Решение № 139028677, 17.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 р. № 520/19464/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 26.06.2026 року, винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Романом Сергійовичем у виконавчому провадженні 78873537 про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова від 26.06.2026 року, винесена старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Романом Сергійовичем, у виконавчому провадженні 78873537 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Представником Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши повідомлені сторонами обставини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7142/21 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Постановою від 15 серпня 2025 року, винесеною старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хараджою О.С., було відкрито виконавче провадження №78873537 з виконання виконавчого листа № 200/7142/21, виданого 10 грудня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Департаментом соціального захисту населення на адресу для листування та електронну адресу Центрального ВДВС у м. Маріуполі було надіслано лист від 21 серпня 2025 року №30-790 про відсутність у Департамента соцзахисту населення Маріупольської міської ради доступу до серверів та нездійснення делегованих йому державою функцій щодо нарахування та здійснення соціальних виплат.

Натомість постановою від 26 червня 2026 року, винесеною старшим державним виконавцем відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левченко Р.С., на департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради було накладено штраф за невиконання рішення суду у справі №200/7142/21.

Позивач, не погоджуючись із постановою від 26.06.2026 року, винесеною старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Романом Сергійовичем у виконавчому провадженні 78873537 про накладення штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 за № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом встанорвлено, що на виконанні органу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7142/21, яким Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради зобов`язано виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Виконавчий лист у справі № 200/7142/21 виданий Донецьким окружним адміністративним судом 10 грудня 2024 року.

У ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем вживалися заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення виконання судового рішення.

Станом на момент винесення постанови від 26.06.2026 рішення суду у встановленому виконавчим документом обсязі виконано не було.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 26.06.2026 було винесено постанову про накладення штрафу.

Оскаржувана постанова прийнята в межах виконавчого провадження та в межах повноважень, наданих державному виконавцю Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач посилається на те, що державним виконавцем було отримано та долучено до матеріалів виконавчого провадження лист Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 26.06.2026, у якому зазначалися обставини, що, на думку позивача, перешкоджають виконанню судового рішення. Водночас сам факт направлення або отримання листа боржника не означає автоматичного встановлення поважності причин невиконання рішення суду.

Лист боржника є одним із доказів, який підлягає оцінці з урахуванням:

його змісту;

часу надходження до органу державної виконавчої служби;

наявності документального підтвердження наведених у ньому обставин;

змісту виконавчого документа;

характеру дій, які зобов`язаний був виконати боржник;

можливості виконання рішення суду в інший спосіб;

фактичних дій боржника, спрямованих на виконання рішення суду.

Наявність листа боржника не позбавляє державного виконавця обов`язку здійснити оцінку фактичного стану виконання судового рішення.

У разі якщо лист від 26.06.2026 надійшов безпосередньо перед винесенням постанови про накладення штрафу, його отримання саме по собі не означає, що державний виконавець був зобов`язаний безумовно погодитися з викладеними у ньому твердженнями та припинити застосування передбачених законом заходів примусового виконання.

Важливим є встановлення не лише факту наявності листа, а й того, чи підтверджував його зміст об`єктивну та повну неможливість виконання саме рішення суду у справі №200/7142/21.

Як зазначено відповідачем у відзиві, він не заперечує обставин збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації міста Маріуполя.

Разом з тим, наявність загальних обставин воєнного стану та тимчасової окупації не може автоматично означати, що будь-яке невиконання судового рішення є правомірним або що державний виконавець позбавлений права застосовувати передбачені законом заходи.

Для вирішення питання про правомірність постанови про накладення штрафу необхідно встановити конкретні обставини:

які саме дії повинен був виконати боржник;

чи було рішення суду фактично виконано;

які саме об`єктивні обставини перешкоджали його виконанню;

чи стосувалися ці обставини саме конкретного рішення суду;

чи підтверджені вони належними доказами;

чи вчиняв боржник будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Саме по собі посилання на відсутність доступу до певних інформаційних систем не доводить автоматично неможливість виконання всіх дій, передбачених конкретним судовим рішенням.

Позивач повинен довести причинно-наслідковий зв`язок між конкретною обставиною, на яку він посилається, та неможливістю виконання конкретного обов`язку, покладеного рішенням суду.

Так, рішенням суду у справі № 200/7142/21 на Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради покладено конкретний обов`язок щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.

При цьому судовим рішенням не встановлено, що його виконання залежить виключно від функціонування конкретного сервера, конкретної інформаційної системи або наявності доступу до архівів, які знаходилися на тимчасово окупованій території.

Посилання позивача на неможливість доступу до інформаційних систем та відсутність бюджетних асигнувань саме по собі потребує підтвердження належними доказами.

Крім того, позивачем має бути доведено, що відсутність доступу до відповідних систем унеможливлює не лише технічне проведення розрахунку, а й виконання рішення суду в цілому.

Невиконання судового рішення протягом тривалого часу саме по собі не може бути виправдано лише загальним посиланням на воєнний стан без доведення конкретної об`єктивної перешкоди для виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено відповідальність за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Отже, законом передбачено, що для застосування штрафу має значення не лише сам факт невиконання рішення, а й наявність або відсутність поважних причин.

У даному випадку державним виконавцем було встановлено факт невиконання рішення суду, а позивачем не доведено, що наведені ним обставини безумовно та об`єктивно виключали можливість виконання судового рішення.

Саме по собі посилання на обставини, пов`язані з тимчасовою окупацією території, не звільняє юридичну особу від обов`язку довести, яким саме чином ці обставини перешкоджали виконанню конкретного судового рішення.

Позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких сам факт невиконання рішення суду без з`ясування причин такого невиконання не може автоматично бути підставою для накладення штрафу.

Відповідач не заперечує необхідності оцінки причин невиконання рішення суду.

Разом з тим, зазначені правові позиції не означають, що будь-яке посилання боржника на поважні причини автоматично виключає можливість накладення штрафу.

Поважність причин повинна бути реальною, об`єктивною та підтвердженою належними доказами.

Крім того, оцінка поважності причин має здійснюватися щодо конкретного судового рішення та конкретного обов`язку, покладеного на боржника.

У цій справі позивач посилається переважно на загальні обставини, що стосуються діяльності Департаменту в умовах тимчасової окупації міста Маріуполя, однак самі по собі такі обставини не доводять неможливість виконання саме рішення суду у справі № 200/7142/21.

Суд не вбачає підстав для врахування зазначених позивачем обставин, оскільки ним не надано належних доказів державному виконавцю та суду, що рішення не виконано з поважних причин і позивачем вчинюються дієві заходи задля виконання судового рішення.

З приводу цього суд також звертає увагу позивача, що згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем у межах наданих законом повноважень та у зв`язку з встановленим фактом невиконання рішення суду.

Позивачем не доведено:

перевищення державним виконавцем повноважень;

відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови;

невідповідність постанови вимогам закону;

наявність обставин, які безумовно виключали можливість накладення штрафу;

причинно-наслідковий зв`язок між обставинами, на які посилається позивач, та неможливістю виконання конкретного рішення суду.

Відтак, підстави для визнання постанови протиправною та її скасування відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 271-272, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (просп. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 41336065) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Грецька, буд. 19, м. Маріуполь, Маріупольський р-н, Донецька обл., 87523, ЄДРПОУ 34908779), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов