Решение № 138998330, 13.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 рокусправа № 380/11551/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН» (далі - позивач, ТзОВ «АВАЛЛОН») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.03.2026 №UA209000/2026/000456/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару подав до митного оформлення митну декларацію, а на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення надав відповідачу необхідний пакет документів, передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Вказав, що подані документи документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а тому сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними. Зазначив, що відповідач у рішенні про коригування не вказав, які саме конкретні розбіжності або невідповідності у поданих до митного оформлення документах стали підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості товару, а посилання відповідача на митні декларації, які стали джерелом інформації для коригування, є необґрунтованим, оскільки формально нижчий рівень митної вартості товару не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні першого методу. Вважає оскаржуване рішення передчасним і таким, що суперечить вимогам Митного кодексу України, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що за результатами опрацювання поданих декларантом документів встановлено, що вони не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Зазначив, що згідно з п.1.2 договору товар постачається партіями, ціни на товар та інші деталі поставки узгоджуються сторонами у проформі-інвойс та інвойсі, проте проформа-інвойс до митного оформлення не подана; поданий інвойс підписаний лише стороною продавця та не містить печатки і підпису покупця; до митного оформлення не надано митну декларацію країни відправлення; надана платіжна інструкція від 17.03.2026 №18 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису відповідальної особи платника. Вказав, що з урахуванням умов поставки FOB до митної вартості мали бути включені витрати на транспортування, навантаження та обробку товару. Зазначив, що на вимогу митного органу декларантом додатково надіслано лише прайс, який не усунув встановлених розбіжностей. З огляду на неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості митну вартість товарів визначено за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України) на підставі наявних у митниці митних декларацій. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН», код ЄДРПОУ 30616293 (далі - позивач, ТОВ «АВАЛЛОН»), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13.10.1999, місцезнаходження: 46008, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Тернопіль, вул.Подільська, буд.40А. Одним із профільних видів діяльності товариства є виробництво та реалізація господарчої групи товару різної номенклатури, а саме пакувального скотча, спеціальних липких стрічок. Сировину для виготовлення продукції товариство закуповує, зокрема, у контрагента INVESTPACK Sp. z o.o. (Республіка Польща).

02.04.2025 між INVESTPACK Sp. z o.o. (постачальник) та ТОВ «АВАЛЛОН» (покупець) укладено контракт №INV-01AV, згідно з предметом якого постачальник продає, а покупець купує товар. Згідно з п.4.1 контракту оплата кожної партії товару проводиться покупцем у доларах банківським переказом (SWIFT), одноразово або частинами, на умовах 100% оплати до моменту розвантаження товару в порту призначення. Відповідно до п.4.2 контракту покупець має право здійснити передоплату за товар у більшому розмірі, ніж визначено проформою-інвойсом/інвойсом, у такому разі залишок передоплати зараховується за наступні поставки.

З метою митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару ТОВ «АВАЛЛОН» подало до Львівської митниці митну декларацію №26UA209170024840U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар №1 «Плівка самоклеюча ПВХ (з продуктів поліприєднання, адитивної полімеризації): БОПП JUMBO рулони» та товар №2 «Стрічка самоклеюча з біансіального орієнтованого поліпропілену». Умови поставки - FOB CN Fuzhou (графа 15 декларації). Митну вартість товару визначено декларантом за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення декларант надав відповідачу такі документи: пакувальний лист №YY251031AG002 від 09.12.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №YY251031AG002 від 09.12.2025; коносамент №SZBS25120056A від 12.12.2025; накладну УМВС №01878 від 17.03.2026; автотранспортну накладну №4532 від 23.03.2026; декларацію про походження товару №YY251031AG002 від 09.12.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №649 від 23.03.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3742 від 24.03.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) №INV-01AV від 02.04.2025; доповнення до контракту №2 від 05.02.2026; договір про надання послуг митного брокера №002/05-2025 від 20.05.2025; договір про перевезення №00785/25 від 08.07.2025; платіжну інструкцію №18 від 17.09.2025; прайс-лист від 04.12.2025.

24.03.2026 на електронну пошту представника позивача надійшло електронне повідомлення (вимога) Львівської митниці, у якому митний орган, керуючись ст.53 Митного кодексу України, витребував додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. У відповідь на вимогу декларантом додатково надіслано прайс.

24.03.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000456/2, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість не може бути визнана з таких причин. Згідно з п.1.2 договору від 02.04.2025 №INV-01AV товар постачається партіями, кількість, асортимент, ціни на товар та інші деталі поставки узгоджуються сторонами у проформі-інвойс та інвойсі, які згідно з п.1.3 є невід`ємними частинами контракту; до митного оформлення така проформа-інвойс не подана, що свідчить про наявність документів, які до митного оформлення декларантом не подавались, однак об`єктивно містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари. Поданий до митного оформлення інвойс №YY251031AG002 від 09.12.2025 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки і підпису покупця. До митного оформлення не надавалася митна декларація країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; надана декларантом копія платіжної інструкції від 17.03.2026 №18 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком. Відповідно до інвойсу продавець поставляє товар на умовах FOB Fuzhou Китай, а відтак відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України до митної вартості включаються витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність усіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

У графі 33 рішення також зазначено, що проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 Митного кодексу України; неможливо застосувати методи 2а (ст.59), 2б (ст.60) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст.62) та 2г (ст.63) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку. Застосовано метод 2ґ (ст.64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД №UA110140/2025/11195 від 29.12.2025, де скоригована митна вартість товару становить 1,93дол.США/кг; для товару №2 - МД №UA209170/2026/4328 від 20.01.2026, де скоригована митна вартість товару становить 1,93дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося.

За результатами прийняття рішення про коригування митної вартості товарів Львівською митницею сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000352, а митне оформлення товару завершено за митною декларацією №26UA209170025024U0 від 24.03.2026. Сума донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості становить 199336,31грн.

Позивач із рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним і таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій - шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення товару подала до відповідача документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №YY251031AG002 від 09.12.2025, пакувальний лист, коносамент, накладну УМВС, автотранспортну накладну, декларацію про походження товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення, зовнішньоекономічний договір №INV-01AV від 02.04.2025 з доповненням, договір про надання послуг митного брокера, договір про перевезення, платіжну інструкцію №18 від 17.09.2025 та прайс-лист.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору, а обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Разом з тим формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Щодо доводів відповідача про неподання декларантом до митного оформлення проформи-інвойсу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Наведена норма розмежовує ці документи та передбачає подання рахунка-проформи лише у випадку, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. Рахунок-проформа (проформа-інвойс) є документом попереднього характеру, який містить попередню інформацію про вартість товару, тоді як документом, що підтверджує остаточну ціну товару, є рахунок-фактура (інвойс). У цій справі товар є об`єктом купівлі-продажу, а декларант надав до митного оформлення рахунок-фактуру (інвойс) №YY251031AG002 від 09.12.2025, який містить відомості щодо найменування товару, його кількості, ціни за одиницю та загальної вартості. Ці дані є ідентичними відомостям, заявленим у митній декларації. За таких обставин відсутність проформи-інвойсу не може бути підставою для відмови у визнанні митної вартості за першим методом, оскільки числові значення складових митної вартості підтверджуються наданим інвойсом.

Щодо доводів відповідача про те, що поданий до митного оформлення інвойс підписаний лише стороною продавця та не містить печатки і підпису покупця, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари; при застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Чинне законодавство дозволяє формувати рахунки-фактури в електронному вигляді, а тому такі можуть і не містити фізичного підпису та печаток сторін. Відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) відтиску печатки та підпису покупця жодним чином не впливає на формування митної вартості товару, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом митної декларації країни відправлення, суд зазначає таке.

Митна декларація країни відправлення (експортна декларація) не належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів у розумінні частини другої статті 53 МК України. Такий документ підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством країни експорту, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Відповідач не обґрунтував та не довів, яким саме чином неподання цього документа впливає на визначення митної вартості товару за ціною договору.

Щодо доводів відповідача про те, що надана декларантом платіжна інструкція від 17.03.2026 №18 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису відповідальної особи платника, суд зазначає таке.

Оплата товару підтверджується платіжною інструкцією №18 від 17.09.2025, яка була надана митному органу. Відповідно до відомостей по взаєморозрахунках з контрагентами за період з 17.09.2025 по 24.03.2026 платіжною інструкцією №18 від 17.09.2025 перераховано 92040,00дол.США, з яких 27852,52дол.США - оплата за товар згідно з інвойсом №YY251031AG002 від 09.12.2025, а залишок у сумі 64187,48дол.США - передоплата в рахунок наступних поставок відповідно до п.4.2 контракту. Сума 27852,52дол.США повністю збігається із сумою, вказаною в комерційній фактурі №YY251031AG002 від 09.12.2025. Крім того, суд зазначає, що спосіб оплати за поставлений товар, а також часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тоді як умови і терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Відсутність окремих реквізитів у платіжному документі за наявності інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

Щодо доводів відповідача про те, що з урахуванням умов поставки FOB до митної вартості мали бути включені витрати на транспортування, навантаження та обробку товару, суд зазначає таке.

На підтвердження витрат на транспортування товару декларант надав відповідачу рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №649 від 23.03.2026, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3742 від 24.03.2026, договір про перевезення №00785/25 від 08.07.2025, а також транспортні документи. Відповідач у рішенні про коригування не зазначив, які саме складові транспортних витрат не були враховані декларантом при визначенні митної вартості або підтверджені неналежними документами, обмежившись загальним посиланням на умови поставки. За таких обставин доводи відповідача в цій частині зводяться до припущень і не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості за основним методом.

Суд також зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість відповідач, не вказавши, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище. Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.

Щодо визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом на підставі митних декларацій №UA110140/2025/11195 від 29.12.2025 та №UA209170/2026/4328 від 20.01.2026, суд зазначає таке.

Наявність в органу доходів і зборів інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає заявленій митній вартості, не може утворювати підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі, мають допоміжний характер. Отже, порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено, може бути лише підставою для поглибленої перевірки, однак не є достатньою підставою для коригування митної вартості та відмови у застосуванні основного методу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а відповідач, у свою чергу, не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення позивачем митної вартості за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2026 №UA209000/2026/000456/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2662,40грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.03.2026 №UA209000/2026/000456/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛЛОН» (ЄДРПОУ 30616293) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.