Постановление суда № 139029959, 14.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1540/25

Провадження № 1-кс/461/4943/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м .Львові клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 про продовження строку дії обов`язків підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 про продовження строку дії обов`язків підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 на підставі Наказу №13 від 10.01.2022 Головнокомандувача Збройних Сил України призначено на посаду Командира кадру НОМЕР_1 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі військової частини НОМЕР_2 ).

Під час проходження військової служби на вищевказаній посаді ОСОБА_5 як військова службова особа, у відповідності до вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, свято і непорушно додержуватись їх, знати та виконувати свої службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, поводитись з гідністю і честю та не вдаватись до негідних вчинків.

Зокрема, у відповідності до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 58 Статуту передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Статтею 59 Статуту передбачено, що командир (начальник) зобов`язаний:

- знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

- завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

- встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

- проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Статтею 66 Статуту передбачено, що командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Статтею 67 Статуту передбачено, що командир бригади зобов`язаний керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом.

Крім того, у відповідності до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Окрім того, згідно з пунктом 2.3 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», яке затверджено Постановою Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 року, командир військової частини (з`єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.

Підпунктом 3.1.3. вказаного Положення передбачено, що командир військової частини (з`єднання) несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з`єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання; за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів; об`єктів навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок; за проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об`єктів держтехнагляду частини (з`єднання) і створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів.

Відповідно до пункту 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до пункту 1 примітки статті 425 Кримінального кодексу України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Таким чином, ОСОБА_5 як командир військової частини НОМЕР_2 , наділений організаційно розпорядчими та адміністративно-господарськими функція та є військовою службовою особою.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні, або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і по даний час.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачає розміри та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачено, що за період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», передбачено доповнити Порядок новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», яким передбачено:

- пунктом 2 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- пунктом 3 передбачено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

- пунктом 4 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

- пунктом 8 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до бойового розпорядження Оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №715 від 16.10.2022 визначено, що управління бойовими діями військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 здійснювати з основного командного пункту, який розташований в районі АДРЕСА_1 .

У подальшому, посадові особи основного командного пункту та військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 у період з березня 2023 по квітень 2023 виконували завдання у межах АДРЕСА_1 .

Так, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , у порушенням вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, діючи із злочинною недбалістю, в умовах воєнного стану, у період часу з 05.04.2023 по 05.01.2024, перебуваючи в місці дислокації основного командного пункту військової частини НОМЕР_2 , який був розташований у АДРЕСА_1 , маючи реальну можливість виконувати свої службові обов`язки належним чином, неналежно віднісся до виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, будучи зобов`язаним володіти інформацією щодо наявності чи відсутності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, обізнаним з обліком особового складу та його залученням до виконання бойових (спеціальних) завдань, перебуваючи у селі Кругляківка Курилівської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, підписав та видав накази про виплату додаткової винагороди, а саме Наказ №163-АД від 05.04.2023, Наказ №235-АД від 05.05.2023, Наказ №247-АД від 04.06.2023, Наказ №350-АД від 04.07.2023, Наказ №400-АД від 04.08.2023, Наказ №512-АД від 04.10.2023, Наказ №567-АД від 04.11.2023, Наказ №605-АД від 04.12.2023, Наказ №2-АД від 05.01.2024, у які, зокрема, були включені військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, які не брали безпосередню участь у бойових діях, не забезпечували здійснення заходів та не виконували бойові завдання, за які відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», передбачена додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень.

У подальшому, вищезазначені накази були передані у фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення нарахування військовослужбовцям додаткової винагороди.

Внаслідок цього військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 незаконно виплачено щомісячну додаткову винагороду в підвищеному розмірі на загальну суму 79 451 261 гривня 53 копійки. Враховуючи наведене, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, державному бюджету заподіяно майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України.

Викладені обставини свідчать про наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 , не депутата, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Санкція ч. 4 ст. 425 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому. Просив таке задовольнити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив та просив відмовити в його задоволенні, покликаючись на те, що прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підозрюваний належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, не ухиляється від органу досудового розслідування та суду, а тому відсутні підстави для подальшого продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Крім того, просив скасувати раніше покладені на підозрюваного обов`язки та повернути йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У провадженні слідчого управління ГУНП у Львівській області за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142410000009 від 17.01.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України.

Викладені обставини свідчать про наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 , не депутата, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Санкція ч. 4 ст. 425 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обставини, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- аудиторський звіт №526/34 від 20.12.2024 5 територіального управління внутрішнього аудити Міністерства оборони України;

- довідка спеціаліста Західного офісу Держаудитслужби від 03.04.2026;

- висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №371/26-22 від 12.05.2026;

- висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2730-Е від 16.06.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.02.2026;

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України.

22 червня 2026 року, слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова відносно підозрюваного ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у виді застави, визначеної у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, яка була внесена заставодавцем на відповідний рахунок.

Крім цього, на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , у випадку внесення застави, встановлено наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.ч.3,6 ст.182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

14.08.2026 року ухвалою Галицького районного суду м.Львова продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, до чотирьох місяців, тобто до 19 жовтня 2026 року.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу, на даний час не змінились та не зменшились.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може ухилитися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який їй інкримінується, є тяжким кримінальним правопорушенням, у разі доведення винуватості ОСОБА_5 , йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за межами території України, оскільки ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем та може безперешкодно покидати державний кордон України.

Матеріальний стан підозрюваного може забезпечити йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення зазначеного покарання.

Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слід констатувати, що у зв?язку з безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-1X

У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування чи суду, адже у держави, наразі, з об?єктивних причин, відсутні можливості належним чином контролювати поведінку підозрюваного.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) обґрунтовується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не встановлено повний перелік осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення та не відшукано і в подальшому вилучено усіх речей та документів, які мають важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_5 може знищити чи спотворити такі речі та документи, а також підробити документи з метою створення собі штучного алібі непричетності до вчинення інкримінованого їй злочину.

Разом з цим, слід зазначити, що до дня отримання матеріалів цього клопотання та додатків до нього підозрюваний ОСОБА_5 не мав доступу до матеріалів досудового розслідування та йому не було відомо про докази, якими володіє сторона обвинувачення, а відтак в подальшому, з метою ухилення від передбаченої законом відповідальності, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та стороною обвинувачення проводиться ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів вчинення як інкримінованого ОСОБА_5 , злочину, так і інших аналогічних злочинів, до вчинення яких він може бути причетний, відтак незастосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання від вартою може привести до знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, ніж застава, останній, достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може спілкуватися з іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а тому такі докази можуть бути укритті, знищені, приховані та спотворені, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що органом досудового розслідування ще не встановлено усіх осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину, та не допитано їх в якості свідків. Крім того, ОСОБА_5 , будучи обізнаним у тому хто погоджував накази на виплату додаткової винагороди, які він підписував та видавав, може незаконно впливати на них з метою зміни ними наданих показань, відмови у дачі показань.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу вироку відносно ОСОБА_5 .

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного перебування та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами, зокрема шляхом підкупу, впливати на свідків та заявника у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави.

Строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків закінчується 20.08.2026, однак по даному кримінальному провадженню завершити досудове розслідування у зазначений термін не представляється можливим, оскільки на даний час у кримінальному провадженні не проведено усі необхідні слідчі та процесуальні дії.

Для завершення досудового розслідування є необхідним проведення додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, результати яких матимуть доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема необхідним є:

- долучити до матеріалів кримінального провадження результати судових почеркознавчих експертиз;

- перевірити в межах кримінального провадження причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення інших осіб;

- провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії, з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення;

- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Відтак, прокурор довів слідчому судді, що у зв`язку із складністю кримінального провадження та обсягом слідчих дій, які мають бути проведені, існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу підозрюваному.

Доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку дії обов`язків слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки матеріалами клопотання підтверджується необхідність подальшого проведення досудового розслідування, зокрема отримання та долучення до матеріалів кримінального провадження висновків трьох судових почеркознавчих експертиз, допиту службових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо порядку та обставин підписання наказів на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, встановлення інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, а також проведення інших необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також з метою запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку, що клопотання слід задовольнити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити до 12.10.2026 року строк дії наступних обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.06.2026 р. на підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути подане під час підготовчого провадження в суді..

Слідчий суддя ОСОБА_1