Решение № 139015686, 05.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/6027/25

Провадження № 2/191/3070/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Форощука О.В., за участю секретаря Рибак М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено кредитний договір № 1209-2317 від 21.05.2023 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача в сумі 30 000 грн., з яких: 6 000 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 24 000 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча завчасно та належним чином був повідомленим про час, день та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням згоди представника позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1209-2317 від 21.05.2023 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором.

Відповідно до умов даного договору сума кредиту складає 6 000,00 грн.; розмір стандартної процентної ставки за користування кредитом - 3% за кожен день користування кредитом; базовий період - 21 календарних дні; знижена процентна ставка - 2,50 % за день; заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних дня з моменту перерахування кредиту (п.4). Відповідно до п.2.3 та п.5.3.1 кредитного договору кредит в сумі 6 000 грн. надається на період з 21.05.2023 до 10.06.2023, проценти за користування кредитом у перший базовий період складають 3150,00 грн. та разом до сплати підлягає сума 9 150 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач підтвердив, що ознайомлений із вказаними документами та зобов`язується виконувати їх умови. Усі зазначені документи підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису. На виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 1209-2317 від 21.05.2023 рокустановить 30 000 грн., з яких: 6 000 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 24 000 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало належні і допустимі докази укладення з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 1209-2317 від 21.05.2023 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 6 000 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 24 000 грн., суд дійшов такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, а первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Так, розділом 2 Договору № 1209-2317 визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 6 000,00 грн.; розмір стандартної процентної ставки за користування кредитом - 3% за кожен день користування кредитом; базовий період - 21 календарних дні; знижена процентна ставка - 2,50 % за день; заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних дня з моменту перерахування кредиту (п.4). Відповідно до п.2.3 та п.5.3.1 кредитного договору кредит в сумі 6 000 грн. надається на період з 21.05.2023 до 10.06.2023, проценти за користування кредитом у перший базовий період складають 3150,00 грн. та разом до сплати підлягає сума 9 150 грн.

При цьому, відповідно до п.4.9 Договору реальна процента ставка на дату укладення Договору складає 572 465,00 % .

Суд вважає, що нарахування такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 3150,00 грн., який був передбачений у п.2.3 та п.5.3.1 Договору, який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі у розмірі 738 грн. 83 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ - 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 1209-2317 від 21.05.2023 в розмірі 9 150 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом 6 000 грн. 00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 3150 грн. 00 грн.

В іншій частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ - 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) витрати по сплаті судового збору у розмірі 738 грн. 83 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Форощук