Постановление суда № 139048489, 18.08.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/1225/25

1-кп/543/33/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.26 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (приймав участь у судовому

засіданні в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області кримінальне провадження № 12025170590000264 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Оржицького районного суду Полтавської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: у незаконному збуті наркотичного засобу, незаконному збуті наркотичного засобу, вчинений повторно, та у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту. Ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 11.10.2025 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому дію запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» було продовжено до 23.08.2026 включно. Прокурор вважає, що продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 необхідне для запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор вказав, що в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що йому відомо, що недопитаний у провадженні свідок ОСОБА_6 , перебуває вдома. Прокурор вказав, що свідок ОСОБА_6 , який на досудовому розслідуванні, за словами прокурора, надав свідчення на користь сторони обвинувачення, прибувши до суду відмовився отримати від секретаря судового засідання судову повітку про виклик в наступне судове засідання.

Захисник висловилася проти продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказала, що прокурор не обґрунтував належним чином клопотання про продовження дії запобіжного заходу, не довів наявність ризиків, наведених у своєму клопотанні. Захисник вказала, що прокурор не обґрунтував, що попередні ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, збереглися, чи виникли нові ризики. Захисник вважає, що з плином часу зникла потреба у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу. Захисник вказала, що до обвинуваченого достатньо обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема, на думку захисника, достатньо застосувати до обвинуваченого домашній арешт з забороною покидати місце проживання та з покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків.

Обвинувачений підтримав пояснення захисника.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам, передбаченим п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Аналізуючи клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики є доведеними, на теперішній час продовжують існувати, вони суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, суд враховує дані про його особу, вік, стан здоров`я, репутацію, майновий та сімейний стан, наявність фактичного місця проживання, його соціальні зв`язки за місцем проживання, наявність судимостей.

Водночас установлені під час розгляду клопотання обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи ОСОБА_4 та його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили б про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження раніше застосованого запобіжного заходу.

Суд безумовно враховує соціальні характеристики особи обвинуваченого й те, що ОСОБА_4 має певні соціальні зв`язки із сім`єю, однак ці дані в їх сукупності не спростовують наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, і неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.

Так, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини інкримінованого ОСОБА_4 умисних злочинів, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, на думку суду, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що на цій стадії судового розгляду виключає можливість обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

На думку суду, враховуючи характер діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , ця обставина сама по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню.

Та обставина, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та сімейні зв`язки не є безперечним фактором, що здатний запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Тому, суд вважає, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 1 ст. 177 КПК України.

Є вагомі підстави вважати, що обвинувачений, якому стороною обвинувачення інкриміновано, зокрема, вчинення тяжкого злочину, дійсно може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. У судовому засіданні ОСОБА_4 сам повідомив, що йому відомо, що недопитаний свідок ОСОБА_6 перебуває вдома, що свідчить про інтерес обвинуваченого до місцезнаходження вказаного свідка.

Також суд приймає до уваги доводи прокурора про те, що обвинувачений, який має три судимості за умисні злочини, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини є достатніми для висновку, що ризики, які вказані у клопотанні прокурора, на теперішній час не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід на теперішній час не може їм запобігти.

Наявність в обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних зв`язків, суд не ігнорує, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженню.

У судовому засіданні не встановлено вагомих стримуючих причин та умов, що здатні на теперішній час запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. При цьому, суд відхиляє твердження захисника про те, що перебування обвинуваченого під вартою упродовж тривалого строку, на її думку, само по собі скасовує ризик ухилення обвинуваченого від суду. Наявність зазначеного ризику прокурор обґрунтовує не лише суворістю можливого покарання, а й ступенем тяжкості, суспільної небезпечності інкримінованого діяння.

Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який суд не знаходить, оскільки сторона захисту не довела обставин, які б свідчили про зменшення або взагалі відсутність встановлених ризиків по кримінальному провадженню, які б могли вплинути на можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, який, на думку суду, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.

Водночас установлені під час розгляду клопотання обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи обвинуваченого та його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження раніше застосованого запобіжного заходу.

Вказані вище обставини є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені судом, заявлені і доведені прокурором у судовому засіданні, на теперішній час продовжують існувати, суттєво не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід на теперішній час не може їм запобігти.

Таким чином, суд враховує наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України (ризик переховування від суду (крім перебування у шлюбі, не має інших сталих соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований), ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (обвинувачений має три судимості за умисні злочини), ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків), і приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення, а підстави для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відсутні. На переконання суду більш м`який запобіжних захід (особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт) не забезпечив би належного виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. У разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вказаним вище ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

При цьому суд також констатує, що твердження сторони захисту про те, що обвинувачений буде сумлінно виконувати відповідні процесуальні обов`язки при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, суперечать поведінці обвинуваченого в судових засіданнях, коли мають місце порушення обвинуваченим порядку в судовому засіданні, ігнорування обвинуваченим вимог головуючого судді про припинення порушень порядку в залі судового засідання (зокрема, 01.04.2026, 28.07.2026).

Своєю чергою, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд вважає, що станом на теперішній час визначення розміру застави в сумі 242240 грн є достатнім засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з огляду на вищевказані обставини і встановлені в судовому засіданні ризики. Також на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На думку суду, саме такий розмір застави на теперішній час, враховуючи суспільну небезпечність таких злочинів та серйозність висунутого обвинувачення, з огляду на встановлені ризики, які мають реальний характер, є справедливим, дієвим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не є надмірним і не порушує права обвинуваченого, відповідає гарантіям, закріпленим, зокрема, у статтях 5, 6 ЄКПЛ.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» до 16.10.2026 включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Полтавської області (Код отримувача за ЄДРПОУ 26304855, Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: з`являтися до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утриматися від спілкування з свідками в цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк два місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області.

Суддя