Решение № 138998923, 30.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6525/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із вище вказаним позовом, мотивуючи наступним.

03.05.2025 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №05536-05/2025, згідно умов якого, відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

За договором факторингу №28082025 від 28.08.2025 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" передало (відступило) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором у сумі 15360,00 грн.

Разом з тим, 15.05.2025 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8935555 згідно умов якого, відповідач отримала кредит у сумі 9000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

За договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" передало (відступило) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором у сумі 22833,00 грн.

Відтак "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №05536-05/2025 у сумі 15360,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5310,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 4550,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 500,00 грн - сума комісії за видачу кредиту; за кредитним договором № 8935555 у сумі 22833,00 грн, з яких: 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7780,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4500,00 грн неустойка, 1552,50 грн - комісія за надання кредиту. Всього просили стягнути заборгованості за договорами на загальну суму 38193,00 грн, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі було відкрите за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 83).

Представник позивача просив провести розгляд справи за його відсутністю; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 5).

Копія ухвали про відкриття провадження направлялась відповідачу за місцем реєстрації її проживання, однак поштові відправлення були повернені на адресу суду із відмітками про неотримання (а.с. 88-89, 92, 95-98). Крім того, виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду (а.с. 85, 94, 100).

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Щодо договору про надання фінансового кредиту №05536-05/2025 від 03.05.2025

03.05.2025 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №05536-05/2025, згідно умов якого, відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 8-12).

Вказаний договір, як і додатки, які є його невід`ємною частиною, був підписаний сторонами шляхом накладення електронних підписів з використанням одноразових ідентифікаторів (а.с. 13-14).

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було перераховано 03.05.2025 грошові кошти у сумі 5000,00 грн (а.с. 16) на картковий рахунок, зазначений відповідачкою у договорі, що також підтверджується відомостями, наданими АТ «Перший український міжнародний банк» на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026 (а.с.90).

За договором факторингу №28082025 від 28.08.2025 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" передало (відступило) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату право грошової вимоги до боржників (а.с. 17-18), у тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором у сумі 15360,00 грн, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 19), платіжною інструкцією (а.с. 20), витягом з реєстру боржників (а.с. 21).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №05536-05/2025 від 03.05.2025 заборгованість відповідачки розрахована з 03.05.2025 по 28.08.2025 та становить 15360,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5310,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 4550,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 500,00 грн - сума комісії за видачу кредиту (а.с. 22).

Щодо договору кредитної лінії № 8935555 від 15.05.2025

15.05.2025 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8935555 згідно умов якого, відповідач отримала кредит у сумі 9000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 27-34).

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було перераховано 15.05.2025 грошові кошти у сумі 9000,00 грн (а.с. 16) на картковий рахунок, зазначений відповідачкою у договорі, що підтверджується відомостями, наданими АТ «Перший український міжнародний банк» на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026 (а.с. 90).

За договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року та додатковою угодою №9 ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" передало (відступило) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату право грошової вимоги до боржників (а.с. 35-37), у тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором у сумі 22833,00 грн, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 38), платіжною інструкцією (а.с. 39), витягом з реєстру боржників (а.с. 40).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8935555 від 15.05.2025 заборгованість відповідачки розрахована з 15.05.2025 по 24.09.2025 та становить 15360,00 грн, з яких: 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7780,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4500,00 грн неустойка, 1552,50 грн - комісія за надання кредиту (а.с. 41).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Отже, між сторонами досягнуто згоду щодо істотних умов вище вказаних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що 03.05.2025 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №05536-05/2025, а 15.05.2025 року між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8935555, умови яких були виконанні первісними кредиторами у повному обсязі; водночас, відповідачем було взято на себе зобов`язання з повернення, наданих їй у користування кредитних коштів, та обумовлених договорами, витрат по їх використанню.

Будь-яких доказів протилежних цьому висновку відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання судом жодного з договорів факторингу недійсними. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договорами факторингу №28082025 від 28.08.2025 та №27/03/25 від 27.03.2025.

Щодо нарахування штрафу за договором про надання фінансового кредиту №05536-05/2025 від 03.05.2025

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати штраф у сумі 4550,00, грн за вказаним договором № 7953083, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої суми штрафу.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості договором про надання фінансового кредиту №05536-05/2025 від 03.05.2025 у сумі 10810,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованості за основою сумою боргу, 5310,00 грн - заборгованості за відсотками та 500,00 грн комісії за видачу кредиту, а в частині стягнення решти розміру заборгованості за штрафом - відмовити.

Щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 8935555 від 15.05.2025

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону № 1734-VIII споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 2.2.2 строк кредитного договору передбачено 360 днів, тобто кінцева дата повернення кредиту 09.05.2026 року (а.с. 28).

Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором.

Пунктом 6.13 кредитного договору передбачено порядок вимоги кредитора щодо дострокового погашення кредиту від позичальника.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст.16 Закону № 1734-VIII.

Положеннями ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Доказів направлення відповідачці та одержання нею вимоги ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» чи ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.

Суд наголошує на тому, що якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).

Аналогічна позиція викладена у постановах Житомирського апеляційного суду у справах № 295/11924/25 від 16.04.2026 та № 279/5368/25 від 23.04.2026.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачем та первісним кредитодавцем вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором достроково, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 8935555 від 15.05.2025.

Відтак, з огляду на досліджені та встановлені обставини у справі, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №05536-05/2025 від 03.05.2025 у сумі 10810,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн заборгованості за основою сумою боргу, 5310,00 грн - заборгованості за відсотками та 500,00 грн комісії за видачу кредиту.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у сумі 857,03 грн сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 14.08.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Дубовік