Решение № 139018080, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/14094/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик плюс Україна"

до AANDP Export-Import LTD

про стягнення 12 655,06 євро, -

За участю представників сторін:

від позивача: Старик В.М. (адвокат за ордером серія АА№1642671 від 10.11.2025);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик плюс Україна" (позивач) через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з AANDP Export-Import LTD (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 12 300,00 євро, суми 3% річних в розмірі 355,06 євро та суми пені в розмірі 84 218,63 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №ІТ-24/06/2024-1L від 24.06.2024 року, в частині розрахунку за надані позивачем послуги з організації та забезпечення перевезень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2026 та зупинено провадження у справі.

Як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, відповідач (AANDP Export-Import LTD) є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, оскільки його місцезнаходженням є: EC2M 5TU, London, London Wall 65.

Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.

Відповідно до пунктів 6.1-6.8 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 у разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2 - 6.14 цієї Інструкції. Доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції про вручення складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання, яка установлена Конвенцією про вручення, згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції, переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

Згідно зі статтею 7 Конвенції про вручення, формуляр обов`язково складається французькою чи англійською мовою чи мовою запитуваної держави, а в разі заповнення українською мовою - обов`язково супроводжується перекладом на одну із зазначених мов. Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках. Суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції.

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних 1965 року до Центрального органу іноземної держави напряму.

За змістом частини 2 пункту b) статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Відповідно до статті 2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, кожна договірна держава призначає Центральний орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших договірних держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

За таких обставин, про розгляд даної справи, відповідача-2 належить повідомляти в порядку передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року).

У ст. 10 (пункт "а") Конвенції зазначено, що якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, з метою повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, господарським судом ухвалено направити процесуальні документи відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року).

Оскільки між Україною та Великою Британією (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) відсутні двосторонні договори про правову допомогу, як то вбачається з офіційного джерела Міністерства юстиції України в мережі Інтернет, суд вважає за необхідне керуватися положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 року та ратифікованої 01.12.2001 року (далі - Конвенція) та до якої приєдналися вказані держави.

Суд відзначає, що на офіційній сторінці Гаазької конференції з міжнародного приватного права в мережі Інтернет (https://www.hcch.net) вказано про відсутність заперечень (протесту) з боку Великої Британії (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) щодо вчинення дій, передбачених положеннями статті 8 та пункту та статті 10 Конвенції, а також зауважено, що жодної плати не стягується в разі доставки доручення звичайним способом.

З анкети Великої Британії (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), розміщеної на офіційній сторінці Гаазької конференції з міжнародного приватного права в мережі Інтернет (https://www.hcch.net), вбачається, що уповноваженим органом є - Royal Courts of Justice (Room E16, Strand, London WC2A 2LL), в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section). При цьому, відповідно до статті 5 Конвенції, Велика Британія вимагає, щоб документи були складені або перекладені англійською мовою, про що також вказано в анкеті вказаної держави.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, судом ухвалено направити процесуальні документи відповідачу - AANDP Export-Import LTD, в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 року), зобов`язавши позивача забезпечити подання нотаріально посвідчених перекладів на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від, позовної заяви та доданих до неї документів.

У відповідності до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

За п. 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів (п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки суд повинен належним чином повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також враховуючи положення Конвенції вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 року), судом було ухвалено зупинити провадження у справі.

Також, ухвалою від 18.11.2025 зобов`язано позивача надати до суду в паперовому вигляді належним чином нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову даної ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі у 2 (двох) примірниках та позовної заяви від 13.11.2025 року з додатками у 2 (двох) примірниках для направлення відповідачу-нерезиденту в порядку встановленому Конвенцією вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 року) та зупинено провадження у справі №910/14094/25 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

15.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду.

29.12.2025 на адресу компетентного органу Royal Courts of Justice направлено прохання про вручення відповідачеві належним чином нотаріально завірених копій перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 18.11.2025 у 2 (двох) примірниках та позовної заяви від 13.11.2025 року з додатками у 2 (двох) примірниках.

23.02.2025 до суду від компетентного органу Royal Courts of Justice надійшов лист щодо неможливості вручення документів по справі відповідачеві.

12.03.2026 Господарським судом міста Києва скеровано на адресу компетентного органу Royal Courts of Justice прохання про вручення відповідачеві належним чином нотаріально завірених копій перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 18.11.2025 у 2 (двох) примірниках та позовної заяви від 13.11.2025 року з додатками у 2 (двох) примірниках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 поновлено провадження у справі №910/14094/25.

Підготовче засідання 27.04.202 не відбулось у зв`язку з технічними збоями в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua, за допомогою якої здійснюється технічна фіксація засідань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 призначено підготовче засідання на 23.06.2026.

02.06.2026 до суду від компетентного органу Royal Courts of Justice надійшов лист щодо вручення документів по справі відповідачеві.

В підготовче засідання 23.06.2026 відповідач не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2026.

В судовому засіданні 04.08.2026 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) був укладений Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №ІТ-24/06/2024-1L (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає експедитору, а експедитор зобов`язується надавати замовнику послуги з організації та забезпеченням перевезень експортно-імпортних вантажів замовника, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги (далі - послуги), відповідно до заявки на надання послуг доставки вантажу (далі - заявка) замовника. Замовник зобов`язаний приймати належним чином надані послуги та своєчасно здійснювати оплату за надані експедитором послуги.

Оплата послуг проводиться замовником протягом 3 календарних днів, якщо інше не обумовлено сторонами додатково у підтвердженій заявці чи Додатковій угоді до Договору, з дати надання замовникові пакету документів. (п. 3.3. Договору).

Ціни на послуги можуть бути зафіксовані в гривні, євро або в доларах США, залежно від замовлення перевезення. (п. 3.4. Договору).

Договір діє до 31.12.2024 року і автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про свій намір не продовжувати договір, не менш ніж за 30 днів до закінчення терміну його дії. (п. 9.3. Договору).

Як зазначено в позові, сторонами було погоджено наступні заявки:

- 17.10.2024 сторонами було погоджено заявку № 3 на надання автомобільного транспорту, відповідно до якої Позивач 24.10.2024 мав подати транспорт на завантаження вантажу - соняшникової олії, за адресою м. Київ, проспект Науки, 3 та Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Паркова, 146. Вантаж мав бути доставлений до 25 bis Rue du Mollaret, 38070, Saint-Quentin-Fallavier та 7 Rue d`Helvetie, 25150 Pont de Roide Vermondans, France. Вартість перевезення 3 100 Євро з оплатою протягом 7 днів після відвантаження;

- 29.10.2024 сторонами погоджено заявку № 4 на надання автомобільного транспорту, відповідно до якої Позивач 31.10.2024 мав подати транспорт на завантаження вантажу - соняшникової олії, за адресою м. Київ, проспект Науки, 3. Вантаж мав бути доставлений до 9 avenue du Noyer a la Malice, ZA Butte aux Burgers Cellule 16, 95380 Louvres. Вартість перевезення 2 800 Євро з оплатою протягом 7 днів після відвантаження;

- 07.11.2024 сторонами погоджено заявку № 1 на надання автомобільного транспорту, відповідно до якої Позивач 14.11.2024 мав подати транспорт на завантаження вантажу - соняшникової олії, за адресою Вінницька обл., м. Вінниця, Немирівське шосе, 26. Вантаж мав бути доставлений до 9 avenue du Noyer a la Malice, ZA Butte aux Burgers Cellule 16, 95380 Louvres. Вартість перевезення 2 800 Євро з оплатою протягом 7 днів після відвантаження;

- 14.11.2024 сторонами погоджено заявку № 1 на надання автомобільного транспорту, відповідно до якої Позивач 15.11.2024 мав подати транспорт на завантаження вантажу - соняшникової олії, за адресою Вінницька обл., м. Вінниця, Немирівське шосе, 26. Вантаж мав бути доставлений до 9 avenue du Noyer a la Malice, ZA Butte aux Burgers Cellule 16, 95380 Louvres. Вартість перевезення 2 850 Євро з оплатою протягом 7 днів після відвантаження;

- 14.11.2024 сторонами погоджено заявку № 3 на надання автомобільного транспорту, відповідно до якої Позивач 19.11.2024 мав подати транспорт на завантаження вантажу - соняшникової олії, за адресою Одеська обл., м. Одеса, 3-й аеропортівський провулок, 2. Вантаж мав бути доставлений до 47 Avenue de Franche-Comte, Bat D5, 94589 Rungis. Вартість перевезення 2 900 Євро з оплатою протягом 7 днів після відвантаження;

- 21.11.2024 сторонами погоджено заявку на надання автомобільного транспорту, відповідно до якої Позивач 26-27.11.2024 мав подати транспорт на завантаження вантажу - соняшникової олії, за адресою Одеська обл., м. Одеса, 3-й аеропортівський провулок, 2. Вантаж мав бути доставлений до 25 bis Rue du Mollaret, 38070, Saint Quentin-Fallavier. Вартість перевезення 2 850 Євро з оплатою протягом 7 днів після відвантаження.

Згідно оформлених сторонами заявок позивачем було сформовано відповідачу інвойси на оплату, а саме:

- №2104 від 30.10.2024 на суму 3 300,00 євро;

- №2217 від 29.10.2024 на суму 2 800,00 євро;

- №2310 від 20.11.2024 на суму 2 800,00 євро;

- №2373 від 29.11.2024 на суму 2 850,00 євро;

- №2363 від 28.11.2024 на суму 2 900,00 євро;

- №2616 від 12.12.2024 на суму 3 150,00 євро.

На виконання умов Договору позивачем здійснено перевезення за зазначеними заявками, а саме:

- за заявкою № 3 від 17.10.2024 позивачем надано послуги перевезення, що підтверджується міжнародними автомобільними накладними А 367492 та А 367493, у зв`язку з чим складений Акт № 2104 на суму 3 300,00 Євро;

- за заявкою № 4 від 29.10.2024 позивачем надано послуги перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною А 859306, у зв`язку з чим був складений Акт №2217 на суму 2 800,00 Євро;

- за заявкою № 1 від 07.11.2024 позивачем надано послуги перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною А 833007, у зв`язку з чим був складений Акт №2310 на суму 2 800,00 Євро;

- за заявкою № 1 від 14.11.2024 позивачем надано послуги перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною А 779769, у зв`язку з чим був складений Акт №2373 на суму 2 850,00 Євро;

- за заявкою № 3 від 14.11.2024 позивачем надано послуги перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною А 099882, у зв`язку з чим був складений Акт №2363 на суму 2 900,00 Євро;

- за заявкою від 21.11.2024 позивачем надано послуги перевезення, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною А 099895, у зв`язку з чим був складений Акт №2616 на суму 3 150,00 Євро.

В подальшому, відповідачем здійснено частковий розрахунок з позивачем на суму в розмірі 5 500,00 євро (банківські виписки по рахунку позивача містяться в матеріалах справи).

У зв`язку з непроведенням повної оплати вартості послуг позивачем направлено на адресу відповідача претензію №23-09/25 від 23.09.2025 року про сплату заборгованості, яку останнім залишено без відповіді.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 12 300,00 євро відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку, а також нараховує до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 84 218,63 грн та суму 3% річних в розмірі 355,06 євро.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не подав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) (надалі - Правила).

Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. (ст. 1. Правил).

Здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу. (ст. 1. Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. (ст. 1. Правил).

При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень. (п. 8.3. Правил).

Як встановлено вище, на підставі Договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 17 800,00 євро, що підтверджується зазначеними вище первинними доказами.

Відповідачем, в свою чергу, оплату вказаних послуг здійснено на суму в розмірі 5 500,00 євро.

Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, погодженими сторонами заявками, визначено, що оплата послуг здійснюється протягом 7 днів після відвантаження.

Враховуючи наявність в матеріалах справи прийнятих відповідачем послуг перевезення, строк оплати настав.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати вартості перевезення, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 12 300,00 євро.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 12 300,00 євро у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути із відповідача 84 218,63 грн пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на відповідні прострочені суми основного боргу у період з 20.11.2024 року по 20.06.2025 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (який втратив чинність 28.08.2025 року) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.4.5. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати з послуги експедитора розраховується пеня по подвійній обліковій ставці НБУ за кожний день прострочення від своєчасно несплаченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 84 218,63 грн, суд вважає його таким, що повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 335,06 євро 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Окрім того, відповідно до Постанови ВП ВС від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц: « 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України».

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 355,06 євро.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 12 300,00 євро, сума 3% річних в розмірі 355,06 євро та сума пені в розмірі 84 218,63 грн.

Судовий збір у розмірі 10 470,94 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з AANDP Export-Import LTD (EC2M 5TU, London, London Wall 65, код ЄДРПОУ 12772596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик плюс Україна» (код ЄДРПОУ 43634290, адреса: 03190, м. Київ, вул. Безручка Марка, 23-А, цокольне) суму коштів в розмірі 12 300,00 євро (дванадцять тисяч триста євро 00 євроцентів), суму 3% річних в розмірі 355,06 євро (триста п`ятдесят п`ять євро 06 євроцентів), суму пені в розмірі 84 218,63 грн (вісімдесят чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень 63 копійки), суму судового збору у розмірі 10 470,94 грн (десять тисяч чотириста сімдесят гривень 94 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 14.08.2026 року.

Суддя С. МОРОЗОВ