Решение № 139034513, 17.08.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2851/26

Провадження № 2/279/2181/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О. з секретарем судового засідання Гончаровою Ю.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 746324326 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.

30.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/55 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ ФК «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № МВ-ТП/55 від 30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 40741,54 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» в сумі 40741,54 грн., з яких: 13700,00 грн. - заборгованість по кредиту, 26219,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 822,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

В позовній заяві представник позивача просив провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження, а також додав про розгляд справи, за відсутності представника позивача.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач належним чином повідомлявсь про розгляд справи (направлення судових повісток за місцем реєстрації, відзив на позов та інших заяв не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 746324326 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.

30.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/55.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № МВ-ТП/55від 30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 60912,39грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» в сумі 40741,54 грн., з яких: 13700,00 грн. - заборгованість по кредиту, 26219,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 822,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

Враховуючи те, що відповідач належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого сума основного боргу за кредитним договором № 746324326 від 05.08.2025 склала 13700,00 грн. та 26219,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, разом 39919,54 грн. тому, на підставі ст. ст.526,1054-1057,1077,1078 ЦК України, ця сума підлягає примусовому стягненню.

Водночас, згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Тобто, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 822,00 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме 39919,54 грн., з яких сума кредиту 13700,00 грн., сума процентів за користування кредитом 26219,54грн.

У вимозі про стягнення комісії слід відмовити.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 та ч.ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги час розгляду справи, яка не є складною, час витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на відповідача пропорційно задоволених вимог. Тому підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а саме вимоги задоволені на 97,98%, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2608,61 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 512. 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 223,258,259,264,265,273,352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором № 746324326 від 05.08.2025 в сумі 39919,54 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» 2608,61 грн. судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Ольга ПАЦКО