Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 352/1454/26
Провадження № 2/352/1319/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог.
09.06.2026 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.09.2025 року між сторонами за допомогою Веб сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1598-9849. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті у розмірі 5000 грн строком на 365 днів, з процентними ставками 1,00% за кожен день користування Кредитом, та зниженою процентною ставкою 0,74%, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту.Також Додатковою угодою_№1 від 10.09.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1598-9849 від 09.09.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000,00 грн.
Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором не виконує. У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань станом на 10.04.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить: 25 857,60 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 7000 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 14 307,60 гривень, заборгованість по комісії за видачу кредиту 1050 грн та заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 3500 гривень, яку і просить стягнути позивач, а також судовий збір.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача у позовній заяві просила розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, без участі представника позивача, щодо заочного рішення не заперечувала.
Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка йому була вручена 26.06.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач до суду надіслала відзив на позовну заяву в якому вказала, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази щодо виконання кредитором обов`язку з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на рахунок позичальника за вказаним договором. Позивачем не надано суду належних первинних бухгалтерських та платіжних документів, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред`явлення позову непогашеної заборгованості перед кредитором. Докази, наявні в матеріалах справи не підтверджують здійснення фінансової операції в сумі 5000 грн на рахунок відповідача не доводять те, що переказ є завершеним. Заперечила щодо неспівмірних та надмірно нарахованих відсотків за кредитним договором, що на думку представника позивача суперечить принципам розумності та добросовісності, вважає, що розмір відсотків за користування кредитом необхідно зменшити до 7153,80 грн, що становить 50% від загальної суми заборгованості за процентами.
Вказала, що нарахування відсотків згідно ст. 625 ЦК України є недопустимим, а нарахування комісії за надання кредитних коштів в розмірі 1050 грн не підлягає до задоволення з підстав нікчемності такого нарахування.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 15.06.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
09.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1598-9849 продукту «MiniKasa» у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 5000 грн, строк кредитування 365 днів; базовий період - 30 днів.
Відповідно до п. 3.1 цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 4.10. нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору; 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Згідно з п. 4.6. договору Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. Цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Згідно п. 4.11. Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). (п. 4.7.)
Відповідно до п. 4.14. договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 08.09.2026 року.
Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А4149, в якості номеру особистого електронного платіжного засобу зазначено картку № НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).
До договору про відкриття кредитної лінії №1598-9849 від 09.09.2025 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 позивачем долучено правила відкриття кредитної лінії та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за зниженою та стандартною процентними ставками, паспорт споживчого кредиту (докази в електронному вигляді).
Між відповідачем та ТОВ «Укр кредит фінанс» 10.09.2025 року було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1598-9849, на підставі якої Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2000.00 грн. Згідно п. 1. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: - сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить: 5000.00 грн; - сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 100.00 грн; - сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу Кредиту становить: 750.00 грн.
Відповідно до п. 2.1., п. 2.11. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2000.00 грн.Сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 366 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором.
Додаткова угода підписана позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора А1924 (докази в електронному вигляді).
Відповідно інформації товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» від 15.04.2026 року, з яким ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" укладено договір №02.06.2020 від 10.06.2020 року, суми коштів в розмірі 5000 грн 09.09.2025 року, та 2000 грн 10.09.2025 року були перерахована на картковий рахунок НОМЕР_2 , де призначення платежу зазначено:"Видача кредитних коштів за договором 1598-9849, ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_3 " (доказ в електронному вигляді).
Видача коштів по кредиту та за додатковою угодою також підтверджується довідкою Директора ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту №1598-9849 від 09.09.2025 року ОСОБА_1 , які здійснені за допомогою платіжної системи EasyPay на номер картки - НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № №1598-9849 від 09.09.2025 року, станом на 10.04.2026 року заборгованість становить у загальному розмірі 25857.60 грн, що складається із заборгованості за кредитом 7000 гривень, заборгованості за нарахованими процентами 14307.60 гривень, заборгованості по комісії за видачу кредиту 1050 гривень, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 3500 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося в період з 09.09.2025 по 08.03.2026 року за ставкою 1% в день, та з 09.03.2026 по 09.04.2026 року за ставкою 0,74%. При цьому відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за кредитом (докази в електронному вигляді).
В матеріалах справи міститься вимога про дострокове повернення кредиту, датована 23.04.2026 року адресована ОСОБА_1 (доказ в електронному вигляді).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Щодо одноразової комісії за надання кредиту.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Щодо стягнення відсотків за ст. 625 КК України.
Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору № 1598-9849 від 09.09.2025 року, та додаткової угоди до нього від 10.09.2025 за яким сума наданого відповідачу кредиту становила 7000 грн.
Отримання кредитних коштів на банківську картку позичальника підтверджено інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».
Однак, через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку та в повному обсязі не погасив.
Оскільки відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за кредитом, тому підставною є заборгованість за тілом кредиту в сумі 7000 грн та за відсотками за користування кредитом в розмірі 14307,60 грн (5000*1%*1 день +7000*1%*180 днів+7000*0,74%*32 дні), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
При цьому доказів відсутності заборгованості за кредитом, спростування розрахунку заборгованості чи факту надання кредиту відповідачем суду не надано.
В той же час, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір № 1598-9849 від 09.09.2025 року.
Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином залишок несплачених сум комісій, нарахованих за видачу кожного з траншів по кредиту, в розмірі 1050 грн (5000*15% +2000*15%) підлягає стягненню з відповідача.
В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача залишку заборгованості по відсотках нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 3500 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки(штрафу, пені) а також відсотків за ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.
Тому позов слід задовольнити частково в загальному розмірі 22357,60 грн.
VІІ. Судові витрати.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 2302,03 гривень судового збору на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, ст. 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1598-9849 від 09.09.2025 року в розмірі 22 357 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят сім) грн 60 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 14 307 (чотирнадцять тисяч триста сім) грн 60 коп. та заборгованості по комісіям за видачу кредиту - 1 050 (одна тисяча п`ятдесят) грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 302 (дві тисячі триста дві) грн 03 коп.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс407, код ЄДРПОУ 38548598;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення складене у повному обсязі 17.08.2026 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.
Судебное решение № 139025831, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області было принято 17.08.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 352/1454/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: