№ 139002265, 13.08.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/418/26

Провадження № 3/697/652/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; керівник ТОВ «Кремінь Центр», місце проведення діяльності: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

До Канівського міськрайонного суду Черкаської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу № 87/23-00-07-09-01 від 05.02.2026, посадова особа ОСОБА_1 , керівник ТОВ «Кремінь Центр», порушив п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що підтверджено актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кремінь Центр» від 05.02.2026 № 1509/23-00-07-09-01/33363026, якою встановлено заниження податкового зобов`язання з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2025 встановлено його заниження на загальну суму 3 337 809,23 грн., що є порушенням ведення податкового обліку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27.03.2026 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 повернуто до Головного управління ДПС у Черкаській області для належного оформлення, оскільки матеріали справи не містили доказів повідомлення ОСОБА_1 про час та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення йому запрошення рекомендованим листом із повідомленням про вручення, документів на підтвердження повноважень керівника ТОВ «Кремінь Центр» та інших необхідних відомостей, на підставі яких можливо встановити особу правопорушника.

Після дооформлення вказані матеріали від Головного управління ДПС у Черкаській області повторно надійшли до суду 13.05.2026.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2026 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 повторно повернуто до Головного управління ДПС у Черкаській області для належного оформлення, оскільки вказані недоліки були усунуті не в повному обсязі, а саме: не надано підтверджень того, що ОСОБА_1 є посадовою особою керівником ТОВ «Кремінь Центр».

Після дооформлення вказані матеріали повторно надійшли до суду 30.06.2026.

У судові засідання, які призначені на 08.07.2026 на 10:45 год., 13.08.2026 на 09:15 год., ОСОБА_1 не з`явився з невідомих для суду причин. Викликався до суду належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу його місця проживання ( АДРЕСА_2 ) та за місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Кремінь Центр» (вул. Героїв Дніпра, буд. 41, кв.10, м.Канів, Черкаський район, Черкаська область), які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також, на офіційному сайті Канівського міськрайонного суду Черкаської області були зазначені відомості про дату та час та місце розгляду справи.

Таким чином, судом було вжито передбачених законодавством України заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП), та реалізації її права брати участь у розгляді справи в суді.

Участь особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення, у вказаній категорії справ не є обов`язковою. Зважаючи на викладене, та відповідно до правил ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП розглядати за його відсутності на підставі даних справи про адміністративне правопорушення.

Суддя, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності в результаті всебічного, повного та об`єктивного їх дослідження, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у порушенні посадовою особою підприємства, установи, організації встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України (формальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єктами правопорушення можуть бути порушення керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).

За приписами статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За результатами розгляду справи суд виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина друга статті 283 КУпАП).

Відповідно до частин першої третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення № 87/23-00-07-09-01 від 05.02.2026 стосовно ОСОБА_1 , стало заниження податкового зобов`язання з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2025 встановлено його заниження на загальну суму 3337809,23 грн., що підтверджено висновками акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кремінь Центр» від 05.02.2026 №1509/23-00-07-09-01/33363026.

Отже можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 інкримінується порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Висновок про вчинення вказаного адміністративного правопорушення посадова особа ДПС зробила на підставі висновків акту «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кремінь Центр» (код ЄДРПОУ 33363026)» від 05.02.2026 №1509/23-00-07-09-01/33363026 щодо дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2017 по 31.12.2025, з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України.

Однак, ці документи жодним чином не підтверджують наявність складу зазначеного адміністративного правопорушення.

При цьому, відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України (далі ПК України), акт перевірки - документ, який складається у передбачених ПК України випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає Її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 06.11.2024 у справі №380/87/20, від 13.04.2021 у справі №640/19671/18, від 16.09.2021 у справі № 640/20588/18, від 06.12.2022 у справі № 804/8776/15, від 16.08.2024 у справі № 640/12981/21) висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій посадових осіб контролюючого органу і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для платника або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів.

Також, згідно з положеннями ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

В матеріалах справи відсутні дані про те що на підставі акту податкової перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Ні згаданих вище податкових повідомлень-рішень, ні відомостей про те чи вони оскаржувались та на якій стадії перебуває справа щодо їх оскарження, матеріали справи не містять.

Таким чином, до моменту узгодження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта перевірки, результати перевірки не можуть бути підставою для висновків щодо наявності в діях відповідальних осіб порушень вимог податкового законодавства.

Відтак, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Отже, будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх документальних доказів, які б підтверджували викладені в Акті, а відтак і в складеному за частиною першою статті 163-1 КУпАП протоколі про адміністративне правопорушення, обставини, посадовою особою, уповноваженою на складення адміністративних матеріалів, суду надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а суд не має право самостійно збирати докази по справі, які по суті, підтверджують виклад обвинувачення у вчиненні правопорушення.

Разом з тим, необхідно зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах 3-8 цієї статті.

При цьому адміністративним стягненням є міра відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), а адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Зі змісту наведених правових норм та їх аналізу вбачається, що закриття провадження на підставі ч. 2 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе тільки за одночасної наявності таких умов: 1) вчинення особою адміністративного правопорушення; 2) сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).

Слід наголосити, що під строком розуміють тривалість часу, з початком перебігу або із спливом якого правові норми пов`язують настання певних юридичних наслідків. При цьому строк розглядається у двох формах існування: позитивній (коли юридичні наслідки пов`язуються із спливом строку) і негативній (коли юридичне значення має саме перебіг строку).

Як вбачається зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, законодавець розглядає встановлений трьохмісячний строк у його позитивній формі, адже передбачає такі правові наслідки його спливу як закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. При визначенні початку перебігу вказаного строку законодавець використовує суб`єктивні та об`єктивні критерії. Використання об`єктивного критерію передбачає обчислення строку з моменту вчинення правопорушення, суб`єктивного - з моменту, коли уповноважена особа отримала чи повинна була отримати інформацію щодо порушення належного йому права, свободи чи охоронюваного законом інтересу. Для обчислення встановленого законом строку для накладення стягнення та закриття провадження в справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

З огляду на викладене, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки правопорушення.

Наявність можливого правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі з цих підстав, оскільки однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП), тобто у разі, якщо факту вчинення правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю саме на підставі п. 1, а не п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У зв`язку з вищевикладеним, суд, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважає за необхідне провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП з підстав недоведеності його вини.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 163-1, 247, 251, 252, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 697/418/26 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Б. К. Скирда