Постановление суда № 139048459, 18.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.08.2026Справа № 554/9974/26 Провадження № 1-кс/554/10236/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава заяву судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 04.08.2026 надійшло кримінальне провадження №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

11.08.2026 року суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід у вказаному кримінальному провадженні з тих підстав, що автоматизований розподіл судової справи було проведено з порушенням вимог ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №39 від 11.11.2024, оскільки містив очевидну помилку, що могло призвести до неправильного розрахунку коефіцієнтів навантаження суддів, у зв?язку з тим, що суддю ОСОБА_1 , яка має відповідну спеціалізацію, було виключено з розподілу помилково, із зазначенням «Уже слухав цю справу», хоча в дійсності суддя ОСОБА_1 не приймала участі в розгляді даної справи. Тому для забезпечення недопущення можливих сумнівів об?єктивного стороннього спостерігача у її неупередженості та правосуддя в Шевченківському районному суді міста Полтави, враховуючи вимоги ч.3 ст. 35, п.п. 4, 5 ч.1 ст. 75, 80, 81 КПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, ст. 15 Кодексу суддівської етики, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявила собі самовідвід.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 35, ч.1 ст. 81 КПК України заява про самовідвід надійшла 11.08.2026 на розгляд судді ОСОБА_1 .

Від процесуального прокурора по кримінальному провадженню надійшла заява про розгляд вказаної заяви за його відсутності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Від головуючого у кримінальному провадженні судді ОСОБА_3 заяв чи клопотань не надходило, про дату, час та місце розгляду заяви по самовідвід суддя повідомлена належним чином.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

В провадження Шевченківського районного суду міста Полтави 01.07.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01.07.2026 у кримінальному провадженні головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_1 .

Також, з 31.03.2025 в провадженні судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_6 перебуває справа №554/4354/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Згідно п. 2.3.26 Положенняпро автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення), затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, не підлягають автоматизованому розподілу судові справи, які надійшли до суду першої інстанції для вирішення питання про їх об`єднання у порядку, визначеному частиною другою статті 334 КПК України.

Пунктом 2.3.39.11 Положення передбачено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо матеріалів кримінального провадження щодо особи, стосовно якої вже здійснюється судове провадження у випадку, передбаченому частиною другою статті 334 КПК України.

Не підлягають автоматизованому розподілу судові справи, які надійшли до суду першої інстанції для вирішення питання про їх об`єднання у порядку, визначеному частиною другою статті 334 КПК України(п. 4.15 Засад використання автоматизованої системи документообігу Октябрського районного суду міста Полтави (далі - Засади ), затвердженого рішенням зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави № 6 від 10 грудня 2020 року, з відповідними змінами).

Пунктом 5.2. Засад визначено, що раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються такожматеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої вже здійснюється судове провадження, у випадку, передбаченому частиною другою статті 334 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 334 КПК України, у разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об?єднання.

Відповідно до вимог п.2.3.46 Положення, за вмотивованим розпорядженням керівника яяапарату суду (особи, яка виконує його обов`язки) здійснюється повторний автоматизований розподіл судових справ у разі виявлення очевидних помилок в налаштуваннях автоматизованої системи діловодства суду при автоматизованому розподілі справ, що призвели до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) для розгляду справи.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Полтави щодо передання справи раніше визначеному судді № 365 від 02.07.2026, відповідно до п.2.3.46 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, зобов?язано секретаря суду передати раніше визначеному судді ОСОБА_6 справу №554/9974/26 (провадження 1-кп/554/1182/2026), оскільки в її провадженні з 31.03.2025 перебуває справа №554/4354/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 367 КК України для вирішення питання про об?єднання в порядку визначеному КПК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2026 кримінальне провадження №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України передано судді ОСОБА_6 для вирішення питання про об?єднання в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 03.08.2026 під головуванням судді ОСОБА_6 відмовлено в об?єднанні кримінальних проваджень, а кримінальне провадження передано до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу.

Отже, суддя ОСОБА_6 у межах своїх процесуальних повноважень постановила ухвалу, якою не лише відмовила в об?єднанні кримінальних проваджень, а й прямо ухвалила передати справу до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 533 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, фізичними та юридичними особами на всій території України, а отже канцелярія суду діяла виключно на виконання судового рішення (ухвали), яке у встановленому законом порядку набрало законної сили.

При цьому, згідно п. 2.3.40 Положення, за відсутності заборони у процесуальному законі збори суддів мають право передбачити інші випадки передачі судових справ (проваджень) раніше визначеному в судовій справі судді, судді-доповідачу.

Засадами використання автоматизованої системи документообігу Октябрського (Шевченківського) районного суду м. Полтави, з відповідними змінами, не передбачено правового механізму, алгоритму або пункту, який би дозволяв автоматично (без проведення нового автоматизованого розподілу судової справи) передати кримінальне провадження раніше визначеному судді, у разі, якщо в об?єднанні кримінальних проваджень було відмовлено.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями (протокол від 04.08.2026) у кримінальному провадженні №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частиною 1 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Статтею 76 КПК визначено випадки недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 80 КПК визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов?язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини 5 статті 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. При цьому, згідно з частиною 4 статті 80 КПК заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.

З вимог ч.1 ст. 81 КПК України вбачається, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Згідно з частиною 3 статті 81 КПК, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Суд зазначає, що інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета відводу (самовідводу) - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Таким чином, право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом є гарантією права на справедливий суд, як в процесі щодо прав та обов`язків цивільного характеру, так і щодо кримінального обвинувачення і неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід/самовідвід.

Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб?єктивного та об?єктивного критеріїв. За суб?єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Стосовно суб?єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Відповідно до об?єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03 травня 2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб?єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження та об?єктивного критерію, тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з?ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. При чому позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об?єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення ЄСПЛ у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), п. 58). У цьому зв?язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об?єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об?єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Консультативна рада європейських суддів у п. 12 Висновку N 1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв?язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.

Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11.12.2020 № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у "об?єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі "Кларк проти Сполученого Королівства"). Навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Веттстейн проти Швейцарії"). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов?язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ?єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи "Микаллеф проти Мальти", "Мезнарич проти Хорватії").

ЄСПЛ у справі «DeCubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «CastilloAlgar v. Spain», «Білуха проти України»).

Відповідно до ч.3 ст. 35 КПК України, визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), крім випадків, установлених законом.

Положення про автоматизовану систему документообігу суду визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах, яка забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (п. 1.3.1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 КПК України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система та/або її окремі підсистеми (модулі) забезпечує об`єктивний і неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.

Отже, головною метою автоматизованого розподілу судової справи, з аналізу вимог ст. 35 КПК України та відповідного Положення, є забезпечення принципу випадкового вибору судді та унеможливлення впливу людського фактору на цей процес.

З аналізу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 вбачається, що в автоматизованому розподілі кримінального провадження №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України суддю ОСОБА_1 було виключено з розподілу з відміткою «Уже слухав цю справу». Судді, які приймали участь в розподілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . Головуючим суддею визначено ОСОБА_3 .

Виключення судді ОСОБА_1 з переліку суддів під час автоматизованого розподілу судової справи з відміткою «Уже слухав цю справу» є стандартним алгоритмічним обмеженням системи АСДС (КП «Д-3») у разі, якщо на суддю хоча б на короткий час було зареєстровано відповідне провадження.

Автоматизована система АСДС налаштована так, щоб превентивно запобігати порушенню повторного розподілу справи судді, який вже висловлював процесуальну позицію або вчиняв дії щодо передачі провадження. При цьому система АСДС не має юридичної аналітики і не розрізняє, чи здійснювалися фактичні процесуальні дії чи справа була одразу передана для об?єднання. Такі дії системи є технічним запобіжником (превенцією), а не грубим порушенням закону, оскільки вони спрямовані на виключення будь-яких сумнівів у майбутньому.

Оскільки суддя ОСОБА_1 вже була визначена системою як головуючий у цій справі суддя, система виключила її в подальшому з розподілу, щоб уникнути потенційного випадку повторної участі судді в кримінальному провадженні.

Таким чином, виключення судді ОСОБА_1 відбулося через автоматичні технічні алгоритми системи АСДС (КП «Д-3»), тобто мали технічний характер, а не характер умисного «ручного» втручання або маніпуляції з метою визначення конкретного судді.

При цьому принципу випадковості порушено не було.

Гіпотетична похибка у розрахунку коефіцієнтів навантаження також є виключно технічним (адміністративним) питанням діяльності апарату суду і жодним чином не свідчить про умисне втручання в систему чи штучне формування складу суду під конкретного суддю.

Суддею ОСОБА_3 в заяві про самовідвід також зазначено, що нею не встановлено фактів умислу, маніпуляцій, конфлікту інтересів чи реального впливу на випадковість розподілу.

Суто технічні помилки, особливості автоматичних налаштувань АСДС (КП «Д-3») або формальні процедурні відхилення, які не порушили принцип випадковості та не свідчать про умисне «ручне» втручання в систему автоматизованого розподілу не є істотним (грубим) порушенням автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Оскільки автоматизований розподіл судової справи між суддями визначив суддю ОСОБА_3 головуючим у справі на виконання чинного судового рішення (ухвала суду від 03.08.2026) та згідно з діючими Положенням та Засадами, а також стандартними алгоритмами АСДС(КП «Д-3»), наведені суддею ОСОБА_3 обставини не є самостійними підставами для задоволення заяви про самовідвід, а інших обставин, які б викликали сумніви в об?єктивності, неупередженості та незалежності судді, відповідно до вимог ст. 75 КПК України, п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, ст. 15 Кодексу суддівської етики, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в заяві про самовідвід не наведено.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні заяви судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369-372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні №42025170000000019 від 03.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Полтави: ОСОБА_8