Решение № 139009941, 14.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7670/26

Провадження № 2/727/2658/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову становить 57 142,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 2 662,40 грн судового збору та витрати на професійну правову допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Суд вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідачки не надійшло.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Від представника відповідача - адвоката Новікова Олександра Павловича - надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

Представниця позивача - адвокатка Сахарова О.І. - подала відповідь на відзив в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з`явились. У відповідності до частини 3 статті 211 ЦПК України скористались своїм правом та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» обґрунтовує такими доводами.

01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Групта ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00879-01/2025.

23.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 48948-01/2025.

ТОВ «Стар Файненс Груп» умови кредитних договорів виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умови договорів, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Стар Файненс Груп».

16.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» уклали Договір факторингу № 19062025, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 .

Станом на дату подання позову заборгованості відповідача перед позивачем становить 57 142,00 грн, з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 20 200,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 16 362,00 грн; прострочена заборгованість за штрафом - 20 580,00 грн.

Відповідач існуючу заборгованість не погасив, тому, у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також відповідно до статей 509, 526, 1054 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» звернулось до суду із вказаним позовом.

У поданому відзиві представник відповідача - адвокат Новіков О.П., заперечуючи проти позову, зазначив, що позивач не довів факту укладення між сторонами договорів № 00879-01/2025 від 01.01.2025 та № 48948-01/2025 від 23.01.2025, оскільки до матеріалів справи долучено лише паперові копії документів без надання оригіналів електронних документів та інших належних електронних доказів, які підтверджували б їх справжність, цілісність і незмінність. Крім того, представник відповідача вказав, що позивач не довів факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірах 8 000,00 грн та 12 200,00 грн, оскільки інформаційні повідомлення платіжних сервісів не є належними доказами здійснення таких операцій. Крім цього, представник вказав на необґрунтованість нарахованих процентів, комісій та загального розрахунку заборгованості, зазначивши, що заявлена процентна ставка фактично становить близько 328,50 % річних і не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що укладення кредитних договорів підтверджується кредитною документацією, довідками про ідентифікацію, розрахунками заборгованості та електронними підписами відповідача одноразовими ідентифікаторами Y842 та Y979. Також зазначив, що виконання кредитодавцем своїх зобов`язань підтверджується документами про перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Заперечуючи доводи відповідача щодо несправедливості нарахованих процентів, представник позивача зазначив, що відповідач добровільно погодився з умовами кредитування, був ознайомлений із загальною вартістю кредитів, строками та умовами їх повернення, а процентна ставка за договорами становила 0,90 % на день, що умовам укладених договорів.

У додаткових поясненнях, наданих представником позивача, наведені заперечення щодо приєднання відповіді АТ «Універсал Банк» з якої вбачається, що банківська картка НОМЕР_1 не була емітована Банком на ім`я Відповідача. Так, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає, що вище вказана відповідь Банку-емітента не стосується предмета доказування по даній справі, оскільки кожна сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов`язується своєчасно у письмовій формі або по електронній пошті повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків. Саме відповідач при укладенні кредитного договору самостійно зазначає реквізити банківської картки (рахунку), на які здійснюється перерахування кредитних коштів. Ризик зазначення недостовірних, помилкових або таких, що не належать позичальнику, платіжних реквізитів покладається виключно на позичальника як сторону договору.

Крім наведеного, представник позивача також вважає, що сам по собі факт неналежності банківської картки відповідачу не свідчить про те, що кредитні кошти не були фактично перераховані кредитодавцем.

На вказані додаткові пояснення представником відповідача - адвокатом Новіковим О.П. - подані заперечення, в яких, представник, в тому числі, зазначив, що відповідно до норм ЦК України договір позики (яким за своєю правовою природою є кредитний договір) є реальним правочином і вважається укладеним виключно з моменту фактичного передання грошей позичальникові. Якщо банк офіційно підтверджує, що рахунок не належить відповідачу, це є прямим доказом того, що відповідач ніколи не отримував і не набував права власності на кредитні кошти.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00879-01/2025 (далі - Договір від 01.01.2025).

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 01.01.2025 Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору від 01.01.2025 визначено тип кредиту - кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, кредит наданий строком на 120 днів. Дата надання кредиту - 01.01.2025, дата погашення кредиту - 30.04.2025.

Відповідно до пункту 1.6 Договору від 01.01.2025 кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 41xx xxxx - 9264 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Пунктом 2.18 Договору від 01.01.2025 сторонами погоджено, що укладання Договору відбувається згідно із Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до наданої ТОВ «Стар Файненс Груп» довідки про ідентифікацію та верифікацію, Товариство здійснило верифікацію ОСОБА_1 перед укладенням Договору від 01.01.2025 через АТ КБ «ПриватБанк» за номером телефону НОМЕР_2 .

Вказаний договір був підписаний з боку Товариства директором шляхом проставляння аналогового підпису та печатки Товариства, а з боку Клієнта - відповідачем ОСОБА_1 - за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Y842.

Судом також встановлено, що 23.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 48948-01/2025 (далі - Договір від 23.01.2025).

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 23.01.2025 Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 12 200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.6 Договору від 01.01.2025 кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 41xx xxxx - 9264 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 2.1. Договору від 23.01.2025 перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу.

Пунктом 2.18 Договору від 23.01.2025 сторонами погоджено, що укладання Договору відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до наданої ТОВ «Стар Файненс Груп» довідки про ідентифікацію та верифікацію, Товариство здійснило верифікацію ОСОБА_1 перед укладенням Договору від 23.01.2025 через АТ КБ «ПриватБанк» за номером телефону НОМЕР_2 .

Вказаний договір був підписаний з боку Товариства директором шляхом проставляння аналогового підпису та печатки Товариства, а з боку Клієнта - відповідачем ОСОБА_1 - за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Y979.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 3426_260217120959 від 17.02.2026, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», встановлено, що ТОВ «Стар Файненс Груп» 01.01.2025 о 16:25:02 здійснено платіж у сумі 8 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 612962106, із призначенням платежу - зарахування грошових коштів, та 23.01.2025 о 01:05:01 здійснено платіж у сумі 12 200,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 631966999, із призначенням платежу - зарахування грошових коштів.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Універсал Банк» у листі від 26.06.2026 № Е/3576 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 Банком не було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що 19.06.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» був укладений Договір факторингу № 19062025, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» прийняло за плату належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за Договором № 00879-01/2025 від 01.01.2026 та за Договором № 48948-01/2025 від 23.01.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором № 00879-01/2025 від 01.01.2025 в розмірі 28 960,00 грн, в тому числі: сума виданого кредиту - 8 000,00 грн, заборгованість по відсоткам - 6 480,00 грн, заборгованість по штрафу - 14 480,00 грн, та за Договором № 48948-01/2025 від 23.01.2025 в розмірі 28 182,00 грн, в тому числі: сума виданого кредиту - 12 200,00 грн, заборгованість по відсоткам - 9 882,00 грн, заборгованість по штрафу - 6 100,00 грн.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по отриманому та неповернутому кредиту, відсоткам за користування отриманими коштами та неустойки.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Щодо визнання договорів укладеними

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00879-01/2025 та 23.01.2025 - Договір про надання фінансового кредиту № 48948-01/2025.

Пунктом 2.18 вказаних Договорів сторонами погоджено, що укладання Договору відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до наданої ТОВ «Стар Файненс Груп» довідки про ідентифікацію та верифікацію, Товариство здійснило верифікацію ОСОБА_1 перед укладенням Договорів від 01.01.2025 та від 23.01.2025 через АТ КБ «ПриватБанк» за номером телефону НОМЕР_2 .

Вказані договори були підписані з боку Товариства директором шляхом проставляння аналогового підпису та печатки Товариства, а з боку Клієнта - відповідачем ОСОБА_1 - за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами: Y842 - Договір № 00879-01/2025 від 01.01.2025 та Y979 - Договір № 48948-01/2025 від 23.01.2025.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявки на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитні договори не були би укладені сторонами, оскільки для їх підписання необхідно пройти ідентифікацію / верифікацію на сайті Кредитора, яка складається з ряду послідовних дій, та надання Кредитором Позичальнику певної персональної інформації щодо себе, що виключає можливість зловживання та шахрайства з боку третіх осіб.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, які є предметом даного спору, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Щодо правомірності пред`явлення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з частиною 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025, укладеному між первісним кредитором та позивачем.

Щодо виконання кредитором обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів та виникнення обов`язку щодо погашення заборгованості з боку позичальника.

За змістом частини першої статті 1046 ЦК України, згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України позикодавець повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.6 Договорів від 01.01.2025 та 23.01.2025 кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 41xx - xxxx - 9264 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Разом з тим, відповідно до інформації, наданої АТ «Універсал Банк» у листі від 26.06.2026 № Е/3576 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 Банком не було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

З наданих позивачем доказів, які на його думку, підтверджують факт видачі кредитних коштів ОСОБА_1 , судом встановлено, що кредитні кошти були перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка не емітована на ім`я відповідача в АТ «Універсал Банк». Інших доказів, з яких суд може дійти висновку, що кредитні кошти були перераховані саме відповідачу, позивачем не надані. Зокрема, матеріали справи не містять інформації про повний номер карткового рахунку, на який були переслані кошти, та кому цей рахунок належить.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів саме ОСОБА_1 на належні йому карткові рахунки за кредитними договорами, які є предметом даного позову.

Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Обов`язком позивача, який стверджує про надання відповідачу безготівкових кредитних коштів первісними кредиторами за кредитними договорами, у яких він набув право вимоги, є надання доказів, що підтверджують зарахування позичальнику таких коштів, а у разі неможливості самостійно подати такий доказ - право на обґрунтування такої неможливості та заявлення клопотання про витребування доказів судом. У справі, що переглядається, позивач у позовній заяві вказував про те, що на виконання кредитних договорів кредитні кошти були надані позичальнику первісними кредиторами у безготівковій формі, проте первинних облікових бухгалтерських документів до суду першої інстанції не надав, про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів не вказував, клопотання про витребування таких доказів не подавав, хоч і не був позбавлений права заявити відповідне клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного суд також доходить висновку, шо позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеними кредитними договорами, оскільки не надано доказів перерахування коштів на належний відповідачу розрахунковий чи картковий рахунок, а надані позивачем документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за вказаними кредитними договорами. У матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку боргу відповідачки.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.

Укладаючи договір факторингу, позивач ТОВ «Він Фінанс» не був позбавлений права вимагати первинні бухгалтерські документи у первісного кредитора.

Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 5 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 відмовлено, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-ий поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складання повного судового рішення 14 серпня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.