Решение № 139018567, 13.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

13.08.2026 Справа № 756/9548/25

Унікальний номер 756/9548/25

Номер провадження 2/756/679/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (далі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС») через свого представника звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13288,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 11.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики «Особливий» № 2600819387-031322, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 13288,00 грн, яка складається із: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1288,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 8000,00 грн - неустойка (штраф).

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причину неявки до суду не повідомила. Відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між 11.07.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір позики «Особливий» № 2600819387-031322, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,40 % щоденно.

Договір позики «Особливий» № 2600819387-031322 від 11.07.2024 підписаний відповідачем відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MzKhK9.

З матеріалів справи убачається, що позивач виконав свої зобов`язання до договором.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором виконувала неналежним чином, в наслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості становить станом на 11.07.2024 складає 13288,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1288,00 заборгованість за нарахованими процентами; 8000,00 грн - неустойка (штраф).

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладений вказаним способом правочин згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач виконав всі умови кредитного договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору ОСОБА_1 не заявляла.

Слід відмітити, що відповідач не надала суду жодного доказу того, що на її ім`я, у відповідних банківських установах не відкрито рахунків і на ці рахунки не надходили кошти, про які зазначає сторона позивача.

З клопотанням про витребування доказів, учасники до суду не звертались. Відомостей про те, що відповідач не укладала кредитного договору матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1288,00 грн необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п.п. 6.4., 6.4.1, 6.4.2 Договору про надання споживчого кредиту № 1936446 від 04.12.2024, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити штраф: у розмірі 2250,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 450,00 грн починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинений.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) у розмірі 8000,00 грн, задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики «Особливий» № 2600819387-031322 від 11.07.2024 у розмірі 5288,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України)

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 964,00 грн (5288,00х 2422,40/13288,00) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1989,76 грн (5288,00/13288,00х5000,00).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-264, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (ЄДРПОУ - 43868852, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2) заборгованість за Договором позики «Особливий» № 2600819387-031322 від 11.07.2024 у розмірі 5288 (п`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1989 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 76 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Белоконна