Решение № 139012285, 17.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5923/25

Провадження №2/442/81/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Дрогобич Львівської області

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Коваля Р.Г.,

з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П.,

представника позивача Бігуняка Я.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом «Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.» до ОСОБА_2 , Дрогобицької міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про витребування ділянок та майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради від 29.11.2018 №1438 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність гр. ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01028:0207, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», які знаходяться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, право постійного користування якою, відповідно до закону, належить Фермерському господарству «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда».

Просить витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 земельну ділянку з наявними на ній фруктовими насадженнями в кількості вісім, площею 750 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01028:0207, зареєстровану у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 29637796 від 20.12.2018 та зареєструвати на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія ОСОБА_3 , як правонаступника с/г кооперативу «Газда» (м.Дрогобич, вул.Нижанківського,2 кв.72, код ЗКПО 2240976), земельну ділянку, площею 750 кв.м, що знаходиться на пров.Тепличний в м.Дрогобичі, кадастровий номер 4610600000:01:028:0207, яка розміщена на земельній ділянці сільськогосподарського призначення пл.18.9 га, право постійного користування належить Фермерському господарству «Газда» Добродія ОСОБА_3 » (код ЗКПО 2240976), як правонаступника с/г кооперативу «Газда».

В обґрунтування первинних позовних вимог зазначає, що Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.", як правонаступник сільськогосподарського кооперативу «Газда», вже протягом 26 років здійснює відкрито, добросовісно і безперервно сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці площею 18,9 га, на якій розташований придбаний ним фруктовий сад.

У 1991 році позивачем було створено кооператив «Газда» та 05.05.1991 підписано договір про співпрацю з заводом «Граніт» за №50, згідно якого кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва (корівник, склад з навісом, фінський будинок), а також 2500 фруктових дерев, насаджених на даній земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу.

У 1991 році завод почав розпродаж майна (непрофільних активів). У серпні та вересні 1991 року позивач сплатив вартість отриманого від заводу майна у відповідності до виставленого рахунку №25 від 11.03.1991 на загальну суму 11262 рублі та отримав у власність вищезазначене майно, що підтверджено рішенням Львівського арбітражного суду від 27.02.1992 по справі №1/61.

Вказує на рішення Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 у справі №3/61 з наступними роз`ясненнями, викладеними в ухвалах Львівського Арбітражного суду та Господарського суду Львівської області, яке було виконано в передбачений законом спосіб, відповідно до Акту виконання судового Рішення №3/61 від 18.12.1993, встановлено, що позивачем, як правонаступником сільськогосподарського кооперативу «Газда» у передбачений чинним законодавством спосіб було набуто право постійного користування та володіння сільськогосподарською земельною ділянкою площею 18,9 га, на якій розміщено фруктовий сад та нерухоме майно позивача.

Межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення пл.18,9 га, отриманої позивачем у постійне користування, на якій росте фруктовий сад, що є приватною власністю позивача, встановлені по існуючій бетонній огорожі судовим виконавцем, в призначений законом метод та спосіб, відповідно до акту виконання судового рішення №3/61 від 16.12.1993, затвердженого та завіреного печаткою Дрогобицького міського суду.

Представник позивача вказує, що він щорічно сплачує передбачені законодавством України податки за використання отриманої в постійне користування земельної ділянки.

Право постійного користування позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення підтверджено рішеннями судів різних інстанцій, які набрали законної сили.

Вказує, що незважаючи на багаторазові звернення позивача, надіслані Дрогобицькій міській раді протягом 2013-2016 років щодо дотримання вимог вищезазначених судових рішень та присвоєння кадастрового номера і здійснення державної реєстрації набутого позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 18,9 га по АДРЕСА_2 що межує з вулицями Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України, Дрогобицькою міською радою проігноровано ці судові рішення та незаконно виділено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 750 кв.м в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0207 призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, фактично безпосередньо на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення пл.18,9га, що є у постійному користуванні позивача та де знаходяться посаджені дерева фруктового саду, що є приватною власністю позивача.

Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 11.0.2025.

Відповідач ОСОБА_2 подала заяву, в якій просить розгляд справи проводи без її участі.

30.09.2025 представником відповідача Дрогобицькою міською радою подано додаткові пояснення, в яких просить в позові відмовити, оскільки позовні вимоги вважає необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказує, що Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» звернулось із позовною заявою до ОСОБА_2 та Дрогобицької міської ради про скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради №1438 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність» від 29.11.2018 року та витребування спірної земельної ділянки лише 01 серпня 2025 року, тобто через, майже, 7 років з моменту прийняття оскаржуваного рішення та державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку.

Вказує на те, що рішення Арбітражного суду не може бути враховане як доказ набуття права власності, зокрема на фруктовий сад, оскільки таке рішення є помилковим, а договір №50 від 05.05.1991 нікчемним. Зазначає, що станом на 28.01.2010 за кооперативом Газда числиться 18,9 га земель, а не за Фермерським господарством, що виключає правонаступництво та спростовує твердження про утворення ФГ, як правонаступника, внаслідок ліквідації кооперативу. Відповідно до діючого на той час законодавства кооператив Газда повинен був отримати сертифікат на право власності на об`єкти нерухомого майна, проте такого документа не існує. Звертає увагу суду, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка перебуває чи перебувала у користуванні позивача.

22.10.2025 позивачем подано заперечення на додаткові пояснення Дрогобицької міської ради.

03.06.2026 представником відповідача Дрогобицької міської ради подано додаткові пояснення у справі.

10.06.2026 позивачем подано заяву на додаткові пояснення представника Дрогобицької міської ради.

18.12.2025 справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задоволити з підстав, які викладені у позовній заяві. Також просив суд врахувати, що про підставність його позовних вимог вказують рішення Верховного Суду, які ухвалені на його користь.

Представник відповідача Дрогобицької міської ради в судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених у письмових поясненнях, вважає, що позов безпідставний, і в його задоволенні слід відмовити. Вказав, що позивач трактує правовідносини, які склались у даній справі, на свою користь, керуючись рішеннями Верховного Суду, однак правових підстав для задоволення його позову не має.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової кореспонденції, яку отримувала особисто, а також у матеріалах справи наявна її заява, про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у 1991 році створено кооператив «Газда», засновником якого був ОСОБА_3

05.05.1991 між кооперативом «Газда» та заводом «Граніт» укладено договір № 50 про оренду приміщень фруктових дерев, сільсько-господарського інвентаря, які після повного розрахунку з заводом переходять у власність кооперативу.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27.02.1992 у справі №1/61, з урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25.11.1996, визнано право власності кооперативу «Газда» на основні засоби виробництва на підставі договору від 05.05.1991 № 50.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 у справі №3/61 зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності.

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22.06.1993 у справі №3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду від 02.02.1993, викладено її у такій редакції: «Зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити сільськогосподарському кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 18,9 га на АДРЕСА_2 , що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України».

На виконання зазначеного судового рішення видано наказ №3/61.

Як вбачається з акта виконання судового рішення від 18.12.1993 №3/61, рішення Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993 виконано. Додатком до акта є викопіювання з плану м. Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 у справі №1/454-29/203 роз`яснено, що оскільки ФГ «Газда», як правонаступник, має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, зазначене господарство має право на постійне користування земельною ділянкою.

З наданої Управлінням Держкомзему у м. Дрогобичі інформації установлено, що станом на 28 січня 2010 року відповідно до Державної статистичної звітності за кооперативом «Газда» рахувалося 18,9 га земель (під багаторічними насадженнями 18 га, під будівлями 0,9 га); станом на 2015- 2019 роки за ФГ «Газда» рахувалася земельна ділянка у такій самій площі. Зазначене стверджується і витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачем, ФГ «Газда» протягом 2013-2016 років неодноразово зверталося із заявами до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Тобто, для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належала сільськогосподарському кооперативу «Газда», фермерському господарству (позивачу) була необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої надається рішенням органу місцевого самоврядування.

З метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 , та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ «Газда» неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Частинами першою та четвертою статті 30 ЗК України 1990 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження, будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, зокрема державними актами.

На підставі рішення Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі №1/61, з урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, за кооперативом «Газда» визнано право власності на основні засоби виробництва згідно з договором від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля) і 515 фруктових дерев, які насаджені на цій земельній ділянці.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Аналогічна правова позиціє викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11 грудня 2019 року по справі №314/6175/16-а (2-а/314/36/2016).

Також у зазначеній постанові Верховного Суду встановлено, що позивач звертався до відповідача саме за отриманням дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельна ділянка орієнтовною площею 18,9 га знаходиться на території міста.

Право користування земельною ділянкою площею 18,9 га виникло у позивача відповідно до акту виконання судового рішення у справі № 3/61, тобто, право постійного користування даною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства виникло у позивача до 2004 року.

Земельна ділянка не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до пункту 10 статті 28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що право користування земельною ділянкою площею 18,9 га Фермерським господарством «Газда» Добродія ОСОБА_3 », яке є правонаступником сільськогосподарського кооперативу «Газда», не втрачено і є дійсним.

Відповідно до частини третьої статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Отже, для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належала сільськогосподарському кооперативу «Газда», необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої в силу частини десятої статті 55 Закону України «Про землеустрій» надається рішенням органу місцевого самоврядування.

Також суд звертає увагу на те, що положеннями статті 123 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а саме: надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: 1) надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; 2) формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складення документації із землеустрою.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У цьому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється лише у випадку: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Якщо земельна ділянка вже була у користуванні, то вона вважається сформованою, оскільки визначено її цільове призначення, площу та межі.

Як вбачається з постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.04.2016 у справі № 442/2708/16-а, визнано протиправною діяльність Дрогобицької міської ради щодо зволікання у розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 (фруктовий сад), для проведення реєстраційних дій права постійного землекористування, та зобов`язано Дрогобицьку міську раду розглянути заяву ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.».

Наведені обставини також встановлені постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а (провадження №К/9901/43579/18), якою касаційну скаргу Дрогобицької міської ради залишено без задоволення, постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року залишено без змін. А саме судом касаційної інстанції при розгляді справи № 442/6255/16-а, зазначено, що фермерське господарство було користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 , для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га для проведення державної реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою.

Доводи відповідача не спростовують того, що з 1993 року спірною земельною ділянкою користувався позивач на законній підставі. Про зазначене було відомо міській раді, яка була стороною у справах щодо спорів з позивачем у судах господарської, цивільної та адміністративної юрисдикції, а також у справі за позовом міської ради щодо оскарження державної реєстрації сільськогосподарського підприємства.

При цьому, Рішенням XLII сесії сьомого скликання від 29.11.2018 №1438 Дрогобицької міської ради вирішено затвердити матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передати безоплатно у власність та спільну сумісну власність земельні ділянки громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зокрема земельну ділянку площею 750 кв.м на пров.Тепличному, кадастровий номер 4610600000:01:028:0207, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - ОСОБА_2 (п.1.10).

Верховним Судом неодноразово розглядались справи у подібних правовідносинах, зокрема за позовом Фермерського Господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С. щодо витребування земельних ділянок та майна з чужого незаконного володіння.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.11.2023, справа №442/8622/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснувала, що «суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що право користування земельною ділянкою площею 18,9 га виникло у ФГ «Газда» на підставі акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, яким підтверджено виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 (з урахуванням ухвали від 22 червня 1993 року про уточнення резолютивної частини) про виділення СГК «Газда» земельної ділянки, площею 18,9 га на АДРЕСА_2 , що межує з вул. Грабовського , заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України. Право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло до 2004 року, а тому спірна земельна ділянка вважаються сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера»…. «Таким чином, встановивши, що ФГ «Газда» є правонаступником МПП «Газда» та СГК «Газда», які не відмовлялися від користування спірною земельною ділянкою площею 18,9 га, а отже припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Газда» не відбулося, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що передача відповідачам у власність земельних ділянок на підставі оскаржуваних рішень Дрогобицької міської ради відбулося з порушенням вимог чинного законодавства. Обґрунтованими є висновки судів і про задоволення вимог про витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України».

У постанові від 26.04.2024, справа №442/8187/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробила висновок, що «встановивши, що виділена у власність земельна ділянка входить до складу (є частиною) земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, і таке виділення відбулося без припинення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою ФГ «Газда», суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову» (п. 54 Постанови).

У постанові від 31.05.2024 у справі №442/7919/19 Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що «судами правильно враховані обставини правонаступництва ФГ «Газда» від малого приватного підприємства «Газда», яке було правонаступником сільськогосподарського підприємства «Газда», а тому і власного суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист. Такі висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині. Визнання ФГ «Газда» правонаступником малого приватного підприємства «Газда» є юридичним фактом, встановленим при розгляді господарської, адміністративної та цивільної справ, учасником яких були і позивач, і відповідач».

Крім того, Верховним Судом надано висновок, що оскільки «ФГ «Газда» є правонаступником МПП «Газда» та СГК «Газда», які не відмовлялися від користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га, а отже, припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Газда» не відбулося, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що передача ОСОБА_1 у власність земельної ділянки на підставі оскаржуваного рішення Дрогобицької міської ради відбулося з порушенням вимог чинного законодавства».

Верховним Судом вказано, що обґрунтованими є висновки судів про задоволення вимог щодо витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України.

Підстави звільнення від доказування визначені статтею 82 ЦПК України. Згідно із частиною четвертою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи представника відповідача Дрогобицької міської ради про необхідність судів враховувати останню правову позицію, а саме постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №914/1236/21 від 23.10.2024, якою досліджувався факт правонаступництва ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_3 слід зазначити, що у даній справі предметом позову було питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У справі, яка розглядається, суд досліджує за встановлених обставин наявність повноважень у міської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Главою 22 ЗК України визначено умови та підстави припинення права на земельну ділянку. Підставами припинення права користування земельною ділянкою може бути добровільна відмова від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як встановлено зазначеними вище судовими рішеннями, Кооператив «Газда», МПП «Газда» і Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.» добровільно не відмовлялися від користування земельною ділянкою і з цієї підстави припинення постійного користування земельною ділянкою не відбулося. Докази, які б доводили, що припинення такого землекористування відбулося з інших підстав, відсутні та відповідачами не подані.

З урахуванням встановленого вище, суд дійшов переконання, що оспорюване рішення Дрогобицької міської ради в частині передання безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 , земельної ділянки суперечить вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

За пунктом 2 частини 1 статті 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна не тільки власником майна, але й іншою особою.

Позивач набув право постійного користування спірною земельною ділянкою, що виникло до 2004 року внаслідок виконання судового рішення, а також мав право власності на сад, який на цій ділянці вирощений, право власності на будівлі, що розміщені на цій земельній ділянці. Тому виділення такої ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійснене. Відтак, дії ради належить визнати недобросовісними, а її оспорювані рішення такими, що не відповідають принципам верховенства права, справедливості та розумності, у зв`язку з чим не породжують жодних юридичних наслідків для відповідачів.

З урахуванням того, що позивач набув право власності на сад, вирощений на спірній земельній ділянці, набув право постійного користування земельною ділянкою (різновид емфітевзису) до часу винесення оспорюваних рішень щодо цієї земельної ділянки, відтак, позовні вимоги щодо витребування спірних земельних ділянок та наявних на них фруктових насаджень (дерев) підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про сплив строків позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас частина п`ята даної статті Кодексу визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так з встановлених судом обставин вбачається, що позивач реалізував своє право на витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом звернення 05.08.2025 з позовом до суду про скасування рішення міської ради та витребування цього майна.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі статтею 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, і такий діяв на момент пред`явлення позову та продовжує діяти на даний час.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 до 01.07.2023) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 12.03.2020 до 01.07.2023, а також період з 25.02.2022 по 03.09.2025 включно у строк позовної давності не враховується.

Оскільки, оскаржуване позивачем рішення прийнято Дрогобицькою міською радою 29.11.2018, загальний та спеціальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Щодо позовної вимоги про реєстрацію на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С» земельну ділянку слід зазначити таке.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

З огляду на вказане позовна вимога про державну реєстрацію земельної ділянки є неефективним способом захисту порушеного права позивача, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на судовий збір.

У матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви, як юридичною особою, відповідно до заявлених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, положення ст. 141 ЦПК та те, що даний спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій Дрогобицької міської ради, суд вважає за доцільне стягнути з Дрогобицької міської ради на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 258, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Скасувати підпункт 1.10 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради від 29.11.2018 №1438 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» в частині затвердження матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки ОСОБА_2 площею 750 кв.м. на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0207, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія ОСОБА_3 », як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда», земельну ділянку площею 750 кв.м., що на пров.Тепличному, кадастровий номер 4610600000:01:028:0207, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з наявними на ній фруктовими насадженнями.

Стягнути з Дрогобицької міської ради в користь Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» понесені судові витрати в розмірі 6656,00 гривень (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень, 00 копійок).

В решті позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту судового рішення 17.08.2026.

Суддя Роман КОВАЛЬ