2024 року, згідно з якою у зв`язку з дією воєнного стану останній просив обмінюватися з ним усіма необхідними документами з питань трудових відносин за допомогою електронної пошти skontrol@radabershad.gov.ua, месенджера вайбер, номер телефону 0683909635. Також в заяві зазначено, що всі повідомлення й документи з кадрових питань, які будуть надсилатися з цієї електронної пошти чи месенджера вважатимуться його справжнім волевиявленням. Крім того, в заяві вказано про те, що позивач зобов`язується засвідчувати ознайомлення з кадровими документами, надісланими через зазначені засоби зв`язку, протягом 1 робочого дня з моменту отримання. Разом з тим, вказану заяву позивач не писав, підпис на заяві йому не належить, тому незрозуміло, ким ця заява була створена. Крім того, до відзиву відповідачем долучені розпорядження від 02.09.2024 року № 184-к «Про застосування альтернативних способів обміну кадровими документами» (зі змінами, внесеними розпорядженням міського голови від 26.09.2025 року № 244-к). Як вбачається із вказаних розпоряджень, відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради (Володимира Левицького) під час дії воєнного стану дозволено обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами (повідомленнями, заявами, пояснювальними та службовими записками, розпорядженнями міського голови з використанням узгоджених способів електронної комунікації. Також визначено електроні адреси та номер телефону, на які працівники апарату та виконавчих органів міської ради можуть надсилати сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату міськради кадрові документи або інформацію про ознайомлення з ними. Відповідачем до відзиву долучені скриншоти повідомлень, надісланих на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не є особистою електронною поштою позивача. Крім того, з вказаних листів вбачається лише їх назва та те, що це документ в форматі pdf. Разом з тим, ідентифікація цих роздруківок не є можливою, оскільки неможливо встановити ні адресанта, ні зміст повідомлень. Вказані листи не підписані кваліфікованими електронними цифровими підписами, тому вважати їх належними доказами неможливо. З приводу повідомлень, надісланих завідувачем сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради Оксаною Олійник на месенджер Viber, звертає увагу, що Розпорядженням міського голови Бершадської міської ради від 02.09.2024 року № 184-к «Про застосування альтернативних способів обміну кадровими документами» відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради (Володимир Левицький) (тобто чітко уповноважена особа) під час дії воєнного стану дозволено обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами (повідомленнями, заявами, пояснювальними та службовими записками, розпорядженнями міського голови з використанням узгоджених способів електронної комунікації. Жодних інших організаційно-розпорядчих документів, які надавали б ОСОБА_5 обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами (повідомленнями, заявами, пояснювальними та службовими записками, розпорядженнями міського голови з використанням узгоджених способів електронної комунікації), відповідачем до відзиву не долучено. Тобто повноважень на надсилання позивачу таких повідомлень в ОСОБА_5 не було. Крім того, із вказаних скриншотів неможливо взагалі встановити ні відправника повідомлень, ні той факт, що позивач їх отримав та з ними ознайомився. При цьому, із витягів з табелів обліку робочого часу за вересень 2025 року та листопад 2025 року вбачається, що і 29 вересня 2025 року, і 28 листопада 2025 року позивач перебував на лікарняному (дати надсилання повідомлень Позивачу). Разом з тим, 29 вересня 2025 року працівниками відповідача (а саме: завідувач сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник Оксаною, головним спеціалістом сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Демішкан Наталією та головним спеціалістом сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Цимбал Валентином) складено акт про відмову від ознайомлення та підтвердження отримання попередження про наступне вивільнення. При цьому, у вказаному акті містяться відомості лише про надсилання о 14 год. 17 хв. фото на вайбер, документів на електронну пошту та текстового повідомлення. Жодних інших доказів та відомостей, на підставі яких особи, які склали вказаний акт, дійшли висновку про відмову позивача від ознайомлення та підтвердження даний документ не містить. З приводу аргументів відповідача щодо погіршення стану здоров`я позивача варто зауважити, що відповідач не є фахівцем в галузі медицини. При цьому з наданих позивачем медичних висновків вбачається, що він лікувався не в одного лікаря та йому призначався цілий спектр препаратів для покращення стану здоров`я. Щодо тверджень відповідача стосовно обов`язку позивача утримувати працездатну дружину та працездатного сина в позовній заяві зазначено, що дружина позивача не працевлаштована та не має власного доходу, про що було надано відповідні документи, а син є студентом вищого навчального закладу та навчається на денній формі навчання, що також підтверджено відповідними документами. При цьому, ні позивач, ні його дружина до категорії непрацездатних в силу закону не відносяться, а відтак і обов`язку в сина утримувати їх не виникає. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано жодного належного доказу того, що ним виконано обов`язок та дотримано порядок вивільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

12.01.2026 на виконання Ухвали Бершадського районного суду від 30.12.2025 року, якою задоволено клопотання представника позивача адвоката Свистун Л.В. про витребування доказів, до суду відповідачем надано запитувані документи: копію Розпорядження міського голови від 18.02.2021 року № 91-к; копію Рішення 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради від 26 вересня 2025 року № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів»; копію Розпорядження міського голови від 26 вересня 2025 року № 243-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення» з додатком на 2-х аркушах; копію повідомлення про наступне вивільнення адресоване ОСОБА_2 та відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_2 за 2025 рік, які в подальшому були досліджені під час здійснення судового засідання.

Ухвалою Бершадського районного суду від 16.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивача адвоката Свистун Л.В. про виклик свідків.

Позивач ОСОБА_13 та його представник - адвокат Свистун Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Дячок В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав зазначених в відзиві, просив позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5 , яка повідомила, що працює на посаді завідувача сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради. Відповідно, розпоряджанням Бершадського міського голови, відділу юридичної і кадрової роботи дозволено під час дії воєнного стану обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами з використанням узгоджених способів електронної комунікації. Від позивача ОСОБА_2 на ім`я Бершадського міського голови особисто надійшла заява з проханням проводити обмін кадровими документами з питань трудових відносин на його електронну пошту або месенджер Viber на особистий номер телефону. Також, даною заявою позивач зобов`язався засвідчувати ознайомлення з кадровими документами на зазначені ним засоби зв`язку протягом однієї доби з моменту отримання. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 29 вересня 2025 року на робочому місці нею особисто, позивачу на месенджер Viber номер його телефон були надіслані для ознайомлення розпорядження міського голови від 26.09.2025 року № 243-к з додатком, повідомлення про наступне вивільнення з інформацією про наявні вакантні посади в апараті та виконавчих органах. Позивач повідомлення переглянув, що було видно з відмітки про перегляд. Також з офіційної електронної адреси Бершадської міської ради на вказану ОСОБА_2 електронну пошту було скеровано розпорядження міського голови від 26.09.2025 року № 243-к з додатком, повідомлення про наступне вивільнення з інформацією про наявні вакантні посади в апараті та виконавчих органах. Крім того, вона також телефонувала позивачеві, проте він не відповідав на дзвінки. Зважаючи на те, що 29.09.2025 року після отримання на месенджер розпорядження з додатком та повідомленням про наступне вивільнення, ОСОБА_2 проігнорував прохання та власне зобов`язання підтвердити дату ознайомлення з розпорядженням, вона разом з іншими працівниками сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради ОСОБА_14 та ОСОБА_15 склали відповідний акт про відмову від ознайомлення та підтвердження отримання попередження про наступне вивільнення. 26 листопада 2025 року Бершадським міським головою було видано розпорядження № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 ». У зв`язку з відсутністю 26 листопада 2025 року позивача на робочому місці, ознайомлення його з даним розпорядженням було здійснено шляхом скерування даного розпорядження на месенджер Viber на номер телефону позивача та його електронну пошту. Позивач переглянув повідомлення, що було видно з відмітки про перегляд. 01.12.2025 року позивач отримав особисто копію вказаного розпорядження. При цьому всі вакантні посади, що були запропоновані позивачу його не задовільнили і він їх не захотів.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_14 яка працює головним спеціалістом сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради, яка надала аналогічні пояснення.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що працює головним спеціалістом сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради недавно. Коли ОСОБА_2 не підтвердив отримання повідомлення від завідувача сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи Олійник О.В., та склала відповідний Акт про це ОСОБА_5 , вона та ОСОБА_14 в ньому розписалися.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_16 який повідомив, що працює начальником відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради. Рішенням 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради № 2115 від 26.09.2025 року, яким затверджено нову структуру апарату, було відповідно до Закону належним чином оприлюднене у день його прийняття і воно перебуває у вільному публічному доступі. Крім того, відповідно розпоряджанням Бершадського міського голови відділу юридичної і кадрової роботи дозволено під час дії воєнного стану обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами, зокрема розпорядженнями міського голови з використанням узгоджених способів електронної комунікації. ОСОБА_2 своєю заявою надав згоду на такий обмін документами. Особисто він жодних повідомлень позивачу не надсилав, оскільки за це не відповідає, проте він чув, що ОСОБА_2 працівниками відділу кадрів повідомлялося про зміни в штатній чисельності апарату Бершадської міської ради.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильності вирішення спору, визначившись із нормами матеріального права, предметом правового регулювання яких є спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 19 лютого 2021 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження від 18.02.2021 року № 91-к, призначено на посаду головного спеціаліста відділу цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради, за результатами конкурсу, та присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , заповненій 17.05.2021 року.

На підставі розпорядження секретаря Бершадської міської ради від 15 вересня 2022 року № 260-к, позивача було переведено з посади головного спеціаліста відділу цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради на посаду завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради з 16 вересня 2022 року.

У вересні 2025 року відповідачем Бершадською міською радою VIII скликання ініційовано процес зміни штатної структури та 26.09.2025 року прийнято рішення 63 сесії Бершадської міської ради № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів», згідно з яким відповідачем внесено зміни до рішення 1 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 01.12.2020 № 7 «Про структуру та загальну чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів» (із змінами), а саме затверджено структуру та загальну чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів у кількості 167 штатних одиниць в новій редакції (рішення, а також структура та загальна чисельність апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів.

Вказаним Рішенням № 2115 від 26.09.2025 року внесено зміни до структури та чисельності апарату ради, зокрема чисельності відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради, а саме: ліквідовується сектор контролю та взаємодії з правоохоронними органами. Скорочуються посади завідувач сектору (1 штатна одиниця) та інспектора (1 штатна одиниця сектору).

Сторона позивача стверджує, що ОСОБА_2 не було ознайомлено з рішенням 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради № 2115 від 26.09.2025 року, яким затверджено нову структуру апарату.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання - це виключна компетенція ради на її пленарних засіданнях.

Згідно з ч. 3 статтею 59 цього ж Закону, Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Тобто персонального ознайомлення працівників з результатами голосування сесії Закон на роботодавця не покладає.

При цьому Рішення 63 сесії 8 скликання Бершадської міської ради від 26.09.2025 року № 2115 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бершадської міської ради та її виконавчих органів» було оприлюднено 26.09.2025 року та є воно є загальнодоступним на офіційному сайті міської ради за посиланням :https://docs.google.com/document/d/1jzECCxqRkVyN2LJsvWCz-CebnznDp4Te/edit.

Судом також встановлено, що в зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці (згідно витягів з табелів обліку робочого часу за вересень 2025 року та листопад 2025 року позивач перебував на лікарняному) 29 вересня 2025 року завідувачем сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради Олійник О.В., позивачу на його електронну пошту skontrol@radabershad.gov.ua та за допомогою месенджера вайбер на номер телефону НОМЕР_2 було направлено фото розпорядження № 243-к від 26.09.2025 «Про попередження працівників про наступне вивільнення», а також додаток до вказаного розпорядження - список працівників Бершадської міської ради, які попереджені про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату, в якому були зазначені позивач та ОСОБА_4 - інспектор сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради.

28 листопада 2025 року в тому ж мобільному додатку Вайбер позивач отримав від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник О.В. повідомлення з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 », згідно з яким позивача звільнено з посади завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради з 01 грудня 2025 року у зв`язку із скороченням штату, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю.

Обставини щодо отримання ОСОБА_2 на месенджер Вайбер номер телефону НОМЕР_2 зазначених документів підтверджено стороною позивача в судовому засіданні.

Проте позивач та його представник стверджують, що Розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 » є незаконним та протиправним, оскільки про скорочення чисельності штату та вивільнення працівників позивач фактично дізнався з повідомлення в мобільному додатку Вайбер, особисто йому вказані документи ніхто не вручав та в установлений чинним законодавством строк з ними не ознайомлював. Так само й про своє звільнення позивач дізнався лише з повідомлення в мобільному додатку за два дні до звільнення, що не є належним способом вручення та ознайомлення. Крім того, повідомлення про наступне вивільнення позивачу надано та його поінформовано про вакантні посади в апарті та виконавчих органах Бершадської міської ради взагалі в день звільнення 01 грудня 2025 року, а не за два дні до звільнення як того вимагає Закон.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

При вирішенні спору у цій справі, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 28.08.2024 у справі № 641/1334/23.

Великою Палатою зазначено, що метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією іншої роботи в розумінні статті 49-2 КЗпП України є надання працівникові можливості завчасно визначитися з майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.

Дотримання двомісячного строку до моменту вивільнення працівника є обов`язковим при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що призводить до розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Отже, цей строк є обов`язковим для роботодавця, так як, при цьому працівник не обмежений у праві припинити трудові правовідносини з власної ініціативи чи за угодою сторін (статті 36, 38 КЗпП України).

Розірвання трудового договору у випадку змін в організації праці, в тому числі ліквідації чи реорганізації, є ініціативою роботодавця, що й створює для працівника відповідні гарантії від незаконного звільнення. Водночас надання таких гарантій не є формальністю у зв`язку лише із самим фактом змін в організації праці роботодавця, а спрямоване на випадки, коли продовження трудових правовідносин є об`єктивно неможливим, у тому числі у зв`язку з відмовою працівника працювати на змінених умовах. Тому факт такої відмови (за наявності відповідних вакансій) є визначальним.

Суд зазначає, що частиною першою статті 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України).

Згідно з частинами першою третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення.

Отже, роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення.

Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов`язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.

Належним виконанням такого зобов`язання є здійснення визначених КЗпП України дій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України 29 вересня 2025 року завідувачем сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради Олійник О.В., позивачу на його електронну пошту skontrol@radabershad.gov.ua та за допомогою месенджера Вайбер на номер телефону НОМЕР_2 було направлено фото розпорядження № 243-к від 26.09.2025 «Про попередження працівників про наступне вивільнення», а також додаток до вказаного розпорядження з інформацією про вакантні посади в апараті та виконавчих органах Бершадської міської ради. Також повідомлено, що в разі відмови від призначення на одну з запропонованих посад, позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи сторони позивача, що долучені відповідачем скриншоти переписки у месенджері Viber є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами, є необґрунтованими , з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, вирішуючи питання щодо використання електронних доказів у справі, зазначила таке: «Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».

Аналогічні процесуальні положення закріплені в частині третій статті 100 ЦПК України та пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України.

Отже, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Судом встановлено, що повідомлення було направлено на номер мобільного телефону ОСОБА_3 . Скриншоти містять зміст повідомлення, який безпосередньо стосується призупинення дії трудового договору.

За таких обставин скриншоти обґрунтовано визнані судом належними та допустимими доказами, а твердження сторони позивача про неможливість ідентифікації відправника або адресата спростовуються матеріалами справи.

Посилання заявника на те, що роздруківка електронного листування не може вважатися доказом через відсутність електронного підпису, є помилковим.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» не виключає можливості використання електронних доказів, які не є електронними документами у розумінні цього Закону, без кваліфікованого електронного підпису, якщо такі докази у сукупності з іншими матеріалами справи дають змогу встановити відповідні обставини.

Відтак, судом встановлено, що з письмовим попередженням про наступне звільнення позивач був ознайомлений 29 вересня 2025 року.

Разом з цим, позивач та його представник акцентують увагу на тому, що ознайомлення позивача з даним наказом відбулося з грубими порушеннями трудового законодавства, а саме не під особистий підпис про ознайомлення, а за допомогою месенджера Вайбер та електронної пошти, яка навіть не належить позивачу.

Частина друга статті 7 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає, що в період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Відповідно, розпоряджанням Бершадського міського голови, від 02.09.2024 року № 184-к «Про застосування альтернативних способів обміну кадровими документами» (зі змінами внесеними розпорядженням міського голови від 26 вересня 2025року № 244-к) відділу юридичної і кадрової роботи дозволено під час дії воєнного стану обмінюватися з працівниками міської ради кадровими документами, зокрема розпорядженнями міського голови з використанням узгоджених способів електронної комунікації.

Представник відповідача стверджує, що 29.10.2024 від завідувача сектору контролю відділу з питань оборонної роботи цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_2 на ім`я Бершадського міського голови надійшла заява з проханням проводити обмін кадровими документами з питань трудових відносин на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 або месенджер Viber номер телефону НОМЕР_2 . Також, даною заявою заявник зобов`язався засвідчувати ознайомлення з кадровими документами на зазначені ним засоби зв`язку протягом однієї доби з моменту отримання.

Вказана заява долучена до матеріалів відзиву та досліджена в судовому засіданні.

Те що підпис у вказаній заяві не належить позивачу, суд до уваги не бере, оскільки сторона позивача не надала доказів протилежного (висновок експерта, пояснення свідків і т.д.).

Відтак, надані пояснення та долучені докази повністю спростовують твердження позивача про відсутність домовленості між ним і роботодавцем про обмін документами з трудових відносин, не ознайомленням його з розпорядженням від 26 вересня 2025 року № 243-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення» та не повідомлення його про наявні вакантні посади у строки встановлені трудовим законодавством.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 сформульовано правові висновки щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а саме:

Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Такий обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження № 61-1863св20) зазначено, що «законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу».

Суд зазначає, що положення статті 49-2 КЗпП України не містить обов`язку роботодавця ознайомлювати працівника з попередженням про наступне вивільнення та з вакантними посадами на підприємстві під особистий підпис.

На це вказав також Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 758/2190/23.

Суд звертає увагу сторони позивача на те, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Матеріалами справи підтверджується, що 29 вересня 2025 року завідувачем сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради Олійник О.В., позивачу на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та за допомогою месенджера вайбер на номер телефону НОМЕР_2 , які зазначені особисто позивачем в заяві, позивачу було направлено фото розпорядження № 243-к від 26.09.2025 «Про попередження працівників про наступне вивільнення», а також додаток до вказаного розпорядження - список працівників Бершадської міської ради, які попереджені про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату, в якому був зазначений позивач. Також була вказана інформація про вакантні посади в апараті та виконавчих органах Бершадської міської ради. Також повідомлено, що в разі відмови від призначення на одну з запропонованих посад, позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Зважаючи на те, що 29.09.2025 року після отримання на месенджер розпорядження з додатком та повідомленням про наступне вивільнення, ОСОБА_2 проігнорував прохання та власне зобов`язання підтвердити дату ознайомлення з розпорядженням, ОСОБА_5 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 працівники сектору з питань персоналу відділу юридичної та кадрової роботи апарату Бершадської міської ради склали відповідний акт про відмову від ознайомлення та підтвердження отримання попередження про наступне вивільнення.

Вказане підтверджується також свідченнями вказаних працівників наданими під присягою в судовому засіданні.

28 листопада 2025 року в тому ж мобільному додатку Вайбер позивач отримав від головного спеціаліста відділу юридичної та кадрової роботи апарату міської ради Олійник О.В. повідомлення з фото розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 », згідно з яким позивача звільнено з посади завідувача сектору контролю та взаємодії з правоохоронними органами відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Бершадської міської ради з 01 грудня 2025 року у зв`язку із скороченням штату, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю.

Відтак, доводи сторони позивача є необґрунтованими, що ОСОБА_2 не було запропоновано жодної вакантної посади, оскільки як встановлено судом, позивачу пропонувались вільні вакантні посади, які були наявні в Бершадській міській раді, однак позивач відмовився від запропонованих посад.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується обмеження трудових прав позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням сукупності наданих та досліджених доказів, встановивши що у відповідача дійсно відбулась реорганізаційно-штатні заходи, внаслідок яких посада позивача була скорочена, позивач попереджався про наступне вивільнення за два місяці з дати попередження, при цьому позивачу було запропоновано вакантні посади в Бершадській міській раді, суд дійшов до висновку, що звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Крім того, оскільки інша вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідною від позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови Бершадської міської ради від 26 листопада 2025 року № 296-к «Про звільнення ОСОБА_3 » на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та поновлення на роботі, вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що стаття 23 ЦК України гарантує право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки позивачем не доведений факт обмеження трудових прав позивача, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Судом з`ясовані та відображені обставини, які мають значення для даної справи та вказані висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; пункт 30). У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Отже обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження та обгрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на недоведеність порушення його цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду підлягають залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 до Бершадської міської ради про поновлення на роботі - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь