Постановление суда № 139026331, 17.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

17 серпня 2026 року м. Рівне№460/1068/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала справа №460/1068/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі №460/1068/25 вказане рішення суду від 30.04.2025 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, а саме: відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 28 липня 2024 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії з 28 липня 2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме: згідно зі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 11.12.2025.

На виконання цієї постанови 16.07.2026 судом видано виконавчий лист, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1068/25 щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.02.2026 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - 2361,00грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення шляхом нарахування ОСОБА_1 з 01.02.2026 пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 2595,00грн

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виплати ОСОБА_1 поточної щомісячної пенсії у заниженому (неповному) розмірі, починаючи з 08 червня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 поточної щомісячної заборгованості відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком у повному обсязі, без застосування обмежень, передбачених скасованою Постановою КМУ №821, починаючи з 08 червня 2026 року, з урахуванням виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява №18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

За приписами ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX (далі - Закон №3460-IX), установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі №460/11612/25 відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII у період з 28.07.2027 до 31.12.2024 з застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) на рівні 2361,00грн, з 01.01.2025 до 31.12.2025 із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) на рівні 2361,00грн, а починаючи з 01.01.2026 - на рівні 2595,00грн.

Проте, судом встановлено, що відповідачем здійснено нарахування позивачу пенсії по інвалідності із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2361,00грн і після 01.01.2026.

Листом від 18.06.2026 №17176-16582/С-02/8-1700-26 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про те, що розмір пенсії на дату розгляду звернення становить 16931,82грн, в тому числi 14166,00грн (2361,00грн * 6)- пенсiя по iнвалiдностi, встановлена на виконання судового рiшення.

Додатково повідомив, що частину доплати, нарахованої на виконання вищевказаного судового рішення, було виплачено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821).

Пенсійним фондом України розпочато виплату коштів, нарахованих на виконання рішень судів за минулі періоди у урахуванням положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Залишок коштів пенсії, нарахованих на виконання рішення суду у справі №460/1068/25 за період з 28.07.2024 до 18.06.2026 становить 162860,43грн.

Таким чином, рішення суду відповідачем належно не виконується, що є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".

Суд наголошує, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява №63134/00) і "Ромашов проти України" (заява №67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Право позивача права на отримання відповідних виплат встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Відтак, це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, органом Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст.6 Конституції України.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на Порядок №821, оскільки пунктом 1 зазначеного Порядку прямо передбачено, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Отже, Порядок №821 не може обмежувати виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25).

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду у визначений відповідачем спосіб та бездіяльність щодо невиплати нарахованих сум у повному обсязі є протиправними, такими, що також сприяють тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.

Отже, заява позивача є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву позивача задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року в адміністративній справі №460/1068/25, в частині застосування під час перерахунку основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2026 мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) у сумі 2361,00грн, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, допущену під час виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року в адміністративній справі №460/1068/25, щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалу складено 17 серпня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар