Решение № 139010485, 05.08.2026, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/475/26

Провадження № 2/593/368/2026

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"05" серпня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Макійчук Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2026 року ТзОВ «ФК «Позика» звернулося в Бережанський районний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, що становить 12 510 грн., 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та 5500 грн.- витрат, понесених на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «ІРБІС» було укладено Кредитний договір № 51036916 згідно якого позивачка отримала кредитні кошти у розмірі 8000 гривень терміном на 30 днів, із встановленою процентною ставкою у розмір 3% за день від суми наданого кредиту.

1 вересня 2025року між ТзОВ «ФК «ІРБІС» та ТзОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу № 01092025/1 у відповідності до умов якого ТзОВ «ФК «ІРБІС» передало ТзОВ «ФК «Позика» належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТзОВ ''Фінансова компанія «ІРБІС» права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Договору факторингу № 01092025/1 від 1 вересня 2025року ТзОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідачки по Кредитному договору № 51036916 від 12 травня 2021 року на суму 12 510 грн., з яких: 8000 грн. -заборгованість по основному боргу та 4510 грн. - заборгованість по відсотках.

Всупереч умовам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТзОВ «ФК «Позика», ні на рахунки попереднього кредитора.

А так як згідно з умовами кредитного договору позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, однак незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, а тому за порушення відповідачкою зобов`язань за вказаним Договором утворилася заборгованість в сумі 12 510 грн., яку представник позивача ТзОВ «ФК «Позика» у поданому позові просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 2 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд вказаних позовних вимог проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданому позові просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом були вжиті вичерпні заходи для повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема, повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.

Згідно рішення від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України» в силу ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та взявши до уваги подані стороною позивача письмові докази, прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених ТзОВ «ФК «Позика» позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «ІРБІС» було укладено Кредитний договір № 51036916 згідно якого позивачка отримала кредитні кошти у розмірі 8000 гривень терміном на 30 днів, із встановленою процентною ставкою у розмір 3% за день від суми наданого кредиту.

Факт укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні документами, а саме: кредитним договором № 51036916 від 12 травня 2021 року та додатком до вказаного договору, які підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.16-21а), довідкою про ідентифікацію (а.с.12), яка свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 Закону України '' Про електронну комерцію'' 12 травня 2021 року для укладення кредитного договору № 51036916 була ідентифікована персональним ідентифікатом, довідкою № КД-000015721/ТНПП, виданою 4 грудня 2025 року ТзОВ ''Європейська платіжна система'', яка свідчить про те, що 12 травня 2021 року грошові кошти у розмір 8000грн., було перераховано на картку отримувача НОМЕР_1 (а.с. 27а) та розрахунком заборгованості (а.с. 30) .

1 вересня 2025року між ТзОВ «ФК «ІРБІС» та ТзОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу № 01092025/1 у відповідності до умов якого ТзОВ «ФК «ІРБІС» передало ТзОВ «ФК «Позика» належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТзОВ ''Фінансова компанія «ІРБІС» права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Договору факторингу № 01092025/1 від 1 вересня 2025року ТзОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідачки по Кредитному договору № 51036916 від 12 травня 2021 року на суму 12 510 грн., з яких: 8000 грн. -заборгованість по основному боргу та 4510 грн. - заборгованість по відсотках.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, а тому ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Позика» по кредитному договору № 51036916 від 12 травня 2021 року у сумі 12 510 грн..

А так як згідно з умовами Кредитного договору відповідачка як позичальник, зобов`язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак вона взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків на кредитні кошти належним чином не виконала, чим допустила заборгованість зі сплати кредиту та сплати відсотків за користування вказаними кредитними коштами, а поскільки відповідно до укладеного договору факторингу вищевказана заборгованість від попереднього кредитора ТзОВ «ФК «ІРБІС» перейшла до ТзОВ «ФК «Позика» тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) прописано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України виділяються такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 5500 гривень.

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: ордер захисника на надання правничої допомоги, копію Договору № 39493634/01 про надання правничої (правової) допомоги від 02 січня 2026року, акт наданих послуг від 16 лютого 2026 року із детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та розрахунком оплати за їх виконання.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв ст. 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, на підставі чого приходить до висновку, що витрати у розмірі 5500 гривень є такими, що не відповідають критерію розумності їх розміру, з огляду на те, що такі не є мінімально необхідними витратами, що підлягають покладенню на відповідача та не є неминучими при розгляді справи про стягнення заборгованості з огляду на її предмет.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, співмірним, пропорційним та розумним в цілях покладення його на відповідача на переконання суду буде розмір в сумі 3000 грн.

Вирішуючи питання судових витрат по сплаті позивачем судового збору, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» сплачений ним при зверненні до суду з позовною заявою та підтверджений платіжною інструкцією № 51036916 від 3 березня 2026 року (а.с. 7) судовий збір в розмірі 2662,40 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 15, 16, 512, 514, 516, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 1049, 1050, 1054,1077 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, кредитним договором № 51036916 від 12 травня 2021 року, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ТзОВ «ФК«Позика» (ЄДРПОУ 39493634, IBAN № НОМЕР_2 у ПуАТ «КБ АКОРД БАНК»):

12 510 (дванадцять тисяч п`ятсот десять) гривень - заборгованості за кредитним договором № 51036916 від 12 травня 2021 року ;

2662 ( дві тисячі шістсот шісдесят дві) гривні 40 копійок , сплаченого позивачем судового збору;

3000 ( три тисячі ) гривень, витрат понесених позивачем на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи, протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи, протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (Код ЄДРПОУ 39493634), адреса місцязнаходження: 07406, Київська область м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1;

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Данилів О.М.