Решение № 139018069, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/1496/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний комплекс "Пересвіт", м. Черкаси

до Гаражно-будівельного кооперативу "Надія" Дарницького району м. Києва, м. Київ

про стягнення 87 096,77 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Кизенко Д.О. (адвокат за ордером АА№1691016 від 20.03.2026).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний комплекс "Пересвіт" (позивач) про стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "Надія" Дарницького району м. Києва (відповідач) суми заборгованості в розмірі 87 096,77 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг охорони №16/05/25 від 16.05.2025 року, в частині оплати вартості наданих позивачем послуг охорони.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

24.03.2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача до суд надійшов відзив, в якому він заперечив проти задоволення вимог з огляду на неналежне надання позивачем послуг по договору, оскільки у пред`явленому позивачем періоді замість двох охоронців був лише один на посту. Відповідач зазначив, що повідомляв про неналежність надання послуг позивача, проте реагування з боку останнього не було, у зв`язку з чим оплата була правомірно призупинена.

27.03.2026 року відповідачем подано до суду додаткові докази, а саме відеофайли на яких відображено, що на посту охорони був присутнім лише один охоронець.

Ухвалою від 31.03.2026 року розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 12.05.2026 року.

06.04.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь, в якій зазначено, що відповідач помилково ототожнює формулювання «один цілодобовий пост у складі 2-х охоронників» з обов`язком виконавця забезпечити одночасну присутність двох оборонників на посту протягом 24 годин, оскільки умовами Договору не передбачено обов`язку позивача забезпечити цілодобову охорону у складі двох охоронців на посту щоденно. При цьому, позивач зазначив, що послуги надані належним чином та об`єкт відповідача охоронявся відповідно до умов договору, оскільки замовник має оплатити результат послуги, а не спосіб організації внутрішньої діяльності виконавця.

09.04.2026 року від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що протягом вересня-жовтня 2025 року умови договору позивачем порушені, оскільки до охорони долучено лише одну особу, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою свідка, а саме охоронця ОСОБА_1

11.05.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що послуги є наданими, що підтверджується відповідними актами, а договір не передбачає зменшення вартості послуг у разі зміни кількості охоронців.

12.05.2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В засіданні 12.05.2026 року в справі було оголошено перерву до 07.07.2026 року.

06.07.2026 року позивачем подано до суду для долучення до матеріалів справи додаткові докази.

06.07.2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В засіданні 07.07.2026 року в справі було оголошено перерву до 11.08.2026 року.

11.08.2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 11.08.2026 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронний комплекс «Пересвіт» (надалі також - виконавець) та Гаражно-будівельним кооперативом «Надія» Дарницького району м. Києва (надалі - замовник) укладено Договір про надання послуг охорони №16/05/25 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати за плату послуги по охороні об`єкта. Місцезнаходження об`єкта: м. Київ, вул. Бориспільська, 53.

Охорона об`єкта здійснюється одним цілодобовим постом охорони. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість охоронних послуг за один календарний місяць становить 45 000,00 грн в т.ч. ПДВ.

Оплата за послуги охорони виконавця здійснюються замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним (календарним), в якому надавалися послуги охорони. (п. 3.1. Договору).

Надання послуг охорони за договором фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому-передачі наданих послуг, який складається та підписується виконавцем в двох екземплярах (по одному для кожної із сторін) та передається (направляється в тому числі і засобами поштового/або електронного зв`язку) замовнику не пізніше останнього числа звітного місяця. Акт прийому-передачі послуг охорони, направлені засобами електронного зв`язку із накладенням електронного цифрового підпису, вважається отриманим замовником на наступний робочий день після її відправлення. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт наданих послуг в п`ятиденний термін і повернути один примірник виконавцю або направити в установлений термін мотивовану відмову від підписання акту. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а послуги охорони надані належним чином, якісно і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1.2. Договору виконавець зобов`язується забезпечити виконання Інструкції (Додаток №1 до Договору) співробітниками охорони. Нести відповідальність за виконання її положень.

Цей Договір укладається терміном до 31.12.2025 року і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же термін, без обмеження кількості разів. (пункти 9.1. та 9.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони узгодили Інструкцію охоронників на об`єктів, Додатком №2 до Договору сторони узгодили дислокацію об`єктів, а Додатком №4 до Договору сторони узгодили Інструкцію про порядок приймання (здавання) об`єктів та окремих приміщень під охорону.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2025 року до Договору сторони домовились п. 2.1. Договору викласти в наступній редакції: «Загальна вартість охоронних послуг за один календарний місяць становить 50 000,00 грн.».

Як зазначено в позові, Договір виконувався сторонами без зауважень протягом строку його дії.

Однак, за послуги в вересні - жовтні 2025 року відповідачем не здійснено розрахунок з позивачем.

Так, на виконання умов Договору позивач направив відповідачу на підпис Акти надання послуг, а саме: акт №13 від 30.09.2025 року на суму 50 000,00 грн (направлено відповідачу 07.10.2025 року, що підтверджується накладною 0223200123041) та акт №16 від 23.10.2025 року на суму 37 096,77 грн (направлено відповідачу 24.10.2025 року, що підтверджується накладною №0216100026042).

При цьому, листом №8-2/25 від 18.09.2025 року позивач повідомив відповідача про припинення договірних відносин між сторонами з 23.10.2025 року (направлено відповідачу 24.10.2025 року, що підтверджується накладною №0216100026042).

А в подальшому, листом №01/15 від 24.10.2025 року позивач повідомив відповідача про завершення надання послуг по Договору (направлено відповідачу 24.10.2025 року, що підтверджується накладною №021610026050).

Звертаючись до суду в межах даної справи позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 87 096,77 грн, яка виникла у період дії Договору за вересень-жовтень 2025 року.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав на неналежне надання позивачем послуг по договору, оскільки у пред`явленому позивачем періоді замість двох охоронців був лише один на посту. Відповідач зазначив, що повідомляв про неналежність надання послуг позивача, проте реагування з боку останнього не було, у зв`язку з чим оплата була правомірно призупинена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач направив відповідачу на підпис Акти надання послуг, а саме: акт №13 від 30.09.2025 року на суму 50 000,00 грн та акт №16 від 23.10.2025 року на суму 37 096,77 грн.

Відповідач, у відповідь, листом від 02.10.2025 року повідомив позивача, що на робочому місці (на посту охорони) протягом вересня 2025 року перебував лише один охоронець кожного дня, що є порушенням умов Договору.

Листом від 05.10.2025 року відповідач повідомив позивача оплата по Договору, відповідно до п. 5.2.4., призупиняється у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору в частині забезпечення двох охоронців в день на об`єкті (направлено 05.10.2025 року, що підтверджується накладною №0209300198160).

Листами від 09.10.2025 року відповідач повторно зазначив позивачу, що на об`єкті охорони перебуває лише один охоронець замість двох, що є порушенням умов Договору, у зв`язку з чим дія Договору зупиняється (направлено 09.10.2025 року, що підтверджується накладною №0209300198690).

Позивач претензією №1/10/25 від 10.10.2025 року повідомив відповідача, що охоронці на територію кооперативу не допускаються.

Чергові повідомлення відповідача про невиконання умов Договору відповідачем було надіслано позивачу 14.10.2025 року та 31.10.2025 року.

Повідомленням №2/25 від 24.10.2025 року позивач просив відповідача підписати акти виконаних робіт.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору, про що зазначено вище, замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати за плату послуги по охороні об`єкта за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Бориспільська, 53.

Як вбачається із погоджених сторонами умов Договору, виконавець зобов`язується забезпечити виконання Інструкції (Додаток №1 до Договору) співробітниками охорони. Нести відповідальність за виконання її положень. (п. 4.1.2. Договору).

Пунктом 1.1. Інструкції охоронників на об`єкті (Додаток №1 до Договору) визначено, що на території об`єкту встановлюється цілодобовий режим охорони за допомогою одного цілодобового поста у складі 2-х охоронців.

Пост охорони - місце або ділянка місцевості, на якій охоронник (и) виконує (ють) свої обов`язки. (розділ «Визначення термінів» Договору).

Таким чином, умовами Договору сторонами передбачено, що виконавець зобов`язався забезпечити охорону території об`єкту цілодобовим постом у складі 2-х охоронців.

Інших умов чи тлумачень порядку визначення складу охоронців на об`єкті охорони сторонами не визначено.

Оскільки умовами п. 3.2. Договору сторони узгодили, що надання послуг охорони за договором фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому-передачі наданих послуг, який складається та підписується виконавцем та замовником, то позивачем направлено відповідачу відповідні акти за вересень та жовтень 2025 року що підтверджується накладними №0223200123041 та №0216100026042.

В цей же час, п. 3.2. Договору визначено, що замовник має підписати наданий виконавцем акт наданих послуг в п`ятиденний термін і повернути один примірник виконавцю або направити в установлений термін мотивовану відмову від підписання акту.

На виконання вказаного порядку, 02.10.2025 року та 05.10.2025 року відповідачем направлено позивачу відмову від прийняття послуг по Договору за спірні місяці (вересень та жовтень 2025 року), оскільки послуги надані неналежним чином, а саме в частині забезпечення на об`єкті охорони не одного охоронця, а двох.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

У судовій практиці щодо акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в п. 6.3 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та в постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК, ст. 193 Господарського кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 910/13114/18 з аналогічними позовними вимогами (стягнення невикористаного авансу за договором підряду) дійшов висновку, що сам факт непідписання замовником акту ще не свідчить про невиконання робіт. Так, суди у цій справі встановили, що відповідач неодноразово надавав позивачу акти за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3, якими було підтверджено вартість придбаних та використаних матеріалів, обсяг та вартість виконаних робіт, які позивач не підписав, і не надав мотивованої відмови від їх підписання та прийняття; виходячи із фактичних обставин справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження факту неосвоєння авансових коштів або ж освоєння з порушенням погоджених умов.

Верховний Суд вказав, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Надаючи оцінку щодо застосування норм ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 зазначив, що оскільки частина четверта статті 882 ЦК України прямо передбачає можливість оформлення акта приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акта, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи тощо.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 зазначив: «Якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання-виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, а не робити висновок про передчасність позову, що помилково було зроблено судом апеляційної інстанції. Виникнення за підписаним в односторонньому порядку актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, вказаних у цьому акті.».

Верховний Суд у постанові від 01.09.2023 у справі № 906/386/21 зазначив: « 46. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання-передачі не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. 47. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. 48. Таких висновків також дотрималася об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.».

Таким чином, судом має бути встановлено наявність/відсутність вмотивованості відмови відповідача від підписання актів та належність/неналежність надання позивачем послуг за Договором.

Так, в матеріалах справи наявна копія Робочих журналів (розпочато 01.06.2025 року, завершено 23.10.2025 року), в якому зазначаються прізвища охоронців на об`єкті відповідача, дати їх перебування на посту охорони та відповідні підписи кожного з охоронців.

З аналізу зазначених у робочому журналі даних судом визначено, що на посту охорони перебували по два охоронці чергово з 08:00 до 20:00 і відповідно з 20:00 до 08:00 щодня.

Зазначене також позивачем доводиться постовими відомостями за вересень та жовтень 2025 року, відповідно до яких ОСОБА_1 чергував з ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 чергував з ОСОБА_4 .

В цей же час, відповідачем надано до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 , складену 06.04.2026 року, в якій охоронцем ОСОБА_1 вказано наступне: «Як мені пояснили представники ТОВ «Охоронний комплекс «Пересвіт» та Г-БК «Надія» Дарницького району м. Києва до охорони гаражного кооперативу повинно було кожної доби залучатись два охоронця. Проте, протягом вересня та жовтня 2025 року я був лише один. Я фактично цілодобово і без вихідних протягом вересня та жовтня 2025 року перебував на території гаражного кооперативу і здійснював його охорону. Весь цей час я був один, інших охоронців для охорони гаражного кооперативу керівництвом ТОВ «Охоронний комплекс «Пересвіт» не направлялись.».

Також, згідно відеофайлів, долучених відповідачем до матеріалів справи, на посту охорони перебував один охоронець.

Окрім того, відповідачем, у день порушень позивачем умов Договору в частині забезпечення об`єкту лише одним охоронцем замість двох складались Акти про перебування на робочому місці одного охоронника: №25/07/04 від 04.07.2025, №25/08/19 від 19.08.2025, №25/08/20 від 20.08.2025, №25/08/21 від 21.08.2025, №25/08/22 від 22.08.2025, №25/08/23 від 23.08.2025, №25/09/03 від 03.09.2025, №25/09/04 від 04.09.2025, №25/09/05 від 05.09.2025, №25/09/06 від 06.09.2025, №25/09/07 від 07.09.2025, №25/09/08 від 08.09.2025, №25/09/09 від 09.09.2025, №25/09/10 від 10.09.2025, №25/09/11 від 11.09.2025, №25/09/12 від 12.09.2025, №25/09/13 від 13.09.2025, №25/09/26 від 26.09.2025, №25/09/27 від 27.09.2025, №25/09/28 від 28.09.2025, №25/09/29 від 29.09.2025, №25/09/30 від 30.09.2025, №25/10/01 від 01.10.2025, №25/10/02 від 02.10.2025, №25/10/03 від 03.10.2025, №25/10/04 від 04.10.2025, №25/10/05 від 05.10.2025, №25/10/06 від 06.10.2025, №25/10/07 від 07.10.2025, №25/10/08 від 08.10.2025, №25/10/09 від 09.10.2025, №25/10/10 від 10.10.2025, №25/10/11 від 11.10.2025, №25/10/12 від 12.10.2025, №25/10/13 від 13.10.2025, №25/10/14 від 14.10.2025, №25/10/15 від 15.10.2025, №25/10/16 від 16.10.2025, №25/10/17 від 17.10.2025, №25/10/18 від 18.10.2025, №25/10/19 від 19.10.2025, №25/10/20 від 20.10.2025, №25/10/21 від 21.10.2025, №25/10/22 від 22.10.2025, №25/10/23 від 23.10.2025, №25/10/01 від 01.10.2025.

Актом №25/10/24 від 24.10.2025 відповідачем підтверджено припинення надання позивачем послуг охорони по Договору.

Законом і договором було передбачене відповідне право позивача на складання одностороннього акту виконаних робіт, що спрямоване на захист інтересів замовника, в той же час, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи, суду необхідно встановити обґрунтованість такої відмови та виконання послуг позивачем (позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі 910/5352/21).

Отже, як зазначав про те Верховний суд, у випадку відмови від підписання акта стороною заявника, має бути доведено обґрунтованість такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, в період вересень-жовтень 2025 року, позивачем не було дотримано визначеного пунктом 1.1. Інструкції охоронників на об`єкті (Додаток №1 до Договору) складу (кількості) охоронців на об`єкті охорони (два охоронці), що свідчить про обґрунтованість відмови відповідача від підписання актів, наданих позивачем, у зв`язку з чим, згідно п. 3.2. Договору, послуги за цими актами є не прийнятими та відповідно оплаті не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про те, що відповідач довів неналежне надання позивачем послуг за Договором в спірний період.

При цьому, позивач у своїх поясненнях від 11.05.2026 року зазначив, що умовами Договору не передбачено зменшення вартості послуг у разі зміни кількості охоронників, втім такі твердження не випливають із умов Договору, оскільки незабезпечення передбаченою кількістю охоронників об`єкту відповідача тягне за собою обґрунтовану відмову останнього від прийняття неналежним чином виконаних за Договором обов`язків.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для часткового задоволення позову та зменшення пені за порушення терміну виконання робіт.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний комплекс "Пересвіт" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 17.08.2026 року.

Суддя С. МОРОЗОВ