Решение № 138998501, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/7235/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (позивач/ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця/митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000753/2 від 27.12.2024;

- стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на правничу (правову) допомогу, пов`язану із судовим оскарженням таких дій, у розмірі 5000,00 грн;

- стягнути з позивача витрати, понесені Товариством, на послуги перекладача у розмірі 2540,00 грн;

- стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів 27 грудня 2024 року № UA209000/2024/000753/2 (далі - також спірне/оскаржуване рішення) є протиправним та має бути скасоване, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували заявлену митну вартість імпортованих товарів саме за ціною договору. Вважає, що аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що згідно з наданими документами чітко визначено відправника товару, отримувача товару, ціну товару, умови поставки, ідентифікація самого товару за якісними та кількісними характеристиками, країну походження останнього, а також транспортування товару до кінцевої точки з врахування перевантаження.

Звертає увагу суду, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З огляду на наведене просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач повідомляє, що поніс такі судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн; на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн; за залучення перекладача у розмірі 2540,00 грн, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує повністю з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Спростовуючи позов, відповідач також зазначає, що посадові особи Львівської митниці під час митного оформлення за митною декларацією від 26.12.2024 № 24UA209120028665U4 опрацювали подані позивачем документи та виявили низку розбіжностей і відсутність підтверджувальних документів. Зокрема, наданий прайс-лист не містив умов поставки та терміну дії пропозиції, специфікація до контракту не подавалася, замовлення до договору та рахунку не надано, банківські документи про оплату за рахунками відсутні, транспортні документи на відрізку Гдиня-Глівіце не подані, а банківський платіжний документ містив посилання на рахунки, які не надавалися до митного оформлення. Вважає, що зазначене свідчить про відсутність належно оформлених транспортних документів та відомостей про транспортні витрати. З огляду на це у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим декларанту було виставлено вимогу про надання додаткових документів відповідно до частин другої - третьої статті 53 МК України.

Оскільки позивач витребувані документи не надав та не усунув наявні сумніви, митниця правомірно визначила митну вартість за резервним методом (метод 2ґ, стаття 64 МК України) на підставі інформації про митну вартість за іншою митною декларацією від 12.12.2024. Вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України № 598, містить послідовність застосування методів визначення митної вартості, обґрунтування причин відмови у застосуванні попередніх методів та джерела використаної інформації.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, відповідач зазначає, що ця сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для сторін. Оскільки ця справа є справою незначної складності, обсяг матеріалів є незначним, а позовна заява містить типове обґрунтування із використанням практики Верховного Суду з аналогічних однотипних спорів за участю тих самих сторін, підготовка позову не потребувала значних часових витрат. Отже, заявлений розмір витрат не відповідає критеріям співмірності та обґрунтованості відповідно до статті 134 КАС України.

З огляду на наведене відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 14 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Під час здійснення господарської діяльності ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» (Покупець) уклало з Prachuab Fruit Canning Co., Ltd (Таїланд) (Постачальник) зовнішньоекономічний контракт від 19 липня 2023 року № PF/PFC001, предметом якого є зобов`язання постачальника поставити продавцю товари, найменування та асортимент яких вказані в рахунках-фактурах, а покупця прийняти та оплатити товари на умовах цього договору.

ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» з метою митного оформлення придбаного товару, ввезеного на територію України 26 грудня 2024 року через уповноваженого представника, подало електронну митну декларацію №24UA209120028665U4 від 26.12.2024 з вартістю товару згідно з рахунком - 5,50 дол. США/коробку, а саме: ананаси III ґатунку, сорт Кайєн, консервовані без додавання спирту, з вмістом цукру 16%, в упаковках масою нетто не більше 1кг: кільця ананасу у легкому сиропі, у жерстяних банках 24*580мл, об`єм банки 580мл (540г) - 1350ящ. Термін придатності 05.06.2028р. Країна виробництва TH (Таїланд). Торгівельна марка: TROPIC LIFE. Виробник Prachuab Fruit Canning Co., Ltd.

Одночасно позивач до митного контролю разом з електронною митною декларацією №24UA209120028665U4 від 26.12.2024, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості, надав такі документи (зазначені в картці відмови № UA209120/2024/000302):

- пакувальний лист (Packing list) від 09.07.2024 № PFC-400/2024;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 09.07.2024 № PFC-400/2024;

- коносамент (Bill of lading) від 14.07.2024 № HLCUBKK2406BDLV9;

- накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) від 23.09.2024 № 31510520;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) від 02.10.2024 № 6352;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 26.07.2024 № CO2024-97Z-00742244;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.09.2024 № 00789020240906;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.09.2024 № 2085893180;

- калькуляція транспортних витрат (витрати в порту) від 09.09.2024 № 2146517877;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 24.09.2024 № 24/09/30/0/0602;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 09.07.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 19.07.2023 № PF/PFC001;

- внутрішній договір складського зберігання від 29.08.2024 № 2 мс;

- договір про надання послуг митного брокера від 27.08.2024 № 19;

- договір (контракт) про перевезення від 01.01.2024 № 1018, договір (контракт) про перевезення від 12.08.2022 № 12/08, договір (контракт) про перевезення від 08.08.2022 № BT/PF001;

- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 14.07.2024;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 12318806;

- інші некласифіковані документи від 18.09.2024 № 24PL321030NU6ZIQF4;

- копія митної декларації країни відправлення від 08.07.2024 № DEXH000008203.

За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209120028665U4 та наданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2024 року №UA209000/2024/000753/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209120/2024/000302.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2024 року №UA209000/2024/000753/2 в графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено таке: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - згідно п.6.4 контракту PF/PFC001 від 19.07.2023 Постачальник надає Покупцю наступні документи (прайс-лист, специфікація). Наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки та терміну дії пропозиції, специфікація до митного оформлення не подавалась; - згідно з п.1-2 договору 12/08 від 12.08.2022 послуги надаються на підставі Замовлення. Даний документ до митного оформлення не подавався; - рахунок 24/09/30/0/0602 від 24.09.2024 посилається на замовлення 24855549, яке до митного оформлення не надано; - оплата по рахунку 24/09/30/0/0602 від 24.09.2024 повинна була бути здійснена 01.10.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались; - оплата по рахунку 2146517877 від 09.09.2024 повинна була бути здійснена до 12.09.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались; - транспортні документи на відрізку Гдиня-Глівіце до митного оформлення не подано; - банківський платіжний документ 00789020240906 від 06.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки, які до митного оформлення не подавались. Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати. Відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи що містять відомості про транспортні витрати). Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД UA100430/2024/288369 від 12.12.2024 - 1,2241 дол. США за кг. Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2024 року №UA209000/2024/000753/2.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Митний орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження митного органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних митним органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) від 09 липня 2024 року № PFC-400/2024, а саме 7425,00 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів позивач надав митному органу разом з електронною митною декларацією № 24UA209120028665U4 від 26.12.2024 такі документи: Пакувальний лист (Packing list) від 09.07.2024 № PFC-400/2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 09.07.2024 № PFC-400/2024; коносамент (Bill of lading) від 14.07.2024 № HLCUBKK2406BDLV9; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) від 23.09.2024 № 31510520; автотранспортну накладну (Road consignment note) від 02.10.2024 № 6352; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 26.07.2024 № CO2024-97Z-00742244; банківський платіжний документ, що стосується товару, від 06.09.2024 № 00789020240906; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.09.2024 № 2085893180; калькуляцію транспортних витрат (витрати в порту) від 09.09.2024 № 2146517877; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.09.2024 № 24/09/30/0/0602; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 09.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 19.07.2023 № PF/PFC001; внутрішній договір складського зберігання від 29.08.2024 № 2 мс; договір про надання послуг митного брокера від 27.08.2024 № 19; договір (контракт) про перевезення від 01.01.2024 № 1018; договір (контракт) про перевезення від 12.08.2022 № 12/08; договір (контракт) про перевезення від 08.08.2022 № BT/PF001; заяву декларанта про те, що товари не є генетично модифікованим організмом б/н від 14.07.2024; інформацію про позитивні результати державних видів контролю за принципом «єдиного вікна» № 12318806; інші некласифіковані документи від 18.09.2024 № 24PL321030NU6ZIQF4; копію митної декларації країни відправлення від 08.07.2024 № DEXH000008203.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Оцінюючи такі твердження митного органу (наведені у спірному рішенні), суд зазначає таке.

Відповідач зазначив, що надані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень митної вартості товару, зокрема посилався на ненадання специфікації, замовлення, окремих банківських та транспортних документів, а також на відсутність у прайс-листі умов поставки та строку дії пропозиції.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6.4 Контракту №PF/PFC001 від 19 липня 2023 року декларантом до митного оформлення було подано, зокрема, інвойс №PFC-400/2024 від 09 липня 2024 року, коносамент №HLCUBKK2406BDLV9 від 14 липня 2024 року, прайс-лист від 09 липня 2024 року, пакувальний лист, сертифікат про відсутність ГМО, сертифікат походження, митну декларацію країни відправлення, договір про співпрацю №12/08 від 12 серпня 2022 року, рахунок №24/09/30/0/0602 від 24 вересня 2024 року, договір про надання послуг №1018 від 01 січня 2024 року, рахунок на оплату №214651787 від 09 вересня 2024 року, транзитний документ, накладну УМВС, свіфт про оплату імпортованого товару та інші документи.

Суд звертає увагу, що відповідно до інвойсу №PFC-400/2024 від 09 липня 2024 року передбачено 100% попередню оплату за товар. При цьому наданим до митного оформлення свіфтом від 06 вересня 2024 року підтверджується оплата товару у сумі 14850,00 дол. США. Крім того, у свіфті зазначено реквізити відповідного контракту та інвойсів, за якими здійснювалася передоплата (зокрема, інвойс №PFC-400/2024). Отже, наявні у матеріалах документи підтверджують факт здійснення оплати за імпортований товар.

Разом з тим, наданий позивачем прайс-лист від 09 липня 2024 року містить інформацію щодо вартості товару, яка відповідає іншим документам, поданим до митного оформлення, зокрема інвойсу та експортній митній декларації країни відправлення. Отже, відомості щодо ціни товару узгоджуються між собою та підтверджуються сукупністю наданих документів.

Суд також зазначає, що саме собою ненадання окремого документа, який не є єдиним та виключним доказом числового значення митної вартості, не може бути безумовною підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості за ціною договору.

У спірній ситуації відповідачем не наведено конкретних розбіжностей у поданих позивачем документах щодо вартості самого товару, а його висновки фактично ґрунтуються на відсутності окремих документів та інформації, які, на думку митного органу, мали бути додатково подані. Водночас подані документи у своїй сукупності містять відомості про найменування, кількість, вартість товару, умови його поставки, продавця та покупця, а також підтверджують факт оплати товару.

Щодо покликання відповідача на те, що декларантом до митного оформлення не подано специфікацію, що передбачено п.6.4. Контракту № PF/PFC001 від 19.07.2023, суд встановив, що на підтвердження якісних характеристик товару митному органу надано сертифікат про відсутність ГМО від 14.07.2024. Крім того, специфікація, не є тим документом, який відповідно до статті 53 МК України подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, тому її відсутність під час митного оформлення імпортованих товарів не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Адже згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є тими документами, які підтверджують митну вартість імпортованих товарів.

Щодо зауважень митниці стосовно ненадання замовлень (заявок) на перевезення суд зазначає таке.

Насамперед суд відзначає, що пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України визначено, що до складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження транспортної складової митної вартості позивач надав митниці, рахунки від перевізників, що мали бути оплачені, а саме:

- перевізник РСС Intermodal S.A. згідно з Договором про співпрацю №12/08 від 12,08.2022 здійснив ТЕП залізничним транспортом на загальну вартість 1020,00 дол. США та виставив рахунок №24/09/30/0/0602 від 24.09.2024 за організацію інтермодальних перевезень контейнера HAMU 1106352 на суму 1020,00 дол. США;

- перевізник ХАПАГ-ЛЛОЙД УКРАЇНА виставив рахунок №2146517877 від 09.09.2024 за здійснене міжнародне перевезення вантажобагажу морським транспортом у контейнері згідно з коносаментом №HLCUBKK2406BDLV9 на загальну суму 9102,64 грн;

- експедитор BOVEC TRADE LLC забезпечив морське перевезення імпортованого вантажу з порту Laem Chabang, Тайланд в порт Гдиня, Польща і виставив рахунок №2085893180 від 09.09.2024 на суму 1500,00 дол. США.

Крім того, долучена до позовної заяви CMR №6352 від 02.10.2024 підтверджує факт надання позивачу послуг транспортного перевезення та право вимоги оплатити за надані послуги.

Позивач надав пояснення, що подані до митного оформлення транспортні документи на відрізку Гдиня-Глівіце: коносамент № HLCUBKK2406BDLV9 від 14.07.2024; транзитний документ 24PL321030NU6ZIQF4 від 18.10.2024; накладна УМВС №31510520 від 23.09.2024 року та CMR №6352 від 02.10.2024 повною мірою дають можливість відслідкувати рух імпортованого товару з порту Laem Chabang, Таїланд до кінцевої точки доставки (м. Ходорів, Україна).

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

МК України не визначив вид доказів, якими повинна підтверджуватися вартість транспортних витрат, а тому надані докази про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Підставою для коригування вартості імпортованого товару відповідач зазначив відсутність замовлення № 24855549, яке вказане у цьому рахунку.

Своєю чергою, замовлення (заявка) на перевезення не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару.

Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення (заявки) до договору.

Частини друга та третя статті 53 МК України не визначають замовлення (заявку) на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна правова позиція щодо заборони вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2018 року у справі № 813/1012/17, в якій, зокрема вказано, що серед документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.

Своєю чергою, до митного оформлення позивач надав рахунки перевізників та експедитора, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг, зокрема рахунок №24/09/30/0/0602 від 24 вересня 2024 року на суму 1020,00 дол. США, рахунок №2146517877 від 09 вересня 2024 року на суму 9102,64 грн та рахунок №2085893180 від 09 вересня 2024 року на суму 1500,00 дол. США, а також договори про перевезення (договір (контракт) про перевезення від 01.01.2024 № 1018; договір (контракт) про перевезення від 12.08.2022 № 12/08; договір (контракт) про перевезення від 08.08.2022 № BT/PF001. Вказані рахунки містять відомості про вартість відповідних послуг, перевізників та напрямки перевезення імпортованого товару.

Звідси, за змістом вищевказаних документів відповідач мав можливість встановити розмір такої складової митної вартості товарів як вартість їх перевезення.

Суд зазначає, що до митного оформлення позивачем було подано інвойс №PFC-400/2024 від 09 липня 2024 року, прайс-лист від 09 липня 2024 року, митну декларацію країни відправлення, транспортні та інші документи, які містять узгоджені між собою відомості щодо товару та його вартості. Крім того, наданий свіфт від 06 вересня 2024 року підтверджує здійснення оплати за імпортований товар.

За таких обставин саме по собі ненадання окремих документів, за відсутності встановлених митним органом конкретних розбіжностей у документах, не свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Отже, з аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з електронною митною декларацією, а надалі - на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у митного органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, спірне рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію UA100430/2024/288369 від 12.12.2024. Утім, відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2024 року №UA209000/2024/000753/2 є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути суму судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Згідно з частинами п`ятою - восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з польської мови на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення. Такий переклад здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

На виконання вимог частини п`ятої статті 137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- копію рахунку №37 від 03.03.2025 на суму 2540,00 грн;

- копію платіжної інструкції №200 від 20.03.2025 на суму 2540,00 грн.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як уже зазначено судом вище, переклад документів замовлений позивачем та наданий до суду з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2540,00 грн, належить задовольнити повністю.

Водночас докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу в заявленій до відшкодування сумі 5000,00 грн, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (вул. Дмитрівська, 44-А (Шевченківський район), поверх 6, кімната 11, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 44860440) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2024 року № UA209000/2024/000753/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» 3028,00 грн судового збору та 2540,00 грн витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна