№ 139020520, 17.08.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/257/26

Номер провадження № 3/142/124/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року на адресу Піщанського районного суду Вінницької області від відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з додатками.

Відповідно вказаного протоколу, 31 березня 2026 року, о 23 год. 30 хв., в с-ще Піщанка по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із-за допомогою газоаналізатора Драгер-6810 на місці зупинки та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в Піщанській лікарні категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в жодне судове засідання, в тому числі і призначене на 17 серпня 2026 року не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Близнюк В.В., подав до суду клопотання про закриття провадження у справі № 142/257/26 на підставі ст.ст. 247, 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У клопотанні зазначив, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення має здійснюватися на основі суворого додержання законів. Посилаючись на положення ст.ст. 9, 251, 266, 280 КУпАП, вказував, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення та наявності в діях особи всіх обов`язкових ознак його складу. Захисник зазначив, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння можлива лише за умови встановлення самого факту керування транспортним засобом відповідною особою та факту відмови від проходження огляду саме у порядку, передбаченому законодавством. Посилаючись на п. 2.5 Правил дорожнього руху України, ст. 266 КУпАП, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкцію, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, захисник вказував на необхідність дотримання встановленого законодавством порядку проведення огляду на стан сп`яніння та належного документування його результатів. Зазначив, що відповідно до ст. 266 КУпАП під час проведення огляду застосовуються технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків, а матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Також вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У зв`язку з цим адвокат вважав, що самого лише зазначення у протоколі про нібито відмову ОСОБА_1 від проходження огляду недостатньо, оскільки така відмова має бути підтверджена належними та допустимими доказами, а процедура її фіксації повинна відповідати вимогам чинного законодавства. Окремо захисник поставив під сумнів достовірність відомостей, зазначених працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року, щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначивши, що такі відомості мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, насамперед із відеозаписом. Також захисник зазначив, що із долученого до матеріалів справи відеозапису з персонального відеореєстратора, на його думку, не підтверджується належними та допустимими доказами факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі. У зв`язку з цим адвокат вважав недоведеним один з основних елементів об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому захисник послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а, відповідно до якої керування транспортним засобом є технічною дією водія, спрямованою на приведення транспортного засобу в рух та його переміщення у просторі. З огляду на це адвокат вказував на необхідність належного доведення саме факту керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, захисник звернув увагу суду на необхідність оцінки всіх доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, зазначивши, що протокол про адміністративне правопорушення не має наперед встановленої доказової сили та не може бути покладений в основу постанови без перевірки наведених у ньому відомостей іншими доказами. Посилаючись на ст. 251 КУпАП, захисник вказав, що доказами у справі можуть бути лише фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, на думку адвоката, у разі наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, викладених у протоколі, а також якщо факт керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, такі сумніви не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи. Також у клопотанні захисник послався на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення, якщо такі провадження за своєю природою та характером санкцій мають кримінально-правовий характер у конвенційному розумінні. На переконання адвоката, застосування до ОСОБА_1 стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає значний штраф та позбавлення права керування транспортними засобами, вимагає від суду ретельної перевірки доказів, якими підтверджуються як факт керування транспортним засобом, так і факт відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку. Таким чином, захисник вважає, що сукупність наявних у справі матеріалів не дає достатніх підстав для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому просив суд, керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП, закрити провадження у справі № 142/257/26 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити щодо можливості розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування заходів адміністративного впливу провадиться уповноваженими на те органами і посадовими особами в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, бути присутньою при розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою захисника. Разом із тим положення зазначеної статті не передбачають безумовної необхідності особистої присутності особи при кожному судовому засіданні, якщо особу належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, а її неявка не перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання, у тому числі призначене на 17 серпня 2026 року, не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

При цьому інтереси ОСОБА_1 у суді представляє захисник,- адвокат Близнюк В.В., який скористався наданим законом правом на участь у розгляді справи, висловив позицію сторони захисту та подав клопотання про закриття провадження у справі.

Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було забезпечено реальну можливість реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП процесуальні права, у тому числі право на правову допомогу, подання доказів та клопотань, а також викладення своєї позиції щодо пред`явленого їй адміністративного обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що учасник судового провадження повинен добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами та вживати необхідних заходів для участі у розгляді відомого йому судового провадження. Так, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що сторони повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ також зазначив, що сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, які безпосередньо її стосуються, утримуватися від використання прийомів, спрямованих на затягування провадження, та максимально використовувати передбачені національним законодавством засоби для прискорення процедури слухань.

Отже, право особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може тлумачитися як право безумовно вимагати відкладення розгляду справи у кожному випадку неявки особи до суду. Реалізація такого права передбачає також добросовісне користування процесуальними правами та виконання відповідних процесуальних обов`язків.

Суд також враховує, що з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, надходження матеріалів справи до суду та призначення її до розгляду ОСОБА_1 мав достатньо часу для реалізації свого права на участь у судовому провадженні, у тому числі шляхом особистої участі, участі за допомогою захисника або дистанційно, у разі наявності відповідного клопотання та технічної можливості.

Будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи, повідомлення про причини неявки або про неможливість участі в судовому засіданні ОСОБА_1 до суду не надсилав. Водночас його захисник був присутній у судовому засіданні, реалізував процесуальні права сторони захисту та висловив позицію щодо суті пред`явленого адміністративного обвинувачення.

За таких обставин суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи та забезпечення йому можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Неявка ОСОБА_1 за відсутності повідомлення про поважні причини такої неявки та за умови участі у справі його захисника не є підставою для безстрокового відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, відсутність від нього клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про поважні причини неявки, а також участь у судовому засіданні його захисника, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Приймаючи рішення по даній справі, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Дослідження судом протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього доказів дають суду підстави стверджувати про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП з огляду на наступне.

Згідно п.п. "а" п.2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року, 31 березня 2026 року о 23 годині 30 хвилин у с-щі Піщанка по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, та на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, а також від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Долучений до протоколу акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів свідчить про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, хиткої ходи, а також про його відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Разом із тим із долученого до матеріалів справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що ОСОБА_1 також пропонувалося пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису, який був переглянутий у судовому засіданні, вбачається, що на ньому зафіксовано обставини події, особу ОСОБА_1 , а також його поведінку, яка свідчить про наявність у нього ознак сп`яніння. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Також із копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6943351 від 01 квітня 2026 року вбачається, що 01 квітня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 190 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Таким чином, досліджені судом протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, відеозапис та інші долучені до матеріалів справи докази є взаємоузгодженими та у своїй сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколі, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому доводи захисника про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються безпосередньо дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. З відеозапису вбачається перебіг події до та після зупинки транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зокрема, на відео зафіксовано переслідування зазначеного транспортного засобу, його зупинку, а також обставини безпосередньої взаємодії працівника поліції з ОСОБА_1 . При цьому працівником поліції безпосередньо спостерігалося, як ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу перемістився з місця водія на пасажирське сидіння.

Зазначена обставина має істотне значення для оцінки доводів сторони захисту, оскільки факт керування транспортним засобом у даному випадку підтверджується не лише змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а й сукупністю інших доказів, зокрема відеозаписом та безпосереднім сприйняттям працівником поліції обставин події. Саме по собі переміщення особи після зупинки на пасажирське сидіння не спростовує факту її попереднього керування транспортним засобом, а навпаки, у сукупності з іншими зафіксованими обставинами підтверджує наведені у протоколі відомості.

Посилання захисника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а, суд також не приймає як підставу для закриття провадження, оскільки наведене у зазначеному рішенні визначення поняття керування транспортним засобом саме по собі не спростовує встановлених у цій справі фактичних обставин. У даному випадку судом встановлено не лише перебування ОСОБА_1 у транспортному засобі, а й обставини, які свідчать про те, що саме він керував автомобілем безпосередньо перед його зупинкою.

Водночас доводи захисника щодо недоведеності факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, а також від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я.

Зазначені відомості не залишаються єдиним доказом у справі, оскільки обставини відмови безпосередньо зафіксовані на відеозаписі, який досліджено судом. Відеозаписом підтверджується послідовність подій після зупинки транспортного засобу, наявність у ОСОБА_1 ознак, які стали підставою для пропозиції пройти огляд, пропозиція працівника поліції пройти відповідний огляд та відмова ОСОБА_1 від його проходження.

При цьому суд звертає увагу, що для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду не є необхідним встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння особи шляхом отримання позитивного результату такого огляду. Об`єктивна сторона правопорушення у відповідній формі полягає саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

З огляду на це посилання захисника на необхідність доведення фактичного стану сп`яніння ОСОБА_1 шляхом проведення огляду не спростовує наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження запропонованого у встановленому законом порядку огляду.

Щодо посилань захисника на порушення порядку проведення огляду, передбаченого ст. 266 КУпАП, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу. Від проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відповідним актом та відеозаписом. Після цього йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від проходження якого він також відмовився, що зафіксовано у матеріалах справи та на відеозаписі.

Таким чином, матеріали справи підтверджують дотримання працівниками поліції встановленої послідовності дій, а саме виявлення ознак сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці зупинки, а після відмови пропозицію пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я.

При цьому суд враховує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не обмежується лише фіксацією моменту оформлення документів, а містить безпосередню фіксацію обставин події, які передували складанню протоколу, у тому числі зупинки транспортного засобу, поведінки ОСОБА_1 , його пересаджування з місця водія, спілкування з працівниками поліції та відмови від проходження огляду.

Відсутність на відеозаписі подальшого оформлення документів у приміщенні відділення поліції сама по собі не свідчить про недостовірність або недопустимість зафіксованих до цього обставин, оскільки юридично значущі для даного провадження події керування транспортним засобом, його зупинка, виявлення ознак сп`яніння, пропозиція пройти огляд та відмова від його проходження, зафіксовані безпосередньо під час події.

Щодо посилань захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення не має наперед встановленої доказової сили, суд зазначає, що суд дійсно оцінює протокол не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП. Саме такий підхід судом і застосовано у цій справі.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на протоколі про адміністративне правопорушення, а на сукупності доказів, до яких належать протокол, акт огляду, направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, відеозапис та інші матеріали справи. Зазначені докази узгоджуються між собою щодо основних обставин події та не містять таких суперечностей, які б давали підстави для обґрунтованого сумніву у факті керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження огляду.

Суд також не погоджується з доводами захисника про недопустимість доказів у зв`язку з порушенням положень ст. 266 КУпАП, оскільки конкретних обставин, які б свідчили про проведення огляду з порушенням вимог зазначеної норми та могли б вплинути на дійсність зафіксованої відмови від проходження огляду, судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що у даній справі йдеться саме про відмову від проходження огляду, а тому відсутність результату дослідження на стан сп`яніння не може розцінюватися як недолік доказування, оскільки саме відмова особи від проходження такого огляду є передбаченою ч. 1 ст. 130 КУпАП формою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини суд бере до уваги, однак зазначає, що гарантії справедливого судового розгляду передбачають, зокрема, право особи на ефективний захист та обов`язок суду належним чином дослідити і оцінити докази. Вказані гарантії у даному випадку забезпечені: ОСОБА_1 мав можливість реалізувати свої процесуальні права, у судовому засіданні його інтереси представляв захисник, заявлені стороною захисту доводи судом перевірені, а надані матеріали та відеозапис безпосередньо досліджені судом.

Саме по собі посилання на презумпцію невинуватості та необхідність доведення вини поза розумним сумнівом не означає, що будь-які заперечення особи щодо обставин правопорушення мають автоматично тягнути закриття провадження. У кожному конкретному випадку суд повинен оцінити всі наявні докази в їх сукупності та визначити, чи утворюють вони достатню доказову основу для висновку про вчинення адміністративного правопорушення.

Так, відеозапис підтверджує обставини зупинки транспортного засобу, перебування ОСОБА_1 за кермом до моменту зупинки та його пересаджування на пасажирське сидіння після зупинки. На цьому ж відеозаписі зафіксовано поведінку ОСОБА_1 , спілкування з працівниками поліції та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відомості протоколу та інших письмових матеріалів справи узгоджуються із зазначеним відеозаписом.

Отже, твердження захисника про відсутність належних і допустимих доказів факту керування та відмови від проходження огляду не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом під час розгляду справи.

Перевіркою матеріалів справи також не встановлено істотних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року. Протокол складений уповноваженою посадовою особою, містить відомості про особу, час, місце та обставини вчинення адміністративного правопорушення, посилання на порушену норму Правил дорожнього руху та правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Те, що ОСОБА_1 не погоджується із викладеними у протоколі обставинами, саме по собі не свідчить про його неналежність чи недопустимість як доказу. Водночас суд не покладає протокол в основу висновку про винуватість ізольовано, а оцінює його разом з іншими доказами, насамперед із відеозаписом, актом огляду та направленням на огляд.

Долучені до матеріалів справи рапорти працівників поліції також містять відомості щодо обставин зупинки транспортного засобу та поведінки ОСОБА_1 після зупинки. При цьому суд враховує їх як письмові докази лише в сукупності з іншими матеріалами справи, а вирішальне значення для встановлення фактичних обставин події має безпосередньо досліджений судом відеозапис.

Протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП підтверджують подальші обставини доставлення ОСОБА_1 до відділення поліції та оформлення щодо нього відповідних матеріалів, однак самі по собі не є основою для висновку про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас їх зміст не містить обставин, які б спростовували встановлені судом факти керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду.

Таким чином, судом перевірено доводи сторони захисту щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, недоведеності факту керування транспортним засобом, недоведеності факту відмови від проходження огляду та порушення встановленої процедури його проведення. Наведені доводи свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

А тому, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629002 від 01 квітня 2026 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений уповноваженою посадовою особою в межах наданих їй повноважень, містить необхідні відомості про суть адміністративного правопорушення та узгоджується з іншими доказами, дослідженими судом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджена під час судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє або керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є діяльністю, яка потенційно може завдати серйозної шкоди, а особи, які реалізують право володіти та користуватися автомобілем, тим самим погоджуються нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи все вищезазначене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмовився як особа, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП за вказане адміністративне правопорушення передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Зазначена санкція є безальтернативною, у зв`язку з чим суд при встановленні вини особи зобов`язаний застосувати передбачене нею адміністративне стягнення.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок начальника ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, протягом поточного року повторності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не встановлено, посвідчення водія серії НОМЕР_2 не вилучалось.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі відповідно до встановлених норм законодавства України.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення відповідно до санкції зазначеної статті у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 33-35, 40-1, 130, 221, 251, 252, 266, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати адміністративних штрафів та інших санкцій: Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./смт. Піщанка /21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку (IBAN): UA178999980314020542000002890; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: