Решение № 139030270, 14.08.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1165/26

НП: 2/453/921/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 серпня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», у порядку представництва, котре за довіреністю здійснює Кукса К.О., сформувавши документ у системі «Електронний суд», подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві 22.06.2026 року за вх. № 5129, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним 05.08.2025 року з ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» договором про споживчий кредит № 195011, у загальному розмірі 18 165 грн. 47 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання вищевказаної позовної заяви у розмірі 2 662 грн. 40 коп., та витратах на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., позивач ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.08.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 195011 на суму 10 811 грн. 00 коп.. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця, розміщеної на сайті за посиланням https://finx.com.ua/docs. Відповідач ОСОБА_1 , діючи свідомо та добровільно, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному вебсайті кредитодавця; первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом одноразовим ідентифікатором 61151fb7. На виконання умов кредитного договору 05.08.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. 10.10.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідно до пункту 1.3. цього договору факторингу, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Згідно з пунктом 1.5. договору факторингу. реєстр прав вимог означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором; форма реєстру наведена у Додатку № 1 до договору. Пунктом 2.1. договору факторингу встановлено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акта приймання-передачі реєстру. Відтак, відповідно до реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 року та акта приймання-передачі реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 року, до позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. Додатково, на підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» з боку позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», до позовної заяви долучено платіжну інструкцію. Нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» як первісним кредитором. Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на момент подання позовної заяви становить 20 265 грн. 47 коп., яка складається з: 10 811 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6 753 грн. 47 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 2 100 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 18 165 грн. 47 коп., що також підтверджується випискою з особового рахунку за період з 06.01.2026 року по 01.05.2026 року, - підсумовує свій позов ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ ЮНІТ КАПІТАЛ» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 24.06.2026 року вважається такою, що йому була вручена ще 03.07.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням за трекномером: R067211478737, з довідкою АТ «УКРПОШТА» про причини повернення поштового відправлення - «адресат відсутній». Втім. відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від сторін цієї справи до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Заразом, у змісті позовної заяви, позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заявлено також клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Заразом, у змісті позовної заяви, позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заявлено також клопотання про витребування доказів. Так, вказаний позивач, посилаючись на неможливість самостійно отримати від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації в силу того, що така містить банківську таємницю, просив витребувати в останнього інформацію про зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 відповідача ОСОБА_1 від ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» коштів у сумі 8 000 грн. 14 коп. в період часу з 05.08.2025 року по 10.08.2025 року включно, та інформацію про те, чи є номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком.

Листом від 09.07.2026 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-260627/22318-БТ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду інформацію, що надійшла засобами поштового зв`язку на адресу Сколівського районного суду Львівської області 21.07.2026 року та була зареєстрована в діловодстві за вх. № 6142, якою підтвердив факт відкриття відповідачеві ОСОБА_1 банківського рахунку, за яким обслуговується картка НОМЕР_4 , а також інформацію про зарахування та рух коштів у сумі 8 000 грн. 14 коп., (виписку) по вказаній банківській картці 05.08.2025 року. Підтверджено визначення фінансовим номером НОМЕР_3.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, або ж у загальному позовному провадженні, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, невідкладно було вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 ..

Так, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2920052 від 23.06.2026 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 24.06.2026 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд цієї справи постановлено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про витребування доказів. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 відповідача ОСОБА_1 коштів у сумі 8 000 грн. 14 коп. в період часу з 05.08.2025 року по 10.08.2025 року включно, та інформацію про те, чи є номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно з частин 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 05.08.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, доступ до якої забезпечується через вебсайт https://finx.com.ua, було укладено договір про споживчий кредит № 195011. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10 811 грн. 00 коп. і надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: у розмірі 8 000 грн. 14 коп. - на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 2 810 грн. 86 коп. - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5. індивідуальної частини (пункт 2.2.1. договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 360,00 % річних з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником, протягом строку кредитування; розмір процентної ставки незмінний (пункт 2.3. Договору). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн. 00 коп., стандартний (базовий) - 100 грн. 00 коп. (пункт 2.4. договору). Комісія за надання кредиту складає 2 810 грн. 86 коп. і підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту (пункт 2.5. Договору). Загальний строк кредитування складає 98 днів - з 05.08.2025 року по 11.11.2025 року, періодичність виплат - один раз на два тижні (пункти 2.6., 2.6.1. договору). Загальні витрати позичальника за кредитом складають (не перевищують) 9 571 грн. 33 коп., денна процентна ставка - 0,9034 % на день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 31 321,23 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту - 20 382 грн. 33 коп. (пункти 2.7., 2.7.1., 2.8., 2.9.1. договору) (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця. Індивідуальну частину договору підписано відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом одноразовим ідентифікатором 61151fb7. Ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено первісним кредитором на підставі отриманих від нього відомостей і документів, а також за допомогою системи BankID НБУ. Додатками до кредитного договору є графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, який містить умови, аналогічні умовам договору (копії містяться в системі «Електронний суд»).

ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за вказаним договором виконав, перерахувавши 05.08.2025 року кредитні кошти на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про перерахування грошових коштів, а також листом від 09.07.2026 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-260627/22318-БТ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданими на виконання ухвали судді від 24.06.2026 року, якою підтверджено факт відкриття відповідачеві ОСОБА_1 банківського рахунку за яким обслуговується картка НОМЕР_4 , а також інформацію про зарахування та рух коштів у сумі 8 000 грн. 14 коп., (виписку) по вказаній банківській картці 05.08.2025 року. Підтверджено визначення фінансовим номером НОМЕР_3 (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Судом також встановлено, що 10.10.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (клієнт) та позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 10102025, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (пункти 1.3., 1.5., 2.1. договору факторингу). Відповідно до пункту 4.1. цього договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акта приймання-передачі реєстру (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Відповідно до реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 року та акта приймання-передачі реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 року до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 року, до позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року. На підтвердження виконання позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» фінансових зобов`язань за вказаним договором факторингу надано платіжну інструкцію про сплату за право грошової вимоги згідно реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 року (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Відповідно до розрахунку заборгованості, підготовленого первісним кредитором ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», та виписки з особового рахунку за період з 06.01.2026 року по 01.05.2026 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року становить 20 265 грн. 47 коп., з яких: 10 811 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6 753 грн. 47 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 601 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 2 100 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 100 грн. 00 коп. позивач ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у цій справі не заявляє, у зв`язку з чим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на суму 18 165 грн. 47 коп..

Відтак, позивач ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», з урахування передачі йому права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договорами факторингу, виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу ОСОБА_1 кошти за кредитним договором у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустив спірну заборгованість.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо комісій за договором про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас установлення кредитодавцем плати за дії, які він вчиняє у власних інтересах і які не є окремою послугою, наданою споживачеві, суперечить наведеним приписам.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ст. 1046 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 496/3134/19 та номером провадження 14-44цс21 зроблено висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, частини 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 202/5330/19 та номером провадження 61-18751св21 вказано, що якщо у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст. 11, частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 29.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 181/384/21.

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, позаяк нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його укладення.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь, між сторонами у справі, з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу, було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку та сумі не погашено.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується не лише довідкою ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» як первісного кредитора, але й відповіддю банку-емітента, отриманою на виконання ухвали судді відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Заборгованість за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом відповідачем ОСОБА_1 не погашена, доказів протилежного суду не надано, а нарахування процентів здійснено ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» як первісним кредитором у межах погодженого сторонами строку кредитування, а, відтак, у цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд не погоджується із заявленим позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» розміром заборгованості за тілом кредиту та за комісією, з огляду на таке.

Пунктом 2.2.1. кредитного договору передбачено, що із загальної суми кредиту 10 811 грн. 00 коп. на рахунок/картку позичальника перераховується 8 000 грн. 14 коп., а 2 810 грн. 86 коп. спрямовується на погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту, нарахованою згідно з пунктом 2.5. індивідуальної частини договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту.

Комісія за надання кредиту є платою за дії, які кредитодавець вчиняє при видачі кредиту у власних інтересах, і не є додатковою чи супутньою послугою, наданою споживачеві. Договір про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлено вказану комісію; доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем позивачем суду не надано. За таких обставин умова договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 і 2 ст. 11, частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 496/3134/19 та номером провадження 14-44цс21 і за єдиним унікальним номером судової справи 363/1834/17, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.08.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 202/5330/19 та від 29.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 181/384/21.

Позаяк умова договору щодо комісії за надання кредиту є нікчемною в силу закону з моменту укладення договору та не породжує тих правових наслідків, на які була спрямована, зарахування 2 810 грн. 86 коп. у рахунок її погашення не може вважатися наданням позичальнику кредитних коштів. Фактично відповідач ОСОБА_1 отримав у користування 8 000 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою первісного кредитора та відповіддю банку-емітента з випискою по платіжній картці № НОМЕР_2 , а обов`язок позичальника, за приписами ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, полягає у поверненні саме тієї суми грошових коштів, яка йому фактично передана.

Відтак, заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню у розмірі 8 000 грн. 14 коп., а у стягненні 2 810 грн. 86 коп., які становлять нікчемну комісію за надання кредиту, включену до тіла кредиту, належить відмовити.

Проценти за користування кредитом у розмірі 6 753 грн. 47 коп. нараховані ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» як первісним кредитором за погодженою сторонами фіксованою ставкою 360,00 % річних виключно в межах 98-денного строку кредитування (з 05.08.2025 року по 11.11.2025 року) і не виходять за межі загальних витрат позичальника за кредитом, погоджених у пункті 2.7. договору, що відповідає ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд не погоджується з вимогою позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 601 грн. 00 коп., з огляду на таке.

Заявлена до стягнення комісія є комісією за управління та обслуговування кредиту, тобто платою за послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості. Разом з тим, договір про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена така комісія, доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору позивачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, а також правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 496/3134/19 та номером провадження 14-44цс21, у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 202/5330/19 та від 29.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 181/384/21, умова договору про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемною в силу частин 1 та 2 ст. 11, частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Нікчемний правочин (чи окремі його умови) є недійсним у силу закону з моменту його укладення та не породжує тих правових наслідків, на які він був спрямований, а тому окремого визнання його недійсним судом не потребує.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією у сумі 601 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню частково. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає до стягнення заборгованість за договором про споживчий кредит № 195011 від 05.08.2025 року в загальній сумі 14 753 грн. 61 коп., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн. 14 коп.; 2) заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 6 753 грн. 47 коп.. У задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення 2 810 грн. 86 коп. комісії за надання кредиту, включеної до тіла кредиту, та 601 грн. 00 коп. комісії за управління та обслуговування кредиту, а всього 3 411 грн. 86 коп., належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп., то такі витрати підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, й на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2 162 грн. 34 коп..

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», з дотриманням приписів ст. 81 ЦПК України, надано: договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року між ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «Тимошенко та партнери» із додатком послуг з предметом надання правової допомоги; додаткову угоду № 25771526554 до договору № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року щодо надання правничої допомоги, зокрема, й у спорі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором; акт прийому-передачі надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.04.2026 року, ордер і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на бланку серії № 4267/10 (копії містяться в системі «Електронний суд»).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду заперечення щодо витрат позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., водночас, суд, враховуючи принцип співмірності таких витрат, вважає, що витрати на правову допомогу у даній конкретній справі належить обмежити до 4 000 грн. 00 коп., які стягнути на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 3 248 грн. 72 коп..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 14 753 (чотирнадцять тисяч сімсот п?ятдесят три) грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 162 грн. 34 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, та 3 248 грн. 72 коп. на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням їх зменшення судом, пропорційно до задоволених позовних вимог, а разом - 5 411 (п?ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 06 коп..

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код у ЄДРПОУ: 43541163; місцезнаходження юридичної особи: б-р. Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133; адреса електронної пошти: ucapital.inbox@gmail.com; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: не вказано; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 14 серпня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН