Постановление суда № 139015462, 13.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7560/25

№ 1-кс/183/1212/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Самар

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

особи, яка подала скаргу ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 у розгляді скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого СВ ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.07.2026 про закриття кримінального провадження № 12024043080000088 від 01.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 364 КК України,

в с т а н о в и в :

Представник особи, яка подала скаргу ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про відвід слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 у розгляді скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого СВ ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.07.2026 про закриття кримінального провадження № 12024043080000088 від 01.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 364 КК України.

В обґрунтування заяви представник особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 вказує, що у проваджені Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 183/7560/25.

В судовому засіданні 10.08.2026 адвокатом ОСОБА_3 було заявлено відвід судді ОСОБА_5 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Під час розгляду даної справи судом було допущено сукупність процесуальних дій, які створюють обґрунтовані сумніви щодо забезпечення судом принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу.

Зокрема, слідчий суддя ОСОБА_5 фактично сприяв слідчому у формуванні та уточненні його позиції. Так, під час судового засідання слідчий зазначив, що у межах кримінального провадження були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

При цьому до моменту згадування слідчим прізвища ОСОБА_8 остання у ході судового засідання не згадувалася, а будь-які відомості щодо її особи ані слідчим, ані адвокатом безпосередньо перед цим не наводились.

Однак, саме слідчий суддя поставив слідчому запитання: « ОСОБА_8 це та жіночка, яка нібито подавала заяву?», на що слідчий відповів ствердно.

Зазначена обставина викликає обґрунтовані сумніви щодо джерела обізнаності слідчого судді про те, про яку саме особу йдеться та з якою саме заявою вона нібито пов`язана.

Більше того, відповідно до фактичних обставин, які були відомі заявнику та обговорювалися під час судового засідання, ОСОБА_8 не подавала заяву про вчинення кримінального правопорушення. Відтак твердження, закладене самим слідчим суддею у формі запитання, не ґрунтувалося на обставинах, які були безпосередньо встановлені або озвучені учасниками судового засідання до моменту постановлення цього запитання.

Таким чином, незрозумілим залишається, з яких саме джерел слідчому судді стало відомо про нібито подання ОСОБА_8 заяви про вчинення кримінального правопорушення та чому саме таку обставину він пов`язав із названою слідчим особою.

При цьому слідчий суддя не обмежився з`ясуванням того, хто саме така ОСОБА_8 , а фактично самостійно запропонував стороні обвинувачення певну версію щодо її процесуального статусу та зв`язку з відповідною заявою, після чого отримав від слідчого підтвердження цієї версії.

Більше того, після цього слідчий почав цитувати зміст протоколу допиту ОСОБА_8 , однак згодом слідчий суддя поставив запитання: «А хто така ОСОБА_8 ?»

Таким чином, послідовність зазначених реплік є внутрішньо суперечливою: спочатку слідчий суддя самостійно конкретизує особу ОСОБА_8 та пов`язує її з певною заявою, хоча така обставина до цього моменту учасниками судового засідання не повідомлялася та, за твердженням заявника, фактично не відповідала дійсності, а після цього ставить запитання про те, хто саме така ОСОБА_8 .

Зазначена поведінка виходить за межі звичайного нейтрального з`ясування обставин, оскільки слідчий суддя не просто уточнює інформацію, повідомлену стороною обвинувачення, а першим формулює конкретний взаємозв`язок між особою та певною обставиною, після чого сторона обвинувачення цей взаємозв`язок підтверджує та продовжує виклад відповідних матеріалів.

На думку заявника, така послідовність дій та запитань об`єктивно свідчить про надмірну активність слідчого судді у з`ясуванні та конкретизації обставин, на які посилалася сторона обвинувачення. Замість того щоб залишатися нейтральним та оцінювати обставини, наведені сторонами, слідчий суддя фактично формулював перед слідчим окремі версії та обставини, які надалі могли бути використані для обґрунтування позиції сторони обвинувачення, ставлячи при цьому запитання, що за своїм змістом мали навідний та спрямовуючий характер. Така процесуальна поведінка, на переконання заявника, виходить за межі необхідного та об`єктивного з`ясування обставин скарги і може створювати у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтовані сумніви щодо дотримання слідчим суддею вимог безсторонності та неупередженості.

Особливої уваги заслуговує те, що поставлене слідчим суддею запитання фактично створило для сторони обвинувачення можливість підтвердити запропонований судом зв`язок між конкретною особою та відповідною заявою, після чого слідчий отримав можливість перейти до викладення змісту протоколу допиту цієї особи.

За таких обставин у заявника виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи зберігав слідчий суддя належну процесуальну дистанцію від сторони обвинувачення та чи здійснював судовий контроль виключно з позиції незалежного, безстороннього та неупередженого судді.

При цьому заявник не стверджує, що саме по собі поставлення слідчим суддею запитань свідчить про його упередженість. Однак характер, зміст та послідовність зазначених запитань, їх невідповідність обставинам, які були озвучені до цього моменту, а також подальше використання запропонованої суддею версії стороною обвинувачення у своїй сукупності є обставинами, які можуть викликати у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтовані сумніви щодо неупередженості слідчого судді.

Також, представник особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 звертає увагу суду щодо неоднакового підходу слідчого судді до оцінки дій сторони обвинувачення та іншого учасника кримінального провадження.

Іншим показовим епізодом, який, на думку заявника, свідчить про наявність обставин, що можуть викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості слідчого судді, є обговорення питання щодо проведення огляду техніки ОСОБА_4 .

Під час судового засідання слідчий зазначив, що прокурором та начальником слідчого відділу відділу поліції було надано вказівку провести огляд техніки ОСОБА_4 . Водночас, за твердженням слідчого, ОСОБА_4 відмовився надати техніку для огляду та зазначив, що зробить це лише на підставі відповідної ухвали слідчого судді.

Після викладення зазначених обставин слідчий суддя не поставив стороні обвинувачення питання щодо причин невиконання зазначеної слідчої дії, не з`ясував, чому відповідна процесуальна дія не була проведена у передбаченому законом порядку, а також не з`ясував, чи вживала сторона обвинувачення передбачених законом заходів для отримання доступу до відповідної техніки.

Натомість слідчий суддя звернувся до адвоката із запитаннями щодо того, чому потерпіла особа відмовилася надати техніку та з яких підстав для її огляду нібито необхідна ухвала слідчого судді.

При цьому адвокат звертає увагу, що саме слідчий суддя ОСОБА_5 раніше постановляв ухвалу, якою було визначено необхідність проведення відповідного огляду техніки в межах даного кримінального провадження. Водночас, у ході судового засідання той самий слідчий суддя фактично ставить під сумнів необхідність вчинення дій, які були визначені ним же у попередньому судовому рішенні, зокрема ставлячи питання про те, навіщо такий огляд взагалі необхідний.

Таким чином, за однакової фактичної ситуації слідчий суддя фактично зосередив увагу не на з`ясуванні причин невиконання слідчої дії стороною обвинувачення, а на з`ясуванні причин поведінки іншого учасника кримінального провадження, при цьому одночасно ставлячи під сумнів доцільність процесуальної дії, необхідність якої раніше була визначена його ж ухвалою.

На думку заявника, такий підхід має істотне значення для оцінки неупередженості слідчого судді, оскільки судовий контроль у кримінальному провадженні має здійснюватися таким чином, щоб забезпечувати рівність процесуальних можливостей сторін та не створювати переваг жодній із них.

У цій ситуації складається враження, що слідчий суддя не поставив перед стороною обвинувачення очевидне питання з яких причин слідча дія, на необхідність проведення якої сама сторона обвинувачення посилається, фактично не була проведена, натомість зосередився на обґрунтуванні поведінки особи, яка не надала техніку, а також висловлював сумніви щодо необхідності дій, які раніше були визначені ним же у судовому рішенні.

При цьому заявник не стверджує, що сама по собі постановка слідчим суддею зазначених запитань автоматично свідчить про його упередженість. Однак у сукупності з іншими наведеними у цій заяві обставинами така поведінка може створювати у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтовані сумніви щодо дотримання слідчим суддею вимог безсторонності та неупередженості.

Щодо меж повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування, адвокат зазначає, що з положень КПК України вбачається, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування здійснює саме судовий контроль та повинен зберігати об`єктивність і неупередженість, не перебираючи на себе процесуальні функції сторін кримінального провадження.

Водночас відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений, зокрема, давати слідчому письмові вказівки, доручати проведення відповідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також приймати інші процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, саме сторона обвинувачення, а не слідчий суддя, повинна належним чином сформувати та обґрунтувати свою процесуальну позицію, надати суду відповідні доводи, докази та пояснення на їх підтвердження.

Слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, не повинен підміняти собою сторону обвинувачення, самостійно формувати її позицію або шляхом постановки навідних чи змістовно спрямованих запитань створювати стороні обвинувачення можливість доповнити чи уточнити обґрунтування її позиції.

Зазначене має особливе значення під час розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України предметом судового контролю є конкретні рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, якою, залежно від встановлених обставин, скасовує рішення, зобов`язує припинити дію або вчинити певну дію чи відмовляє у задоволенні скарги.

Таким чином, предметом розгляду слідчого судді має бути саме та скарга та ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які є предметом оскарження, а не самостійне формування або доповнення позиції сторони обвинувачення щодо інших обставин кримінального провадження.

У цьому контексті поведінка слідчого судді під час судового засідання має оцінюватися з урахуванням вимог ч. 6 ст. 22 КПК України щодо обов`язку суду зберігати об`єктивність та неупередженість.

Отже, для вирішення питання про відвід у даному випадку має значення не встановлення того, чи визнає сам слідчий суддя себе упередженим, а встановлення того, чи створює сукупність його конкретних процесуальних дій, запитань та висловлювань об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо його здатності залишатися нейтральним та безстороннім при розгляді клопотання.

Саме в цьому контексті наведені вище обставини зокрема, самостійне формулювання слідчим суддею версії щодо особи ОСОБА_8 та її нібито зв`язку із заявою про вчинення кримінального правопорушення, подальше підтвердження цієї версії стороною обвинувачення, а також характер запитань щодо проведення огляду техніки підлягають оцінці не ізольовано, а у їх сукупності. На переконання заявника, така сукупність обставин є достатньою для виникнення у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтованих сумнівів щодо дотримання слідчим суддею вимог безсторонності та неупередженості, передбачених статтею 75 КПК України та пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні особа, яка подала скаргу ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 подану заяву про відвід підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 , будучи повідомленим про час, дату та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явився, що свідчить про відсутність бажання дати пояснення, і не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Слідчий в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду заяви, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення заяви про відвід, дійшов такого висновку.

Підстави для відводу судді визначені ст. ст. 75, 76 КПК України.

Зокрема, відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п. п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04).

В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Водночас, слід враховувати, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, адже відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п.10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Разом із тим, заявлений представником особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 відвід не містить належних та підтверджених даних, які би свідчили про наявність таких підстав для відводу, що передбачені зазначеними вище нормами КПК України, заявлений відвід фактично зводиться до незгоди заявника з активною роллю судді у з`ясуванні обставин, які підлягають доказуванню і мають значення у конкретній розглядуваній справі.

Наведені представником особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 про відвід факти не є обставинами, які в розумінні ст. 75 КПК України, виключають участь слідчого судді ОСОБА_5 у розгляді скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, і не свідчать про те, що ним проявлено несправедливість чи упередженість.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, розглядаючи заяву про відвід, суд має перевірити наявність обставин, визначених ст. 75 КПК України, і прийняти відповідне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заявник фактично не погоджується з ходом судового засідання, яким керує головуючий у справі, і порядком вчинення процесуальних дій, водночас не наводить підстав, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості судді.

У цьому зв`язку, викладені представником особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 факти не містять у собі достатніх підстав, які би свідчили про необ`єктивність чи упередженість слідчого судді.

Інших обставин, які би унеможливлювали участь судді у кримінальному провадженні, зазначено не було.

Тому, за відсутності підстав, передбачених ст. 75 КПК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 .

Керуючись ст. ст. 75, 81, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 у розгляді скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого СВ ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.07.2026 про закриття кримінального провадження № 12024043080000088 від 01.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 364 КК України відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 17 серпня 2026 року о 08 годині 10 хвилин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1