Решение № 139048821, 17.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6448/26

Провадження № 2/638/6885/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Смирнова В.А.

за участі секретаря судового засідання Євженко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулося до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36 666,74 грн (з урахуванням уточнень поданих до суду 03.07.2026).

Вимоги позову КП «ХТМ» обґрунтовує тим, що за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2026 року відповідач не в повному обсязі сплачував вартість наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 36 666,74 грн, з яких за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2016 року по 31 січня 2026 року у розмірі 19 168,10 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.10.2013 року по 31 січня 2026 року у розмірі 16 584,23 грн, за абонентське обслуговування за період з 01 травня 2022 по 31 січня 2026 року у розмірі 914,41 грн, яка підлягає стягненню на користь підприємства відповідно до положень «Про житлово-комунальні послуги».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

03.07.2026 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

03.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив застосувати строк позовної давності; відмовити в частині позовних вимогах щодо яких буде встановлено сплив строку позовної давності; в іншій частині вирішити спір до встановлених фактичних обставин; судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

У відзиві відповідач посилався на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами правильності здійснених нарахувань, застосованих тарифів, обсягу наданих послуг, урахування проведених відповідачем оплат та остаточного розміру заборгованості. Зазначав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є складеним самим позивачем та сам по собі не підтверджує правильності кожного окремого нарахування. Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи, що заборгованість складається з окремих щомісячних платежів, щодо кожного з яких позовна давність обчислюється самостійно. За здійсненим відповідачем контррозрахунком позовна давність сплинула щодо нарахувань за послуги централізованого водовідведення за період з жовтня 2013 року по вересень 2017 року включно та централізованого водопостачання за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року включно, загалом на суму 7 078,81 грн. Також відповідач зазначав, що здійснення ним окремих платежів у наступні періоди саме по собі не свідчить про визнання всієї накопиченої заборгованості та переривання позовної давності щодо всіх щомісячних вимог, оскільки відсутні докази призначення таких платежів на погашення саме заборгованості за попередні періоди.

07.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначав, що поданий відповідачем відзив не відповідає вимогам статті 178 ЦПК України, оскільки не містить усіх передбачених цією нормою відомостей, а також вказував на недотримання відповідачем установленого судом строку для його подання. Щодо заяви про застосування позовної давності позивач посилався на те, що здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості за житлово-комунальні послуги свідчить про визнання ним боргу та є дією, яка перериває перебіг позовної давності. Крім того, позивач зазначав, що строки позовної давності продовжувалися на період дії карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19, а надалі на період дії воєнного стану відповідно до положень пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У зв`язку з цим вважав доводи відповідача про сплив позовної давності необґрунтованими та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь, в якому останній зазначав, що наведені позивачем доводи не спростовують його заперечень проти позову та поданого контррозрахунку. Щодо порушення строку подання відзиву відповідач не заперечував факт його подання після закінчення встановленого судом строку, однак зазначав, що відзив фактично прийнятий судом та направлений позивачу, який ознайомився з його змістом і подав відповідь, а тому таке порушення не призвело до обмеження процесуальних прав позивача. Водночас наголошував, що незалежно від вирішення питання про врахування відзиву заява про застосування позовної давності підлягає окремому розгляду судом. Заперечуючи проти доводів позивача про переривання позовної давності внаслідок здійснення часткових оплат, відповідач зазначав, що сам по собі факт здійснення платежів не свідчить про визнання всієї накопиченої заборгованості. Позивачем не надано доказів того, що відповідні платежі були спрямовані саме на погашення заборгованості за 20132017 роки та свідчили про визнання відповідачем відповідних щомісячних зобов`язань. Також відповідач посилався на те, що спеціальне законодавче регулювання перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану не відновлює права на судовий захист щодо тих вимог, за якими трирічна позовна давність сплинула до початку дії відповідного регулювання. При цьому зазначав, що Законом України №4434-IX виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому посилання позивача на його дію протягом усього періоду воєнного стану вважав безпідставним. Відповідач наполягав на правильності поданого ним помісячного контррозрахунку, відповідно до якого позовна давність сплинула щодо частини заявлених вимог на загальну суму 7 078,81 грн, та зазначав, що позивач такого контррозрахунку належними доказами та власним помісячним розрахунком не спростував.

У судове засідання представник КП «ХТМ», належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився.

У судове засідання, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані позивачем докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову КП «ХТМ», об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підприємство за адресою: АДРЕСА_1 , відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 у відповідача наявна заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2016 року по 31 січня 2026 року у розмірі 19 168,10 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.10.2013 року по 31 січня 2026 року у розмірі 16 584,23 грн, за абонентське обслуговування за період з 01 травня 2022 по 31 січня 2026 року у розмірі 914,41 грн.

Так, за приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках врегульовані положеннями Закону № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 № 690 (далі Правила № 690) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 36 39 Правила № 690 рахунок на оплату спожитих послуг надається споживачу щомісяця на безоплатній основі відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з п. 5 Правил № 690 послуги надаються споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуг, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - договір), та вимогами цих Правил.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Відповідна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2018 у справі № 915/89/16, від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), які, в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідних послуг, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку (п. 34 Правил № 690).

При цьому, граничний розміру плати за абонентське обслуговування, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг".

Суд враховує, що Підприємство відкрило відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що вказує на надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, а також обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення. Відповідачі не відмовилися від послуг, які надавало їй Підприємство (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні), а тому у відповідача виник обов`язок сплатити отримані послуги.

Відповідно до розрахунку позивача у відповідачів утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2016 року по 31 січня 2026 року у розмірі 19 168,10 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.10.2013 року по 31 січня 2026 року у розмірі 16 584,23 грн, за абонентське обслуговування за період з 01 травня 2022 по 31 січня 2026 року у розмірі 914,41 грн.

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалася часткова сплата за комунальні послуги, які враховані у розрахунках, наданих позивачем.

Крім того, відповідачем не заперечуються факти того, що між сторонами існували правовідносини щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, позивачем здійснювалося щомісячне нарахування плати за надані послуги, відповідач частково здійснював оплату послуг та нарахування здійснювалося за нормативами споживання, оскільки квартира не була обладнана індивідуальним засобом обліку холодної води.

Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості щодо кожного з відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем прощений строк позовної давності.

Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 635 відмінений з 24:00 год 30.06.2023.

При цьому, відповідно до п. 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України (до набрання чинності ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (4434-IX), а саме до 04.09.2025) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року строки позовної давності саме продовжувалися, 30.06.2023 такий карантин був відмінений, однак на території України з 24 лютого 2022 року діяв воєнний стан і строки позовної давності під час дії такого стану були зупинені до 04.09.2025 (до виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України).

Позивач з позовною заявою звернувся 27.03.2026.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року (який в подальшому був скасований), введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року, пункти 12,19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (чинні на момент звернення позивача з позовом), а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.09.2016 року по 31 січня 2026 року за надані послуги з централізованого водопостачання та з 01.10.2013 року по 31 січня 2026 року за надані послуги з централізованого водовідведення, строк позовної давності щодо платежів за надані послуги з централізованого водопостачання з 01.09.2016 року по 11.03.2017 року та за надані послуги з централізованого водовідведення та з 01.10.2013 року по 11.03.2017 року позивачем пропущено.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2026 року у розмірі 18 158,03 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2026 року у розмірі 12 833,25 грн, за абонентське обслуговування за період з 01 травня 2022 по 31 січня 2026 року у розмірі 914,41 грн.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат, пов`язаних з судовим розглядом, а саме: судовий збір складає 2 662,40 грн, та витрати пов`язані з розглядом справи складають 3 022,40 грн загальна сума становить 5 684,80 грн.

Водночас, судові витрати підтверджуються наступними доказами: платіжною інструкцією від 10.03.2026 № 4180 щодо сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та списком № 3359, фіскальним чеко щодо сплати послуг за відправлення позовної заяви з додатками відповідачу у розмір 120 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 316,70 грн. (1662,40 грн Х 87,02% задоволених вимог) та витрати за відправлення позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 104,42 грн (120 грн Х 87,02% задоволених вимог).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, р/р НОМЕР_3 в АТ «ВСТ БАНК», МФО 307123, код ЄДРПОУ 45929670) заборгованість за комунальні послуги у розмірі 31 905 (тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ять) гривень 69 копійки, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2026 року у розмірі 18 158,03 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2026 року у розмірі 12 833,25 грн, за абонентське обслуговування за період з 01 травня 2022 по 31 січня 2026 року у розмірі 914,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, р/р НОМЕР_3 в АТ «ВСТ БАНК», МФО 307123, код ЄДРПОУ 45929670) судовий збір в сумі 2 316 (дві тисячі триста шістнадцять) гривень 70 копійок, та витрати за відправлення відповідачу позовної заяви з додатками у розмірі 104 (сто чотири) гривні 42 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄРДПОУ: 31557119, місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя В.А. Смирнов