Решение № 139025536, 13.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19438/25

Провадження № 2/344/1649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Мрічко Н.І., Чабанюк Ю.Б., Герасимів А.В., Гой Х.М.,

представника позивача Космини В.М. (в режимі відеоконференції),

третьої особи ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Гедзика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що 05.08.2024 року в м. Івано-Франківськ по вул. Мазепи, 100 сталася ДТП за участі автомобіля SKODA, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля VOLVO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті чого автомобіль, належний позивачці, зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Івано-Франківського районного міського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 року (справа № 344/13229/25) винним у ДТП визнано ОСОБА_1

Відповідальність водія SKODA, д.н.з НОМЕР_3 , на момент настання ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222342892 в AT «СК «АРКС».

На виконання вказаних вище вимог закону, позивачка звернулась до страховика із необхідними документами. У подальшому AT «СК «АРКС» визнали подію страховим випадком та сплатили страхове відшкодування, в розмірі 93 199 ,04 грн.

Згідно висновку експерта № 02/8/25 від 20.08.2025 року, вартість ремонту автомобіля без урахування зносу = 234 183, 18 грн; вартість ремонту автомобіля з урахуванням зносу = 103 057, 57, грн.

Згідно норм Закону до вартості ремонту автомобіля з урахуванням зносу входить розмір ПДВ. У грошовому виразі ПДВ становить 13 882, 92 грн, з розрахунку: 19 760, 00 грн. + (27 100, 88 грн. + 187 322, 30 грн. х (1-0,7))/1,2 ПДВ = 89 174, 64 грн; 103 057, 57 грн. - 89 174, 64 грн. = 13 882, 92 грн. Як уже зазначалося, страховиком було сплачено 93 199 ,04 грн страхового відшкодування, тобто навіть більше, ніж становить вартість ремонту ТЗ з урахуванням зносу та без ПДВ. Саме тому станом на зараз, позивачка не має майнових претензій до страховика. Однак слід зазначити, що розмір ПДВ перебуває у межах відповідальності страховика та буде сплачений останнім в порядку ст. 36.2 Закону, а тому така сума не покладається до відшкодування на винуватця ДТП.

Позивачка вважає за необхідне стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 131 125, 61 грн, з розрахунку: 234 183,18 грн - 103 057,57 грн.

Також, як зазначено у позовній заяві, внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_1 позивачці, як власнику пошкодженого транспортного засобу VOLVO, д.н.з. НОМЕР_2 , було нанесено моральну шкоду, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, оскільки даний автомобіль використовувався як у повсякденному житті, так і під час виконання своїх робочих та життєвих потреб. Зокрема купівля продуктів харчування, відвідування медичних закладів, купівля необхідного одягу, поїздки задля здійснення сімейного відпочинку відбувались саме за допомогою належного мені автомобіля. Пошкодження автомобіля безпосередньо вплинуло на звичайний ритм життя, зокрема він значно ускладнений, що у свою чергу призводить до постійних душевних переживань та душевних тривог, вона постійно відчуваю дискомфорт та виснаження, оскільки мушу додавати надмірних власних зусиль, задля того аби забезпечити звичні життєві потреби. Значне пошкодження авто є дуже душевно-важким переживанням, оскільки вона відчуває на собі постійний розпач та пригніченість через пошкодження для себе дорогоцінної речі (майна), що також спричинило моральну шкоду. Зазначені обставини, у які позивачка була поставлена неправомірними діями відповідача та спричинені внаслідок цього психологічні страждання, потягли за собою вкрай негативні наслідки для її самопочуття і здоров`я, зокрема це посприяло накопиченню негативних психоемоційних та формуванню несприятливих психоматичних змін, які полягають в емоційній напрузі, знервованості, пригніченості, нестійкому настрою, підвищеній тривожності, образливості, а також наявне погіршення сну. Відтак, вважає за необхідне відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду 10 000, 00 грн.

Для відновлення свого порушеного права позивачкою було понесено витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 9 600, 00 грн, а також було сплачено судовий збір, в розмірі 2 522, 45 грн, які позивачка вважає за необхідне стягнути на свою користь з відповідача.

З метою врегулювання спору з відповідачем по справі, перед зверненням до суду, позивачкою було здійснено досудове врегулювання. До відповідача направлялись вимоги, однак вона залишились без виконання.

Враховуючи вищенаведене, позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 в її користь: різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування у розмірі 131 125, 61 грн; моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн; витрати на проведення автотоварознавчого експертизи, в розмірі 9 600, 00 грн та сплачено судовий збіру розмірі 2 522, 45 грн.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР Україна» (адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, літера Г, офіс 80, код ЄДРПОУ 33696041, тел. 044-390-50-41).

Представник ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відповідач не погоджується із розрахунком матеріальних збитків, заявлених в позовній заяві та заперечує позовні вимоги в частині завдання моральної шкоди внаслідок спричиненого адміністративного правопорушення, підкреслює наявність у чинному законодавстві імперативної вимоги про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власниками транспортних засобів, яка ним була дотримана та, як наслідок, здійснена страхова виплата безпосередньо позивачці у стислий строк з моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, про що свідчать матеріали справи.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, якими саме доказами, у розумінні статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, встановлюється наявність завданої моральної шкоди, а також причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та душевних стражданнях позивачки, оскільки вона не була учасником дорожньо-транспортної пригоди, не зазнала жодних тілесних ушкоджень або іншої шкоди життю або здоров`ю у результаті здійснення такої дорожньо-транспортної пригоди, про що свідчать матеріали справи, які не містять медичних довідок чи інших документів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків морального характеру. На переконання відповідача, моральна шкода не може полягати у самих лише душевних стражданнях з приводу пошкодженого майна, якщо такі душевні страждання не мають істотного та доведеного немайнового впливу на особу. Отже, позивач під час дорожньо-транспортної пригоди у транспортному засобі не перебувала, тілесних або інших ушкоджень здоров`я не зазнала, доказів заподіяння їй фізичних або душевних страждань не надала, що тягне за собою відсутність всіх обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку із чим позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, такими, що базуються на загальних твердженнях позивача без належних і допустимих доказів та підлягають відхиленню.

Як вбачається з матеріалів справи, страховою сумою є сума у розмірі 160 000,00 гривень, а відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, яка здійснювалася на підставі ремонтної калькуляції, сумою страхового відшкодування є сума в розмірі 93 199,04 гривень, яку отримано безпосередньо позивачкою на особистий рахунок. Враховуючи вже отримане позивачкою страхове відшкодування у розмірі 93199,04 гривень, гранична межа цивільної відповідальності може становити 66 800,96 грн (160 000,00 грн - 93 199,04 грн) та мала б сплачуватися страховою компанію з метою дотримання мети здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Хоча сама незгода потерпілої особи з розміром страхового відшкодування не створює самостійного обов`язку винуватця дорожньо-транспортної пригоди відшкодовувати «різницю», якщо страховик не був звільнений від відповідальності та шкода не перевищує ліміт. На думку відповідача, істотне значення для справи має той факт, що реальна шкода, завдана у результаті пошкодження транспортного засобу, не перевищує страховий ліміт, оскільки має розраховуватися виключно із врахуванням коефіцієнту зносу відповідно до вимог законодавства. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Надання послуг із страхування і перестрахування не є об`єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об`єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов`язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика). Визначення реального розміру майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілій стороні, має визначатися відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу, виключно на момент розгляду справи та із обов`язковим застосуванням алгоритму виключення податку на додану вартість та включення коефіцієнту зносу. В іншому випадку зазначена у позовній заяві методика розрахунку призводить до завищення суми позовних вимог, а також порушує принцип відшкодування шкоди без елементів безпідставного збагачення, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про фактично понесені витрати стороною позивача, які потребують відшкодування.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів щодо завданої моральної шкоди та розрахунку матеріальних збитків, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позовну заяву, відповідно до яких позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні заперечили вимоги позову. У подальшому представником третьої особи подано заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень (а.с. 4-5).

Обставинами, встановленими у постанові суду зазначається: « ОСОБА_1 порушив ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Вказане адміністративне правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, 24 липня 2025 року о 16 годині 40 хвилин по вулиці Мазепи, 100 у місті Івано-Франківськ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_4 при виїзді із прилеглої території не був уважним, не надав переваги у русі та допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3.б, 10.2 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, у межах розгляду даної справи обставини вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки наявність вини у його діях вже встановлена чинним судовим рішенням.

Відповідальність водія автомобіля SKODA, д.н.з НОМЕР_3 , на момент настання ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222342892 в AT «СК «АРКС» (а.с. 6).

Право власності на автомобіль SKODA, д.н.з НОМЕР_3 , належить ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» (а.с. 37-38).

Згідно витягу з Наказу від 06.02.2024 № 29-ОД, корпоративний автомобіль SKODA, д.н.з НОМЕР_3 , закріплено з 06.02.2024 за співробітником ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» ОСОБА_1 (а.с. 36).

Позивачка звернулася до страховика про виплату страхового відшкодування.

06.08.2025 AT «СК «АРКС» позивачці виплачено страхове відшкодування у розмірі 93 199 ,04 грн (а.с. 7).

Згідно Висновку експерта № 02/8/25 від 20.08.2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 234 183, 18 грн; вартість ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 103 057, 57, грн. (а.с. 9-21).

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування завданих збитків.

Позивачка просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 131 125, 61 грн, з розрахунку: 234 183,18 грн - 103 057,57 грн.

Згідно статті 1166 ЦК України матеріальна шкода відшкодовується винною особою в повному обсязі.

Стаття 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин(пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності має відшкодувати не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Вказані висновки сформовано у постанові ВС від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

При цьому слід враховувати, що вартість відновлювального ремонту (реальні збитки потерпілої особи) і ремонт з урахуванням зносу (страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV) не є тотожними поняттями, а сплата страхового відшкодування (ремонту з урахуванням зносу) не означає повного відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказані висновки також наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц.

Вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини транспортного засобу відповідача перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, а тому така різниця підлягає відшкодуванню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне суму відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача обчислювати як різницю між вартістю відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та вартістю матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Судом враховано, що відповідно до висновку експерта № 02/8/25 від 20.08.2025, проведеного судовим експертом Макієнком О.С., розмір вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 234 183, 18 грн; вартість ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 103 057, 57, грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 131 125, 61 грн, з розрахунку: 234 183,18 грн - 103 057,57 грн.

Стосовно вимоги позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивачці було завдано моральні страждання. Обставини, на які покликається сторона позивача, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи.

А відтак, позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт завдання моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесено витати зі сплати судового збору у розмірі 2522,45 грн та 9600,00 грн витрат на складання Висновку експерта, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» в користь ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування у розмірі 131 125 (сто тридцять одну тисячу сто двадцять п`ять) гривень 61 копійку.

Стягнути із ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» в користь ОСОБА_2 витрати на проведення автотоварознавчого експертизи у розмірі 9 600, 00 грн.

Стягнути із ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» в користь ОСОБА_2 2 522, 45 грн, понесених на оплату судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Відповідач: ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР УКРАЇНА» (місцезнаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28-А ЛІТ.Г, офіс 80, ЄДРПОУ 33696041).

Третя особа: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Суддя Антоняк Т.М.